Рік після трагедії: як живуть люди, що вижили в Ірпені та Бучі

Рік після трагедії: як живуть люди, що вижили в Ірпені та Бучі

До весни минулого року маленькі міста Київщини Буча, Ірпінь, Гостомель асоціювалися з активною забудовою, недорогою нерухомістю та хвойними деревами. До столиці – рукою подати, затишно та спокійно.

У кінці березня 2022-го українські війська почали заходити у Київську область, частина якої була окупована росіянами.

Після окупації ці міста стали символами злочинів росіян. Сотні вбитих людей, знищені і чорні будівлі, зруйновані мости.

Минулоріч "Українська правда. Життя" опублікувала історії людей, які змогли вижити і вибратися з Бучі і Ірпеня.

Когось ледве не розстріляли в машині, хтось вибирався лісом, а комусь вдалося виїхати в евакуацію вже після потрапляння у будинок снаряду.

Як сьогодні живуть люди, чиїх доль безпосередньо торкнулася війна, окупація та руйнування?

Євгенія Бобрик повернеться у Бучу, коли зробить паспорт, який згорів

Машину Євгенії Бобрик розстріляли у Бучі при спробі евакуації. Просидівши певний час у підвалі, Євгенія, її чоловік та дочка разом з сусідами виїхали на двох машинах. Однак росіяни відкрили по автівках вогонь. Одну з жінок поранили. Люди дивом вижили, повернулися назад у підвал, поранену відвіз у лікарню боєць тероборони. Потім жінкам все ж таки вдалося евакуюватися і виїхати у Польщу.

У машині, яка була обстріляна і загорілася, лишилися документи Євгенії. За кордон вона виїхала, показавши прикордонникам фото свого паспорта у телефоні.

Буча, 2022 р. Фото: Ангеліна Бартош

За рік відновити документи жінці ще не вдалося, однак на днях вона сподівається отримати паспорт. Через відсутність документів у неївиникли проблеми у Польщі, тому довелося взяти участь у британській програмі тимчасового захисту для біженців.

"Два місяці чекали візу. Це були папірці з нашими з дочкою фото і написом, що нас чекають у Британії. Ми виїхали у Бельгію до друзів, куди за нами приїхав спонсор з Британії. З нас трьох паспорт був лише у собаки. Утім, це не допомогло. Правила перетину кордону з тваринами- не прості. Ми стояли на кордоні 5 годин і плакали. Нам нарешті дозволили забрати собаку, однак з умовою двотижневого карантину для неї", розповідає Євгенія.

Наразі жінка знайшла можливість відновити документи, а її дочку взяли у приватну католицьку школу у Британії, як каже Євгенія, схожу на Гоґвортс з фільму про Гаррі Поттера. Повертатися в Україну вони планують улітку.

Вбіиті люди у Бучі. Фото: Ангеліна Бартош

Чоловік Євгенії наразі живе у Бучі. Він поміняв у будинку вибиті вікна і заліпив дірки у даху.

"Нам пощастило. Над нашим будинком розірвався "ГРАД", побило вікна, а вони були величезні – як стіни", – каже Євгенія.

Росіяни у будинку також побували. Винесли чоловічі футболки та шкарпетки, випили міцний алкоголь та забрали чашки. Утім, дорогу техніку і вино не брали.

Жінка розповідає, що після звільнення Бучі її сусіди розповідали величезну кількість історій про краджіки росіян. Деякі випадки були курйозні.

"Це була ціла історія про те, що у кого вкрали, і хто що знайшов. Росіяни зносили до однієї хати жіночі валізки, до другої – годинники. Мабуть, там сортували. У когось вкрали ключку для гольфу, більярдні кулі, намагалися "угнати" інвалідний візок на акумуляторі. Окрема історія, де вони нас-ли: комусь у дитяче ліжечко, комусь у коробку з-під взуття. А тероборонівцю, який жінку поранену врятував, на дизайнерські сходи!" розповідає Євгенія.

Після повернення додому жінка планує написати заяву до поліції, щоб зафіксувати розстріл машини росіянами. Вона хоче, щоб тих, хто обстріляв автівку, ідентифікували.

"Нещодавно я побачила свою розстріляну машину у фільмі Нью-Йорк Таймсу про Бучу. До фільму потрапили кадри, які відзняли на другий день після розстрілу. Я зв’язалася з авторами і спитала, чи є відео розстрілу. Однак записів камер немає", каже Євгенія.

Розстірляна машина Євгенії у фільмі про Бучу

Утім, жінка не уявляє, що відчуватиме, коли повернеться додому і опиниться на тому місці, де ледве не загинула з родиною.

"Я досі відео-інтерв’ю відео давати не можу про ті події. Плачу. Тоді ми не усвідомлювали, з якого пекла вирвалися. Наскільки це нереально, що ми вижили", говорить вона.

Євгенія говорить, що коли вона повернеться у Бучу – буде все інакше. І вона звикне до повітряних тривог і до відчуття небезпеки.

Веселка у Бучі. 2023-й. Фото: Oleg Mykhailov

"Як каже моя подруга, математично вірогідність, що прилетить саме у твій дім – низька. Я знаю, що звикну і буду думати так само. А зараз за кордоном тяжко переносити, що тут є життя, яке абсолютно не змінилося", говорить Євгенія.

Антон Топчій дає уроки гітари для дітей Ірпеня і Гостомеля

Антон Топчій у лютому 2022-го року виїхав з Ірпеня до Києва. Разом з дружиною поселився у будинку друга, який покинув місто.

У перші дні після звільнення Антон Топчій поїхав до Ірпеня, де побачив наслідки боїв та окупації та тіла загиблих людей.

Наразі до міста подружжя так і не повернулося, хоча їхня квартира і будинок відносно цілі.

Ірпінь. Осінь 2022. Вибиті вікна кафе з випічкою

"В Ірпені і Бучі за рік змінилося багато. Однак це не сильно стосується мого району – вулиці Мечникова біля академії. Поряд стоять зруйновані будинки, за висновками комісії вони підлягають знесенню, та зносити поки ніхто не збирається. З них летить цегла, а там живуть люди з малими дітьми", розповідає Антон.

Також під час блекаутів у квартирі згорів холодильник, тож подружжя не поспішає повертатися, поки є можливість жити у Києві.

Ірпінь, Весна 2023. Фото: Антона Топчія

Однак на роботу Антон тепер їздить в Ірпінь та Гостомель, хоча до війни було навпаки. Чоловік дає уроки гітари для школярів. Він навчає 16 учнів. Викладач з Гостомеля виїхав з міста, а з Ірпеня – загинув, захищаючи місто.

"Я – музикант, гітари з рук не випускаю. Коли мені запропонували викладати для дітей за смішні гроші, я погодився. Вирішив, що у цьому моя місія. То я їду поміж руїнами викладати дітям музику, занурюю їх світ класики", каже Антон.

Ірпінь 2023. Фото: Антона Топчія

Викладач займається з дітьми навіть в укриттях під час повітряних тривог, а також водить їх на концерти класичної музики.

З меншими учнями про війну не говорить, а старші іноді розповідають йому, як пережили окупацію та бойові дії.

"В Ірпені і Бучі за рік змінилося багато. Однак це не сильно стосується мого району"

"Один хлопчик розповідав мені, що у ті дні втратив відчуття дня і ночі, постійно сидів у підвалі і навіть не розумів, який день тижня. Хтось рахував танки і збився з ліку. А комусь у дім прилетіло.

Знаєте, у мене зараз дивні відчуття. З одного боку, я радію, що все відбудовується і є надія. А з іншого – здригаюся від спогадів від того, як минулоріч все швидко сталося, як росіяни зайшли за кілька днів", каже Антон Топчій.

Пожежа у магазині "Каштан" в Ірпені у 2022-му. Фото: Ірпінський вісник
На цьому місці колись був магазин "Каштан". 2023-й рік. Фото: Антона Топчія

Максим Осовський повернувся в місто, яке виглядало немов в кіно про Другу світову

Максим Осовський минулого року виходив з Ірпеня лісом. Йому разом з літніми батьками вдалося евакуюватися на Закарпаття.

На Київщину Максим повернувся у кінці квітня 2022-го. Спочатку поселився у Ворзелі у батьків, їхній будинок не постраждав.

Його квартира у новому житловому комплексі потребувала ремонту: були побиті вікна, меблі та техніка. У травні він почав наводити там порядок.

Ірпінь, осінь 2022-го. Фото: Яна Осадча

"Людей тоді мало було, магазин один тільки відчинився. Але були світло, вода і газ і навіть інтернет. Люди почали повертатися після 9 травня, бо боялися удару росіян на день перемоги", каже Максим.

Фасад будинку, де живе чоловік, був пробитий наскрізь. Відремонтували його влітку минулого року, поспішали до зими. Вікна привезла місцева влада, однак встановлювати їх довелося мешканцям за власний кошт.

"Наш район несильно постраждав. Не було жодної пожежі у будинку. Але житловий комплекс поряд з 5-го по 9-й поверхи вигорів. Жахіття. Таке враження, що я повернувся зовсім в інше місце. Потрапив у якесь кіно про Другу світову", говорить Максим.

Центр Ірпеня. Осінь 2022-го. Фото: Яна Осадча

Зараз життя у місті налагоджується. Однак, за словами Максима, ще багато чого нагадує про події зими-весни 2022-го.

"У дворах є сліди від гусениць танків, на зафарбованих фасадах помітні ушкодження від осколків", – каже чоловік.

Вибиті вікна в одному з ЖК Ірпеня. Фото: Яна Осадча

Максим розповідає, що чималим випробуванням для містян були відключення світла минулою зимою. Подекуди енергії не було три доби, а на вулицях скрізь гуділи генератори.

Утім, наразі ситуація покращилася. Про це, за словами чоловіка, свідчить відкриття нових магазинів, кав’ярень та точок швидкого харчування на місцях зруйнованих об’єктів.

Також у Ірпені поселилися чимало переселенців з Херсона та Маріуполя, які знімають в оренду квартири у господарів, які виїхали за кордон.

Заміна вікон у ЖК в Ірпені восени 2022-го. Фото: Яна Осадча

"Спочатку влітку всі говорили про війну, боялись тривог. Зараз люди заспокоїлися більш-менш. По Ірпеню не прилітало. Летіло над нами тільки на Київ, зокрема "шахеди". Стрьомно було: здавалося, що у будинок вріжуться", каже Максим Осовський.

Любов Тютіна розбирає згарище будинку і мріє його відновити

Любов Тютіна виїхала з Ірпеня вже після того, як в її будинок прилетів снаряд. Її батько увесь час сидів у погребі, допоки пожежа не охопила будинок, який він будував усе життя. Чоловік дивом врятувався і виїхав з Ірпеня. Дочка не отримувала новин від батька 25 днів.

Любов перебувала за кордоном, а після деокупації Ірпеня повернулася назад.

Любов у своєму будинку

"Це був рік прийняття того, що відбулося. Це був рік адаптації до життя в нових умовах. Мені і рідним моїм надали дуже багато допомоги, дали прихисток, одяг, речі. Дійсно велика волонтерська підтримка", – каже Люба.

Побачене в деокупованому Ірпені Любов зараз називає "певним досвідом".

"Те, що раніше було джерелом натхнення, простором, наповненим життям, перетворилось у згарища, посічені фасади, де-не-де до кінця травня в хащах лежали захорони відомих і невідомих містян, специфічний запах у повітрі, лампадки по вулицях. Перший тиждень було дуже важко, але потім мозок прийняв цю реальність", каже вона.

Любов говорить, що після звільнення мешканці Ірпеня обіймались і плакали.

Люди просівали попіл і шукали щось уціліле

Улітку Люба переїхала до Києва та поселилася у друзів на Подолі. Тут її зустріло зовсім інше життя.

"Поділ на початку червня скидався на "місто-свято": бари, вуличні музики, танці. Наче тут і не чули, що таке війна. І слава богу! Але виникало відчуття наче між Києвом та Ірпенем не 25 км, а тисячі – настільки був візуально-емоційний розрив між містами тоді", – говорить вона.

Протягом року Любов відвідувала психологічні тренінги, сесії, працювала над прийняттям того, що відбулося. Каже, що їй дуже хотілося додому, якого більше нема. Гірше стало після того, як 10 жовтня 2022-го на Київ запустили "шахеди", які намагалися збити.

"Саме вибухи і паралельно автоматні черги відкинули в березень 2022, коли при подібному я тікала з Ірпеня. Але я працювала і над цим. Неймовірно підтримали люди. Мені дали прихисток друзі, дали одяг, роботу, величезну підтримку. І це дає певну відповідальність, що ти не маєш права здаватися", – згадує Люба.

Невдовзі Любов, архітекторка за фахом, долучалася до проєктів щодо відбудови рідного Ірпеня.

Друзі Люби допомогають розкопувати залишки згорілого діму

Паралельно вона разом з рідними приїздила на місце, де колись стояв її дім. Люди просівали попіл і шукали щось уціліле.

Пес Люби і досі живе там, де колись був дім, за ним приходить доглядати сусід.

Наразі Люба намагається зробити проєкт відбудови рідного дому.

"Спочатку я опиралась, що якісь стіни все-таки можна використати знову, але якщо цегла в них ще може бути, то розчин поміж нею пройшов надтермічну обробку. Під час розбору здивували речі з глини. Вони обгорілі, але у багатьох форма лишилась", каже вона.

Анастасія Тиха відкрила притулок для хворих тварин в Ірпені

Фото Анастасії Тихої, яка узимку 2022-го вивела з палаючого Ірпеня понад 19 собак, зокрема на інвалідних візках, облетіло весь світ.

Образ дівчини, яка рятує тварин, став одним з символів війни. Дівчину з собаками зображували на картинах і марці, вона неодноразово потрапляла на шпальти західних ЗМІ.

Рік потому Настя вважає дивом те, що вони тоді з чоловіком вивели собак.

"Я зараз згадую ті події і розумію, наскільки це важко було. І наскільки нам пощастило, що ми не зустріли окупантів, що нас не пристрелили", каже вона.

Після того, як Настя з чоловіком вивезли собак, вони кожного тижня поверталися в Ірпінь як волонтери, шукали собак, яких загубили, і привозили корм для безпритульних тварин.

За словами Насті, усі собаки, які були зображені на відомому фото, наразі живуть у європейських родинах.

Також за минулий рік Насті вдалося відкрити в Ірпені власний притулок-хоспіс для тварин, де живуть 57 собак та 15 котів. Більшість мешканців притулку – тварини з інвалідністю, онкологією, яких важко прилаштувати у родини.

Притулок співпрацює з військовими, які вивозять тварин з фронту.

Настя з собаками, врятованими у Бахмуті

В Ірпінь Настя з чоловіком Артуром повернулися відразу після звільнення. Їхнє житло майже не ушкоджене.

"Насправді, якщо ви приїдете в Ірпінь, ви навіть не повірите, що тут була війна. Навесні минулого було багато руйнувань, а зараз все відбудовується і модернізується. Ірпінь – чудове сучасне місто, мені дуже приємно у ньому перебувати, – каже Настя.

Яна Осадча, "УП. Життя"

Читайте також: Росіяни вбили маму та поранили батька: історія лікарки з Бучі, яка допомагає переселенцям

Реклама:

Головне сьогодні