Жертви на полі: кому моляться львівські рідновіри

На перехресті чотирьох церков у львівському парку Знесіння розташоване Світовидове поле.

За язичницьким повір’ям, це енергетично насичене місце, на якому здавна проводять свої обряди рідновіри.

Бог Світовид, від імені якого походить назва поля, дивиться на 4 сторони світу одночасно.

Орієнтири такі: на сході – церква Іллі, що стоїть на капищі Перуна; на заході – костел Войцеха на капищі Велеса; на півночі – церква Вознесіння, на півдні – церква Чесного Хреста.

Рідновір Андрій проводить до Світовидового поля:

– Пам’ятаю, мої знайомі почали цікавитись східними релігіями, а я тоді подумав: "А хіба ми не маємо власної?

На перехресті чотирьох церков у львівському парку Знесіння розташоване Світовидове поле

***

Чоловік не був палким прихильником церкви – ходив туди тільки на похорон і на весілля.

Але Євангеліє читати пробував. Коли читав, зізнається, виникла якась відраза. Відтоді для нього було вкрай важливо відкопати своє коріння.

15 років тому Андрій відкрив для себе рідновірство.

– Рідновіри – це язичники. Язичництво – слово, яке має корінь "язик". Колись навіть не питали, якої ти мови, натомість "Якого ти язика?". Тобто язичник – це націоналіст, – говорить Андрій.

Нині у рідновірів – 7526 рік, що рахується від часів Трипілля.

ПРО СВАРОГА, СУРУ ТА БОРОШНО

Рідновіри роззуваються, коли виходять на галявину. Кажуть, аби бути ближчими до природи.

На зібрання приходять у звичайному одязі. Але більшість вже на місці переодягається у вишиванки.

Чекають ще одного учасника. За 20 хвилин вирішують починати без нього: стають у коло.

На зібрання приходять у звичайному одязі. Але більшість вже на місці переодягається у вишиванки

Жриця Ярина промовляє слова до бога Сварога – усі повторюють.

Сварог вважається дідом божим. Це, як кажуть рідновіри, батько усіх богів. Мовляв, Сварог – це всі боги в одному.

Потім – молитва богам за очищення душі.

Далі прославляють вогнебога Семаргла, що споживає дерево й солому. Водночас запалюють вогнище, беруться за руки і співають "Гори-гори ясно". Це нагадує казку "12 місяців".

Наступний етап зібрання – жертви богам. Усі по черзі випивають по ковтку рідини. Решту виливають у вогнище.

Усі по черзі випивають по ковтку рідини. Решту виливають у вогнище

Сура – трав’яна рідина, яку п’ють рідновіри. На санскриті – сонячна рідина.

Рецепт такий: спирт, парило, підмаренник, дивосил, мед, молоко і шавлія. Він вказаний у Велесовій книзі, сакральній книзі рідновірів.

Три дні так звана сонячна рідина мусить настоятись, потім – заливається спиртом. Рідновіри просять богів випити суру за людське щастя.

Натомість богам вітрів віддають борошно. Це – вдячність за вирощений врожай. Кожна частина світу має свого покровителя. Відтак, борошно треба сипати на 4 сторони, не обділяючи нікого.

– Слово "природа" пов’язане з "родом" та "родиною". Отже, природа – наша родина. І ми маємо їй дякувати, – пояснює Андрій.

Рідновіри віддають жертви вогню тому, що це – єдина з чотирьох стихій, яка тягнеться догори. Отже, дань швидше потрапить до богів.

Богам вітрів віддають борошно. Це – вдячність за вирощений врожай

Наприкінці зібрання один з рідновірів просить освятити новий амулет.

Жриця Ярина проносить його над священним вогнем, промовляючи настанови берегти свого господаря.

Малого Світояра, який увесь цей час грався поза колом, запитують, чи він не втомився. Світояр заперечливо махає головою.

Рідновіри прощаються між собою: "Ходіть з богами", "Хай будуть з вами боги".

ВІРИТИ В НЕБО, ЗЕМЛЮ ТА ЛЮДИНУ

Один з рідновірів, Ігор, погоджується поговорити. Розповідає, що вже близько 7 років у рідновірстві.

Каже, найбільше спокушало те, що це – українська віра, від дідів-прадідів.

– Я вважаю, що в християнстві надто багато крові та смертей. Мені значно приємніше вірити в небеса, землю та людину, – ділиться чоловік.

Ігор каже, що зазвичай на зібрання приходить більше людей. Але нові з’являються рідко. Бояться осуду.

– Усі керуються питанням: "А що скажуть люди навколо?". Я маю колег священиків. І вони мені нічого не кажуть.

Не станеться страшного, якщо я перехрещусь у християнській церкві або коли потраплю до мусульман, поводитимусь як вони.

Треба мати повагу до іншої релігії – тоді ніхто нікому нічого не скаже, – говорить.

Нові люди на зібрання з’являються рідко. Бояться осуду

Натомість Андрій пригадує, як спочатку люди дивувались, чому він не відповідає на так звані святкові паролі: на "Христос Воскрес" говорить "Добридень".

Часто доводилось пояснювати. Мовляв, люди не розуміють, як рідновіри можуть сприймати церкви та храми як звичайні пам’ятки архітектури.

На роботі теж були конфлікти. Андрій – історик в одному з навчальних закладів Львова.

Пригадує, як одного разу до актової зали запросили священика на спільну молитву. Усі встали, молились та хрестились. Андрій – ні. Так виникли проблеми з керівництвом.

– Найбільші стереотипи про рідновірів – це типу того, що ми тут людські жертви віддаємо і чортові поклоняємось, – каже.

Андрій зізнався батькам про рідновірство за кілька років після посвячення.

– Мама спочатку дуже агресивно реагувала. Потім почала багато читати, просто прийняла і зрозуміла мене. А тато пізніше теж прийшов у рідновірство, – розповідає.

Андрій називає рідновірство найбільш усвідомленою та логічною релігією. І в майбутньому хоче дати вибір своїм дітям, не нав’язуючи жодної релігії.

Найбільші стереотипи про рідновірів – це про людські жертви та поклони чортові

ПРО ШІСТЬ ГОЛОВНИХ СВЯТ

Періодичності, з якою збираються рідновіри, немає. Зазвичай це відбувається в неділю. Втім, є свята, на які вони обов'язково збираються.

Таких днів шість. Перше – зимове сонцестояння, далі – Різдво (для рідновірів це – народження сонця, бо день після нього починає рости).

Потім – весняне рівнодення, до якого прив’язані два свята – Новий рік і Великдень.

Новий рік рідновіри святкують не в січні.

– Наші предки, українці, святкували Новий рік у березні. Недарма дівчата, коли щедрують, співають "Летіла ластівочка", а хлопці посівають пшеницею.

Це ж про весну! Оскільки колись не було календарів, люди спостерігали час за сонцем та місяцем. Перший молодий місяць перед весняним рівноденням – це справжній Новий рік, – розказує рідновір Андрій.

Для рідновірів вогонь священний

Великдень для рідновірів – коли день став більшим за ніч. В англійській мові, кажуть, так і збереглось "Sunday" – сонячний день, неділя.

Тобто перша неділя після весняного рівнодення – Великдень. Є ще один орієнтир – коли верба зацвітає, значить, за тиждень Великдень.

Останнє свято шістки – Івана Купала – коли день найдовший.

– Є й проміжні свята: 1-го листопада поминаємо предків, а 1-2-го лютого святкуємо Стрітення, коли зима з весною зустрічаються.

Усе логічно: це числа посередині між зимовим сонцестоянням і весняним рівноденням. Тому і Стрітення! – пояснює Андрій.

Є й цикл свят, пов'язаний зі збором врожаю. Мовляв, що збирали – те й святкували. Серед них – Спаса, святкують 1-го серпня.

– Рідновірське свято Спаса просто обґрунтовується. Здавна кажуть: "Хто запасся, той і спасся". Спасіння пов’язане з запасами. Як-от, з яблуками, – каже Андрій.

Рідновіри живуть за 12-місячним річним циклом. Часом випадає 13-місячний.

ПРО ОБРЯДИ ТА БОГІВ

Андрій виділяє найголовніші обряди рідновірства. Перший і в якомусь сенсі останній – спалення після смерті.

Рідновіри вірять, що так людина швидше потрапляє до богів. І додають, що не хочуть займати територію мертвими – вона потрібна живим.

– І у Велесовій книзі, і в народній мудрості йдеться про те, що не зірки нам світять, а предки зверху на нас дивляться.

Відтак, за допомогою кремації ми швидше повертаємось до стану зірки, прискорюючи тим самим так званий колообіг, – пояснює Андрій.

[L]Андрій каже, що українська мова зберегла найбільше слів зі санскриту. Відтак, пояснює сенс слова "бог".

– Корінь від слова "бути", "буття". Себто те, що забезпечує нашу життєдіяльність. У фільмі "Дорога на захід" індіанці, приміром, моляться на бізонів.

Чому? Бо вони їх забезпечують своїм м’ясом, їжею для життя.

Виходить, для нас богами є батьки. Бо завдяки їм ми народились. Це називається пантеїзм. Усе, що дає жити, є бог, – розповідає.

Ті, хто хочуть бути рідновірами, мають пройти обряд освячення.

Його проходять люди, які були хрещені у церкві чи брали там шлюб. Це – обряд очищення від церковного обряду.

Велесова книга – сакральна книга для рідновірів, написана у ІХ столітті до нашої ери.

– Цінна тим, що дає можливість відслідкувати те, що було тисячі років тому.

Коли ми промовляємо біля вогнища слова, які говорили колись наші предки, можливо, у цей момент з ними стається якесь злиття?

Наші предки завжди з нами. Вони в наших тілах та крові. Не було б їх – не було б і нас. Ці ритуали – це поняття вічності, – розповідає.

У ЩО ВІРЯТЬ РІДНОВІРИ

Рідновіри вірять у 3 світи: Яв (наш світ, реальність), Нав (світ мертвих) і Прав (світ богів). Від світу Прав, каже Андрій, і походять слова "правда" та "правило".

Вони також вірять у реінкарнацію. Людина тут перероджується у своєму ж роді. А у наступному житті відповідає за власні дії у попередньому. Усе це пов’язане з вічним колообігом.

– Людина росте і тягнеться зростом доверху – до світу богів. Коли тіло не встигає за душею – душа відходить туди сама, – пояснює смерть з погляду рідновірства Андрій.

Слова "гріх" теж немає у вжитку. Зате є совість.

"Со-вість" – це спільне знання, що передається у родині від батьків до дітей.

Найгіршим вчинком є зрада.

Андрій каже, що совість не контролюють боги. Людина сама відчуває, комфортно або некомфортно їй у тій чи іншій ситуації. Сама себе контролює.

***

Йдемо з Андрієм на маршрутку з парку Знесіння. Всю дорогу чоловік йде босим. Взувається майже перед транспортом.

На сьогодні близький контакт з природою закінчений.

Марія Марковська, журналістка, для УП.Життя