Правда про тайм-менеджмент. 7 кроків від хаосу до порядку за тиждень
Поради коучів щодо впорядкування часу не допомагають? Вам ніяк не вдається розібрати безлад у комірчині, бракує часу на прасування, спілкування з близькими та й просто для себе?
Нам теж.
А ось британська журналістка з видання The Guardian Зої Вілльямс вирішила спробувати змінити своє життя за тиждень.
 |
| Зої Вілльямс. Фото The Guardian |
Чи вийшло у неї – читайте далі.
***
Не можна чекати поради від когось, хто дуже не схожий на вас. Інакше – будете почуватися, наче ви собака, а вас вчать бути котом.
[L]Я могла б пропустити повз вуха поради щодо тайм-менеджменту від Джулії Моргенстерн, авторки багатьох книг, серед яких свіженька про виховання дітей "Час для батьків".
Але те, як вона описала своє життя в одній з них, для мене було схоже на криве дзеркало.
"Перші 25 життя я жила у хаосі", – пише вона.
"Я жила у безладі, завжди запізнювалася, була таким собі часовим оптимістом. Навіть не завжди свідомо. Люди часто губили речі у моєму домі – вони знімали взуття і не могли знайти його, коли йшли".
Це зачепило. Я саме витратила 200 фунтів на новий терморегулятор. Скажіть мені, хто губить терморегулятори?
Такі речі, за її словами, не є чимось незвичним, коли ви завжди затримуєтеся на 17 хвилин, постійно зволікаєте, прокрастинуєте та відчуваєте справжній тріумф, коли встигаєте кудись вчасно. Моргенстерн каже, вона жадала порядку і дуже його боялася.
"Я думала, що він буде руйнувати мою творчість, зробить мене обмеженою людиною", – пише вона.
Для неї точкою неповернення став момент, коли вона збиралася з дочкою на прогулянку й три години не могла вийти з дому, бо шукала 18 потрібних їм речей. Вони були розкидані по всьому будинку. Авторка йшла до порядку дуже повільно. Вона 6 довгих місяців намагалася остаточно організувати речі в своїй сумці і аж тоді перейшла до кухні, будинку та, зрештою, свого часу.
Я ж хочу зробити все це за тиждень, використовуючи її принципи і переставши бути "людиною наступного четверга"
Принцип часу – як принцип простору
"Найбільша перешкода на шляху до організованості – це наше сприйняття", – пише Моргенштерн. "Ми думаємо про порядок як про щось відносне, нематеріальне, якісне. Так не впоратися з хаосом".
Думайте про свій день, як про переповнену шафу.
По-перше, вам треба навести там порядок: згрупувати речі; позбутися зіпсованих речей; розмістити все послідовно одне за одним; відібрати те, для чого у вас немає місця. Якщо говорити умовно, краще почати з місця, де ви проводите багато часу. Не треба просто зараз прибирати в кімнаті, в яку ви ніколи не заходите.
Було б добре почати з сумки, яку я ношу щодня, але справа в тому, що я ніколи не ношу одну кілька днів під ряд. У цьому й проблема – по будинку всюди валяються сумки, в одній з яких – гребінець, в іншій – зарядний для мобільного, в третій – паспорт. Я завжди шукаю ці речі.
Тому, я вирішила почати з пальто. Воно й стане першим кроком до нового життя. У п'ятницю я провела інвентаризацію: ключі, гаманець та телефон у лівій кишені, вейп, заправка до нього та ручка в правій. Мультироз'ємний кабель для зарядки у внутрішній кишені. Там же помада і крихітне дзеркало. Тільки так. Я нічого не загублю.
Це справді змінило моє життя. Виявилося, щодня 25 хвилин перед виходом з дому ми витрачаємо на пошуки необхідних предметів. Тепер просто нізвідки я мала півгодини вільного часу перед роботою.
"Дослідження кажуть, що середньостатистична людина витрачає годину на день, шукаючи предмети, які лежать не на своєму місці", – каже Моргенстерн.
Викидати речі – не синонім до "прибирати"
У суботу переді мною постав Гордіїв вузол: я не могла прибрати нічого більше, крім кишень у пальто, бо у мене не було часу. І я не могла знайти цей час, доки не впорядкую своє життя.
Але я мала суттєву опору – страх, що мені не вдасться впоратися з хаосом.
Моргенстерн каже: "Коли ти не організований, ти не знаєш, що у тебе є, які з цих речей кращі за інші. Розбий їх за категоріями, і тоді прибиратимеш кімнату за кімнатою".
Завдяки цьому твердженню, я завдала другий удар по безладу. До кінця дня я позбулася синтезатора, чорносливу в арманьяку та книжок. Вони навіть не були моїми.
Не міряйте роботу кошиками
"У добі всього 24 години. 8 з них ми спимо. Скажімо, 10 витрачаємо на роботу. У вас лишається ще 6 годин особистого часу. Якщо ви на цей час заплануєте більше, ніж реально можливо зробити, все піде шкереберть. Таке необдумане планування лякає, як закидана шафа. Вам навіть страшно глянути на свій список справ, бо все одно знаєте, що не встигнете".
У неділю я почала розуміти хід думок авторки.
Всю роботу не можна змішувати в один кошик.
Якусь з її частину ти справді хочеш зробити, якусь – мусиш, деякі справи, здається, можна відкласти у далеку шуфляду, бо про них всі забули, є й дуже нудна робота. Не поспішай її розділяти.
Обери день, коли будеш почуватися енергійно і творчо – й просто роби.
Я почекала на робочий настрій і – о диво! Скільки всього я встигла! Розібралася з рахунками, які лежали загрозливим стосом, написала два епізоди сценарію, попрасувала речі. Уявляєте, я вже була й забула, як пахне прасований одяг!
Даруйте близьким свою увагу щокілька годин
Ще одне з книги Моргенстерн. "Скільки часу і уваги на день треба дітям, щоб вони відчували безпеку та любов батьків? Відповідь така: короткі моменти від 5 до 15 хвилин справді неподільної уваги, рівномірно розподілені упродовж всього дня корисніші, аніж зрідка великі блоки часу для ігор".
Коли вони прокидаються, йдуть додому зі школи, коли вони лягають спати, або повертаються з роботи (виявляється, це стосується і дорослих, і дітей), зупиніть на мить свої справи та зосередьтеся на них, а потім облиште, нехай йдуть, куди йшли.
Постійно нависати над своїми дітьми, одночасно намагаючись підтримувати словесну перепалку з кимось на Twitter і знайти продукти для вечері – не найкраща ідея.
Нарешті наше спілкування з дітьми вийшло на новий рівень.
Мені більше не треба було ставити свої щоденні супер-важливі питання: "Як твій день?", "Хтось ображав?", "Чи сталося щось, що мене б засмутило?", "Що ви обідали?". Ніхто не замислювався над відповідями, бо знав, що часу на відверті розмови нема й те, що вони скажуть, насправді нічого не змінить.
Тепер перед сном я читала молодшому синові. Виявилося, його улюблена книга – про людей, які після ядерного апокаліпсису стали телепатами і їх за це переслідують. Здається, я щось пропустила.
Твоє життя схоже на твої думки
Коли не маєш плану своїй дій, навіть мова стає невпорядкованою. Часом говориш як робот, у якого проблеми з материнською платою.
У четвер, я зрозуміла, що маю час на похід в музей з донькою.
Ми зупинилися перед картиною "Посланці" Ганса Голбейна молодшого.
Внизу картини зображений викривлений витягнутий череп.
Вона сказала: "Це не череп, це ж рушник".
"Вони посли, вони завжди дуже охайні і чисті. Нащо їм рушник?"
"Це ванна кімната одного з них, і він щойно прийняв душ".
Трохи відхилилася від теми тайм-менеджменту.
Але якщо ви теж думаєте, що Голбейн зобразив на картині швидкоплинність життя, перечитайте Моргенстерн: "Як ми витрачаємо наш час, так ми проводимо своє життя. І це найважливіше".
Турбота про себе має значення
Жахлива фраза. За нею тягнеться шлейфом запах ароматичних свічок та медитативна музика.
Але якщо ви викинете все це з голови, натомість знайдете 20 хвилин на день, щоб подивитися у вікно, пройти дурний тест у соцмережах, згадати 90-ті чи купити собі зефіру, ймовірно, відчуєте докори сумління.
Кажіть собі: "Я роблю це, тому що хочу ", а не: "Я намагалася опиратися, але все сталося само собою".
Це найважчий пункт інструкції, коли ви ще не організували свій простір, регулярно спізнюєтеся і не позбулися відчуття, що кожен день – перегони на виживання.
Тяжко не картати себе за те, що сіла за роман, де різьбяр відрізає собі палець, коли готує барбекю.
Ваші намагання впорядкувати свій час триватимуть все життя
Як би фатально це не звучало.
Ви можете провести два роки, налагоджуючи ідеальну систему, але вона все одно рано чи пізно перестане працювати. Ви зміните роботу та пріоритети, діти виростуть, домашні тварини помруть і ви заведете ще більш вимогливих. "Наврядче ви колись сягнете ідеалу: ви будете вдосконалюватися все життя", – каже Моргенштерн.
Через тиждень намагань привести свій час в порядок, прочитавши це, я запитала саму себе: навіщо цей вічний квест боротьби з хаосом?
У Моргенстерн є відповідь.
"Так ми можемо зробити своє життя більш корисним, встигнути більше, стати кращими. Навіть якщо встигати більше хоча б на 20%, це вже перемога".
Всі фото – Depositphotos.