Як боротися за рівність прав: три історії з регіонів

2071
25 жовтня 2021

Попри більшу відкритість суспільства, в Україні все ще актуальні питання рівності та недискримінації людей за різними ознаками. 

Йдеться про ставлення до жінок, до людей інших рас, національностей, релігій, сексуальної орієнтації і не тільки. 

Утім, українці у різних регіонах своїм прикладом доводять: бути толерантним та однаково поважати права та свободи інших – буденна практика європейської країни.

Львів’янин доводить: рівність не суперечить традиціям

Сучасний Львів часто вважають консервативним, а релігійність населення протиставляють правам людини. 

Утім, місто має давню традицію різноманіття та рівності прав, говорить громадський діяч Володимир Бєглов. Колись він і сам поділяв поширений стереотип, що Львів не готовий говорити про права людини. 

Однак кілька років тому побачив, як сміливо чутливі питання щодо прав меншин піднімали активісти у авторитарній Білорусі. 

Згодом журналіст та культурний менеджер Володимир Бєглов став співзасновником Освітнього центру з прав людини у Львові.

Володимир Бєглов

Він і сам належить до однієї з меншин, тож добре розуміє проблеми, з якими стикаються, зокрема, представники ЛГБТ-спільноти у Львові. 

"Регіон, його культура, тощо так чи інакше впливають на людей, незалежно від їхньої  національності, сексуальної орієнтації чи статі", – певен Володимир. 

Водночас додає, що один із запитів ЛГБТ-представників, згідно з дослідженням Освітнього центру, "бути відкритими, але водночас належати до релігійної спільноти".

Рівність прав, додає він, це не тільки про гендерні права чи ЛГБТ-спільноту. Разом з колегами Освітнього центру з прав людини у Львові він обстоював права різних груп населення, зокрема, людей з інвалідністю, ветеранів та звичайних містян. Один із таких об’єднавчих успішних проєктів – "Психотерапія для міста". 

"Оце протистояння "традиціній цінності – права людини" досить часто мені нагадує ультраправих та ультралівих, а права людини і повага до різноманіття – це десь посередині – це просто про здоровий глузд", – говорить Володимир Бєглов. 

Правозахисниця розвінчує стереотипи щодо мусульман

За різними даними, в Україні проживає близько1-2 млн мусульман. І це не лише переселенці з Криму чи уродженці країн, де поширений іслам. Правозахисниця Вікторія Нестеренко зацікавилась цією релігією майже 5 років тому, коли подорожувала та вивчала релігійну літературу. 

Сьогодні вона очолює громадську організацію "Разом із законом", що працює на базі ісламського культурного центру. Організація займається захистом вимушених переселенців, біженців, захищає права українських мусульман, а також жінок-мусульманок в Україні. 

"Наприклад, це право носіння хіджабу в освітніх закладах, реалізація права фотографуватися в хіджабі на паспорт", – зазначає Вікторія. 

Вікторія Нестеренко

Саме через обмеженнями на релігійному підґрунті Вікторія Нестеренко і стала правозахисницею: їй не дозволили фотографуватись на отримання паспорта у хіджабі. 

Завдяки роботі в організації це питання вирішили на державному рівні. 

"Найбільше стереотипів походить від того, що люди мало обізнані про іслам. Якщо говорити саме про жінок, це питання насилля, порушення прав жінки, її "некваліфікованості"", – говорить Вікторія. 

Мовляв, роботодавці в Україні часто думають, що жінкам буде перешкоджати чоловік або родина, і відмовляються приймати мусульманок на роботу. Проте, за словами Вікторії Нестеренко, це – хибна думка.

"Якщо жінка прийняла іслам, це не означає, що її автоматично почав хтось забезпечувати. Ні, вона так само продовжує працювати на роботі, так само їй необхідно забезпечувати себе, свою дитину, наприклад. Їй необхідно продовжувати отримувати досвід", – додає правозахисниця.

Попри упередження, які досі існують, Вікторія наголошує, що в Україні становище жінки-мусульманки і мусульман загалом є кращим, ніж у багатьох інших країнах. 

"В Україні суспільство є досить толерантним, не лише до релігії, але також до інших етнічних груп, і, відповідно, я не можу сказати, що є якась відрита нетерпимість чи агресія", –  підсумовує Вікторія Нестеренко. 

Відповідальні тати підтримують рівність удома

У майже 60 відсотках українських сімей вихованням дітей займаються жінки. Утім, залученість чоловіків є не лише ключовою у боротьбі з гендерними стереотипами, а й в успішному вихованні дітей. Все більше татів підтверджують це, долучившись до ініціативи "ТАТОhub" у рамках програми "ЄС за гендерну рівність". 

"ТАТОhub" – це соціальний клуб відповідальних татів, що просуває рівноправну участь матерів та татів у вихованні та розвитку дітей, а також прагне змінити усталені стереотипи про ролі матері та батька у сім’ї. Такі клуби працюють вже у Вінниці, Києві, Одесі, Полтаві та на Донбасі. 

Одним із перших відкрили "ТАТОhub.Одеса", який реалізовує "Громадський рух "Віра, Надія, Любов". 

"Ми хочемо показати, як можна корисно, цікаво та різноманітно проводити час із дітьми, незважаючи на те, що може заважати робота, якісь життєві обставитни", – говорить Альона Юхимчук, асистентка та координаторка проєкту "ТАТОhub.Одеса". 

Альона Юхимчук

Тут вправно руйнують стереотипи через різноманітні заходи для татів та дітей. Сюди тати з дітьми приходять, наприклад, на майстер-класи з приготування їжі. 

"На цих заходах ми бачимо, як чоловіки змінюються. Коли вони приходять і кажуть, що інколи здається, що це трохи жіночий захід, то вже у ході справи розуміють, що цікаво займатися йогою разом з дітьми, цікаво готувати, робити якісь фотороботи, брати участь у конкурсах", – додає Альона Юхимчук. 

Для татів також проводять виїзні зустрічі, як-от футбольний матч чи риболовлю.Такі заходи, запевняє координаторка проєкту, вчать підтримки, допомагають покращити та зміцнити стосунки між татами та їхніми дітьми.

Протягом трьох років проєкт в Одесі прагнуть зробити соціальною послугою міста.

"Ми хочемо аби кожна дитина зростала у повноцінній, здоровій та гармонійній родині, в якій мама та тато рівноцінно приділяли б увагу своїй дитині", додає Альона Юхимчук. 

Рівність та недискримінація є основами справедливого, багатого на можливості соціуму та європейського розвитку держави. 

Ірина Матвіїшин, Анастасія Алєксієнко, спеціально для УП.Життя

Серію репортажів зроблено в рамках національної кампанії EUkraine. Проєкт здійснює "Інтерньюз-Україна" та UkraineWorld за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у співпраці з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та проєктом Association4U.

Вас також може зацікавити:

Як Covid-19 змінив жіноче підприємництво і гендерну рівність в Україні

Гендерна нерівність: коли жінки керуватимуть спортом?

Чому українські жінки (НЕ) обирають ІТ та STEM-професії?

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua