Божевілля війни: ось як його пояснює один з найвідоміших експериментів у психології

4011
9 травня 2019

Напевно, будь-яка людина, яка хоч трішки знається на історії Другої світової війни, запитувала себе: чому це сталось?

Як це можливо, що в Європі, в середині 20 сторіччя, люди творили це божевілля?

Цим питанням у 1960-х роках задався й соціальний психолог Стенлі Мілґрам.

Він син євреїв і його родичі пережили Голокост.

Мілґрам поставив собі питання: як авторитет та покірність впливають на наші дії?

 Підготовка до експерименту. Фото:othersociologist

Згідно Мілґрама, "покірність впливає на те, що людина починає розглядати себе як інструмент задоволення бажань іншої людини, і так не вважає себе відповідальною за власні вчинки".

Як проходив експеримент

У першому варіанті експерименту піддослідний входив до лабораторії впевнений в тому, що бере участь у досліді, який має вивчати процеси навчання та пам’яті й того, як на це впливає покарання.

Піддослідному відвели роль вчителя. Він має вчити словам-асоціаціям іншого учасника експерименту (який насправді працівник лабораторії й знає справжню мету експерименту). Перший учасник про це не здогадується.

"Вчитель" має карати "учня" за помилки: бити його струмом й поступово збільшувати напруження.

Коли напруження струму досягає певної відмітки, "вчитель" починає переживати конфлікт: він не хоче продовжувати експеримент. В той час "учень" благає припинити бити його струмом.

Йому боляче, він кричить й стогне. Проте науковець, який проводить експеримент, спокійно, але твердо наполягає продовжувати бити струмом іншу людину.

Результати? 65 % учасників досліду продовжували бити током іншу людину, навіть коли рівень напруження досягнув смертельної відмітки, а "учень" кричав "Будь ласка, у мене хворе серце, припиніть це".

Всього в експерименті взяло участь 40 чоловіків віком від 20 до 50 років. Їм заплатили 4.50$.

Науковець Мілґрам не погрожував, а спокійно повторював:

  • Будь ласка, продовжуйте;
  • Експеримент вимагає, щоб ви продовжували;
  • Це надзвичайно важливо, щоб ви продовжували;
  • У вас немає вибору, ви маєте продовжувати.

Потім Мілґрам прокоментував експеримент так:

"Не можна розраховувати на людей в тому, що стосується оцінки авторитету.

Дії, які люди вважають актом милості, можуть бути найворожішими намірами. На людей не можна розраховувати, навіть коли дії авторитету очевидно злі".

 Панель управління струмом. Фото: Gina Perry

Мілґрам провів 18 варіацій експерименту. Що стало зрозуміло, коли умови проведення дослідження змінювались:

Має значення універсальна форма одягу.

В оригінальній версії експерименту Мілґрам носив сірий лабораторний халат, який був символом його авторитетності.

Коли за дизайном експерименту він покидав лабораторію і просив замінити себе іншу людину у звичайному одязі, відсоток тих, хто покірно виконував завдання, знизився на 20%.

Місце проведення експерименту.

Перший варіант проходив в одному з найпрестижніших університетів США – Єльському університеті.

Коли експеримент перемістили в інший офіс, рівень покірності впав на 47,5 %. Статус місця має значення для тих, хто виконує накази.

Умови, в яких перебував "вчитель".

Коли рівнем напруги керував той, хто проводив експеримент або його асистент, 92, 5 % учасників дійшли до відмітки 450 вольтів. Нижчий рівень відповідальності підвищує рівень покірності.

Соціальна підтримка.

Якщо в лабораторії були інші учасники експерименту, які відмовились підкорятись наказам, то рівень покірності впав до 10%.

Відсутність керівника експерименту.

Коли накази віддавали, наприклад, телефоном, рівень покірності впав до 20,5%.

Умови близькості.

Коли "вчителю" наказували силою притуляти руку "учня" до металевої пластини, аби він відчув удари струмом, рівень покірності впав до 30%.

Критика експерименту

Експеримент Стенлі Мілґрама – один з найнеетичніших в історії науки. Мілграм:

  • Брехав піддослідним;
  • Не надав піддослідним права припинити участь в експерименті;
  • Він не повідомив учасникам справжню мету експерименту;
  • Він ризикував психологічним здоров’ям учасників експерименту.

Втім, цей експеримент вважають й одним з найяскравіших в історії психології.

Він спробував пояснити, як працівники поліції змушують людей зізнатись у злочинах, яких вони не робили і чому люди можуть виконувати накази, які суперечать їх цінностям та моральним нормам.

Сам Мілґрам припустив, що люди можуть стати інструментами в руках інших за двох причин:

  • Якщо у людини є повноваження віддавати накази, її вважають достатньо кваліфікованою, отже, легітимною;
  • Людина, яка підкорюється, вірить, що несе відповідальність той, хто надає накази.

Вас також може зацікавити:

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua