Ілюзія знання: 7 причин, чому ми думаємо, що все знаємо

Ми часто чуємо, що ми використовуємо свій мозок тільки на 10%. З одного боку, таке твердження робить нас впевненими у собі й у своїх можливостях, з іншого вводить в оману, тому що думаємо, що все знаємо й розуміємо, і немає нічого, що може поставити нас в глухий кут.

"Ілюзія знання" книга американських коґнітивістів Стівена Сломена і Філіпа Фернбака.

У ній автори переконують, що всі ми живемо у спільнотах знання і те, що ми вважаємо "своїми знаннями", насправді розподілено між нами і довколишнім світом.

Ми сягаємо по ці експертні знання, навіть не помічаючи цього і не усвідомлюючи глибини свого невігластва. Але чому ми думаємо, що все знаємо?

Впевненість у собі породжує впевненість у власних знаннях.

Ми прославляємо індивідуальну силу, красу і розум, хоча в реальному світі ніхто не діє у вакуумі.

Командна робота вже давно стала головним інструментом у вирішенні будь-яких завдань.

Якщо ми глибше усвідомимо колективну природу знань, очевиднішими стануть і ті упередження, крізь які ми дивимося на світ.

Багатьох людей питання зі шкільної програми може поставити у глухий кут.

І в цьому немає нічого дивного.

Якщо ми не використовуємо якісь знання, ми їх втрачаємо.

Згадати щось за потреби можливо, але не факт, що це знання вдасться застосувати.

Потрібно "змиритися", що ми використовуємо обмежений обсяг інформації, необхідної нам час від часу.

А решта піддається забуттю.

Часто інтуїцію ми сприймаємо за знання.

Насправді ж, інтуїція дає нам спрощений аналіз, якого зазвичай буває достатньо для потрібного нам результату.

Це створює у нас ілюзію того, що ми не так уже й мало знаємо.

Але якщо копнути глибше, виявляється: інтуїція дуже поверхова.

Реальні знання залягають деінде.

Чи знаєте ви, як працює механізм застібки-блискавки, велосипеда чи унітаза?

Більшість людей вважають, що знають.

Однак, як тільки треба це пояснити, втрачають впевненість.

Ми не здогадуємось, як функціонують найзвичніші речі у нашому житті, але чомусь безпідставно переконані, що знаємо, бо ж цим користуємось.

Отак і живемо – в ілюзіях.

Людям складно порозумітись між собою, коли їхні думки не збігаються.

Це відбувається не тому, що хтось має рацію, а інший – ні, а тому що наше розуміння обмежене.

Потрібно усвідомити, що сприймати інші ідеї або способи мислення означає розширити рамки власного розуміння.

А це допоможе нам приймати правильні рішення й уникати пустих суперечок.

Майже кожен вважає себе експертом бодай в одній сфері.

Ми звертаємося по інформацію до таких експертів – друзів, родичів, знайомих або ж довіряємо знанням телеекспертів, блогерів, громадських діячів тощо.

Проте ці знання не стають нашими.

Так, ми їх використовуємо, але застосувавши, забуваємо.

Людина у спільноті не лише ділиться власними знаннями, а й постійно використовує чужі.

Як частина спільноти знань, людина ніколи не думає самостійно.

Ми думаємо з урахуванням позицій соціуму або навіть дозволяємо соціуму думати за нас.

Так наші знання стають обмежені догмами.

Ми звикли приставати до тієї чи іншої соціальної догми, ніж пробувати віднайти відповіді самостійно.

Реклама:

Головне сьогодні