Хто такі лідери і що потрібно для їхнього "виробництва". Пояснює керівник Центру УКУ Андрій Рождественський

2808
13 грудня 2018

Понад два роки тому в екосистемі Українського Католицького Університету з'явився новий освітній і дослідницький проект – Центр Лідерства.

Місією цього проекту є дослідження типів лідерства, створення нестандартних освітніх проектів, підтримка громадських, бізнесових та політичних лідерів.

Центр лідерства УКУ працює в партнерстві з подібним Інститутом лідерства ім. Яна Ігнатовича, Ivey Business School (Канада). Це партнерство стало можливим завдяки інвестору і філантропу українського походження Яну (Ігорю – так його називають українці) Ігнатовичу.

Ігнатович у Канаді людина-легенда, його ім'ям навіть названо зал у Королівській консерваторії в Торонто. Він – сам випускник Ivey Business School, і в подарунок своїй AlmaMater він вже багато років є одним з головних донорів досліджень у сфері лідерства.

Керівник Центру Лідерства УКУ – Андрій Рождественський, в недавньому минулому HR-директор "Ощадбанку", був одним із драйверів трансформації організаційної структури банку, розробивши тренінги для 35 тисяч працівників.

Андрій Рождественський, керівник Центру Лідерства УКУ

Ще раніше свій досвід отримав в ізраїльській службі безпеки, де займався контртерористичною діяльністю.

Нині сфера його професійних інтересів пов'язана з вивченням лідерських моделей і створенням освітніх програм, які допомагають лідерам ставати більш ефективними в різних професійних контекстах.

"Так багато, як зараз, про нестачу лідерів в Україні, мабуть, не говорили.

Сьогодні з'явився серйозний запит на те, щоб розібратися з цим питанням, зрозуміти, які інституції потрібні для формування лідерів, хто вони взагалі такі і як зробити "виробництво" таких людей інституціональним", – пояснює Андрій Рождественський.

– У розвинених країнах вирощування лідерства починається зі шкільної лави, це і проектно орієнтована освіта, і всілякі програми для молоді та бізнес лідерів.

Проте, зараз навіть в суспільствах з розвиненими лідерськими інституціями, заговорили про кризу. Що не так з лідерами, в чому проблема з лідерством?

– Твоя правда, лідерські моделі поведінки добре вивчені та описані. Ця тема вивчається десятками, сотнями вишів.

Чому ці питання зараз актуальні для всіх? Тому що парадигми лідерства не встигають за розвитком цивілізації.

Наведу хорошу метафору: 600 років тому найсучаснішою зброєю був лук, 400 років тому – мушкет, 100 років тому – танк або кулемет, сьогодні – це безпілотник, який направляє крилату ракету або хакер, який здатен зламати атомну електростанцію.

Але навіть зараз лук і мушкет – це зброя, якою можна вбити, але чи можеш ти боротися цими інструментами проти самонавідної ракети?

Так само і з лідерством – те, що працювало 100 років тому до певної міри можна назвати лідерством і сьогодні. Як і лук – зброєю. Але це вже неефективно.

Парадигми лідерства не встигають за розвитком цивілізації. Фото jamesteohart/Depositphotos

– А що таке зараз ефективна модель лідерства?

– Будь-якій людині, яка займається розвитком лідерського потенціалу треба, якщо не побувати на Давосі, то обов'язково читати всю аналітику і все презентації, які там озвучують.

Тому що на цьому глобальному майданчику – це одна з найважливіших тем. Тому що лідерські парадигми зараз неймовірно впливають на світ.

Ось приклад Дональда Трампа. Людина прийшла з іншою парадигмою – і почався повний "Great again!": закриття кордонів, популізм, відмова від збалансованого розвитку на користь бізнес-завдань.

Також нам добре відомо, що відбувається на Сході нашої країни і як парадигма людей, що сидять в Кремлі, впливає зараз не тільки на одну країну, а й на весь світ.

Світ змінюється, цивілізація змінюється. Наукові відкриття, технології трансформують економіку, політику, взаємини. Як тільки змінюється економічна модель, старе лідерство перестає бути ефективним.

Коли ти коваль, у якого ремісничий цех і у тебе працює 10 підмайстрів, а потім створюється паровий котел і через 50 років твій онук управляє фабрикою, на якій працює 100 осіб. Це вже два різних стилі управління людьми. І навички діда можуть бути абсолютно непридатні в реаліях онука.

Але людині властиво спиратися на свій минулий досвід, і в цьому велика небезпека.

Нам здається, що ми виживемо завдяки минулому досвіду, але в умовах технологічного світу це все менше працює, нові завдання просто не дають можливості використовувати минулий досвід.

Цивілізація зі своїм розвитком вводить нові правила гри, тому, якщо ти не переглядаєш своє лідерство, ти можеш залишитися на узбіччі.

Як каже відомий бізнес-мислитель Адріан Сливоцький: "Найбільша небезпека в бізнесі – це коли власник вірить у свою успішну але застарілу бізнес-модель". Те ж саме і з лідерством.
Ось запитай зараз у будь-якого дорослого, хто такий лідер, і він опише тобі образ комсомольця. Тому що це глибоко "прошита" у свідомості модель.

Андрій Рождественський: "Запитай зараз у будь-якого дорослого, хто такий лідер, і він опише
тобі образ комсомольця"

– Добре, але які тоді, на твій погляд, лідери потрібні Україні зараз?

– Ось візьмемо, наприклад Юлію Володимирівну Тимошенко, дуже харизматична особистість.

Лідерка вона? Однозначно, так.

Та чи той лідер, який потрібен сучасній країні в ХХІ столітті? Однозначно – ні.

Хлопці-волонтери – лідери вони? На своєму рівні так.

Чи потрібні вони країні? Так! Наше суспільство не впорався б із багатьма викликами без цих людей.

Виведуть вони нашу країну в топ-10 економік світу? Сумніваюся.

Або, наприклад, засновники стартапу Pet cube, три хлопці віком 25 років. Зараз їхня компанія залучає інвестиції на трьох континентах. Вони працюють на глобальному ринку. Це люди, які не риють навколо себе рови, а якомога швидше їх засипають, щоб швидше дістатися до китайців і швидше знайти собі місце в Кремнієвій долині.

І що найголовніше – вони не залізяки продають, а працюють над завданням, як об’єднати тварин в один глобальний інтернет за допомогою штучного інтернету. І з часом зможуть дати голос тваринам.

Ти будеш розуміти, чому твоя собака гавкає. Уявляєш, які це зробить зміни у взаєминах з чотириногими друзями, з якими ми живемо пліч-о-пліч?! І це зроблять три хлопці з України.

На різних контекстах потрібні різні лідери, їх можна переучувати, з контексту в контекст, але в сирому вигляді брати не можна.

Наприклад, хлопці з добровольчих батальйонів, хоробрі хлопці, не побоялися взяти в руки зброю в критичний момент. Багато з них – лідери.

Але чи можна їх уявити ефективними парламентарями? Навряд. Це не їхнє місце.

Або хлопці з Небесної сотні, які не побоялися бігти вгору по Інститутській і тим самим переломили хід нашої історії. Герої вони? Однозначно! Лідери? На якомусь етапі вони проявили ситуативно якісь лідерські якості, проте цього не достатньо для управління у великих масштабах.

Одне з визначень лідерства, яке мені подобається, – лідер – це людина, яка здатна змінити правила гри або встановити нові.

Лідер – це людина, яка здатна змінити правила гри або встановити нові. Фото Rangizzz/Depositphotos

– Поміняти правила гри можна і в гірший бік.

– Люди помиляються, ти не можеш бути завжди правим. Коли люди знаходять вихід зі складної ситуації й оточення це бачить, це вже ознака лідерства.

Якщо зовсім заглибитися в поняття "трансформаційного" та "транзакційного лідера". Трансформаційний – той, хто змінює правила гри, транзакційний – той, хто підтримує.

Стів Джобс був трансформаційним лідером, але 10 років після нього потрібен був вже транзакційний лідер, щоб підтримувати те, що створено ним.

Одні пробивають правила, інші – зберігають. Потім повинні прийти ті, хто правила зламає. Хранителі ламати не вміють, для них це блюзнірство.

І ось такий цикл відбувається: змінилися правила гри, відбулося відкриття, відбулися зміни в економіці, повинні з'явитися ті, хто змінюють парадигми в організаційних культурах, починається конфлікт, потім знову закріплюється, доходимо до певного рівня. І знову – або рецесія або ривок.

– Виходить, що нові лідери завжди пов'язані зі зламом старої системи, старої економіки?

– Будь-який лідер прив'язаний до контексту, немає контексту – немає лідера. Це замкнуте коло, як курка з яйцем, лідери формують контекст, а контекст формує лідерів.

Зміна економіки вимагає нових лідерів, якщо ти хочеш змінити економіку, тобі просто потрібні нові лідери.

– З точки зору лідерської зрілості, на якому етапі зараз знаходиться Україна?

– Тут у нас проблема комплексна.

Якщо ти візьмеш який-небудь класний парк в Нью-Йорку, що за ним давно вже не муніципалітет доглядає, жителі створили НГО. І ось, ця громадська організація стежить за парком, у нього може бути бюджет в $10 млн. У них є лідери, починаючи ось з такого низового рівня.

У нас катастрофа з таким лідерством, ми чекаємо патерналістського лідерства. У нашому суспільстві заведено чекати будь-кого збоку.

Нам це передалося у спадок з комуністичних часів, коли партія була ось таким лідером-патерналістом, хотіла приймати рішення і за всіма стежити та за всіма доглядати.

Ми ж чекаємо, що Віталій Кличко зробить дороги. Припустимо, країна повинна зробити дороги. Ми чекаємо поки Володимир Гройсман натисне. І все на що нас вистачає – це на скарги в Facebook, ось і все лідерство.

Андрій Рождественський: "У нашому суспільстві заведено чекати будь-кого збоку"

– З цієї точки зору завдання Центру лідерства здаються дуже складними.

– Наше завдання – працювати з молодими та завзятими людьми, у яких вже є цей лідерський потенціал – потреба брати на себе відповідальність.

І так, ми вивчаємо сучасні моделі лідерства і намагаємося зрозуміти, яка з них буде найбільш відповідною для сучасної України.

Тут дуже важливо розуміти, що прогресивний лідер в певній організаційній культурі може не бути сприйнятий.

Культура і лідерство – це дві сторони однієї медалі, вони пов'язані одна з одною. Багато на це не зважають.

Нам мало нових лідерів створити. Нам треба суспільство підготувати, до того, щоб воно було готове працювати з новими лідерами. Це вкрай складний процес. Його треба науково вивчити, а потім допомагати імплементувати.

Якби зараз Нельсона Мандела (або людина його рівня) очолив Одеську область або сів у президентське крісло, його б звідти погнали вилами через півроку.

Чи готове наше суспільство до відповідальності? Наше суспільство хоче або царя-батюшку або доброго батька.

– Мені здається, що ти трохи упереджено ставишся до наших людей. Тому що зараз як ніколи в суспільстві багато говориться про нових лідерів і лідерство. Є запит, і його неможливо не почути

– До мене як до HR-а в минулому часто звертаються за консультацією, просять допомогти у розв'язанні найрізноманітніших питань з персоналом. Те, що ти зараз говориш – абсолютна правда для Львова, Києва, Харкова, Одеси та ще, можливо, кількох міст.

Але скільки у нас людей живе в районних центрах (це понад 60%) і там історія зовсім інша. А це вони ходять і голосують.

Я, можливо, десь перебільшую. Але я не даю собі можливості спокушатися.

Слухай, коли ти живеш в екосистемі Українського Католицького Університету, тобі здається, що все нормально в Україні, але я чудово розумію, що якщо зараз від'їдеш від Львова до Дрогобича або Стрия, а це немаленькі міста, але там кардинально інша ситуація.

Але там теж є лідери на своєму локальному рівні. І ось їм треба допомогти. Тому що часто вони самі – єдиний або один з небагатьох ресурсів для змін в цих містечках.

Тому ми створюємо працюючі лідерські моделі в наших контекстах і наших парадигмах, і ми вчимо цим моделям неприбутковий сектор, громадські організації, армію, бізнес.

І готуємо молодь, яка зможе не встати в стійло, а підтримати молодих політиків, які, можливо, щось зможуть стати трансформаційними лідерами. Тільки нові лідери зможуть "виростити" нову країну.

Ми не можемо піти по шляху Америки або Сінгапуру або Франції, у нас не було революції 400 років тому, у нас не було дикого заходу, у нас не може бути такого шляху розвитку. І ми все-таки йдемо в демократію.

У нас в країні зараз живе багато людей з наративом минулого. І нам важливо людей з різними вчорашніми наративами про минуле об'єднати в єдиний сьогоднішній і завтрашній наратив. Майбутнє має об'єднати.

Вас також може зацікавити: 

Чому некомпетентні люди думають, що вони ледь не генії. Відео TED

Секрети супербосів: уривок із нової книги про взаємини лідерів та їхніх підлеглих

Анастасія Рінгіс, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті