"Нам блекаути не страшні!". Історія завідувачки "зеленої" амбулаторії на Київщині

Амбулаторію у селі Горенка на Київщині можна сміливо назвати місцевою "знаменитістю". Це єдиний "зелений" медичний заклад в окрузі – тільки не за кольором, а за екологічними технологіями.

На даху амбулаторії встановлені сонячні панелі, а на задньому дворі облаштована система для теплового насоса – вона відповідає за опалення будівлі. Амбулаторія є енергонезалежною, і місцеві лікарі спокійні, що зможуть надати допомогу людям навіть під час нових потенційних відключень світла.

Горенка, яка входить до Бучанського району, не була окупована росіянами. Водночас село стало одним із найбільш зруйнованих в Київській області – у населеному пункті було пошкоджено 77% території.

Завідувачка амбулаторії, 34-річна педіатриня Олена Опанасенко з тремтінням у голосі згадує, як у Горенку прийшла війна.

Як постраждала амбулаторія від росіян та як згодом вдалося її відновити, Олена розповіла "УП. Життя".

Завідувачка амбулаторії, 34-річна педіатриня Олена Опанасенко

Горенку так бомбили, що вулицями боялися ходити навіть бездомні собаки

24 лютого 2022 року о 6:30 ранку їй із жахливими новинами зателефонував кум. Невдовзі вона сама почула вибухи і постріли з боку аеропорту в Гостомелі – там намагався висадитися російський десант.

Олена Сергіївна сказала двом донькам, чоловікові та мамі переїжджати до підвалу, а сама поспішила до амбулаторії, щоб разом із колегами приймати пацієнтів та вакцинувати дітей.

"У мене навіть такої думки не було – не вийти на роботу, хоч довкола вже шуміла авіація, всюди були затори на виїзд, – згадує педіатр, – Люди не розуміли до кінця, що відбувається, приходили на планові огляди. Ближче до вечора, коли почалося тотальне бомбардування, лікарі розійшлися по домівках".

Амбулаторія в Горенці працювала до початку весни, медики допомагали пацієнтам навіть під загрозою обстрілів та за повної відсутності електроенергії.

4 березня 2022 року у двір установи потрапив російський снаряд. На щастя, на той час у медзакладі не було людей. Вибухова хвиля вибила та відчинила в будівлі вікна, через що система опалення вийшла з ладу.

Олена Опанасенко, яка разом із територіальною обороною оцінювала пошкодження та намагалася врятувати вцілілу техніку, усвідомила, що приймати пацієнтів більше немає жодної можливості. До того ж на той момент Горенку так бомбили, що вулицями боялися ходити навіть бездомні собаки.

4 березня 2022 року у двір установи потрапив російський снаряд

Педіатриня разом із сім'єю жила у підвалі свого брата, час від часу заходила у будинок, щоб хоч пару годин поспати на нормальному ліжку. У ніч із 5 на 6 березня росіяни почали обстрілювати Горенку фосфорними бомбами.

"О 2-й годині ночі я прокинулася від того, що моя старша шестирічна донька тремтить, її просто колотить від страху. Я вирішила, що якщо ми доживемо до ранку, то нам потрібно виїжджати", – розповідає Олена.

Спочатку сім'я думала переїхати до Львівської області, де вже оселилася частина їхніх родичів. Але під час виснажливої дороги мамі лікарки стало дуже погано, і родина зупинилася в селі Дашківці, Хмельницької області.

Місцеві виділили горенчанам старий будинок із піччю, Олена змогла влаштуватися педіатром до місцевого стаціонару. Сусіди та колеги постійно допомагали сім'ї продуктами та одягом, Олена Опанасенко досі з великою вдячністю згадує цю неймовірну підтримку.

Вже на Хмельниччині стало відомо, що росіяни знищили будинок мами Олени у Горенці – від нього нічого не залишилося. Ще одним ударом стала звістка, що у Маріуполі загинув чоловік сестри Олени – наразі його фото можна побачити на білборді у Гостомелі.

Доньки лікарки

Повернення додому

Опанасенки прожили в Дашківцях три місяці. Коли з-під Києва прогнали окупантів та налагодилося електропостачання, родина повернулася додому.

Спочатку було дуже важко – у Горенці знову почалися перебої зі світлом, їжу доводилося готувати на багатті. Проте наприкінці травня Олена Опанасенко повернулася на роботу до рідної амбулаторії. Спершу багато її пацієнтів, дітей були за кордоном. Але згодом сім'ї почали масово повертатися до Горенки – за словами лікарки, зараз із 700 її пацієнтів лише приблизно 25 малюків досі перебувають за межами країни.

[L]

Життя почало повертатися і в горенську амбулаторію. Історія медзакладу зачепила відому природоохоронну організацію Greenpeace. У партнерстві з українськими організаціями постраждала від вибухової хвилі амбулаторія була відбудована з використанням найсучасніших зелених технологій.

Зокрема, в амбулаторії було встановлено тепловий насос, що акумулює тепло землі і за допомогою зовнішнього контуру переносить його в систему опалення. Сьогодні тепловий насос – це один із найекологічних засобів для утеплення приміщень, що дозволяє економити до 80 % коштів на опаленні.

Щоб пристрій працював навіть під час відключення електрики, в амбулаторії встановили гібридну сонячну електростанцію, яка може покривати до 60% спожитої енергії за рік. Загалом реконструкція об'єкта обійшлася в 56 тисяч євро, термін окупності – приблизно 7 років.

"Зелена енергетика це просто супер! – ділиться враженнями лікарка Олена Опанасенко. – Як тільки зникає наша зовнішня мережа, система автоматично за одну секунду переключається на сонячну енергію. У нас не відключаються ні холодильники з вакцинами, ні комп'ютери, ні принтери взагалі нічого. Взимку буде рік як ми не боїмося відключень світла".

В амбулаторії встановили гібридну сонячну електростанцію, яка може покривати до 60% спожитої енергії за рік

За словами лікарки, місцеві жителі спочатку з недовірою поставилися до інновацій у Горенці. Але їхня думка кардинально змінилася під час блекаутів. Коли все село було знеструмлено, амбулаторія повноцінно працювала. Люди сходилися сюди попити чай, зарядити телефони та просто поговорити та погрітися у теплі. Були дні, коли персонал навіть не помітив, що у Горенці були відключення світла.

Тому сьогодні Олена та її колеги зовсім не хвилюються за те, що зможуть надати необхідну підтримку та лікування жителям своєї громади. Водночас педіатр переживає за те, як війна впливає на здоров'я місцевих дітей.

Малюки досі страждають на безсоння, заїкання, нетримання по ночах. Навіть її молодша 4-річна дочка, граючи в Барбі, починає імітувати сирену і говорити "Повітряна тривога, спустіться в укриття!". Але вона і як мама, і як лікар не дозволяє собі опускати руки, адже має бути опорою для дітлахів.

Дарина Рогачук, спеціально для УП. Життя

Реклама:

Головне сьогодні