"За Україну треба не вмирати, а вбивати": історія ексдиректора нудистських пляжів, а нині – майора ЗСУ. ВІДЕО

Герой України, володар почесної нагороди "Золота Зірка" та кавалер ордена Богдана Хмельницького Кирило Верес до війни був директором нудистських пляжів у Києві. Чоловік не мав бойового досвіду раніше.

Нині за його плечима вже 9 років військової служби. Свою історію Верес розповів проєкту "Український свідок".

До війни Верес був директором нудистського пляжу "Довбичка" на Трухановому острові, що у Києві. Утім, з 2014-го пішов воювати. На фронті він провів уже третину свого життя.

Нині він – командир підрозділу К2 54-ої окремої механізованої бригади та має звання майора. Чоловік жартує, що його посада – це не професія, а "діагноз".

Повномасштабне вторгнення РФ Верес зустрів на бойових позиціях.

"21 лютого наш командир бригади сказав, що завтра може початись повномасштабне вторгнення. 22 лютого 100% мого особового складу було на передовій лінії оборони: мінометники, артилеристи тощо.

Це відбувалося у Красногорівці, Донецької області. Страху не було, я знав, що повномасштабна війна станеться рано чи пізно. Але не очікував, що росіяни підуть в наступ на решті території України. Я хотів думати, що вони підуть на Донбас", – каже воїн.

Назва його підрозділу – К2 – походить від імені та по-батькові самого Вереса. За паспортом він – Кирило Кирилович. Коли думали над назвою, підрозділ був невеликим, налічував лише 9 осіб.

"Вирішили не вигадувати велосипед. Назвалися просто К2", – пояснив боєць.

Кирило Верес. Фото: СКРІН "HROMADSKE"

Військовий шлях бійця розпочався з оточення українськими військами Слов’янська у 2014 році. А вже через рік Верес разом з бойовим побратимом затримав кадрових офіцерів російського головного регіонального управління Євгена Єрофеєва та Олександра Олександрова. Згодом їх обміняли на військовополонену льотчицю Надію Савченко.

У березні 2022 майор організував оборону Мар’їнки на Донеччині. Там же зупинив просування військ окупанта на південно-східній околиці міста.

Зараз військовий воює на Бахмутському напрямку. Свій батальйон він називає "Бахмутським", бо чимало його побратимів – місцеві – фактично воюють за своє місто.

"Тут проти нас стоять всі, хто тільки можна: і спецпідрозділ "Ахмат", і регулярні війська, і ополчення ЛДНР. А найсильніші з них – це представники "Вагнера". Не найпрофесійніші, а саме найсильніші. Вони найбільш вмотивовані, вибору в них немає: або вони беруть наші позиції та через пів року їдуть додому, або вони відмовляються йти в атаку і їх розстріляють впритул", – розповідає Верес.

На його думку, "найкраще" з них, воюють регулярні війська РФ.

Він також поділився історією, як його підрозділ дроном "ганяв" росіянина, що вижив після бою. Тоді, після запеклого бою, приблизно 100 росіян ліквідували, вижили троє чи четверо.

Верес дроном показав окупантові напрямок, куди треба рухатись, щоб здатися у полон. Противник пішов за дроном.

"Людина – така тварина, яка дуже хоче жити. Тварину буває важко вбити, а людина ще й думати вміє. Вона робить все, аби вижити. Андрюша (так звали того росіянина) додумався, що я йому сигналізую дроном, бо дуже хотів жити", – каже Кирило.

Щоб мати успіх на війні, за словами бійця, потрібно "мати трохи фарту і трохи навченості".

На думку Вереса, в українців "не має бути вибору – воювати чи ні, оскільки напали не на Гондурас, а на нашу землю".

"Ми тут не рятуємо світ. Наша задача – захищатися", – додає боєць.

Верес також зізнався, що ніколи не вважав росіян слабкими.

"Вони сильні. Не розумні, але сильні. І їх дуже багато. Що робити з їхнім величезним мобілізаційним ресурсом? Треба бути мудрішим та більше знищувати. За Україну треба не вмирати, а вбивати", – підсумував майор.

Читайте також: "Дуже сильно хочу влупити по Кремлю". Інтерв'ю з командиром бойової групи К2, Героєм України Кирилом Вересом