Три принципи, які допоможуть виховати вільних та щасливих дітей

Батьки хочуть, аби їхні діти були щасливі і у безпеці. Але є різні підходи для досягнення цієї цілі.

Добре батьківство – це бути поруч з дитиною щосекунди і оберігаючи її від потенційної небезпеки?

Чи дати простір для росту і навчання на власних помилках?

Фото: monkeybusiness/Depositphotos

Скільки правил може бути? Їх буває забагато?

Немає способу бути ідеальними батьками, але є багато шляхів бути хорошими мамою і татом своїм дітям.

Є три принципи, які можуть бути корисними усім батькам і які варто пам’ятати.

Їх радить клінічний психолог, директор з досліджень та освіти Асоціації Глендон (Glendon Association) Ліза Фаєрстоун.

1. НАЙПОТУЖНІШИМ НАВЧАЛЬНИМ ІНСТРУМЕНТОМ У ВАШИХ РУКАХ Є ТЕ, ЯК ВИ ЖИВЕТЕ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ

Коли справа доходить до батьківства, ваші дії важать більше, ніж слова.

З народження діти хочуть бути пов’язаними з вами. Вони наслідують вас.

Фото: pressmaster/Depositphotos

Бути рольовою моделлю для своїх дітей – це те, як ми живемо і як пов’язані з іншими людьми, а не те, коли кажемо дітям, як їм жити.

Ми мусимо вести їх своїм прикладом. Це означає запитати себе: Як я говорю з дитиною? Чи говорю з чоловіком/дружиною перед ними? Як я показую свою симпатію? Щедрість? Важку роботу?

Ми можемо створити сторінки правил і гори очікувань, але дитина більше навчиться, бачачи, як ми справляємося з власним життям.

Мати пристрасть і ціль у нашому власному житті вчить дітей відчувати те ж щодо їхніх життів.

Їхні пристрасті та інтереси можуть не бути такими ж, як у нас, але їхній підхід і настрій щодо них може походити з нашого прикладу.

Наприклад, нещодавнє дослідження показало, що дитяче ожиріння прямо пов’язане зі стилем життя батьків, і якщо батьки мають здорові звички, їх матимуть і діти.

Фото: AllaSerebrina/Depositphotos

2. ЗАПРОПОНУЙТЕ ДИТИНІ СВОБОДУ З БЕЗПЕЧНИМИ КОРДОНАМИ

Діти хочуть бути вільними, але можуть по-справжньому почуватись досить безпечно, щоб це зробити, коли ми дамо їм безпечну основу.

Частина почуття безпеки природно іде від нашої любові до них, а також від кордонів, які позначають безпеку.

Наприклад, конкретні правила поведінки – поділ обов’язків, піклування про інших тощо.

Коли ми ставимо дитину у центр світу чи негайно виконуємо усі її бажання, можемо створити для неї багато небезпеки і низьку толерантність до розчарування, що обмежуватиме їх пізніше у житті.

Ми дуже допоможемо дітям, якщо навчимо їх справлятися з розчаруванням та відчаєм, а також покажемо, як робити щось для себе та інших.

Нашою ширшою метою має бути: заохотити незалежність у своїй дитині, в той же час даючи їй безпеку та любов.

Фото: tan4ikk/Depositphotos

Ми можемо показувати своїм дітям, що ми тут заради них без вторгнення в їхній особистий простір, підтримуючи їхні унікальні інтереси, відмінні від наших.

Ми можемо заохотити їх досліджувати та шукати пригоди, не надто тиснучи на них.

Коли вони шкодять, можемо заспокоювати їх способами, що показуватимуть, що все буде гаразд.

А також вчити їх, як піклуватись про себе, коли щось іде не так, щоб у них розвивалось відчуття власної стійкості.

Так ми вчимо їх незалежності від нас, показуючи, що ми завжди тут заради них.

3. ПРАГНІТЬ ЗРОЗУМІТИ СВОЇХ ДІТЕЙ – КИМ ВОНИ Є

Батькам важко не проектувати себе і свої бажання на своїх дітей.

Важко не насаджувати свої бажання, бажаючи дітям найкращого, і в той же час на них не дуже тиснути.

Батьки мають зрозуміти, що їхні діти – не вони. Діти – окремі особистості. Їхні інтереси не є обов’язково інтересами їхніх батьків.

Фото: Alekuwka/Depositphotos

У них свій шлях, і батьки можуть не завжди знати, як допомогти їм у цій мандрівці.

Але ми можемо показувати свою цікавість до їхніх захоплень, до того, ким вони є.

Батьки можуть спостерігати за ними у різних ситуаціях, у різних досвідах, що надихає дітей або бісить.

Частина відповідальності батьків – озброїти дітей власним відчуттям відповідальності. Навчити їх піклуватись про себе, свій дім, чи своє домашнє завдання, щоб вони почувались компетентними і їм було комфортно.

Це допоможе їм відчути ціль і будувати власну самооцінку. Батькам слід балансувати між своїми очікуваннями та бажаннями та хобі дітей.

Батьки можуть підтримати дітей, допомагаючи їм, коли сину чи доньці це потрібно, або відступити назад, коли їм потрібна незалежність.

Це показуватиме дітям, що батьки поважають їхню унікальність та свободу.

Приймаючи та заохочуючи дітей мати власні зацікавлення, батьки пропонують їм відчуття, що їх люблять і приймають такими, якими вони є.

Це найбільший дарунок, який може отримати дитина від близьких.