Нацгвардієць розповів про запеклі бої на Луганщині та як росіяни прикривалися літніми людьми

Боєць Національної гвардії України з позивним Весна розповів про бої на Луганщині та про те, як росіяни захопили пансіонат та прикривалися літніми людьми.

Історію військового публікує Національна гвардія України.

Нацгвардієць на псевдо Весна – контрактник 3-ї бригади оперативного призначення, розпочинав службу як строковець. Наразі він навідник артилерійського розрахунку.

На початку лютого 2022 року чоловік заїхав на ротацію на Луганщину у складі батальйонної групи в населений пункт Штормове.

Боєць Національної гвардії України з позивним Весна

"23 лютого у нас була пробна евакуація ВОПа, за дві з половиною години зібрали всі речі та переїхали на більш безпечну позицію. Протягом доби ми розміщались, перед тим, як йти відпочивати, була подана команда повертатись на свої об’єкти. У бліндаж забіг солдат, який ніс службу на посту і сказав, що почалась війна", – розповідає боєць.

Нацгвардієць на псевдо Весна – контрактник 3-ї бригади оперативного призначення

Солдату, який приніс погану звістку, спочатку ніхто не повірив, однак за півгодини забіг старший взводного опорного пункту і сказав спускатись у бетонне укриття.

Боєць Нацгврадії вийшов на вулицю, побачив заграву зі сторони Станиці Луганської та почув вибухи.

Весна розповів про бої на Луганщині

"Ми пересиділи в укритті, за нами приїхав КРАЗ, та виїхали спочатку на блокпост, потім перегрупувалися і двома колонами відправились в бік міста Рубіжне", – розповідає "Весна".

Позиція гвардійців у Штормовому знаходилася за три кілометри від кордону РФ, група була невелика за чисельністю, тож не змогла б її утримати проти більш значних сил противника.

Незабаром гвардійців вивели до Рубіжного. Там вони отримали нове бойове завдання – спільно з іншою військовою частиною відбити колону противника. Гвардійці несли службу в Рубіжному на спостережних постах та позиціях на околицях.

Після поранення і контузії Весна знову воює у складі свого підрозділу

"На виїзді з Рубіжного ми виставили блокпост в бік Кремінної, перевіряли машини на в’їзд та виїзд. Наш блокпост почали обстрілювати, старший блокпоста дав команду відступити", – згадує Весна.

Бійці відійшли в ліс та перечекали поки закінчиться обстріл і потім повернулись на блокпост.

Біля них знаходився пансіонат, старший блокпоста разом з двома солдатами пішов перевіряти будівлю.

Читайте також: Тремтіли руки від адреналіну: один з "привидів Києва" розповів про оборону столиці у перші дні війни

"Через 10 хвилин над головою починають свистіти кулі, ми знову відійшли в лісосмугу. При вході в будівлю знаходилась група військових з червоними пов’язками, які почали стріляти по нас. Одночасно наш блокпост засипали з мінометів. Ми сіли в бронекапсулу та відступили під обстрілами на батальйонну групу, щоб перегрупуватися", – зазначає нацгвардієць.

Ввечері того ж дня гвардійці повернулись на блокпост, там уже були інші українські військові, які приїхали на посилення для штурму пансіонату.

Військові розраховували, що в пансіонаті знаходяться тільки окупанти, проте, коли танки та штурмові групи були вже напоготові, гвардійцям по радіостанції наказали не відкривати вогонь, тому що у приміщенні знаходиться цивільне населення.

"Це було близько ста людей похилого віку та інваліди, які не можуть самостійно звідти вийти. Російські війська прикривались цивільним населенням, у нас не було вибору, тому ми обережно почали поетапний штурм, під час штурму окупанти частково відійшли в ліс", – розповідає боєць.

Військові, які приїхали на посилення, пішли доганяти росіян, а нацгвардійці займались евакуацією людей.

"Після цього ми переїхали в бік населеного пункту Золоте і там несли службу на взводних опорних пунктах. Нас накривали тяжкою артилерією і ми у відповідь працювали також, потім на нашу позицію виїхав російський танк на відстані приблизно 600 метрів, почав обстрілювати нашу позицію і відійшов. Був поранений один наш військовослужбовець та один загинув", – ділиться гвардієць.

Наступного дня ворог підійшов до позиції наших військових майже впритул до 10 метрів, одночасно йшов обстріл з мінометів, було пряме попадання міною в бліндаж. На щастя, всі залишилися живі, проте одного гвардійця зачепило уламком у скроню.

З бліндажа військові вибралися, але було складно, поранений на ходу втрачав свідомість. Відступали гвардійці з боєм, до точки евакуації чоловік ніс пораненого на собі.

"Ворог стріляв не прицільно, просто заливав "градом" куль, ми відстрілювалися та відійшли на сусідню позицію ЗСУ, і зробили запит на артпідтримку, по нашій позиції відкрили туди вогонь, пізніше аеророзвідка підтвердила втрати ворога. Після цього мене перевели на іншу позицію. Вона була – найзлощасніша – під Катеринівкою", – каже нацгвардієць.

Між посадкою і полем була просіка, з якої виїхав танк і почав "прасувати" позицію українців, по землі, по деревах.

Ворог знав, що у посадці є бліндажі, і працював максимально інтенсивно, щоб пробити собі дорогу на проїзд.

Наступного ранку знову був сильний обстріл, тоді Весну також зачепило, його ударною хвилею відкинуло назад. Чоловік отримав сильну контузію, його евакуювали та відправили у госпіталь.

"Від наступної батальйонної групи дізнався, що карма все-таки існує, бо цей танк там і підірвався на міні", – розповів гвардієць.

Сьогодні Весна знову воює у складі свого підрозділу.

Нагадаємо, професійний тілоохоронець після початку повномасштабного вторгнення Росії півтора місяця "штурмував" військкомат аби потрапити в бойовий підрозділ Нацгвардії.

Читайте також: "Якщо не впораєшся з емоціями, ти труп": історія нацгвардійця, який звільняв Херсонщину