Як це – бути татом: історії трьох українців про виховання дітей

4311
22 червня 2018

Запізнюватися на роботу, щоб побавитися з донечкою, висаджувати разом з дітьми ліс, дарувати їм любов та не відштовхувати від себе.

"Українська правда. Життя" розпитала трьох українських татів, якою вони бачать свою батьківську роль, як поєднують виховання та роботу, проводять час з дітьми та відпочивають разом.

АНДРІЙ ГУБАР, ТАТО 2-РІЧНОЇ ЯРИНКИ

Працює у відділі розвитку Українського католицького університету

У 28-річного Андрія зі Львова – дворічна донечка Яринка.

 Фото з Facebook

Незважаючи на робочий графік – з 9 ранку до 6-ї вечора – він завжди знаходить для неї час.

Вважає, що час, проведений з дитиною, важливіший, ніж матеріальні блага, які може дати батько.

Я приділяю їй увагу, коли вона прокидається.

Іноді, щоб мати змогу побавитися з нею, я трішки запізнююся на роботу.

Наш будинок недалеко від офісу, тому стараюся приходити додому на обідню перерву, щоб побачитися.

І, само собою, ввечері та на вихідні ми завжди разом.

Коли проводиш час з дитиною, ділишся власним досвідом, показуєш приклад.

В іншому випадку вона буде брати цей приклад з телебачення чи вулиці, – розповідає Андрій.

Він переконаний, що інтереси дитини дуже залежать від прикладу, який показує і батько, і мати, бо маленькі діти все копіюють:

Навіть коли чистиш зуби. Ось наприклад, Яринка вже дві щітки зіпсувала, бо так старанно чистить зуби, повторює за нами.

Так само, коли я сиджу в телефоні, їй одразу потрібен планшет.

Є велика відповідальність давати гарний приклад: менше часу проводити за телефоном, більше – на вулиці, читати книжки, щоб дитина бачила цей приклад і наслідувала його.

Разом із батьком Яринка читає дитячі книжки, вивчає абетку і танцює.

Коли ми вмикаємо пісні, вона починає танцювати та наспівавути – вона це обожнює.

А також їй подобається дивитися мультики, тому ми вмикаємо їй їх англійською мовою, – каже тато.

Ми не обмежуємо її: якщо вона хоче пострибати на ліжку, стараємося бавитися разом з нею. Хоче танцювати – танцюємо разом з нею.

Дружина Андрія – Зореслава – в декретній відпустці, тому проводить більше часу з донькою:

– Але у нас немає розподілу обов'язків. Я можу і посуд помити, і приготувати їсти, і з дитиною побавитися, – каже він.

 Фото з Facebook

Коли Яринці був лише рік, батьки вперше взяли її у відпустку. Поїхали разом з друзями та їхніми дітьми у Карпати.

– Дітям було дуже цікаво, вони проводили багато часу разом, – згадує Андрій.

ОЛЕКСАНДР МАХНО, ТАТО 14-РІЧНОЇ УЛЯНИ ТА 11-РІЧНОЇ СОЛОМІЇ

Працює у державній компанії

Незважаючи на те, що у 38-річного Олександра з Києва – двоє доньок-підлітків, він не втрачає з ними тісний зв'язок.

 Фото з Facebook

14-річна Уляна та 11-річна Соломія все частіше проводять вільний час з друзями.

Найбільше часу Олександр проводить разом з доньками, подорожуючи Україною та іншими країнами.

Україну ми почали дивитися, коли одружилися і ще більше, коли з'явилися діти. Наші батьки з нами стільки не їздили,розповідає Олександр.

Останнім часом він з дружиною та доньками відвідує західну Україну: Львів, Карпати, Закарпаття, Франківськ, Яремче.

Я пообіцяв донькам показати і східну Україну, коли закінчиться війна. Там є кілька точок, де хотілося б побувати: соляні шахти у Бахмуті, завод шампанських вин та інші місця, – розповідає Олександр.

Він каже, що донькам подобається їздити разом з ним на рибалку і спільно готувати їжу.

У сім'ї Олександра немає звичаю розподіляти обов'язки. Він каже, що вони з дружиною роблять те, що потрібно, за необхідністю.

У цьому питанні ми рівні. У мене ж дівчата, я вважаю, що їм потрібно показувати саме таку модель поведінки в родині, – вважає він.

На його думку, вчити моральним принципам можна скільки-завгодно. Але для ефекту потрібні вчинки.

– Можна 10 разів казати, що не можна смітити, але якщо сам кидаєш папірець на вулиці, усі твої слова підуть прахом і не будуть мати ніякого значення.

Тому Олександр бере своїх дівчат на благодійні заходи, залучає їх до волонтерства.

Чоловік волонтерить уже 4 роки.

Його доньки малювали, писали листи для військових в АТО, плели разом із дружиною паракордові браслети.

Ми також разом саджали ліс, коли у Виноградові була висадка.

Тепер, коли туди приїжджаємо, знаємо, що у нас є невеликий дубовий гайок – 9 дерев, – ділиться Олександр.

 Фото з Facebook

На його думку, завдання батька – робити дітей щасливими, дати їм освіту, знання життя, закласти моральні принципи.

Зокрема, те, що потрібно допомагати тим, хто цього потребує, бути чесними, працьовитими.

Завдання ж батька доньок – показати їм, що їх та їхню маму люблять:

– Це дуже вплине на їх майбутню долю, переконує тато.

Я намагаюсь врахувати їх бажання, випередити їх, розуміючи, що десь вони щось хотіли б, але, можливо, ще не озвучили.

Приділяю їм час, цілую, обіймаю, бо тактильні відчуття дуже важливі.

АНДРІЙ БАРЗОЛЕВСЬКИЙ, ТАТО 4-РІЧНОЇ АНІ ТА 5-РІЧНОГО ДЕНИСА

Працює у рекламному відділі сайту, має вільний графік та хобі: він і його дружина – ведучі святкових заходів

39-річний Андрій зі Льовова може іноді працювати віддалено, тому намагається активно проводити час зі своїми дітьми: на прогулянках, дитячих майданчиках або у подорожах.

 Фото з Facebook

З Денисом вперше ми поїхали у подорож в Крим, коли йому було лише 9 місяців. А от з малій було всього півроку, коли ми взяли її з собою на море, – згадує Андрій.

Вирушаючи у першу подорож з сином, Андрій з дружиною боялися, як Денис поведе себе у поїзді, бо тоді він ходив лише по периметру кімнати, тримаючись за стіни.

Але у самому поїзді вже бігав.

Тато розповідає, що і хлопчик, і дівчинка обожнюють подорожі. Коли настають вихідні, питають: "Мамо, тато, ми кудись їдемо?".

Наші діти гіперактивні і мають невелику різницю у віці.

Окремо вони ще слухняні, але коли разом – ураган.

Незважаючи на це, у нас немає такого, щоб хтось один дивився за малими.

Ми разом їх виховуємо, радимося і зважаємо на бажання дітей, – розповідає Андрій.

У вихованні вони з дружиною намагаються не бавити дітей, але зважати на те, до чого вони тягнуться, та намагатися їм це давати.

Наприклад, я люблю рибалку. Можемо поїхати разом на озеро. Щоб дітям було цікаво, я зробив їм справжні вудочки.

При цьому розумів, що вони можуть посидіти поряд зі мною 10-20 хвилин, подивитися на поплавок, а потім побігти бавитись.

Але вони попросили, і я зробив, – ділиться Андрій.

Коли батьки Ані та Дениса приходять вранці проведення свята, відпочивають кілька годин, а потім прокидаються разом із дітьми.

За словами Андрія, він з дружиною можуть бути засмучені, але завжди приділяють дітям увагу:

Такого ще не було, щоб ми від них сахнулись і сказали: "Йдіть, побавтеся окремо, а нас не чіпайте".

Батьки шукають для сина спортивну секцію, бо він має атлетичні дані. Дівчинку хочуть віддати на танці.

– Вона танцює, наче балерина. По-своєму, смішно, але танцює, – каже Андрій.

Тато розповідає, що Денис з Анею дружні. Часто, коли у Ані щось не виходить, вона приходить за допомогою до братика, а не до мами чи тата.

Тому їй завжди потрібно те ж, що і братику: якщо у нього є машинка, то і їй потрібна машинка.

Коли вони не можуть щось між собою поділити, батьки розводять їх по різних кімнатах і пояснюють, що вони – братик і сестричка, рідніших у них немає, що вони мають захищати одне одного.

Андрій вважає, що батьку важливо не відштовхнути від себе дітей, не зриватися на них.

Бо вони діти. І вони потребують уваги, любові та підтримки.

Яна Дирявська, УП

powered by lun.ua

Головне на сайті