Любов на війні: три історії про стосунки на все життя

8344
28 липня 2020

Почуття, які зароджуюься на передовій, дуже чисті.

Там немає місця зайвим сантиментам та залицянням, але є своя романтика.

А ще це стосунки, які пройшли справжні випробування, й у них є чому повчитися.

Свої історії кохання "Укранській правді. Життя" розповіли старший бойовий медик роти Ірина Стогній, медсестра Анна Корницька та снайпер Юлія Матвієнко.

"Я не уявляла, що він такий чудовий"

Вінничанка Ірина Стогній з дитинства мріяла стати військовою.

Хоча не уявляла, що це буде саме так, серед справжніх боїв, обстрілів та постійної небезпеки.

Нині Ірина навчилась долати страх за своє життя, проте в неї з’явився інший страх – за коханого чоловіка, з яким вона обвінчалась там же біля лінії фронту.

 Ірина Стогній познайомилась із своїм чоловіком на війні

"В 2015 році я підписала контракт по мобілізації і спершу потрапила в 60 шпиталь.

Там цілий місяць була санітаром, але після отриманої травми мене поставили поваром на кухню", – розповідає дівчина.

Після демобілізації Ірина поїхала додому, трішки відпочила  і згодом знову  підписала контракт із 56 бригадою. Пройшла навчання по стандартах НАТО і нині старший бойовий медик роти.

В 2017 році вона познайомилась із своїм чоловіком.

"Він командир розвідки. Про нього багато розповісти не можу, – поки не таємниця", – усміхаючись каже Ірина.

ЇЇ відносини із майбутнім чоловіком починалися з поваги, далі з дружби, а згодом вони зрозуміли – це щось сильніше.

"Він спілкувався із іншої дівчиною, в мене теж були інші відносини.

Ми подобались один одному, але про це не казали – мовчали, почуття не показували", – пригадує дівчина.

Проте так трапилося, що вони почали частіше бачитися. Він постійно жалівся на болі в спині, просив її зробити масаж.

"Одного разу, я не прийшла і написала повідомлення: "Зайчику вибач". Відтоді спонтанно почалися наші стосунки", – розповідає Ірина.

На передовій, у Пісках, їх почало тягнути один до одного. Зрозуміли, що сумують один без одного. Почали зустрічатися.

"Якось приїхали до нас волонтери та священники, і ми вирішили повінчатися, розповідає дівчина.

Робили це таємно. Навіть, ніхто з рідних не знав. Бо ми вірили, що робимо це не на показ, а для себе, що тут на війні скріплюються наші стосунки на все життя".

Виїжджали на вінчання на 20 кілометрів від передової. Священники були із Вінниці, на подарунок молодятам привезли короваї і рушники. 

 Виїжджали на вінчання на 20 кілометрів від передової

Після вінчання, в молодят не було жодних романтичних вечорів чи медових місяців.

Кожен з них далі виконував свої військові обов’язки. І в кожного з’явився новий страх – втратити один одного. 

"Коли ідуть обстріли він хвилюється за мене, а я хвилююсь, коли він кудись іде з групою на завдання, зазначає Ірина.

Мій чоловік набагато кращий, ніж я уявляла – добрий, ніжний. Біля мене поруч одні хлопці, а я одна дівчина, багато хто ревнує, але в мого чоловіка є довіра і не має якихось побоювань, ревнивості.

Я щаслива, що його зустріла, хоча тут на війні в нас не було романтичних побачень, як в цивільному житті, але я зрозуміла, що до нього не знала, що таке дійсно справжня любов".

Зараз найбільша мрія Ірини – перемогти, приїхати додому, звити своє родинне гніздечко, мати дітей і зажити в родинному затишку.

Оформили шлюб за день

Медсестра Анна Корницька не могла осторонь спостерігати за подіями на сході України.

У 2015 році вона добровільно пішла на фронт рятувати життя бійців. Каже, навіть не думала про жодні стосунки на війні.

Познайомилась Анна з Павлом випадково у 2016 році. В збіги вона не вірить:

"Мій чоловік був у 93 бригаді. Вони приїхали у Піски, щоб замінити 128 бригаду.

В той самий час я приїхала туди теж замінити жінку добровольця, яка поїхала додому на Великдень". 

 Медсестра Анна Корницька добровільно пішла на фронт рятувати життя бійців

Спершу Павло просто приходив допомагати Анні, води принести, тощо.

Тоді ще й часто були обстріли. Тож вони довго просто дружили, адже війна не зовсім те місце, яке сприяє стосункам.

"Згодом в мене була ротація, а в Павла відпустка. Ми обоє приїхали у Київ. Здзвонилися і після того зав’язалися наші стосунки", – розповідає дівчина.

У них з чоловіком різниця 9 років. Вона за нього старша.

Почали жити разом. Він працював, вона працювала. Він закінчив інститут і пішов працювати адміністратором у магазин.

"Було все добре, але військовим АТО дуже важко змиритися, коли не чесно виплачують зарплату, – пояснює Анна.

Одне місце роботи, інше  – він не витримав і пішов в армію, в 57 бригаду. Я теж підписала контракт".

Жінка досі на передовій.

Каже, любов на війні – вчить цінувати звичайні слова підтримки та допомогу без зайвого пафосу. І війна для любові не завада.

"В нас основна романтика – це, коли не потрібно нести воду, рубати дрова і ремонтувати автомобіль.

Людина, яка пройшла війну, розуміє наскільки інколи буває важко, – сумно усміхається Анна.

Люди з війни вміють цінити маленькі радості, не потрібні феєрверки, лімузини, достатньо погуляти вечері в парку, принести солодощі. Ти вчишся цінувати найменше настільки сильно, що це важко навіть описати словами".

Вони одружилися 3 травня 2019 року, скориставшись послугою шлюб за один день, так як обоє військові.

До цього три роки жили разом.

"Довго приглядалися один до одного зможемо – не зможемо, адже кожен до цього був у багатьох гарячих точках війни – це накладає свій відбиток на психіку", – пояснює вона.

Анна резюмує, що в неї спільна мрія із чоловіком побудувати будинок зажити разом під мирним небом.

Довго опиралась

Юлія Матвієнко із Запоріжжя у 2014 році втягнулась у волонтерський рух.

Вона допомагала родинам загиблих, а також запорізькому батальйону.

Важко переживала втрати знайомих та незнайомих земляків. 

В її душі було нестримне бажання щось змінити, тож дівчина пішла добровольцем у запорізький батальйон снайпером.

"Командир повірив у мене. Йому багато хто казав: "Не бери її, це не жіноча справа". Але він заступився за мене", – з вдячністю розповідає Юля.

Каже, що перший рік було тяжко, була важка фізична підготовка, але вона ніколи не жалілась. На війні була 4,5 роки… без ротації.

 Юлія Матвієнко пішла добровольцем у запорізький батальйон снайпером

На Донбасі дівчина познайомилась із кулеметником Артуром Залізякою. Він вподобав її з перших днів знайомства.

"Ми були у Мар'їнці разом, в окопах та багнюці бігали, там весь наш "солодко-букетний" період і пройшов", – усміхається Юля.

Пригадує, що коли  у бліндажі лягали спати, й було холодно, бо дрів немає, то вона прокидалась, а Артур роздягнутий і його курточка на ній.

"Таких ситуацій було багато, хоча я була проти цього, – уточнює бійчиня.

Я показувала, що такий же солдат, як усі хлопці. А він мене виділяв, піклувався.

Коли були небезпечні ситуації – закривав собою.

Коли в мене була температура, він їздив до медиків і за ніч ставив мене на ноги.

У нас не було зізнань, бо відчували один одного без слів. Достатньо було взятись за руки".

Юля з Артуром обвінчалися в козацькій церкві на Хортиці

Страх перед смертю змінив думки Юлії, вона зрозуміла, що війна не привід закривати своє серце і врешті здалася своїм почуття.

"Минулим літом  в мене на очах загинуло троє побратимів і одна посестра. Після цього якось усе змінилося, я захотіла жити, – розповідає вона.

Я дала собі змогу побути жінкою, не такою злою та правильною, яку всі знають".

Вони з Артуром приїхали у Запоріжжя і обвінчалися в козацькій церкві на Хортиці.

На весілля прийшли волонтери та бійці, і навіть мати із сином, який був у полоні.

Юля пригадує, що "побратими раділи, що нарешті зібралися не на похорон, а на свято".
Цієї весни жінка народила двійню, її коханий повернувся на фронт.

Юлія всім серцем мріє про перемогу та мир: "Будучи вагітною я ще ходила на бойові завдання, але не знала, що ношу під серцем малюків, прекрасних воїнів, козаків.

Вірю, якщо там в гарячих точках із моїми крихітками нічого не трапилося – то тут, в цивільному житті буде добре.

Я вірю, що ми переможемо і що всі наші воїни зможуть повернутися до своїх родин, я бажаю цього всім серцем!".

Леся Кесарчук, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина EvgeniiDikii/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Що таке любов? 22 світлини, які розкажуть про це трохи більше

Як зрозуміти, що це любов. (Анти)поради

50 найкращих пісень про любов. Рейтинг

Дивна наука любові: 4 виступи TED про математику кохання і причини зрад

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua