Ангели землі: навіщо львів’янка створила вдома ферму черв’яків

4396
26 серпня 2018

Папір, зелень, відходи з овочів, фруктів і кави – усе це їдять каліфорнійські черв’яки.

Впродовж 10 років львів’янка Тетяна Чучко розводить їх вдома.

 

Трьох ящиків, де живуть хробаки, вистачає, аби обслуговувати сім’ю з 4 людей.

Якщо черв’яків стає більше, доводиться забирати відходи з сусідніх овочевих кіосків.

Хробаки харчуються сміттям, натомість продукують органічне добриво – біогумус.

Тетяна сподівається, що з часом мати таку ферму стане модно.

Каже: "Мрію почути такий діалог: "Як це, у вас вдома немає хробачків? Та ви несучасна людина".

 

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ

Потяг до роботи в землі в Тетяни з дитинства.

– У бабусі була дача, я завжди більш охоче йшла на дачу, ніж у дитсадок. Почалося все з кімнатних квітів, потім було органічне землеробство, тепер – пермакультура (система з мінімальними затратами праці без школи навколишньому середовищу – УП), – згадує жінка.

Ідея розводити хробаків виникла випадково. Під час переїзду Клубу органічного землеробства, який жінка започаткувала, дві ємності з черв’яками треба було тимчасово забрати додому.

До того Тетяна ними не цікавилась. Втім, тепер за ними потрібен був догляд. Тож жінка почала заглиблюватись у тему.

 

– Мені неймовірно сподобався процес: якесь сміття, що я раніше викидала, давала їм. І магічним чином це перетворювалось на дуже якісне добриво, – пригадує.

Зрештою, Тетяна залишила їх у себе, започаткувавши так звану вермиферму (від англ. worm – черв’як). Тож тепер жінка не викидає жодних біологічних відходів.

 

Спочатку почала експериментувати, що черв’яки можуть споживати. Якось у холодильнику зіпсувалося листя капусти. З сумнівом поклала капусту їм.

– Яким було моє здивування, коли я зайшла до них за день, а жахливого запаху зіпсованої капусти більше не було. Недарма кажуть, що хробаки можуть дезодорувати – усувають запахи.

 

Кажуть, хробаки з’їдають коріння рослин. Натомість, за словами фермерки, якщо у смітті трапляється якесь насіння з кавуна чи дині (з дині насіння швидко проростає), хробаки з’їдять усе і радше будуть голодувати, ніж чіпатимуть коріння. 

У них є власні смаки: щось люблять більше, чогось не їдять взагалі. Наприклад, не їдять магазинний хліб.

 

Тетяна розповідає, якщо хробакам серед сміття трапляється шматочок хліба, залишають його пліснявіти. Жінка впевнена, що це – показник того, що з хлібом щось не так.

Був прикрий випадок, коли кілька ящиків хробаків отруїлись шкірками від огірка. Тетяна каже, можна одразу сказати, що вони були надто нітратними.

ЩО ТРЕБА ДЛЯ СТВОРЕННЯ ВЕРМИФЕРМИ

В мережі продають так звані вермихауси за 3,5 тисяч гривень.

Тетяна розповідає, що його можна створити власноруч: взяти пластиковий ящик та білий мішок (такий, як для цукру). Мішок потрібен, щоб пропускати повітря та зайву вологу.

 

Найголовніше – бажання і розуміння процесу. Було, мовляв, багато випадків, коли люди брали черв’яків і ті гинули через людську недбалість.

Наприклад, власники робили для хробаків ємності, де немає зливу води, неправильно підбирали їжу та температуру.

Найкраща температура для них: +23-25°C.

При +5°C призупиняють діяльність, впадаючи в анабіоз, а при мінусовій температурі гинуть.

Такий випадок трапився і в Тетяни, коли коти взимку вдерлись в її підвал і залишили щілину. Щоправда, жінка згадує, що замерзли тільки хробаки, які були по краях коробки. Всередині ж утворився такий собі термос – так черв’яки там вижили.

 

У черв’яків є одна особливість: зазвичай вони звикають до одного корму. Тетяна радить брати адаптованих до їжі, яку ви збираєтесь їм давати.

Аби розпочати власну вермиферму, треба взяти мінімум 1 літр. Туди входить старий субстрат, в якому вони жили, їжа, яку вони їли, і самі черв’яки.

Так вони адаптовуються до нового середовища. В хороших умовах за 3 місяці черв’яки подвоюють свою кількість.

В їхньому раціоні – зелень, салати, залишки овочів, фруктів, папір.

Вони не їдять свіжого.

Якщо хробакам покласти зелений листок, вони його їсти не будуть, але якщо листок почали їсти мікроорганізми – тоді так.

Черв’яки харчуються результатами їхньої діяльності, бо мікроорганізми розм’якшують для них їжу.

 

– Моя мрія – щоб будинки вже проектували з системою, де можна переробляти харчові відходи. Є цікавий досвід у Санкт-Петербурзі. Там жінка облаштувала підвал для переробки відходів хробаками.

Мешканці, які погодились брати участь в проекті, приносили відходи туди. За деякий час утворювався біогумус і жителі будинку використовували його для розсади.

З часом люди зробили на даху будинку парник, який утеплювався теплом з квартир, бо вентиляція виходила на дах будинку.

Там почали вирощувати розсаду та саджанці. А кожного першого вересня діти йшли з квітами, які були вирощені у них на даху, – розповідає Тетяна.

ПРО ВЛАСТИВОСТІ БІОГУМУСУ

Біогумус – природне добриво, яке продукують черв’яки. За структурою це невеличкі чорні гранули, трохи менші від гречки. Розкладаються поступово – впродовж 4-5 років.

Якщо таке добриво внести на город, його дії достатньо на 4 роки.

За той час, поки воно розкладається, кожна гранула може вбирати вологу. Наприклад, коли йде дощ, вода затримується в біогумусі і доступна для рослин у той час, коли їм це треба.

Використовувати біогумус треба у співвідношення 10-15% від кількості ґрунту.

– Значно дешевше, щоб на городі цю функцію виконували самі хробаки. Але для цього треба дати їм їжу. Вони ж бо не їдять голу землю. Це може бути трава, харчові відходи, гній, – пояснює Тетяна.

 

ПРО ГИДУВАННЯ ТА ЦІКАВІ ФАКТИ

За словами Тетяни, гидування черв’яками починається з дитинства, коли батьки переконують в цьому своїх дітей. Хоча малюки відкриті до нового.

В США є кілька освітніх програм, спрямованих на те, щоб вчити дітей захищати планету від зайвої шкоди. Там йдеться і про догляд за вермифермами.

 – Колись я вела дитячий пермакультурний гурток (від 5-12 років). Половину часу ми займались, дивились мультики по темі, малювали. А решту – доглядали за нашою невеличкою вермифермою.

Близько 10% дуже гидувались хробаків, ще 10% дуже тішились, гладили їх і доглядали. А 80% були невпевнені і просто придивлялись.

З часом ці 80% переходили на бік тих, хто любить черв’яків. Особливо після того, як я розказувала їм цікаві факти, – наводить приклад Тетяна.

Наприклад, у хробаків 5 сердець, вони можуть відрізняти світло від тіні, хоча не мають очей.

Вони не можуть жити в сухому середовищі. Іноді, коли навесні виповзають на асфальт, одразу гинуть.

Вони дуже чітко розрізняють смаки: не люблять кисле, зате обожнюють солодке.

Черв’яки жінки ще й полюбляють залишки кави.

 

А ще – вони можуть відчувати запахи. Якось Тетяна провела експеримент: клала на їхньому шляху часник. Хробаки обходили його.

Вони вміють швидко рухатися, особливо коли є небезпека. На їхньому тілі є невеличкі щетинки – так вони відштовхуються. Сили у них багато, тому ви швидше розірвете хробачка, ніж витягнете його з землі.

Черв’яки гинуть від використання людиною сільськогосподарських хімікатів.

– Черв’яки – один з показників родючості ґрунту. Я завжди кажу: "Якщо на дачі ви копнули землю і не побачили хробачка, у вас в землі проблеми". В нормальній землі їх має бути багато, – впевнена Тетяна.

Коли земляні черв’яки пропускають органіку через свій кишковий тракт, знезаражують її, зв’язують важкі метали, очищують, збагачують, вирівнюють кислотність – і на виході ми отримуємо добриво в землі.

Коли вони рухаються в ґрунті, фактично перекопують його. Тоді не треба вносити мінеральні добрива та засоби захисту.

ПРО ВІДХОДИ МІСТА ТА КЛУБ ОРГАНІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

Нині фермерка заснувала Клуб органічного землеробства. Він створений, аби навчити дачників вирощувати здорові та корисні продукти. Там Тетяна розповідає і про користь вермиферм.

З листопада по квітень в Клубі щотижня проходять безкоштовні заняття. Люди самі вирішують, що їм цікаво знати.

Восени і навесні в межах проекту проводять ярмарки. Члени Клубу можуть пропонувати там свої саджанці.

 

Тетяна з командою впроваджує проект з переробки харчових відходів міста – забирає відходи з закладів харчування.

Вірить, що вермиферми можуть перейти на новий рівень. Мовляв, не треба витрачати час та кошти на логістику – відходи можна переробляти там, де вони утворюються за наявності навіть найменшого приміщення.

Втім, багато організацій відмовляється від пропозиції забирати сміття для черв’яків. Переважно через те, що просто незручно його сортувати і платити за вивіз таких продуктів.

Жінка сподівається налагодити систему, коли відходи з таких закладів будуть забирати підприємства, що займатимуться такою переробкою.

Тетяна впевнена: якби діти бачили такі вермиферми у школах та мали схему, як це можна впроваджувати – це було б рушійною силою. Тому до системи планує підключити ще й школи.

ДОМАШНІ ТВАРИНКИ

Тетяна називає хробаків улюбленими домашніми тваринками.

– Люди тримають котів, собак. А від хробачків немає шерсті, запаху, не гавкають, не нявкають, не заважають сусідам, їх не треба вигулювати, доглядати за ними достатньо кілька хвилин на тиждень.

Вони не вимагають ніяких грошей на корм. Навпаки – замість того, щоб ви викидали сміття, вони з нього роблять хороше добриво, яке в магазині непогано коштує, – сміється Тетяна.

Каже, черв’яки не тягнуть гроші з сім’ї, а заробляють їх, працюючи 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

– Я називаю черв’яків ангелами землі. І це небезпідставно. У китайській мові хробак позначається ієрогліфом, який українською перекладається як "янгол землі", – додає Тетяна.

Марія Марковська, журналістка, для УП.Життя

Фото Марії Марковської та Олесі Біди

Передрук редакційних матеріалів "Української правди. Життя" без дозволу редакції заборонений.

Щоб отримати дозвіл, напишіть нам на lifepravda@gmail.com

powered by lun.ua

Головне на сайті