Чому жінки вирішують не мати дітей? Три щирі історії
Зустріти свого принца, зіграти красиве весілля, народити дітей, побудувати дім, де ти будеш господинькою, прожити разом все життя.
З такими мріями вирощували тисячі дівчат в усьому світі.
Не у всіх ці мрії здійснюються.
Але не тому, що не пощастило чи не склалося, а тому що ці дівчата виросли й обрали інший шлях, знайшли своє щастя не в родині.
Ці історії жінок від The Guardian про те, чому вони вирішили не народжувати дітей. І чому не шкодують про це.
Мона Елтахаві, 52 роки, Нью-Йорк
Я народилась в Єгипті.
Коли мені 15 років, моя родина переїхала в Саудівську Аравію.
Я прийшла до фемінізму через травму.
 |
| Мона Елтахаві. Фото: Meghan Marin/The Guardian. |
Як тільки ми туди переїхали, у мене були відчуття, що я відбуваю довічне ув'язнення.
Я заприсяглась, що ніколи не дозволю собі бути в ситуації, від якої потім не зможу піти.
Діти – це те, від чого ти не зможеш піти.
В 17 років мені снились кошмари, що я виходжу заміж не за ту людину.
Мої тітки та дяді просто влаштовували чергу з наречених для мене.
"Мона! Він має 5 будівель, у нього стільки грошей". Мені не потрібні гроші.
"Мона! Він покаже тобі світ". Я сама покажу собі світ.
"Мона! Він купить тобі всі прикраси, які ти тільки захочеш". Всі прикраси, які на мені, я сама собі купила.
У мене був хлопець в Єгипті. Ми були закохані один в одного.
Він освідчився мені і я сказала "так".
Але через два тижні у мене почалися панічні атаки.
Я задихалась, мені хотілось втекти.
Він покинув мені й сказав: "Ти ніколи не вийдеш за мене заміж. А я хочу одружитись".
Через два роки після цього я закохалась в американця.
Я переживала, що мої батьки будуть проти, бо він не мусульманин.
Але вони сказали: "Ми думали, ти взагалі нікого не зустрінеш і не вийдеш заміж, ми такі втішені, що нам байдуже, хто він".
Ми одружились, а потім я зрозуміла, що справа не втому, американець він чи мусульманин. Справа в мені.
Коли я зрозуміла, що нещаслива в шлюбі, я була дуже обережна, щоб не завагітніти. Я не хотіла прив'язуватись до цієї людини.
Це все прояснило: ти можеш піти від невдалого шлюбу, виїхати зі своєї країни, покинути свою родину, але не дитину.
Я хочу бути вільною.
Дженіс Рід, 64 роки, Техас
В часи мого дитинства, якщо у жінки не було дітей, це означало, що з нею щось не так.
"Холостячка" та "Стара дівка" – ось це я чула весь час, коли зростала.
У мене була дуже традиційна родина.
У мене була лялька і мене вчили турбуватися про неї, бо одного дня я стану мамою.
Я думала, що я виросту, вийду заміж, у мене будуть діти.
Але потім я закохалась у вчителювання.
 |
| Дженіс Рід. Фото: Laura Buckman/The Guardian |
Я навчала дітей музиці й це поглинуло мене, також я була диригентом в літньому таборі для дівчаток-скаутів.
Я була така захоплена, що і не думала, щоб ходити кудись аби зустріти чоловіка.
Пару разів чоловіки мені освідчувались, але я не хотіла виходити за них заміж, бо це були не ті люди.
Я відчувала, що народити було б дуже щасливим досвідом для мене, але мені було важливо поділяти цю радість з кимось.
Саме тому я і не думала про всиновлення.
Це хвилювало мою родину.
Але з часом вони зрозуміли, що я щаслива.
Я жартувала, що мої учні – це мої діти.
Пройшли роки і я усвідомила, що так воно і є.
Я вкладаю в них ту саму любов, енергію та ресурси, які б вкладала і у своїх дітей.
Але якби в мене була дитина, я не могла б так віддаватись роботі.
Це такий вигідний взаємообмін.
І я рада, що я його зробила.
Сіерра Вільямс, 23 роки, штат Юта
Я виховувалась в родині Мормонів і по суті – це те, що сформувало мене.
Я пам'ятаю, що сиділа в кімнаті з друзями й ми обговорювали когось, хто не мав дітей.
"Хто захоче бути з нею", – сказав хтось.
Ось так нас виховували.
Коли я зустріла людину, яка сказала, що не хоче мати дітей, я була здивована: "У тебе є вибір?".
Коли я усвідомила, що вибір існує, і що я не хочу дітей, то мені знадобився час, щоб прийняти це.
 |
| Сіерра Вільямс. Фото: Aubrey Trinnaman/The Guardian. |
Я боялась, що мене перестане поважати моя родина та друзі. Що я не зустріну людину, яка поділяє цю позицію.
Але я маю постійного партнера вже 4 роки, отож це спрацювало.
Я виконую стандарти церкви Мормонів, але вже не вважаю себе Мормоном.
Я не хочу бути частиною церкви, яка судить людей по тому, має вона дітей чи ні.
Я дуже амбіційна людина.
Я думаю, що якби я мала дітей, я б любила їх, але вважаю, що вони будуть гальмувати мене.
Діти заслуговують на те, щоб їх любили на 100%, але я не впевнена, що зможу їм це дати.
Коли я сказала про своє рішення батькам, то спочатку була тиша.
Потім вони змінили тему розмови, тепер вони сподіваються, що я передумаю.
Вас також може зацікавити:
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.