"Не вітаюсь", "Не хочу дзвонити до людини", "На вечірці "прилипаю" тільки до знайомих".
Якщо вам чи вашому другу притаманна схожа поведінка, швидше за все, ви – інтроверти.
Або ні.
Причиною замкнутості може стати страх. Для інтроверта та боягуза може бути спільним проведення часу наодинці. Їм буває складно розпочати розмову, зателефонувати малознайомій людині чи піти на гучну вечірку, – розповідає психологиня Марта Приріз.
боягуз уникає людей через низьку самооцінку чи проблеми в комунікації, а інтроверт відновлюється наодинці та згодом повертається до спілкування з іншими.
![]() |
Як зрозуміти, що вами керує страх
"Що я думаю, коли мені треба зателефонувати незнайомій людині/піти на вечірку?"
"Яка істинна мотивація того, що я зараз роблю/не роблю?"
Ці запитання радять ставити психологи Марта Приріз та Роман Мельниченко, щоб відрізнити страх від інтровертизму.
За словами Приріз, варто простежити за собою наодинці: чи хочете повертатися до людей, спілкуватися з ними? Чи з’являється мотивація до дій?
Якщо відповідь ствердна, то, скоріш за все, це природне відновлення сил, характерне для інтровертів.
– Якщо ж ви проводите час наодинці, бо вам дискомфортно спілкуватися з іншими, або ж ви не знаєте, як взаємодіяти з колегами чи власною сім’єю, може йтися про брак навичок або набір страхів, але не про інтровертність, – додає психологиня.
Не виключено, що людина може бути інтровертом та мати безліч страхів водночас.
Для того, щоб інтроверт зрозумів, коли він боягуз, можна використовувати ті ж запитання.
![]() |
Фото: Alphaspirit/Depositphotos |
Як працювати над страхами
Якщо ви зрозуміли, що ваш справжній мотив поведінки – страх, Роман Мельниченко радить зрозуміти чому.
– Те, як ми спілкуємося сьогодні – це те, що з нами було вчора. Тобто наш досвід накладає на нас певні обмеження.
Коли дитині казали: "Не висовуйся, мовчи, веди себе тихо, тебе ніхто не запитував", вона розуміє, що безпечніше мовчати. Звідси береться страх комунікувати, – додає психолог.
За словами Приріз, причину можна виокремити в ситуаціях, коли треба зробити зусилля: презентувати проект, зателефонувати чи призначити зустріч.
– Страхи можуть прийти у формі образу: "Я бачу, як всі сміються над моєю презентацією", чи у формі думки: "Я невдаха, не варто навіть пробувати", – розповідає експертка.
Потім фахівчиня радить подумати про інші варіанти розвитку подій. Наприклад, "Наскільки реально, що всі будуть сміятися?", "Як мені вдавалося впоратися зі схожими ситуаціями?".
– Потрібно взяти відповідальність та подумати, як ми можемо вплинути на ситуацію. Є багато книг, тренінгів, в окремих випадках – психотерапія, щоб пропрацьовувати комунікативні навички чи лідерські якості, долати страхи, – розповідає Мельниченко.
![]() |
Фото: Camrocker/Depositphotos |
Ефективно працюють книги та фільми, де герої справляються зі схожими проблемами, додає Приріз:
– Можливо, ви не винесете конкретного методу, але зрозумієте, що ви не одні, і тисячі людей щодня працюють над своїми труднощами, аби стати кращими. Це підтримає на дорозі до змін.
Проте з інтровертизмом, на відміну від страхів, боротися не варто.
– Це ґвалтування себе, – пояснює Роман Мельниченко. – Якщо інтроверт хоче стати екстравертом, це схоже на те, як карлик хоче стати гігантом чи гігант – карликом. Або, наприклад, у мене генетично закладені голубі очі, а я хочу, щоб вони зусиллям волі стали чорними.
Якщо ви визнали, що ви – боягуз, не варто плутати свій стан з невдахою. Роман Мельниченко пояснює різницю:
– Невдаха – той, який не бере відповідальність за своє життя. Бояться всі. Це наша природа. Питання тільки в тому, як ми будемо використовувати її: собі на користь чи на шкоду.
Чи варто говорити про страх чи інтровертизм іншим
– У мене була пацієнтка, яка переїхала працювати за кордон. Вона була хорошою фахівчинею.
Проте у новому середовищі комунікація з колегами не складалась через інтровертивний та флегматичний характер жінки, – розповідає Мельниченко.
![]() |
У таких випадках психолог радить розповідати колегам про ваш психотип, про те, що потрібен час, щоб влитися в нове середовище.
– Жінка боялася це зробити, але коли в приміщенні залишилось мало співробітників, – наважилась. Після того проблем з комунікацією не було, – розповідає експерт.
Так само можна зробити у ситуації зі страхом, радить психолог.
За його словами, люди спершу можуть трохи посміятися, але приймуть це до уваги.
Проте варто зважати також на сферу, у якій ви працюєте, та на ієрархію.
– Якщо ви боїтеся керівника, а він цим користується, то це вже історія про насилля. У цьому випадку треба запитувати, чому ви це дозволяєте, – додає Роман Мельниченко.
Катерина Хорощак, журналістка, для УП.Життя
Можливо, вас зацікавить:
Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я.
Всі фото: Depositphotos