Інтроверт чи боягуз. Як визначити справжню причину замкнутості

8248
24 лютого 2019

"Не вітаюсь", "Не хочу дзвонити до людини", "На вечірці "прилипаю" тільки до знайомих".

Якщо вам чи вашому другу притаманна схожа поведінка, швидше за все, ви – інтроверти.

Або ні.

Причиною замкнутості може стати страх. Для інтроверта та боягуза може бути спільним проведення часу наодинці. Їм буває складно розпочати розмову, зателефонувати малознайомій людині чи піти на гучну вечірку, – розповідає психологиня Марта Приріз.

За її словами, у поведінці інтровертів і боягузів є суттєва різниця:
боягуз уникає людей через низьку самооцінку чи проблеми в комунікації, а інтроверт відновлюється наодинці та згодом повертається до спілкування з іншими.

 

Як зрозуміти, що вами керує страх

"Що я думаю, коли мені треба зателефонувати незнайомій людині/піти на вечірку?"

"Яка істинна мотивація того, що я зараз роблю/не роблю?"

Ці запитання радять ставити психологи Марта Приріз та Роман Мельниченко, щоб відрізнити страх від інтровертизму.

За словами Приріз, варто простежити за собою наодинці: чи хочете повертатися до людей, спілкуватися з ними? Чи з’являється мотивація до дій?

Якщо відповідь ствердна, то, скоріш за все, це природне відновлення сил, характерне для інтровертів.

–  Якщо ж ви проводите час наодинці, бо вам дискомфортно спілкуватися з іншими, або ж ви не знаєте, як взаємодіяти з колегами чи власною сім’єю, може йтися про брак навичок або набір страхів, але не про інтровертність, – додає психологиня.

Не виключено, що людина може бути інтровертом та мати безліч страхів водночас.

Для того, щоб інтроверт зрозумів, коли він боягуз, можна використовувати ті ж запитання.

 Фото: Alphaspirit/Depositphotos

Як працювати над страхами

Якщо ви зрозуміли, що ваш справжній мотив поведінки – страх, Роман Мельниченко радить зрозуміти чому.

–  Те, як ми спілкуємося сьогодні  це те, що з нами було вчора. Тобто наш досвід накладає на нас певні обмеження.

Коли дитині казали: "Не висовуйся, мовчи, веди себе тихо, тебе ніхто не запитував", вона розуміє, що безпечніше мовчати. Звідси береться страх комунікувати, –  додає психолог.

За словами Приріз, причину можна виокремити в ситуаціях, коли треба зробити зусилля: презентувати проект, зателефонувати чи призначити зустріч.

Страхи можуть прийти у формі образу: "Я бачу, як всі сміються над моєю презентацією", чи у формі думки: "Я невдаха, не варто навіть пробувати", –  розповідає експертка.

Потім фахівчиня радить подумати про інші варіанти розвитку подій. Наприклад, "Наскільки реально, що всі будуть сміятися?", "Як мені вдавалося впоратися зі схожими ситуаціями?".

–  Потрібно взяти відповідальність та подумати, як ми можемо вплинути на ситуацію. Є багато книг, тренінгів, в окремих випадках – психотерапія, щоб пропрацьовувати комунікативні навички чи лідерські якості, долати страхи, –  розповідає Мельниченко.

 Фото: Camrocker/Depositphotos

Ефективно працюють книги та фільми, де герої справляються зі схожими проблемами, додає Приріз:

–  Можливо, ви не винесете конкретного методу, але зрозумієте, що ви не одні, і тисячі людей щодня працюють над своїми труднощами, аби стати кращими. Це підтримає на дорозі до змін.

Проте з інтровертизмом, на відміну від страхів, боротися не варто.

Це ґвалтування себе, – пояснює Роман Мельниченко. – Якщо інтроверт хоче стати екстравертом, це схоже на те, як карлик хоче стати гігантом чи гігант – карликом. Або, наприклад, у мене генетично закладені голубі очі, а я хочу, щоб вони зусиллям волі стали чорними.

Якщо ви визнали, що ви – боягуз, не варто плутати свій стан з невдахою. Роман Мельниченко пояснює різницю:

Невдаха – той, який не бере відповідальність за своє життя. Бояться всі. Це наша природа. Питання тільки в тому, як ми будемо використовувати її: собі на користь чи на шкоду.

Чи варто говорити про страх чи інтровертизм іншим

–  У мене була пацієнтка, яка переїхала працювати за кордон. Вона була хорошою фахівчинею.

Проте у новому середовищі комунікація з колегами не складалась через інтровертивний та флегматичний характер жінки, –  розповідає Мельниченко.

 

У таких випадках психолог радить розповідати колегам про ваш психотип, про те, що потрібен час, щоб влитися в нове середовище.

–  Жінка боялася це зробити, але коли в приміщенні залишилось мало співробітників, –  наважилась. Після того проблем з комунікацією не було, –  розповідає експерт.

Так само можна зробити у ситуації зі страхом, радить психолог.

За його словами, люди спершу можуть трохи посміятися, але приймуть це до уваги.

Проте варто зважати також на сферу, у якій ви працюєте, та на ієрархію.

–  Якщо ви боїтеся керівника, а він цим користується, то це вже історія про насилля. У цьому випадку треба запитувати, чому ви це дозволяєте, – додає Роман Мельниченко.

Катерина Хорощак, журналістка, для УП.Життя

Можливо, вас зацікавить:

Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я.

Всі фото: Depositphotos

powered by lun.ua

Головне на сайті