24 лютого дізналась, що вагітна: у МОЗ розповіли історію лікарки, яка рятувала людей у Маріуполі

Ганна з Маріуполя – лікарка, педіатр-неонатолог і ровесниця незалежності України.

Вона була єдиною лікаркою в бомбосховищі з сотнями людей, де під звуки вибухів лікувала дітей без води та медикаментів.

Напередодні Дня Незалежності у МОЗ розповіли історію незламної лікарки, яка змогла вижити у Маріуполі та повернутись до роботи на підконтрольних Україні територіях.

"24 лютого Ганна з чоловіком прокинулися від грюкоту, але про початок війни подружжя дізналося лише за кілька годин. Чоловік, який поїхав на роботу, врятувався дивом – зачинив магазин та повернувся додому, а за дві години у магазин влучив снаряд", – кажуть у МОЗ.

Наступного дня Ганна мала чергування. Перечекавши, коли обстріли стихнуть, вона перебіжками дісталася пологового.

Пів дня жінка пропрацювала як зазвичай, а потім з колегами почала облаштовувати підвал лікарні. Так минуло перше чергування в умовах війни.

Фото: МОЗ

"Коли поверталася з чергування, дорога зайняла дві години замість звичних 15 хвилин. По дорозі жінці зателефонувала подруга та жартома спитала, чи вона не вагітна, як було на початку війни у далекому вже 2014. Ознак не було, але Ганна вирішила зробити тест. Виявилося, що таки вагітна", – пригадує жінка.

Полиці магазинів у місті порожніли. Одного дня внаслідок обстрілів у сусідів знесло балкон, а пізніше жінка побачила, як у море впала ракета.

З того часу сім’я перебралася у загальний коридор. Воду перестали постачати, світло та газ зникли після прильоту у сусідній будинок.

Жінка більше не могла ходити на роботу, а 3 березня в її будинок влучили росіяни: загорілися перші два поверхи, але сусіди встигли загасити вогонь.

Наступного дня сім’ї вдалося звʼязатися з родичами, які розповіли про евакуацію 5 березня.

До точки збору потрібно було йти пішки хвилин двадцять, але сім’я туди не дісталася через обстріли. У МОЗ кажуть, що це врятувало їм життя, адже площу, де збиралися люди, росіяни зруйнували вщент.

Евакуюватися того разу не вдалося, але українські військові довезли людей до кондитерського заводу у центрі Маріуполя. Виявилося, що Ганна – єдина лікарка у сховищі.

"Усі почали хворіти на кишкову інфекцію. У нас були ліки, але не було шприців. Мені доводилося стерилізувати одноразові. Це була промивка під якоюсь водою, яку ми знайдемо: дощовою чи зі снігу.

Потім ми заливали ці шприци горілкою, щоб їх хоч якось простерилізувати, так можна було надати допомогу людям. Ми виживали", – згадує Ганна.

У сховищі також був хлопчик з аутизмом, у якого були судомні напади, але необхідних йому ліків не було.

"Коли чотиримісячний Єгорчик захворів, я порадила його батькам йти у лікарню №3, бо в мене не було чим їм допомогти. Це лікарня, у якій був пологовий, про який тепер усі чули… Вони поїхали, а наступного дня в цю лікарню влучило. Слава Богу, вони вижили й прийшли до нас. Пішки.

Іра, мама Єгора, щойно переступивши поріг, втратила свідомість. Коли вона відкрила очі, перше, що вона сказала: "Ти коли-небудь бачила, як у вагітних мам немає руки й ноги? Аню, ти не уявляєш, що там відбувається. Там мертві діти лежать. Це страшно", – пригадує розмову лікарка.

Потім почали хворіти старші діти, а згодом дорослі. Ліки закінчувалися, і потрібно було обирати, кому їх дати.

Ганна давала ліки молодим та дітям. Старші люди почали помирати – в один день померло два чоловіки.

Читайте також: Вони рятували життя, а Росія їх вбила. Історії медиків, які стали жертвами війни

Жінка загалом пробула місяць у сховищі. Не знала, чи вистачить всім їжі та води.

Потім росіяни скинули авіабомбу на драмтеатр, і деякі люди звідти прийшли до них у сховище – в сусідній підвал.

"На це все страшно було дивитись. Ми тут вже якось звикли до обстрілів. Але в нас не було стільки поранених, і не було стільки горя. А вони бачили дуже багато горя. Вони приходили з пораненнями й кожен проходив через мене. Була одна жінка, яку врятував пуховик. У неї був дуже товстий чорний пуховик, і один осколок застряг на спині в ньому", – каже лікарка.

За її словами, врятуватися з пекла могли лише ті, хто мав авто. Якось хлопці з укриття декілька днів лагодили бус, в якого вибухнув радіатор, і їм це вдалося.

Ганна та її попутники проїхали 25 ворожих блокпостів. Росіяни зупиняли автобус на кожному з них, усіх чоловіків виводили, іноді роздягали. Дорога замість 3,5 години зайняла 12.

Після приїзду до Львівської області Ганна одразу влаштувалася на роботу неонатологом. У цій же лікарні народила другого сина, і зараз перебуває в декретній відпустці.

"Мрію, що зможу коли-небудь потрапити до свого міста. Відчути хвилі моря. Радію, що всі мої рідні змогли вибратись з цього пекла. Бажаю всім миру та скорішої перемоги. Бережіть себе, наше життя одне і воно безцінне. Ніколи не опускайте руки", – закликає жінка.

Нагадаємо, раніше у МОЗ розповіли історію лікарки з Сум, яка приймала пологи у жінок під канонаду обстрілів і близьких боїв.

Читайте також: Росіяни вбили маму та поранили батька: історія лікарки з Бучі, яка допомагає переселенцям