"Я попелюшка" – про незвичні походи у гори, що здійснюють мрії

2767
20 серпня 2018

Ми йдемо в гори. Це не туристичні мандри чи розважальна прогулянка.

120 людей ідуть 10 кілометрів у спеку, крутими стежками на гору Пікуй (1408 м над рівнем моря), аби підтримати проект "On 3 wheels" (На трьох колесах).

Мета – активний відпочинок людей з інвалідністю в горах, організація збирає кошти аби придбати Візок Ла Жолет з електропідсилювачем або ж "джульєтка", який спростить підйом.

Наразі, аби "витягти" в гори нинішню учасницю Ірину, потрібно 7-8 волонтерів.

Темп шалений. Потрібно встигнути до темряви.

 

"Я ніколи не бачила гір з висоти, хіба картинки в інтернеті"

За два роки "On 3 wheels" здійснив 18 сходжень на вершини українських Карпат за участю людей з інвалідністю: гора Парашка, Лиса Гора, гора Гимба та інші, встигли навіть підкорити Говерлу.

Гроші для підйомів зібрали на "Спільнокошті", розповідає один із засновників проекту Сашко Луцик:

– Перші мандрівки ми організовували за свої кошти, але у нас багато витрат: траспорт, спорядження,  побутові дрібниці.

Тарас, один з семи, хто носить "джульєтку". Він сьогодні не сам, а з сином. Яремі 9 місяців.

 

Всього у команді троє постійних волонтерів, проте щоразу долучаються охочі допомогти, підтримати проект фінансово чи просто побути поруч.

Я б не брав дитину, якщо б не було стільки людей, бо візок треба "тягти", – каже Тарас, батько наймолодшого учасника підйому.

 

Цього разу до "On 3 wheels" написала Ірина Трач. Дівчина 32 роки живе з інвалідністю, дізналась про організацію через фейсбук.

Побачили світлини подруги із центру "Джерело". Не вагаючись, вирішила здійснити свою мрію:

– Я ніколи не бачила гір з висоти, хіба картинки в інтернеті, але це ж зовсім не те, – розповідає.

5000 кілометрів на хендбайку, щоб побачити океан

Ми прибуваємо у село Верхнє Гусне, звідти чекає підйом на найвищу гору Львівської області – Пікуй.

Шлях займає 10 кілометрів.

Дорога веде вгору через ліс та обгинає гірський хребет, завдяки спецвізку "Ла Жолет" такий підйом з людиною з інвалідністю став реальним.

Першого разу, коли ми тільки мріяли піднімати людей в гори, повезли нашого друга з інвалідністю у Карпати. Штовхали на простому велосипеді, було дуже важко, – згадує Сашко.

Після Карпат була подорож на океан – так розпочалась історія "On 3 wheels".

Троє юнаків здійснили мрію хлопця із ДЦП. Вони подолали 5000 кілометрів за 100 днів на спеціальному триколісному хендбайку (велосипед, для ручного керування), перетнули 12 країн з 250 доларами в кишені, щоб побачити океан.

Ви б бачили його лице, сльози на очах, – ділиться Сашко, – він був неймовірно щасливий.

Вперше такий візок хлопці побачили у місті Пігнан (Франція), коли гостювали у спільноті Handi Cap Evasion.

Для подорожей та активного відпочинку людей з інвалідністю французи використовують спецвізки "La Joëlette".

Завдяки "джульєтці" можна не лише ходити в гори, а й бігти марафони чи відвідувати замки.

Після участі в одному із телепроектів організаторам подарували такий візок, і тепер він – єдиний в Україні.

Плануємо придбати ще один із пожертв доброчинців, адже бажаючих підійматись достатньо, як і бажаючих підіймати, – розповідає Сашко.

 

Волонтери "запряглись", аби везти візок.

На "передовій" позиції Роман і Павло, обоє хлопців із шахтарського містечка Соснівка біля Львова.

 

У свої 27 Роман працює на шахті.

Я з Пашою "тягнемо" візок, у нас добра фізична підготовка, витривалі, бо ми з Соснівки. Працюю 540 метрів вниз, – сміється Роман. А тут допомагаю здійснювати мрії, підіймати людей на вершини, не дарма друга назва організації "Фонд здійснення мрій".

Решта хлопців, що штовхають візок, не говіркі, мовчки долають труднощі і повністю зосереджені на маршруті.

Кожен має свою позицію на візку: хто йде першим, завжди відповідає за положення "верх-вниз", дивиться за курсом шляху.

Хлопці з правого і лівого боку допомагають на підйомах, стежать, чи людина, яку несуть, надійно застебнута пасками безпеки.

У "джульєтці" одне колесо розташоване під сидінням, це полегшує рух. Останній волонтер використовує гальма, і стежить за рівновагою конструкції.

 

Якщо придбаємо новий візок із електропідсилювачем, це спростить процес підйому, можна буде удвох впоратись, та й частіше організовувати такі виїзди, – каже Сашко

Коли бачиш куди іти – не так тяжко

Таке сходження – неймовірне фізичне навантаження, тому не всі витримують темп, що задали хлопці-волонтери.

Людям важко, і вони сповільнюються, тягнуться колоною.

 

– Я б не пішов, якби не Іринка, – каже батько дівчини, – тяжко іти, але вертатись якось стидно, мушу.

Піднімаємось в гору через стрімку лісову дорогу, на особливо важких підйомах хлопцям допомагають інші учасники.

Час від часу робимо короткі зупинки, аби волонтери могли змінити один одного:

 

– Іра, дамо тобі зараз прута якогось, будеш нас поганяти, – каже Роман.

– Іра, вибирай собі будь-кого, дивись скільки людей іде, – додає Сашко.

Тим часом ліс залишився позаду, і "джульєтка" піднялась на першу панораму.

 

Нарешті зупинка триває довше, хлопці побачили чорниці і наминають з кущів:

 

Дай Боже щастя! Ще недалечко, ідіть, ви не пошкодуєте! – гукають туристи, котрі вже спускаються з Пікуя.

За кілька хвилин наша "колісниця" обгинає гору і попереду видніється вершина, із натовпу вигукують:

– Ну нарешті, коли бачиш куди іти, то не так тяжко, хочеться йти далі.

 

Із шпиля гори долинають слова молитовної служби, "джульєтку" пропускають на підйомі, люди усміхаються, питають, чим допомогти.

Останній схил до Пікуя – найважчий.

Хлопці мовчки витягують Іру на вершину: навколо гори і простір.

 

Я попелюшка, – каже Іра, – мене на таку красу привезли, як на бал, як то кайфово.

Іру садять так, аби вона дивилась на панораму, люди всідаються навколо, охочим роздають текст пісні "Я піду в далекі гори".

Через півтори години сходимо вниз. Спускають візок вже двоє волонтерів.

Зупиніться! – вигукує Іра. – У мене так б’ється серце, дуже сильно!

 

Дівчина, яка до того ніколи так швидко не рухалась.

– То означає, що ти жива, – усміхається Роман.

 

Христина Головко, журналістка, для УП,Життя

Фото: Марія Годісь

Приєднатись у похід

Допомогти проекту:

Найменування організації: ГО ОН3ВIЛС ГО

Код отримувача: 41523023

Код Банку (МФО): 325321

Назва банку: ЗАХIДНЕ ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК"

Рахунок отримувача: 26007053713319

Призначення платежу: на джульєтку

powered by lun.ua

Головне на сайті