Божевілля війни: ось як його пояснює один з найвідоміших експериментів у психології
Напевно, будь-яка людина, яка хоч трішки знається на історії Другої світової війни, запитувала себе: чому це сталось?
Як це можливо, що в Європі, в середині 20 сторіччя, люди творили це божевілля?
Цим питанням у 1960-х роках задався й соціальний психолог Стенлі Мілґрам.
Він син євреїв і його родичі пережили Голокост.
Мілґрам поставив собі питання: як авторитет та покірність впливають на наші дії?
 |
| Підготовка до експерименту. Фото:othersociologist |
Згідно Мілґрама, "покірність впливає на те, що людина починає розглядати себе як інструмент задоволення бажань іншої людини, і так не вважає себе відповідальною за власні вчинки".
Як проходив експеримент
У першому варіанті експерименту піддослідний входив до лабораторії впевнений в тому, що бере участь у досліді, який має вивчати процеси навчання та пам’яті й того, як на це впливає покарання.
Піддослідному відвели роль вчителя. Він має вчити словам-асоціаціям іншого учасника експерименту (який насправді працівник лабораторії й знає справжню мету експерименту). Перший учасник про це не здогадується.
"Вчитель" має карати "учня" за помилки: бити його струмом й поступово збільшувати напруження.
Коли напруження струму досягає певної відмітки, "вчитель" починає переживати конфлікт: він не хоче продовжувати експеримент. В той час "учень" благає припинити бити його струмом.
Йому боляче, він кричить й стогне. Проте науковець, який проводить експеримент, спокійно, але твердо наполягає продовжувати бити струмом іншу людину.
Результати? 65 % учасників досліду продовжували бити током іншу людину, навіть коли рівень напруження досягнув смертельної відмітки, а "учень" кричав "Будь ласка, у мене хворе серце, припиніть це".
Всього в експерименті взяло участь 40 чоловіків віком від 20 до 50 років. Їм заплатили 4.50$.
Науковець Мілґрам не погрожував, а спокійно повторював:
- Будь ласка, продовжуйте;
- Експеримент вимагає, щоб ви продовжували;
- Це надзвичайно важливо, щоб ви продовжували;
- У вас немає вибору, ви маєте продовжувати.
Потім Мілґрам прокоментував експеримент так:
"Не можна розраховувати на людей в тому, що стосується оцінки авторитету.
Дії, які люди вважають актом милості, можуть бути найворожішими намірами. На людей не можна розраховувати, навіть коли дії авторитету очевидно злі".
 |
| Панель управління струмом. Фото: Gina Perry |
Мілґрам провів 18 варіацій експерименту. Що стало зрозуміло, коли умови проведення дослідження змінювались:
Має значення універсальна форма одягу.
В оригінальній версії експерименту Мілґрам носив сірий лабораторний халат, який був символом його авторитетності.
Коли за дизайном експерименту він покидав лабораторію і просив замінити себе іншу людину у звичайному одязі, відсоток тих, хто покірно виконував завдання, знизився на 20%.
Місце проведення експерименту.
Перший варіант проходив в одному з найпрестижніших університетів США – Єльському університеті.
Коли експеримент перемістили в інший офіс, рівень покірності впав на 47,5 %. Статус місця має значення для тих, хто виконує накази.
Умови, в яких перебував "вчитель".
Коли рівнем напруги керував той, хто проводив експеримент або його асистент, 92, 5 % учасників дійшли до відмітки 450 вольтів. Нижчий рівень відповідальності підвищує рівень покірності.
Соціальна підтримка.
Якщо в лабораторії були інші учасники експерименту, які відмовились підкорятись наказам, то рівень покірності впав до 10%.
Відсутність керівника експерименту.
Коли накази віддавали, наприклад, телефоном, рівень покірності впав до 20,5%.
Умови близькості.
Коли "вчителю" наказували силою притуляти руку "учня" до металевої пластини, аби він відчув удари струмом, рівень покірності впав до 30%.
Критика експерименту
Експеримент Стенлі Мілґрама – один з найнеетичніших в історії науки. Мілграм:
- Брехав піддослідним;
- Не надав піддослідним права припинити участь в експерименті;
- Він не повідомив учасникам справжню мету експерименту;
- Він ризикував психологічним здоров’ям учасників експерименту.
Втім, цей експеримент вважають й одним з найяскравіших в історії психології.
Він спробував пояснити, як працівники поліції змушують людей зізнатись у злочинах, яких вони не робили і чому люди можуть виконувати накази, які суперечать їх цінностям та моральним нормам.
Сам Мілґрам припустив, що люди можуть стати інструментами в руках інших за двох причин:
- Якщо у людини є повноваження віддавати накази, її вважають достатньо кваліфікованою, отже, легітимною;
- Людина, яка підкорюється, вірить, що несе відповідальність той, хто надає накази.
Вас також може зацікавити:
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.