Доки серце б'ється: як 75-літня жінка проводить безкоштовні заняття з фітнесу у Кропивницькому

3542
8 жовтня 2018

75-літня Світлана Ракітіна вже кілька років, незалежно від пори року, щоранку у міському парку Кропивницького чекає на тренування своїх учениць.

Заняття проводить безкоштовно.

Каже: "Мені просто хочеться показати людям, що можна без таблеток продовжити своє життя".

 Світлана стежить, як її учениці виконують вправу

***

Педагог, майстер спорту з легкої атлетики і професійна тренерка – Світлана Миколаївна займалась спортом з дитинства.

– З дитинства я дуже хворіла, лікувалась у легеневих санаторіях. Класі в шостому йшла в школу з купою довідок, які звільняли мене від фізкультури.

Поки я дійшла до школи, порвала їх і стала з усіма разом займатись.

Звичайно, була слабкою, але старалась. Тягнуло мене до цього. Так і пішло.

Взимку їздила на лижах, влітку була легка атлетика і волейбол, баскетбол на відкритих майданчиках.

Потім вступила в педагогічний інститут в Курську – вчилась на вчителя фізики і хімії – і теж ішла в спортивну секцію.

 

– Гімнастикою займатись не могла, і вибрала секцію легкої атлетики, бо дуже сподобався тренер – молодий, гарний, неодружений хлопець.

Він побачив у мене здібності в цьому виді спорту, довго мене тренував і привів до легкоатлетичної збірної Росії (тоді ще був СРСР – УП). Їздили на міжнародні змагання.

Я бігала на короткі дистанції – 100, 200, інколи 400 метрів. Там показала хороший результат і отримала звання майстра спорту. Пізніше закінчила академію тренерів, розповідає жінка.

Навіть з майбутнім чоловіком її познайомив спорт.

 

– Ми з ним познайомились на футбольному полі. Була любительська гра.

Він тоді дуже здивувався, чого це дівчина в чоловічій команді і навіть не на воротах, а в нападі, – з усмішкою згадує Світлана.

***

Коли у 1967 році подружжя переїхало до Кропивницького, роботу за спеціальністю жінці отримати не вдалось. Згодом народився син.

Тоді вона здобула ще одну вищу освіту – економіста – і влаштувалась на місцевий завод. Та спорт не покинула. Продовжила займатись ним непрофесійно, в чому її завжди підтримував чоловік.

– Спортом займалась завжди. Працюючи на заводі, була капітаном волейбольної збірної. Допомагала організовувати різні змагання як голова профкому.

 

Була чемпіоном заводу з настільного тенісу. Бігала.

Навіть застуду лікувала бігом: пробіжка, контрастний душ і за два-три дні хвороба проходить. Зараз, правда, бігати в мене не виходить, – розповідає.

***

Не залишилися байдужими до спорту і син, двоє внуків та шестеро правнуків Світлани Миколаївни. Щоправда, обрали інший напрям – танці.

– Син танцював у ансамблі "Ятрань". Оскільки він у мене високого зросту, йому важко було дібрати пару, тож його запропонували танцювати в ансамблі "Колос", де він був солістом.

А старша правнучка – їй 9 років – зараз займається східними танцями. Дуже гарно в неї виходить. Їздимо з нею на різні фестивалі, – ділиться Світлана.

***

Коли вийшла на пенсію, почала проводити тренування для всіх охочих безкоштовно.

 

– Сім років тому до мене приєднались дівчата. Ми займалися у різних спортзалах, де нас приймали безкоштовно – бо ж платити нічим, оренда дорога.

А потім прийшла ідея займатись в парку. Спершу спробувала займатись зимою – нам сподобалось. І не треба ні у кого просити спортзал, йти з протягнутою рукою. І от вже три роки ми тут, – розповідає тренерка.

Оскільки всі учасниці спортивного гуртка зайняті – хтось опікується онуками, а хтось городом – вирішили займатись зранку.

Сама Світлана ще відвідує плавання, хор і заняття з краєзнавства в освітньому закладі для людей поважного віку.

 

– Займаємось з 7.00 десь до 8.00 чи пів на дев’яту. Потім кожен іде у своїх правах. І позаймались, і день вільний, – каже.

Серед її учениць – жінки різного віку: як поважного, так і молодші.

За спортивне спорядження слугують лавочки та інші паркові конструкції, замість гантелей – пляшечки з водою.

 

– Використовую метод лікаря Бубновського, дихальні вправи Олександри Стрєльнікової.

У цей самий час, якщо я бачу, що вправи, які ми робимо з основною групою, слабуваті для молоді, даю їм окремі завдання.

Дивлюсь і за одними, і за іншими, і сама роблю. Все встигаю. Це ж справа всього мого життя! Мені це дуже подобається.

Новенькі дізнаються про заняття через "сарафанне радіо". Хтось із них самостійно займався в парку, з кимось – працювали разом на заводі, розповідають учасниці і переконують, що завдяки зайняттям мають заряд енергії і краще самопочуття.

 

Кажуть, парку бракує лише відкритого комплексу з вуличними тренажерами, адже завдяки розташуванню сюди могли б приходити десятки людей.

– З молодості я не займалась спортом, каюсь. Сюди мене змусили прийти хвороби.

Кілька разів робила перерви, пробувала ходити на інші заняття, але повернулась. Зі Світланою Миколаївною мені подобається найбільше.

Ніби і вправи легкі, немає втоми, а навпаки є заряд енергії, – розказує Лілія Карпенко. Інші додають, зарядка допомогла їм подолати шийний остеохондроз та не хворіти взимку.

Вік чи стан здоров'я – не перешкода для спорту та розвитку, переконана тренерка.

Вона мріє, аби на місцевому телебаченні з’явилась невелика передача із гімнастикою, щоб глядачі долали лінь та приєднувались до здорового способу життя.

 

А ще у 75-річної жінки є секрет. Уже багато років вона веде свої спортивні заняття із встановленим серцевим стимулятором. Тепер прийшов час міняти батарейку у пристрої, але їй на це бракує коштів.

– Уже 9 років живу з кардіостимулятором. Спершу після операції займалась йогою з дозволу лікаря. Спершу спитала його: "А можна робити "берізку"?

Лікар відповів, що він мені так добре встановив стимулятор, що можу стояти навіть на вухах. Вся проблема в тому що востаннє мені міняли батарейку 5 років тому.

Операція по заміні батарейки дорога. Грошей немає, а так би вже пора йти ставати на чергу. Не знаю на скільки мене ще вистачить. Чекаю, що життя підкаже, – каже Світлана.

Операція коштує близько тисячі доларів, але для пенсіонерки і її родини це занадто велика сума.

Попри це, жінка залишається оптимісткою і ділиться своїм девізом: "Присідай, віджимайся, усміхайся і хвороби підуть".

Для охочих допомогти надаємо банківські реквізити:

Картка Приватбанку 4149 4991 1132 3216

Світлана Миколаївна Ракітіна

Анастасія Дзюбак, журналістка, для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті