Третя стать. Як живеться людині, яка народилася не жінкою і не чоловіком

33908
28 серпня 2018

Юлія Пустовіт – чи не єдина в Україні інтерсекс-особа, яка відкрито про себе говорить.

Щоб зрозуміти, ким вона є, Юлії довелось пройти через байдужість та хамство лікарів, нерозуміння суспільства та неготовність держави визнавати права своїх громадян.

 

Зараз вона судиться з Україною за право отримати жіночий паспорт, та допомагає іншим інтерсекс-людям зрозуміти себе, навчитись з цим жити і знайти кваліфікованих медиків.

***

Приблизно з десяти років я почала відчувати свою інакшість. Росла, як хлопчик, у мене було чоловіче ім’я, однак відчувала, що зі мною щось не так, ненавиділа себе і не розуміла.

У ранньому дитинстві мені зробили серйозну операцію. Лікарі говорили, що це було видалення дивертикула сечового міхура.

Через десятки років з’ясувалось, що насправді операція була інша. Правди не знали навіть мої батьки.

У майбутньому всі лікарі дивувалися величині розтину на моєму тілі (від середини лобка до пупка). Вони стверджували, що видалення дивертикула такого розтину не потребує.

Лише в дорослому віці я зробила аналізи і дізналась, що мій каріотип – тобто набір хромосом – не чоловічий, і не жіночий. У мене – 47XXY/48XXXY/47XXX. В той час, як чоловічий каріотип – це 46XY, а жіночий – 46XX.

 

ДОРОСЛІШАННЯ

Відчуття інакшості лякало мене. Боялася ділитись своїми переживаннями будь з ким, навіть з батьками. По суті, була одинокою.

Загалом лагідна і спокійна дитина, я часом ставала агресивною, потрапляла в бійки. Щоб здаватися дорослішою, рано почала курити.

Підліткове середовище було для мене не комфортним, я відчувала себе зайвою, "білою вороною". Як дівчатка, так і хлопчики ставилися до мене упереджено, ніби відчуваючи, що я якась інакша.

Зараз в цьому плані мало що змінилось. Комфортно я відчувала себе в дитинстві лише наодинці.

У дорослому віці після того, як з’ясувала з допомогою лікарів свої особливості – тільки в середовищі подібних мені людей.

ПОШУКИ СЕБЕ

Деякий час мені здавалося, що маю інтерес до осіб "своєї" статі.

Тієї статі, що записана у мене в паспорті – чоловічої. Це мене нажахало. Ніби протестуючи, я почала поводити себе максимально "по-чоловічому".

 

Коли у мене з’явився комп’ютер та інтернет, почала шукати інформацію на цю тему, і вирішила, що за своїми відчуттями я, мабуть, транссексуалка.

Там було написано, що транссексуалізм – це коли людина народжується біологічно жінкою, а відчуває себе чоловіком. Або ж навпаки. Чи було це про мене?

Щоб щось зрозуміти, треба було поговорити з медиком, який в цьому розбирається. Але через свою сором’язливість, несміливість і нерішучість я не могла просто так звернутися до лікаря.

Намагаючись втекти від дійсності, з 15 до 25 років я шукала розради в алкоголі. Потім зрозуміла, що або припиню пити, або моє життя закінчиться.

Мене врятувала мама. Я не вживаю алкоголю вже 16 років.

ПЕРША СПРОБА ПІТИ ДО ЛІКАРЯ

Життя тривало, я здобула вищу освіту – отримала диплом культуролога, історика-музеєзнавця. Після університету працювала у бібліотеці Вернадського, в Інституті бібліографічних досліджень, займалася соціологічними дослідженнями та працювала у видавництві.

Роки минали, а мої проблеми лишалися нерозв’язаними та прихованими від усіх.

 

Моє життя – і професійне, і особисте – ніяк не складалося. Я була одинока, не мала ні друзів, ні подруг.

Мої інтимні справи перебували на тому ж рівні. Я не знала, що робити, і як з цього вибиратись.

Крім того, мучили постійні болі внизу живота та поганий фізичний стан.

А ще цікавило, чому у мене немає частини чоловічих статевих органів – калитки і яєчок (як потім з’ясувалося, вони перебували глибоко в тілі). Я набралась сміливості і вирішила нарешті звернутися до медицини.

Спочатку пішла до Інституту урології. Замість того, щоб направити мене на додаткове обстеження та зробити генетичний аналіз, на мої питання стосовно болей та відсутності деяких статевих ознак лікар з посмішкою відповів, що так буває. І відправив додому.

Замість допомогти, лікар загнав мене в депресію.

Це було занадто важко і я спробувала здійснити суїцид. Мене врятували.

ДОВГООЧІКУВАНА ВІДПОВІДЬ

Через деякий час, прийшовши до тями, я спробувала звернутись до лікарів ще раз. Пішла в Інститут сексопатології у Києві.

Провівши зі мною ряд тестів і аналізів, там прийшли до висновку, що я не транссексуалка, але потребую психологічної корекції.

Кандидат психологічних наук пообіцяла зробити з мене "справжнього" чоловіка.

 

Ця процедура зветься "репаративна терапія".

Так намагаються "лікувати" людей, які народились, наприклад, жінкою, але відчувають себе чоловіком. Або навпаки.

Мене це не влаштовувало, фізичний стан не поліпшувався, а запропонована процедура полегшення б не принесла.

Я продовжувала шукати відповідь. Хотілося з’ясувати – хто я? Чому мене мучать постійні болі? Що зі мною не так?

Оскільки я думала, що транссексуалка, в пошуках відповідей звернулася в комісію з транссексуалізму.

Там мені сказали, що я глибоко помиляюсь.

Вперше за багато часу я зустріла людей, які зацікавилися мною.

Після ґрунтовної розмови і невеликого медогляду мене направили для обстеження до Інституту ендокринології.

Там на підставі медичних показів та генетичного аналізу з’ясували, що я гермафродит.

ТРОХИ ЛІКБЕЗУ

Інтерсекс (від лат. inter — між і sexus — стать) — це людина, народжена зі статевими характеристиками (включаючи геніталії, статеві залози і набір хромосом), які не вписуються у стереотипи бінарної системи сприйняття чоловічого та жіночого тіла. А зовсім не про секс, як дехто вважає.

Інтерсекс-люди такі ж, як усі інші. Лише мають певні індивідуальні особливості.

Нині наука вирізняє близько сорока інтерсекс варіацій.

 

Біологічна стать визначається за певними ознаками. Набір хромосом, статеві залози, геніталії, репродуктивні органи, гормональні рівні та вторинні статеві ознаки – все це дає змогу визначити, хто ви – жінка, чоловік, чи інтерсекс-людина.

Інколи люди народжуються з "жіночим" набором хромосом, але з чоловічими статевими органами або навпаки. Варіантів може бути безліч.

Чому такі люди народжуються – невідомо.

Кажуть, це може трапитись, навіть якщо вагітна носитиме щось важке.

Або вживатиме алкоголь. Чи якщо її зґвалтують.

Або якщо в роду було кровозмішення.

Або якщо вона працювала у хімічній промисловості.

Достеменно ніхто не знає причини. Значить, така людина може народитись в будь-якій сім’ї. 

БІЛЬШІСТЬ ІНТЕРСЕКС-ЛЮДЕЙ ПРИХОВУЮТЬ СВОЮ СУТНІСТЬ

Діагноз гермафродитизм певною мірою заспокоїв мене. Це було пояснення – чому я не сприймаю себе в статі, що була прописана мені при народженні.

Однак спокою не знайшла. Жоден лікар, до якого я зверталася зі своїми проблемами, не виявляв бажання допомагати.

 

Я чула найрізноманітніші відповіді: "Я не знаю, як вам допомогти", "Це вам до іншого лікаря треба", "У нашій поліклініці таких не лікують", "У нас немає лікаря, який би міг надати вам допомогу" тощо.

Коли я остаточно дізналась свій діагноз, мій моральний стан значно поліпшився, але в цілому полегшення це не принесло.

На той момент я вже знала, що тема гермафродитизму у медзакладах викладається факультативно. І тоді, і нині мені не трапився медпрацівник, який би зацікавився таким рідкісним випадком, як мій.

Навіть сьогодні ніхто не знає, не веде статистики, скільки в Україні людей з порушенням формування статі.

Ті, хто знають про свої особливості, старанно їх приховують. Вони соромляться своєї інакшості, бояться осуду суспільства.

Я в цьому не була винятком.

ПРОПОНУВАЛИ КУПИТИ ДІАГНОЗ

У мене чоловічий паспорт, але з 10 років ідентифікую себе з ім’ям Юлія. Коли мене називали чоловічим ім’ям, завжди подумки перекладала.

Українська медична система не визнає наявність гермафродитів – людей з порушенням формування статі.

 

Медпрацівники, з якими я спілкувалась, наполягали, що мені треба купити діагноз "транссексуалізм". Так би я змогла отримати жіночий паспорт і загалом поліпшити своє життя.

За українськими законами людина, яка не згодна зі своїм гендером, має право на зміну громадянської статі.

А людина, що біологічно не є ані чоловіком, ані жінкою, такого права в Україні не має. Такі реалії українського законодавства.

Скрізь – від міністерства охорони здоров’я до лікарів районної поліклініки – мені пропонували придбати діагноз транссексуалізм.

"Зміните паспорт, а потім якось відмовитеся від діагнозу", – говорили вони.

Проте я відмовилася купувати чужий діагноз.

Щоб змінити свою громадянську стать, мати у паспорті маркер жін. замість чол., довелося звертатися до суду.

Однак три судові інстанції у позитивному рішенні мені відмовили, бо я не надала довідку про зміну статі, але ж стать я не міняла (!).

В юридичній системі України інтерсекс-людей не існує. Тому немає ні законів, ні підзаконних актів, ні яких-небудь нормативних документів, які регулювали б існування таких людей.

Організації, до яких я зверталася по допомогу, швидше сприймали мене як "дивну" транссексуалку, хоча я мала всі медичні документи, що підтверджували мій діагноз – гермафродитизм.

Одна з громадських організацій після тривалого пошуку та митарств зголосилася надати адвоката.

Зараз справу розглядає Європейський суд з прав людини. Такої справи ЄСПЛ ще не розглядав, моя – унікальний прецедент.

Моє бажання змінити громадянську стать, отримати відповідні документи відповідає моєму єству, мені було б комфортно з ними жити.

Хоча в ідеалі я хотіла б мати у паспорті маркер статі Х. У Німеччині, Австралії та ще кількох країнах для інтерсекс-людей така можливість законодавчо передбачена.

 

"МИ Є, АЛЕ НІБИ НАС І НЕМА"

Життя інтерсекс-людей в Україні сповнене труднощів.

Нас змушують до непотрібних і болючих операцій, що призводять до втрати сексуальної чутливості, роблять безплідними, намагаються "нормалізувати" нас, тобто зробити або жінкою або чоловіком за зовнішніми статевими органами. І в майбутньому виховують у статі, обраній лікарями та батьками.

Такий вибір часто виявляється хибним. Однак, якщо така людина згодом хоче повернутись до статі, у якій вона народжена, або мати статус інтерсекс – їй нав’язують діагноз транссексуалізм.

Ми є, але ніби нас і нема.

Як я почуваюсь в суспільстві?

Ви бачили білочку в парку? Вона вийшла поїсти горішків, позбирати корінці. А всі кричать: "Ой, білочка, білочка, дивись, дивись, треба сфотографувати!".

Я також ніби білочка. Так само, як і білочку, перехожі часто мене розглядають, не замислюючись, що цим завдають прикрість такій самій людині, як вони. Мене іноді роздивляються в транспорті. Найгірше, коли в поглядах не просто цікавість, а відкрита агресія.

Коли я не вдома, весь час в напрузі. Сканую реакцію людей і оцінюю рівень своєї безпеки.

Роздивляюсь всіх довкола і прикидаю, від кого можу очікувати агресію.

 

ПСИХОЛОГ ПРАЦЮЄ В БОРГ

Після того, як я з’ясувала, що в Україні немає жодної підтримки для нас, знайшовши однодумців, створила громадську організацію – "Egalite Intersex Ukraine".

До неї увійшли ще дві інтерсекс-людини, а також не інтерсекси, які зголосилися нам допомагати.

Однодумців ми знайшли і в інших містах України.

Ми не маємо постійного фінансування, і, в основному, витрачаємо на діяльність організації власні кошти, зароблені на основному місці роботи.

З нами працює адвокат, психолог, що надає психологічну підтримку інтерсекс-людям поки що у борг, лікар.

Я написала книгу "Хто такі інтерсекси і як їм бути повноправними членами суспільства, не втративши себе" про те, що інтерсекс-люди такі самі, як усі інші.

Вона видрукувана трьома мовами – українською, англійською і російською. Також ми випустили невелику брошуру з цієї тематики.

Ми проводимо тренінги, семінари, для лікарів, педагогів, студентів вищих навчальних закладів по всій Україні. Беремо участь у міжнародних конференціях.

За статистикою ООН, від 0,5 до 2% людей народжуються з інтерсекс-варіаціями. Це не завжди помітно при народженні дитини.

Деякі люди довідуються, що вони інтерсекс у підлітковому віці, деякі – у дорослому, а дехто до кінця днів своїх не знає про якісь свої особливості.

Проте сьогодні, на щастя, уже багато хто знає, що, крім чоловіків і жінок, є також і інтерсекс-люди.

Тетяна Гонченко, журналістка, для УП.Життя

Передрук редакційних матеріалів "Української правди. Життя" без дозволу редакції заборонений.

Щоб отримати дозвіл, напишіть нам на lifepravda@gmail.com

powered by lun.ua

Головне на сайті