25 тисяч голосів набрали, але у званні – відмовлено. Чи допомагають петиції отримати Героя України?

Станом на жовтень 2023 року на сайті президента України зареєстровано понад 500 петицій, головною метою яких є один простий факт – присвоїти звання Герой України загиблому військовослужбовцю.

На них збирають голоси у соцмережах, вони періодично виникають в чатах ОСББ, про них говорять в інформаційних випусках на радіо, в особисті повідомлення приходять сповіщення від незнайомих людей з одним і тим же формулюванням: "Прошу/благаю/закликаю/молю підтримати петицію про присвоєння звання Герой України загиблому…".

Ті, хто подають ці петиції, прагнуть одного: щоб за три місяці їхнє прохання підтримала достатня кількість людей, а це – 25 тисяч. Саме тоді петицію повинен буде розглянути президент України і винести своє рішення. І, можливо, загиблий герой отримає після смерті найвищу державну нагороду України – орден "Золота Зірка".

Цей матеріал – спроба розібратися в тому, наскільки дієвими є петиції для присвоєння звання Герой України загиблим військовослужбовцям, якою насправді є процедура і чи варто рідним загиблих розраховуватися на 25 тисяч голосів як на реальну силу, яка перехилить шальку терезів на їхній бік.

З початку повномасштабного вторгнення звання Героя України присвоєно 331 людині

Звання Герой України є найвищою державною відзнакою в нашій державі. Вона була запроваджена другим президентом України Леонідом Кучмою 23 серпня 1998 року. Згідно зі статутом, це звання присвоюється громадянам України президентом за здійснення визначного геройського вчинку або визначних трудових досягнень.

Герою вручають орден "Золота Зірка" – за здійснення визначного вчинку, або орден Держави – за визначні трудові досягнення.

Орден "Золота Зірка", яку вручають Героям України, фото з сайту Президента України

Звання Герой України передбачає низку пільг та виплат. Серед них – надбавки до пенсій, пільги при сплаті податків, безкоштовне лікування для Героя та членів його родини, звільнення від сплати комунальних послуг, поліпшення житлових умов, безкоштовний проїзд у громадському транспорті та пільги на міжміські подорожі, пільговий відпочинок, додаткові відпустки, щомісячні виплати до зарплати та інші бонуси.

Борис Патон – перший Герой України, фото Вікіпедія

Усі питання, пов'язані зі званням Героя України, регулюються чотирма законодавчими актами: законами "Про державні нагороди", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян" та указом Президента "Про затвердження статуту звання Герой України".

Нагородження орденом Золотої Зірки, фото з сайту Президента України

Станом на 1 жовтня 2023 року звання Героя України отримали 827 осіб. З 2014-го по 2022 рік – 210 людей, із них – 115 військових та представників силових структур, 53 з яких нагороджені посмертно. З початку повномасштабного російського вторгнення нагороджено 331 особу, всі – військові або ж представники силових структур, 188 з них відзначені посмертно.

"Одним дають, іншим – ні"

Із понад пів тисячі петицій, зареєстрованих на сайті президента з проханням надати загиблим військовослужбовцям статус Героя України, більше двох сотень набрали понад 25 тисяч голосів.

З них на розгляд до глави держави потрапили 70. Одна з них – петиція за номером 22/178532-еп, авторка – Лисенкова-Рева Яна Миколаївна. Жінка просила присвоїти звання Героя України своєму загиблому брату – Вадиму Лисенкову.

Вадим Лисенков, Герой України, фото надала Яна Лисенкова-Рева

"Прошу вас присвоїти звання Героя України Лисенкову Вадиму Миколайовичу, 08.12.1996 року народження. Коли розпочалась повномасштабна війна, не закінчивши реабілітацію після операції на нозі, залишив милиці вдома та пішов на захист своєї Батьківщини добровольцем.

Він пішов у "Азов", так як до війни служив 3 роки за контрактом у цьому полку. Командир відділення, штурмова рота спеціального призначення. 8 місяців запеклої боротьби. Віддав своє життя у місті Бахмут під час виконання бойових дій, загинув 24.11.2022 у 25 років, за два тижні до свого дня народження", – йшлося у зверненні.

Жінка розповідає: рішення про подання петиції прийняли на сімейній нараді. Разом з Вадимом під Бахмутом загинув його побратим Денис Лабунський із позивним Гром. Його дружина першою подала петицію, після розмови з нею Яна вирішила теж піти цим шляхом.

Могила Вадима Лисенкова, фото надала Яна Лисенкова-Рева

"Ми запитали, що треба для цього, яку інформацію подавати, нам сказали стисло описати життя людини і обставини загибелі, ми написали, подали, а потім побачили, що інші люди в схожих петиціях дуже обширно все розписують. Ми боялися, що це може вплинути на результат, але, як бачимо, цього не сталося", – розповідає Яна.

На початках цифра у 25 тисяч підписів вважалася непідйомною. Але родичі Вадима розробили стратегію – підрахували, скільки саме голосів на день потрібно збирати, щоб до кінця терміну виконати вимогу.

Вадим Лисенков, Герой України, фото надала Яна Лисенкова-Рева

"Спочатку це були близькі родичі, потім знайомі почали поширювати серед своїх знайомих, ми почали звертатися до відомих осіб, просто заходили до них на профіль, брали перелік підписників і кожному особисто писали, – розповідає Яна. – Також ми зверталися до відомих груп і пабліків з проханням поширити інформацію. Деякі погоджувалися, а деякі просили гроші. Пост у сторіз коштував 2-3 тисячі гривень, пост у стрічці – 4-5 тисяч гривень. Ми, звичайно, нічого не платили, бо це, як я вважаю, неправильно".

Останні п'ять сотень голосів зібрали в останній день голосування. Петицію зареєстрували на сайті 3 лютого 2023 року, відповідь від офісу президента отримали 8 липня:

"Інформую, що мною видано Указ Президента України "Про присвоєння В.Лисенкову звання Герой України". В.Зеленський".

Тарас Довгун, Герой України, фото надано Олесею Довгун

На початку 2023-го під Бахмутом загинув 19-річний солдат Тарас Довгун із Львівської області. Упродовж кількох діб його підрозділ вів стрілецькі бої з переважаючими силами противника.

26 січня солдат Довгун отримав кілька поранень, проте не залишив позиції і, надавши допомогу пораненим побратимам, продовжував вести бій. Того ж дня загинув внаслідок мінометного обстрілу позиції.

"Ми дізналися про смерть Тараса в суботу ввечері, через два дні, – розповідає сестра загиблого Олеся. – З ним не було зв'язку, бо він був на нулі. А потім подзвонив наш тато, з яким вони разом воювали, і розповів, що Тарас загинув".

Ініціатором петиції про подання Тараса Довгуна на звання Героя України став його найкращий друг – Андріан Рабій.

Олеся розповідає: до поширення петиції родина Тараса особливо не докладала зусиль, в основному цим займалися друзі та знайомі Тараса. Доволі швидко петиція отримала більше 25 тисяч голосів.

8 липня 2023 року на сайті президента з'явилася відповідь на петицію: "Інформую, що мною видано Указ Президента України "Про присвоєння Т.Довгуну звання Герой України".

Тарас Довгун, Герой України, фото надано Олесею Довгун

"Про указ найпершими дізналися наші знайомі та повідомили нас. Це було досить символічно, адже звання Героя України брат отримав на другий день після дня народження мами. Ми не вірили в те, що петиція чимось допоможе, голоси набралися, але цих петицій дуже багато, і те, що він отримав звання, і досить швидко, нас приємно здивувало", – каже Олеся Довгун.

Михайло Заремба, пілот гелікоптера Мі-14, фото надано Наталією Зарембою

Військовий льотчик Михайло Заремба загинув смертю хоробрих 7 травня 2022 року під час надскладної місії зі звільнення острова Зміїний. На зворотному шляху вертоліт Мі-14, одним з пілотів якого був Михайло, збив російський винищувач. З шести чоловік екіпажу врятуватися вдалося лише одному.

В день похорону – 12 травня – рідні дізналися, що військова частина подала Михайла Зарембу на орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. А "Золоту Зірку" отримав полковник Ігор Бедзай, який в день вильоту був командиром екіпажу Мі-14.

"Склалася досить дивна практика, що при загибелі екіпажу повітряного судна на Героя України подають саме командира. І якщо в пілотів літаків зазвичай командир екіпажу – це сам пілот, який єдиний, то з гелікоптерами все набагато складніше. На вертольотах членів екіпажу є багато, але всі вони діють як один ланцюжок, і якщо когось немає, то система не працює.

Михайло Заремба був командиром гелікоптера, але в той день його екіпажем командував полковник Ігор Бедзай як старший по званню, а Михайло замінив правого пілота. Вони всі розуміли, що завдання надвідповідальне, і пілотами мають бути досвідчені люди. Були випадки, коли літали саме такими тандемами, і коли вбивали командира, то другий пілот завдяки своїй майстерності і досвіду дотягував підбиту машину до аеродрома", – розповідає Ігор Пелих, одногрупник Михайла Заремби.

Могила Михайла Заремби, фото надано Наталією Зарембою

Ігор став ініціатором петиції про присвоєння Михайлу Зарембі звання Героя України. Запит склав разом із його дружиною Наталією.

"Петиція про присвоєння звання Героя України дуже швидко набрала 25 тисяч голосів, – пригадує Наталія Заремба. – Але сам процес збору підписів був надзвичайно важким. Людям доводилося пояснювати, як зайти на сайт, авторизуватися й проголосувати. Ми писали інструкції – як голосувати, знімали рілзи, виставляли у фейсбук, в нас була група 10 людей і всі вони мені допомагали, також ми робили листівки з к’юар-кодами, залишали їх в аптеках і магазинах".

До завершення терміну подачі петиції залишалося 20 днів, але необхідні голоси були зібрані. Рідні сподівалися на позитивний результат. Але 10 березня 2023 року з Офісу Президента прийшла відповідь:

"Ураховуючи встановлений порядок представлення до присвоєння звання Герой України, з метою вирішення порушеного питання я звернувся до Прем'єр-міністра України Д.Шмигаля з проханням комплексно його опрацювати і про результати поінформувати мене та автора петиції".

Згодом отримали ще одну відповідь: Михайла вже нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, відповідно, звання Героя він не отримає.

"Я не знаю, чому так: одним дають, іншим – ні. Думаю, що це більше залежить від командування, а не від петицій, бо ми зібрали голоси, і тут – такий результат. Ми ще звернулися в частину, вони сказали, що спробують, але відповіді від вищого командування ми так і не дочекалися" – каже Наталія.

Петиція не є підставою для висунення на звання Героя України

Із 70 петицій, які розглянув Президент, лише 15 отримали ствердну відповідь. Решті відмовили, переважно із формулюванням про те, що загиблий вже отримав посмертну нагороду.

Адвокат Євген Воробйов з громадської організації "Платформа прав людини" каже: сама по собі петиція не стане підставою для висунення особи на звання Герой України.

Адвокат Євген Воробйов, ГО "Платформа прав людини"

"Подавати людину на звання Герой України, якщо йдеться про військовослужбовців, може лише Міністерство оборони України. Саме звідти надсилають на ім'я президента подання та нагородний лист установленого зразка. У ньому зазначаються конкретні заслуги особи, що стали підставою для порушення клопотання про присвоєння звання Герой України. Тобто першою ланкою є військова частина, де служила людина, потім це все розглядають в Міноборони і вже тоді це йде до президента", – пояснює Євген Воробйов.

Попереднім розглядом подань та інших матеріалів про присвоєння звання займається експертна група, утворена при Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.

До цієї групи, за словами адвоката, входять представники Міноборони, Апарату Головнокомандувача ЗСУ, Генштабу ЗСУ, командувань видів, окремих родів військ (сил) ЗСУ, командувань оперативно-стратегічних угруповань військ (сил), МВС, Нацгвардії України, Державної прикордонної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Управління державної охорони, Офісу Президента.

Петиція про присвоєння звання Героя України Михайлу Зарембі, фото з сайту Президента України

Адвокат Сергій Галкін, який спеціалізується на справах військовослужбовців, зазначає: при присвоєнні звання Героя України дуже важливий сам факт геройського подвигу. Але у відкритому доступі інформації про те, що ж саме вважати геройським вчинком – немає. Відповідно, процес визначення геройського вчинку є доволі непрозорим.

"Це дуже значний за обсягом процес: перед наданням статусу Героя проводиться розслідування, є відповідальні особи, які мають опитати свідків, встановити всі факти, оглянути, за можливості, місце загибелі, це може бути як тиждень, так і п'ять місяців, і все це залежить від військової частини, де служив загиблий. Дуже велике значення має людський фактор: якщо, наприклад, у загиблого були не дуже добрі стосунки із командуванням, то воно може поставитися до розслідування халатно, і це все відобразиться у поданні", – говорить Сергій Галкін.

Петиція про присвоєння звання Героя України Вадиму Лисенкову, фото з сайту Президента України

Обидва адвокати підсумовують: згідно із законодавством України, петиція про присвоєння звання Героя України загиблому, навіть незважаючи на те, що вона набере на сайті президента достатню кількість голосів для розгляду, не є підставою для отримання такого статусу.

І ті 15 військовослужбовців, які після розгляду петиції президентом отримали звання Героїв, є результатом розслідування військової частини, подання в Міноборони і засіданням експертної групи. Хоча, як зазначають юристи, петиції є дієвими як засіб привернення уваги до особи загиблого Героя.

"40 годин сам тримав оборону з кулеметом"

Чинні військовослужбовці, які боронять Україну на полі бою, вважають: вирішувати, хто саме може претендувати на високе звання Героя України, мають виключно побратими та командування. І, найголовніше – обов'язково повинно бути поняття подвигу, яке у законодавстві є надзвичайно розмитим.

Андрій Жолоб, командир медроти 46-ої аеромобільної бригади, фото з ФБ сторінки

"Треба, щоб був якийсь особливий чин, геройський, якщо людина загинула на позиції від розриву снаряда – це печально, це жахливо, але це, на жаль, масово, а героїчний чин – це те, коли ти, ризикуючи власним життям і здоров'ям, врятував неймовірну кількість людей, або вивів свій особовий склад з-під обстрілів, врятувавши їх від неминучої смерті, має бути оцей героїзм, про який в епосах пишуть", – каже Андрій Жолоб.

Вячеслав Журба, військовослужбовець, фото з ФБ сторінки

"Вирішувати, кого подавати на Героя України, мають виключно командири. І ретельно аналізувати поняття геройського вчинку. Адже нагороджують не за факт загибелі, а геройський вчинок.

У мене в Попасній воював знайомий, він 40 годин сам тримав оборону з кулеметом, його напарник загинув, а він відстрілювався, він потім розповідав, що 20 годин говорив з трупом, щоб не зійти з розуму. Його нагородили орденом "За мужність", а про звання Героя там взагалі не йшлося.

Чесно – я не знаю, що зробити, щоб отримати Героя України і при цьому залишитися живим. Всім не можна його присвоювати, оскільки це знецінює саму нагороду", – каже військовослужбовець Вячеслав Журба.

Рустам Дмитрук, військовослужбовець, фото з ФБ сторінки

"Треба чітко розуміти і розібратися, чи був геройський вчинок. Не просто бігати збирати підписи, а досліджувати, чи дійсно людина здійснила подвиг. Бо якщо це просто смерть, а людина була відома – нічого героїчного тут немає.

Якщо взяти, до прикладу, Героя Олександра Мацієвського – він став символом, це не просто загиблий військовий, а символ боротьби за мову, символ мужності і звитяги. Але мене, наприклад, страшно коробить, коли з нього почали робити маскот і тулити його образ на футболки і плакати, як Че Гевару, і на цьому заробляти…

Рішення про присвоєння людині Героя має прийматися на основі однозначного чогось більшого, ніж петиція. Як спосіб привернення уваги – так, але щоб надавали звання тільки на основі того, що за петицію проголосували 25 тисяч людей – ні", – вважає Рустам Дмитрук, військовослужбовець.

Тарас Іщик, військовослужбовець та автор "Керівництва з використання графічного стилю у візуальній комунікації ЗСУ" зазначає: звання Героя України є доволі переоціненим. Головним чином через те, що українці дуже мало знають про інші нагороди, які є не менш важливими.

Тарас Іщик, військовослужбовець, автор "Керівництва з використання графічного стилю у візуальній комунікації ЗСУ", фото з ФБ сторінки

"Наша нагородна система більша, ніж, наприклад, у США. Є багато нагород, які такі ж достойні, як і звання Героя України. За геройський вчинок може бути орден "За мужність", є нагорода Головнокомандувача і ціла низка нагород, які можуть бути вручені посмертно, і які є дуже статусними.

Наприклад, є "Хрест бойових заслуг", це фактично аналог "Медалі пошани" у США, він дається за геройський вчинок на полі бою, і за особисту мужність. Поряд з Героєм України це – найвища відзнака для військових за мужність і особисту відвагу. Але вона не така популярна, і петицій стосовно неї не зустрічається.

Ще одна проблема з нагородами: ті, хто подають, наприклад, командир військової частини, самі не до кінця розуміють значення нагород і на які кого подавати. Фактично, у нас в суспільстві є певний конфлікт, коли всі хочуть подавати загиблих на Героя України, бо це найвища нагорода, але не завжди всі розуміють, що є й інші нагороди, на які можна подавати. І їх простіше отримати, якщо мова йде про геройський вчинок", – каже Тарас Іщик.

Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для ХХХ. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Володимир Мисан-Мілясевич, спеціально для УП. Життя