Батькам і вчителям: як вирішувати конфлікти і співпрацювати заради дітей

4489
8 серпня 2018

"Чому моїй дитині постійно ставлять низькі оцінки, хоч би вона і вивчила все ідеально?" "Чому 3-А отримав підручники і нове обладнання, а наш 3-Б ні?"

"Навіщо мені ті батьківські збори? Я просто передам гроші "батьківській трійці"".

"Чого мені йти до дирекції розбиратися – там усе одно стануть на бік педагога".

Фото: Главком

Якщо у вас виникає бодай половина з цих питань або ситуацій, ви – батьки або опікуни учня чи учениці, у вас є чи назріває конфлікт або якесь непорозуміння у школі.

Як педагогіка партнерства допомагає вирішувати складні ситуації, аби не зашкодити дитині? Чи можна попередити конфлікти і чому їх майже немає в розвинених системах освіти (скажімо, у фінській)?

Про це нам вдалося поговорити з учителями, директорами, психологами, медіаторами та батьками під час четвертої національної (не)конференції українського вчительства EdCamp Ukraine 2018, котра пройшла у Харкові і зібрала близько тисячі педагогів з усіх регіонів України й експертів із 16 країн світу.

ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ ШКОЛА, АБИ ВИРІШУВАТИ І ПОПЕРЕДЖАТИ КОНФЛІКТИ?

Бути максимально відкритою до батьків

Ярослава Матвейчук – педагогиня, психологиня, арт-терапевтка, викладачка школи акторської майстерності.

Здавалося б, із таким багажем знань та вмінь легко вирішувати конфлікти та знаходити спільну мову.

Але ні, цього літа вона шукає для своєї другокласниці нову школу.

 Ярослава Матвейчук, фото з архіву EdCamp Ukraine

У старій часто змінювалися вчителі і малечі було складно щоразу звикати до іншого педагога.

Крім того, пояснює Ярослава, не було чіткого освітнього плану – батьки не розуміли, чого мають досягти їхні діти в кінці навчального року.

Як наслідок, половину дітей перевели в інші школи.

І Ярослава, і багато хто з її колег називають однією з основних причин конфліктів – нестачу інформації: про дитину, про те, що відбувається у класі, про педагогічні плани.

– Варто ще до вступу познайомити всіх батьків із правилами школи, – розповідає директорка департаменту освіти Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, у минулому очільниця власної авторської школи у Львові – Надія Оксенчук. –


Фото artisticco/Depositphotos

Батьки дітей одного класу мають познайомитися між собою на зборах, розказати про свої хобі, успіхи в житті.

Коли батьки краще запізнаються, їм буде легше вирішувати все, що стосується їхніх дітей.

Далі батьки з учителем та дирекцією складають список усього, що хочуть мати у школі.

На ватмані пишуть не просто побажання, а й хто відповідатиме за виконання.

Надія Оксенчук, фото з соцмереж

Цей ватман постійно висить у класі. Наприкінці чверті на зборах повертаються до списку, перевіряючи, що виконано.

Успішність хороша – вчителю пишуть "плюсик", діти харчуються добре – "плюсики" отримують школа та батьки, які доплачують за покращене харчування.

Екскурсій хотіли багато, але батьки не долучилися – тож їм "мінус".

Так виховується партнерська взаємовідповідальність, – розповідає Надія, – і мало-помалу ми стаємо не по різні сторони барикад, а розуміємо, що з одного боку, школа дбає про дітей, а з іншого – батьки. І ми працюємо як партнери, а не "хтось комусь винен".

 Фото: Racorn/Depositphotos

Говорити розважливо й чесно

– Якщо конфлікт уже виник, до обговорення варто запрошувати обидві сторони і не гарячкувати, – радить Майя Тутаєва, багаторічна директорка Хмелівського навчально-виховного об’єднання на Кіровоградщині. –

Сам по собі конфлікт – не завжди погано. Але треба чітко бачити його причину, і шукати, як обернути ситуацію на максимальну користь усім.

Діти у нас найкращі. Але не треба ані захвалювати їх, ані вводити в оману батьків, тоді буде менше конфліктів і стосовно рівня знань дітей, і стосовно вихованості.

Майя Тутаєва (справа)

Бути готовими вислухати

– Конфлікт можна попередити, – переконана педагогиня Ярослава Матвейчук. – Для мене як для психологині головне – доступність, готовність почути проблему.

Якщо мама чи тато вважають, що є проблема, я не маю права сказати: "Ну що ви! Жодних проблем!", знецінити їхні почуття.

Почути – моя задача, а далі з батьками вирішити, що я можу зробити, щоб допомогти.

 Фото:    pressmaster/Depositphotos

Максимально прибрати дратівливі моменти

Наприклад, збір грошей. 

– Готівки бути не повинно. Жодних обов’язкових платежів. Якщо є проблеми, котрі без фінансів не вирішити, треба підходити по-іншому.

Шукати спонсора. Батьки можуть зареєструвати благодійний фонд, до якого робитимуть внески.

Можна відкрити суму за дорученням, тобто рахунок у банку на конкретну потребу, – розповідає Надія Оксенчук, як вирішувала у своїй школі фінансові питання. –

І ніхто не контролює, скільки хто дав грошей, не смикає батьків, що треба здати саме по 250 гривень.

Тоді ті, хто не мають грошей, не переживають, що хтось тикатиме пальцем, що – ми бідні, моя дитина не така.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, АБИ УНИКАТИ КОНФЛІКТІВ?

Не спиратися на стереотипи

Один із наслідків нестачі інформації – батьки починають спиратися на стереотипи і вигадувати міфи. Так вважає педагогиня, тренерка, медіаторка Вероніка Андрєєнкова.

Вероніка Андрєєнкова (зліва), фото з соцмереж

На її сесію з мирного вирішення конфліктів в освіті прийшло стільки педагогів, що вони не помістилися в аудиторії – частина слухали в коридорі.

Педагогиня вважає – це ознака того, що більшість уже розуміють: конфлікти – контрпродуктивні.

Збираючи дитину в перший клас, ми створюємо собі образ вчительки. І часто він такий: "диктаторка, що як сказала, так і буде".

Далі: "Вчителі лишень збирають гроші. Отже, що ми в тій школі робитимемо на батьківських зборах? Від нас нічого не залежить, – говорить Вероніка. –

Стереотипи треба ламати.

Батьки повинні просто так приходити до школи і запитувати, як справи і у їхньої дитини, і в класі загалом.

А вчителька повинна не сама ухвалювати рішення, бо їй так легше, а радитися з батьками.

Вона пояснює: коли батьки повірять учителеві, а вчитель батькам – ось партнерські стосунки. Над цими мають працювати і вчитель, і батьки.

ДЕ У КОНФЛІКТІ МІЖ ВЧИТЕЛЯМИ ТА БАТЬКАМИ ПЕРЕБУВАЮТЬ ДІТИ?

– Діти у стосунках батьки-педагоги – одна зі сторін трикутника, їх не можна забрати та виокремити з цієї фігури, –  нагадує радниця міністерки освіти та науки України, програмна директорка EdCamp Ukraine Олена Масалітіна. –

 Фото: photographee.eu/Depositphotos

Не можна вважати дітей нездатними ухвалювати рішення.

Але їм потрібно допомогти: пояснити, що з будь-якої ситуації є вихід, але щоб його знайти, треба вивчити ситуацію з усіх боків і почути різні точки зору.

І коли після цього дитина робить вибір, то повинна нести відповідальність за нього. Хто повинен навчити цього дитину? І родина, і школа.

Вона переконана, що ані батьки, ані педагоги не повинні нав’язувати дитині своїх правил і стилю життя.

Вони мають допомагати дитині шукати власну дорогу.

– Педагоги повинні пояснювати батькам, що школа – не камера схову для дітей, доки батьки на роботі.

Ми не знаємо, яким буде світ через 20 років, але діти мають бути готові до нього, ми маємо допомогти їм знайти місце у тому світі, якого сьогодні ще навіть не знаємо.

Олена Масалітіна. фото з соцмереж

Педагогіка партнерства і орієнтація на учнівство – складові концепції Нової української школи, спрямовані на те, щоб побудувати довіру між школою, дітьми, батьками та суспільством, – пояснює Масалітіна.

ЧОМУ МАЙЖЕ НЕМАЄ КОНФЛІКТІВ У ФІНСЬКІЙ ШКОЛІ?

Створювати школу, базовану на партнерстві й довірі, Україні допомагатиме Фінляндія.

Її систему освіти вважають однією з найкращих у світі.

Одна з її фундаментальних основ – педагогіка партнерства.

 Фото:    luminastock/Depositphotos

Про неї говоримо з регіональним директором фінської компанії Lumo Education Ltd в Україні Дмитром Науменком, який добре знайомий і з фінською, і з українською системами освіти.

Дмитро та його колеги з Lumo Education Ltd Еса Сінівуорі та Каїсу Хелмінен узимку цього року провели тиждень у звичайній українській школі в селі Трудолюб на Полтавщині, в межах проекту EdCamp Ukraine "Змінитися за сім днів".

Вони переконані: в Україні і педагоги, і батьки готові до партнерства – треба тільки визначити "правила гри".

Дмитро та його колеги з Lumo Education Ltd Еса Сінівуорі та Каїсу Хелмінен

Дмитро розповідає, що у Фінляндії порядок дій учителя визначений законом. Розбираючи конфлікти, залучають усі сторони, пропонують поговорити про те, які могли бути інші варіанти поведінки.

Затримати дитину в школі або відсторонити від занять можуть лише за погодженням із батьками.

– У Фінляндії вчителі весь час повідомляють батьків, що відбувається у школі, – говорить Дмитро. – Є електронні щоденники.

Раз на тиждень педагог звітує про весь клас. Там написано: "За цей тиждень ми вивчили а, б, в. Наступного тижня будемо проходити г, ѓ, д".

Батьки, чиї діти мають певні труднощі, отримують індивідуальні повідомлення. Наприклад: "Вашій дитині сьогодні було складно класифікувати форми.

Ми будемо працювати так-то і спробуємо це виправити".

Коли труднощі подолано, вчитель напише: "Сьогодні все вийшло! І досягли ми цього ось у такий спосіб.

Важлива річ – індивідуальний навчальний план. Його щороку складають вчителі та батьки разом щодо кожного учня й учениці.

У ньому вказано сильні та слабкі сторони дитини, її інтереси, описано ситуацію в родині; які були труднощі  в освітньому процесі, і як їх подолали; сплановано, як  досягати поставлених цілей.

– Коли дитина переходить до іншої школи – інший педагог бере цей журнал: і це не просто журнал з оцінками, а журнал із історією цієї дитини, – додає Дмитро.

І вчителеві не потрібно вивчати дитину з нуля – у нього вже є розуміння.

Коли створено систему сповіщення, коли вчитель постійно контактує з батьками, коли батьки бачать, як вирішуються проблеми їхньої дитини – їм ходити до школи сваритися ні до чого.

Інна Москвіна, для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті