Постраждалих буде більше. Як Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів готується приймати нових пацієнтів

Через повномасштабне вторгнення російської армії на територію України шпиталь для ветеранів війни "Лісова поляна", який розташований на Київщині, опинився майже на лінії фронту.

На щастя, усі пацієнти встигли виїхати, ба більше – майже всі одразу після реабілітації відправилися на фронт.

Після звільнення територій та відновлення приміщень колектив планує відкрити шпиталь, де готові реагувати на нові виклики війни: боротися з наслідками гострих станів у військових, реабілітувати постраждалих з наслідками дії вибухової хвилі на головний мозок (посткомоційним синдромом) та допомагати тим, хто пройшов пекло полону та окупації.

Про реабілітацію бійців у "Лісовій поляні" фахівці розповіли "Українській правді. Життя".

Пацієнти в один день перетворилися на військовослужбовців

З початку повномасштабного вторгнення російських військ "Лісова поляна" опинилася дуже близько до епіцентру запеклих боїв. Поруч з територією шпиталю вибухи, майже у всіх приміщеннях не залишилося цілих вікон. Тому розпочати роботу закладу одразу після зачищення Київської області не змогли: територія потребує розмінування, а палати та кабінети лікарів – ремонту.

"На 24 лютого в нас на лікуванні перебувало багато пацієнтів, але вже вранці більшість з них роз’їхалися – майже всі по військкоматах або своїх частинах. Усі пацієнти – ветерани, які в один день знову перетворилися на військовослужбовців. Ми між собою потім жартували, що добре їх реабілітували, тому що більшість виявилися готовими повернутися у стрій", – розповідає директорка шпиталю Ксенія Возніцина.

Кілька пацієнтів були ветеранами "Правого сектора". До них у "Лісову поляну" приїхали побратими в перші години наступу, щоб скоординуватися та одразу поїхати на виконання бойових завдань.

На вечір першої доби у шпиталі залишилось кілька пацієнтів – літні ветерани, що проходили там лікування. А в бомбосховище разом з ними спустилися лікарі та персонал, котрі вже не могли дістатися дому.

Ще десять днів в ньому перебували також місцеві мешканців селищ, які прибігли за допомогою. Доводилося не тільки годувати людей, а й надавати медичну допомогу – фронтова зона проходила фактично біля "Лісової поляни", тому було багато звернень поранених та хворих з навколишніх населених пунктів.

Госпіталь "Лісова поляна"

На момент повномасштабного вторгнення директорка шпиталю опинилася дуже далеко від закладу. На це відрядження для участі у американській програмі від Конгресу США "Open world" фахівці закладу чекали два роки, бо його постійно відтерміновували через COVID-19.

А 22 лютого нарешті вилетіли для стажування, де планували вдосконалити свої навички роботи з ветеранської тематики, об’їхати мали купу американських госпіталів, щоб здобути додаткові знання та навички. Стажування прийшлося скасувати, і за кілька днів вся українська делегація повернулася на Батьківщину. Потрапити з Києва туди було просто неможливо: навколо йшли бої, пересування цивільного населення було вкрай обмежено.

"А вже 6 березня українські військові примусово евакуювали 60 людей, що були в бомбосховищі "Лісової поляни". Працівники, що виїжджали, закрили шпиталь, відімкнули електрику. Добре, що ворогам не вдалося одразу потрапити у "Лісову поляну". Мені страшно навіть уявити наслідки: на лікуванні знаходилися саме ветерани, на яких полювали росіяни в кожному селі та місті. І перебували там без зброї", – каже Ксенія Возніцина.

Уся психологічна служба шпиталю після евакуації працювала у дистанційному режимі: фахівці створили власний Telegram-бот "Лісова поляна" для психологічної допомоги захисникам. З перших днів ним користувалися колишні пацієнти та їхні побратими. Там були вправи для самодопомоги. Наприклад, техніки опанування певних станів, в яких людина може опинитися під час гарячої фази війни, поради, як заспокоїти родину, чим вгамувати напади агресії чи тривоги.

"А ще була кнопка – "зв’язатися з психологом", за допомогою якої ветеран міг отримати контакти наших фахівців, з якими, можливо, під час реабілітації вже спілкувався та добре знав. За березень та квітень ми отримали понад 1,5 тисячі викликів. Така популярність і дієвість пояснюється довірою до закладу. Та й звернутися до знайомого фахівця простіше, ніж до будь-якого невідомого віртуального психолога", – пояснює директорка.

Територія "Лісової поляни"

У "Лісовій поляні" готуються приймати нових пацієнтів

У "Лісовій поляні" кажуть, що всі 8 років війни здебільшого мали справу з ветеранами, які повернулися до мирного життя. А тепер актуальною буде допомога у гострих станах під час бойових дій, які тривають просто зараз. То й запити на допомогу абсолютно інші, поміняються й категорії тих, хто буде проходити реабілітацію у "Лісовій поляні".

Перша група пацієнтів – це військові, яких офіційно переводять з військових шпиталів для реабілітації після стабілізації під час гострих психічних станів. Такий досвід тут був у 2014-15 роках, тому фахівці згадують навички та актуалізують знання.

Друга група: "Автограф війни" – це військові з посткомоційним синдромом, який виникає після струсу головного мозку, акубаротравми, внаслідок міно-вибухової травми, з якою в цій війні зустрічається багато людей. Кількість артилерійської, ракетної зброї, яка зараз застосовується, викликає у багатьох воїнів так звану "невидиму травму".

Спеціалісти запевняють, що якщо гострий стан через відсутність лікування або його некоректність переростає в хронічний, це гарантує такі довготривалі наслідки для здоров’я, як соматичні прояви (головні болі, вегетативні розлади, порушення зору, слуху, розлади сну), емоційні "гойдалки" (агресивність, роздратування, апатія, схильність до депресії), когнітивні порушення (розлади пам’яті, концентрації, уваги). На жаль, часто немає можливості зафіксувати цю травму та надати допомогу: зараз гостра фаза війни, люди потрібні на фронті.

"Руки, голова ціла – треба воювати, – пояснює реакцію бійців Возніцина. – Так вважають самі військові. Також цю проблему часто нівелюють й медичні фахівці. Але щоб уникнути суттєвого погіршення якості здоров’я та життя, людину треба вчасно вивезти з зони бойових дій хоча б на 48-72 години після травми, щоб вона була в тиші, спокої, мала якісний сон та отримувала симптоматичне лікування. Це значно зменшить обтяжливі наслідки в поствійськовий час".

Третя група, яку готуються приймати у "Лісові поляні" – це люди, що пережили полон та тортури і знаходилися на окупованих територіях. Спрямовувати на реабілітації їх будуть сімейні лікарі або психологи, також можливо самозвернення для госпіталізації.

"Лісова поляна" – єдиний в Україні заклад, в якому статутно затверджена системна та комплексна робота з людьми, котрі пережили полон та тортури. Фахівці закладу мають спеціалізацію в методах по роботі з такою категорією постраждалих та використовують міжнародний досвід (Human Rights Clinic NY), лікарі мають додаткове навчання по роботі за стандартами Стамбульського протоколу.

"Я працювала з цими людьми з 2014 року. Катування та тортури застосовували й на Донбасі, але через те, що великі території звільнили від окупації, зараз ми очікуємо суттєве збільшення кількості постраждалих", – пояснює Тетяна Сіренко, заступниця директора з психологічного напряму, психологиня-травмотерапевтка, що спеціалізується на травмах, пов’язаних з тортурами.

Психотерапевтка розповідає, що росіяни у війнах використовують стратегію сексуальних тортур.

Фахівчиня впевнена, що саме ця тема є надскладною: з одного боку, дуже інтимна. А з іншого – спрямована на цілу націю. І тому тут треба шукати цей баланс, і з потерпілими мають працювати люди з високим рівнем кваліфікації в цій темі.

"Мета сексуального гендерно обумовленого насильства у контексті воєнних злочинів – вплив не на конкретну особистість, а на цілу націю. Я б не називала це навіть зґвалтуваннями, бо це сексуальні тортури: страждання людини, які спричиняються з конкретною метою та здійснюються людьми, які мають певну владу, – пояснює Тетяна Сіренко.

У "Лісовій поляні" кажуть, що всі 8 років війни здебільшого мали справу з ветеранами, які повернулися до мирного життя

Потрібно не тільки надати вчасну поетапну кваліфіковану допомогу постраждалим, а й працювати з суспільством

Злочини, на кшталт тих, що були зафіксовані в Ірпені чи Бучі, на практиці прирівнюється до геноциду. І все більше фахівців схиляються до того, що саме це відбувалося на тимчасово окупованих територіях. Частина людей, незважаючи на складність ситуації, зможуть впоратись самостійно або ж з підтримкою близьких людей. Проте для частини потерпілих знадобиться кваліфікована допомога.

Директорка закладу Ксенія Возніцина просить психологів, які не працювали з відповідними травмами, перенаправляти постраждалих до експертів. Бо інакше є ризик нашкодити більше, ніж допомогти.

"Є особливі правила роботи в даній темі. Це не побутове насильство, а воєнний злочин з застосуванням гендерно обумовленого насильства. І він потребує зовсім інших підходів. Тому ми починаємо зараз активно навчати інших фахівців, плануємо вебінари та велику методичну конференцію по цій темі, щоб сформувати правильний алгоритм допомоги", – інформує вона.

Тетяна Сіренко впевнена, що не можна зцілити потерпілих, не працюючи з суспільством в цій темі. Тому у закладі запроваджують стажування та тренінги для спеціалістів обласних шпиталів, випускають книжки та пам’ятки із самодопомоги.

Новий етап роботи після відновлення "Лісова поляна" почне вже не як госпіталь, а як Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів.