"Я попелюшка" – про незвичні походи у гори, що здійснюють мрії
Ми йдемо в гори. Це не туристичні мандри чи розважальна прогулянка.
120 людей ідуть 10 кілометрів у спеку, крутими стежками на гору Пікуй (1408 м над рівнем моря), аби підтримати проект "On 3 wheels" (На трьох колесах).
Мета – активний відпочинок людей з інвалідністю в горах, організація збирає кошти аби придбати Візок Ла Жолет з електропідсилювачем або ж "джульєтка", який спростить підйом.
Наразі, аби "витягти" в гори нинішню учасницю Ірину, потрібно 7-8 волонтерів.
Темп шалений. Потрібно встигнути до темряви.
 |
"Я ніколи не бачила гір з висоти, хіба картинки в інтернеті"
За два роки "On 3 wheels" здійснив 18 сходжень на вершини українських Карпат за участю людей з інвалідністю: гора Парашка, Лиса Гора, гора Гимба та інші, встигли навіть підкорити Говерлу.
Гроші для підйомів зібрали на "Спільнокошті", розповідає один із засновників проекту Сашко Луцик:
– Перші мандрівки ми організовували за свої кошти, але у нас багато витрат: траспорт, спорядження, побутові дрібниці.
Тарас, один з семи, хто носить "джульєтку". Він сьогодні не сам, а з сином. Яремі 9 місяців.
 |
Всього у команді троє постійних волонтерів, проте щоразу долучаються охочі допомогти, підтримати проект фінансово чи просто побути поруч.
– Я б не брав дитину, якщо б не було стільки людей, бо візок треба "тягти", – каже Тарас, батько наймолодшого учасника підйому.
 |
Цього разу до "On 3 wheels" написала Ірина Трач. Дівчина 32 роки живе з інвалідністю, дізналась про організацію через фейсбук.
Побачили світлини подруги із центру "Джерело". Не вагаючись, вирішила здійснити свою мрію:
– Я ніколи не бачила гір з висоти, хіба картинки в інтернеті, але це ж зовсім не те, – розповідає.
5000 кілометрів на хендбайку, щоб побачити океан
Ми прибуваємо у село Верхнє Гусне, звідти чекає підйом на найвищу гору Львівської області – Пікуй.
Шлях займає 10 кілометрів.
Дорога веде вгору через ліс та обгинає гірський хребет, завдяки спецвізку "Ла Жолет" такий підйом з людиною з інвалідністю став реальним.
– Першого разу, коли ми тільки мріяли піднімати людей в гори, повезли нашого друга з інвалідністю у Карпати. Штовхали на простому велосипеді, було дуже важко, – згадує Сашко.
Після Карпат була подорож на океан – так розпочалась історія "On 3 wheels".
Троє юнаків здійснили мрію хлопця із ДЦП. Вони подолали 5000 кілометрів за 100 днів на спеціальному триколісному хендбайку (велосипед, для ручного керування), перетнули 12 країн з 250 доларами в кишені, щоб побачити океан.
– Ви б бачили його лице, сльози на очах, – ділиться Сашко, – він був неймовірно щасливий.
Вперше такий візок хлопці побачили у місті Пігнан (Франція), коли гостювали у спільноті Handi Cap Evasion.
Для подорожей та активного відпочинку людей з інвалідністю французи використовують спецвізки "La Joëlette".
Завдяки "джульєтці" можна не лише ходити в гори, а й бігти марафони чи відвідувати замки.
Після участі в одному із телепроектів організаторам подарували такий візок, і тепер він – єдиний в Україні.
– Плануємо придбати ще один із пожертв доброчинців, адже бажаючих підійматись достатньо, як і бажаючих підіймати, – розповідає Сашко.
 |
Волонтери "запряглись", аби везти візок.
На "передовій" позиції Роман і Павло, обоє хлопців із шахтарського містечка Соснівка біля Львова.
 |
У свої 27 Роман працює на шахті.
– Я з Пашою "тягнемо" візок, у нас добра фізична підготовка, витривалі, бо ми з Соснівки. Працюю 540 метрів вниз, – сміється Роман. – А тут допомагаю здійснювати мрії, підіймати людей на вершини, не дарма друга назва організації "Фонд здійснення мрій".
Решта хлопців, що штовхають візок, не говіркі, мовчки долають труднощі і повністю зосереджені на маршруті.
Кожен має свою позицію на візку: хто йде першим, завжди відповідає за положення "верх-вниз", дивиться за курсом шляху.
Хлопці з правого і лівого боку допомагають на підйомах, стежать, чи людина, яку несуть, надійно застебнута пасками безпеки.
У "джульєтці" одне колесо розташоване під сидінням, це полегшує рух. Останній волонтер використовує гальма, і стежить за рівновагою конструкції.
 |
– Якщо придбаємо новий візок із електропідсилювачем, це спростить процес підйому, можна буде удвох впоратись, та й частіше організовувати такі виїзди, – каже Сашко
Коли бачиш куди іти – не так тяжко
Таке сходження – неймовірне фізичне навантаження, тому не всі витримують темп, що задали хлопці-волонтери.
Людям важко, і вони сповільнюються, тягнуться колоною.
 |
– Я б не пішов, якби не Іринка, – каже батько дівчини, – тяжко іти, але вертатись якось стидно, мушу.
Піднімаємось в гору через стрімку лісову дорогу, на особливо важких підйомах хлопцям допомагають інші учасники.
Час від часу робимо короткі зупинки, аби волонтери могли змінити один одного:
 |
– Іра, дамо тобі зараз прута якогось, будеш нас поганяти, – каже Роман.
– Іра, вибирай собі будь-кого, дивись скільки людей іде, – додає Сашко.
Тим часом ліс залишився позаду, і "джульєтка" піднялась на першу панораму.
 |
Нарешті зупинка триває довше, хлопці побачили чорниці і наминають з кущів:
 |
– Дай Боже щастя! Ще недалечко, ідіть, ви не пошкодуєте! – гукають туристи, котрі вже спускаються з Пікуя.
За кілька хвилин наша "колісниця" обгинає гору і попереду видніється вершина, із натовпу вигукують:
– Ну нарешті, коли бачиш куди іти, то не так тяжко, хочеться йти далі.
 |
Із шпиля гори долинають слова молитовної служби, "джульєтку" пропускають на підйомі, люди усміхаються, питають, чим допомогти.
Останній схил до Пікуя – найважчий.
Хлопці мовчки витягують Іру на вершину: навколо гори і простір.
 |
– Я попелюшка, – каже Іра, – мене на таку красу привезли, як на бал, як то кайфово.
Іру садять так, аби вона дивилась на панораму, люди всідаються навколо, охочим роздають текст пісні "Я піду в далекі гори".
Через півтори години сходимо вниз. Спускають візок вже двоє волонтерів.
– Зупиніться! – вигукує Іра. – У мене так б’ється серце, дуже сильно!
 |
Дівчина, яка до того ніколи так швидко не рухалась.
– То означає, що ти жива, – усміхається Роман.
 |
Христина Головко, журналістка, для УП,Життя
Фото: Марія Годісь
Допомогти проекту:
Найменування організації: ГО ОН3ВIЛС ГО
Код отримувача: 41523023
Код Банку (МФО): 325321
Назва банку: ЗАХIДНЕ ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
Рахунок отримувача: 26007053713319
Призначення платежу: на джульєтку
