Про шлях становлення реабілітаційної медицини в Україні та про те, як бути першими там, де потрібно брати на себе відповідальність і вчитися так швидко, наскільки це можливо, розповідає лікарка, кандидатка медичних наук, засновниця одного з перших вітчизняних центрів відновного лікування "Модричі" Ольга Мельник.
"Це точно не був бізнес-проект. Це – емоція!", – Ольга Мельник про приватний реабілітаційний центр "Модричі"
Сьогодні у "Модричах" відновлюються пацієнти після складних спінальних та черепно-мозкових травм, інсульту, лікування онкології та ендопротезування, при розсіяному склерозі та інших захворюваннях.
Та починалося все з кількох кімнат в непристосованому санаторії поблизу Трускавця.
Ще у 2014 р. з появою перших поранених у Львівському військовому госпіталі, де я працювала лікарем УЗД, прийшло розуміння важливості реабілітації.
Молоді хлопці після стабілізації залишалися знерухомленими, з катетерами, зондами, ШВЛ. Куди їм далі?
Тоді виникла ідея створити місце, де вони зможуть перебувати після лікарні, щоб відновити втрачені функції чи навчитися жити в нових обставинах.
Та виклик полягав у тому, що реабілітація – цілком інша галузь медицини. У радянській і в пострадянській медицині такого напрямку не було, як і не було системної підготовки фахівців.
Приватний медичний заклад такого складного профілю – це точно не був бізнес-проект. Це емоція!
 |
|
8 років тому, коли "Модричі" розпочали роботу, в Україні практично не було реабілітаційної медицини. Спитати чи підглянути — теж не було в кого. Сьогодні тут стажуються фахівців з всієї України. |
– Як виглядав реабілітаційний центр 8 років тому, коли відкрився?
– Починали з експериментальної моделі, облаштувавши в корпусі колишнього санаторію 6 кімнат для перебування пацієнтів, півтори зали для занять і басейн.
Ми могли прийняти від 6 до 12 пацієнтів, залежно від складності. Для порівняння, сьогодні це 110 пацієнтів одночасно, 12 з яких – в інтенсивній терапії.
Ми поступово зростали у спроможності забезпечити якісний побут та повноцінне відновне лікування.
– Як вдалося вирішити проблему відсутності фахівців для реабілітації?
– Мені пощастило у військовому госпіталі познайомитися з командою реабілітологів, які мали якісну освіту, найбільший, на той час, досвід та знання найкращих світових практик реабілітації.
Ми створили робочу групу і спільно напрацьовували модель майбутнього реабілітаційного центру.
Із командою пов’язане ще одне моє відкриття: жоден окремий супер фахівець, навіть запрошений геній, не дасть того результату, який дасть злагоджена робота всієї команди: від молодшого медичного персоналу – до лікарів та реабілітологів.
 |
| Реабілітація — це командна робота. Жоден фахівець окремо не дасть бажаного результату, лише — спільно.
На фото засновниця "Модрич" з головним реабілітологом Олегом Масним. |
– У чому специфіка роботи саме у сфері відновної медицини? Яка ключова відмінність?
– Спеціалісти, які працюють зі звичайними пацієнтами і які ведуть пацієнта з обмеженою руховою активністю, – різні професії, вони вимагають різної підготовки.
До прикладу, одним із завдань лікаря-уролога в реабілітаційній медицині може бути поступове переведення пацієнта з катетера на природне, самостійне сечовипускання, по-простому – навчити людину заново самостійно ходити в туалет.
Ми по крихтах добирали у нашу команду фахівців, які б мали чітке розуміння, в яку сферу вони йдуть працювати, і були готові до постійного навчання та розвитку.
Сьогодні у нашій команді троє лікарів зі спеціальністю лікар фізичної реабілітаційної медицини, ще троє навчаються, шість анестезіологів з реабілітаційним профілем.
Молодший медичний персонал теж має вузькоспеціалізовані навички супроводу наших пацієнтів.
Для допомоги пацієнтам в побуті ми придумали і ввели окрему спеціалізацію – працівники догляду, які володіють технікою переміщення, профілактикою пролежнів, особливостями зондового харчування.
– Як шукали кошти для створення реабілітаційного центру? Чи вони окупилися?
– Реабілітація – це доволі вартісно, а галузь дуже специфічна, не така приваблива з погляду прибутковості як естетична медицина чи оздоровчо-відпочинкові комплекси.
Щоб запустити реабілітаційний центр наші інвестори взяли кредит, близько 1 млн. доларів. Це дало нам запас міцності на 5 років, до початку пандемії ковіду.
"Ковідні" роки для нас стали перевіркою на спроможність. І ми спрацювали доволі добре.
У нас великий відсоток пільговиків, які проходять реабілітацію за кошти, зібрані нашим фондом чи дружніми фондами, за рахунок зниження вартості перебування до собівартості.
Та після перших років балансування, нам вдалося вийти на модель, за якої реабілітаційний центр сам себе утримує, заробляє на свої витрати та майбутні розвиткові потреби.
– Реабілітація – це шанс на диво?
– Часом здається, що існує чарівна таблетка, яка б вирішила всі проблеми. Та це так не працює. Тільки тоді, коли цілі та планування реабілітації відповідають потенціалу пацієнта, результат не стане розчаруванням.
Важливо пам’ятати, що час між настанням травми і початком реабілітації значною мірою визначає ефективність реабілітації. Це підтверджено світовим досвідом. Минув тиждень чи рік – результати будуть кардинально інші.
У країнах, на які ми хочемо рівнятися – США, Канада, Ізраїль, реабілітація є обов’язковою складовою лікувального процесу і розпочинається відразу ж після стабілізації життєво важливих показників.
– Чи є запит на ваш досвід серед колег з медичної сфери? Тема відновної медицини та реабілітаційних центрів зараз доволі актуальна.
– Так, такий запит є. Від перших днів. У нас постійно проходять практику студенти-реабілітологи. Почастішали запити на стажування мультидисциплінарних команд з інших медичних закладів.
Міністр охорони здоров’я відвідував наш центр ще в липні минулого року, власне, із запитом, щоб ми стали опорною базою для підготовки реабілітаційних команд. Для нас це велика відповідальність і гордість, що можемо ділитися знаннями та досвідом.
Сьогодні "Модричі" – один з найпотужніших центрів нейрореабілітації, в якому отримали допомогу понад 4 тисячі пацієнтів після спінальних, черепно-мозкових травм, інсультів, інфарктів, онкозахворювань з України та із-за кордону.
 |
|
Колись у "Модричах" мріяли про підйомник Guldmann для басейну. І про інклюзивні широкі ліфти. Все вже працює і допомагає в реабілітації. Сьогодні мрії — про корпус під інтенсивну терапію. |
– Чого сьогодні бракує "Модричам"? Про що мрієте?
– Мрії щодо розвитку "Модрич", врешті, втілюються. Так було з підйомником "Гульдман" для нашого басейну, ліфтами для зручного заїзду у візку, адаптації території, нових апаратів ШВЛ чи інфузоматів, тренажерів...
Сьогодні наша велика мрія – новий корпус під інтенсивну терапію, щоб ми могли приймати більше пацієнтів такого типу. Якщо реабілітація розпочинається ще в реанімації, коли пацієнт перебуває в комі, шанси на повернення функцій і повноцінного життя доволі високі.
І ми маємо відповідну команду та досвід роботи з найбільш складними пацієнтами. Ми – готові.
Сайт та соціальні меріжі Центр відновного лікування "Модричі":
Розмовляла Оксана Фітель
Фото Катерина Птаха
