Що ви знаєте про міфічних істот Різдва в різних країнах: тест

Як звати цього напівдемона-напівкозла – найпопулярнішого злого персонажа у німецькому фольклорі, повʼязаного з Різдвом?

Бафомет

Рогатий, волохатий і страшний. Це ж Крампус! Найпопулярніший “антисанта” німецького різдвяного фольклору, який карає нечемних дітей. Крампуса також згадують і в Хорватії, Чехії, Угорщині та багатьох інших європейських країнах. Дослідники вважають, що його коріння – глибоко язичницьке. Крампус може ходити разом із Миколаєм або сам. 5 грудня у німців є особлива “Ніч Крампуса” (Krampusnacht) – напередодні Дня Св. Миколая козлоподібний “демон” з'являється на вулицях. Зазвичай у Крампуса чорне хутро, копита й роги, наче в козла, гострий довгий язик і великі ікла. Він носить на собі ланцюги та не забуває прихопити різки або батіг, щоб побити “нечемних”. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком, у який він кидав дітей, аби забрати з собою, потопити або з'їсти.

Крампус

Рогатий, волохатий і страшний. Це ж Крампус! Найпопулярніший “антисанта” німецького різдвяного фольклору, який карає нечемних дітей. Крампуса також згадують і в Хорватії, Чехії, Угорщині та багатьох інших європейських країнах. Дослідники вважають, що його коріння – глибоко язичницьке. Крампус може ходити разом із Миколаєм або сам. 5 грудня у німців є особлива “Ніч Крампуса” (Krampusnacht) – напередодні Дня Св. Миколая козлоподібний “демон” з'являється на вулицях. Зазвичай у Крампуса чорне хутро, копита й роги, наче в козла, гострий довгий язик і великі ікла. Він носить на собі ланцюги та не забуває прихопити різки або батіг, щоб побити “нечемних”. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком, у який він кидав дітей, аби забрати з собою, потопити або з'їсти.

Фавн

Рогатий, волохатий і страшний. Це ж Крампус! Найпопулярніший “антисанта” німецького різдвяного фольклору, який карає нечемних дітей. Крампуса також згадують і в Хорватії, Чехії, Угорщині та багатьох інших європейських країнах. Дослідники вважають, що його коріння – глибоко язичницьке. Крампус може ходити разом із Миколаєм або сам. 5 грудня у німців є особлива “Ніч Крампуса” (Krampusnacht) – напередодні Дня Св. Миколая козлоподібний “демон” з'являється на вулицях. Зазвичай у Крампуса чорне хутро, копита й роги, наче в козла, гострий довгий язик і великі ікла. Він носить на собі ланцюги та не забуває прихопити різки або батіг, щоб побити “нечемних”. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком, у який він кидав дітей, аби забрати з собою, потопити або з'їсти.

Кнехт Рупрехт

Рогатий, волохатий і страшний. Це ж Крампус! Найпопулярніший “антисанта” німецького різдвяного фольклору, який карає нечемних дітей. Крампуса також згадують і в Хорватії, Чехії, Угорщині та багатьох інших європейських країнах. Дослідники вважають, що його коріння – глибоко язичницьке. Крампус може ходити разом із Миколаєм або сам. 5 грудня у німців є особлива “Ніч Крампуса” (Krampusnacht) – напередодні Дня Св. Миколая козлоподібний “демон” з'являється на вулицях. Зазвичай у Крампуса чорне хутро, копита й роги, наче в козла, гострий довгий язик і великі ікла. Він носить на собі ланцюги та не забуває прихопити різки або батіг, щоб побити “нечемних”. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком, у який він кидав дітей, аби забрати з собою, потопити або з'їсти.

2/16

Кого 13 грудня зустрічають у Швеції?

Велетку Скаді

У зимовому фольклорі Швеції та Норвегії є легенди про відьму Люссі, пов’язані зі святкуванням ночі Люссі (Lussinatt) –найдовшої ночі у році, що припадала на 13 грудня. Вважається, що в цю ніч тварини можуть говорити, а Люссі обходить оселі, перевіряючи, як триває підготовка до Різдва. Вона може порозбивати димарі та покарати нечемних дітей і тих, хто не завершив необхідні роботи до зимового сонцестояння. У християнські часи 13 грудня почали вшановувати Святу Лючію, мученицю з Сицилії. Якщо Люссі вважається похмурим персонажем, що уособлює зимові сили, то Лючію в сучасній культурі зображають позитивною персонажкою – світловолосою жінкою в білому одязі з вінком на голові та свічками.

Відьму Люссі або Святу Лючію

У зимовому фольклорі Швеції та Норвегії є легенди про відьму Люссі, пов’язані зі святкуванням ночі Люссі (Lussinatt) –найдовшої ночі у році, що припадала на 13 грудня. Вважається, що в цю ніч тварини можуть говорити, а Люссі обходить оселі, перевіряючи, як триває підготовка до Різдва. Вона може порозбивати димарі та покарати нечемних дітей і тих, хто не завершив необхідні роботи до зимового сонцестояння. У християнські часи 13 грудня почали вшановувати Святу Лючію, мученицю з Сицилії. Якщо Люссі вважається похмурим персонажем, що уособлює зимові сили, то Лючію в сучасній культурі зображають позитивною персонажкою – світловолосою жінкою в білому одязі з вінком на голові та свічками.

Богиню Ідунн

У зимовому фольклорі Швеції та Норвегії є легенди про відьму Люссі, пов’язані зі святкуванням ночі Люссі (Lussinatt) –найдовшої ночі у році, що припадала на 13 грудня. Вважається, що в цю ніч тварини можуть говорити, а Люссі обходить оселі, перевіряючи, як триває підготовка до Різдва. Вона може порозбивати димарі та покарати нечемних дітей і тих, хто не завершив необхідні роботи до зимового сонцестояння. У християнські часи 13 грудня почали вшановувати Святу Лючію, мученицю з Сицилії. Якщо Люссі вважається похмурим персонажем, що уособлює зимові сили, то Лючію в сучасній культурі зображають позитивною персонажкою – світловолосою жінкою в білому одязі з вінком на голові та свічками.

Юкі-онну ("снігову жінку")

У зимовому фольклорі Швеції та Норвегії є легенди про відьму Люссі, пов’язані зі святкуванням ночі Люссі (Lussinatt) –найдовшої ночі у році, що припадала на 13 грудня. Вважається, що в цю ніч тварини можуть говорити, а Люссі обходить оселі, перевіряючи, як триває підготовка до Різдва. Вона може порозбивати димарі та покарати нечемних дітей і тих, хто не завершив необхідні роботи до зимового сонцестояння. У християнські часи 13 грудня почали вшановувати Святу Лючію, мученицю з Сицилії. Якщо Люссі вважається похмурим персонажем, що уособлює зимові сили, то Лючію в сучасній культурі зображають позитивною персонажкою – світловолосою жінкою в білому одязі з вінком на голові та свічками.

3/16

У чому полягає різдвяна традиція Марі Луід, поширена у Вельсі?

У кінних перегонах Марі Луід ("сіра кляча") – це ім’я коня-"зомбі", що постає з мертвих у період різдвяних свят, а також назва валлійської різдвяної традиції, коли група людей ходить від дверей до дверей з кінським черепом і просить впустити їх до будинку. Господарі співом відповідають, чому не впускають гостей, і починається своєрідний батл у співах (під назвою "пунко"). Врешті-решт, Марі Луід та її супровідників впускають до будинку "на удачу" в наступному році. Цю традицію вперше записали у 1798 році, але вона може сягати дохристиянських часів. Зазвичай кінський череп прикрашений дзвіночками та стрічками, прикріплений до жердини й загорнутий в біле простирадло. Головний "вершник", що носить череп, може відкривати й закривати йому рота, імітуючи спів або клацання щелепами. Нині замість справжнього черепа валлійці можуть використати паперовий чи дерев’яний. У ритуальному вбивстві кобили Марі Луід ("сіра кляча") – це ім’я коня-"зомбі", що постає з мертвих у період різдвяних свят, а також назва валлійської різдвяної традиції, коли група людей ходить від дверей до дверей з кінським черепом і просить впустити їх до будинку. Господарі співом відповідають, чому не впускають гостей, і починається своєрідний батл у співах (під назвою "пунко"). Врешті-решт, Марі Луід та її супровідників впускають до будинку "на удачу" в наступному році. Цю традицію вперше записали у 1798 році, але вона може сягати дохристиянських часів. Зазвичай кінський череп прикрашений дзвіночками та стрічками, прикріплений до жердини й загорнутий в біле простирадло. Головний "вершник", що носить череп, може відкривати й закривати йому рота, імітуючи спів або клацання щелепами. Нині замість справжнього черепа валлійці можуть використати паперовий чи дерев’яний. У носінні кінського черепа вулицями Марі Луід ("сіра кляча") – це ім’я коня-"зомбі", що постає з мертвих у період різдвяних свят, а також назва валлійської різдвяної традиції, коли група людей ходить від дверей до дверей з кінським черепом і просить впустити їх до будинку. Господарі співом відповідають, чому не впускають гостей, і починається своєрідний батл у співах (під назвою "пунко"). Врешті-решт, Марі Луід та її супровідників впускають до будинку "на удачу" в наступному році. Цю традицію вперше записали у 1798 році, але вона може сягати дохристиянських часів. Зазвичай кінський череп прикрашений дзвіночками та стрічками, прикріплений до жердини й загорнутий в біле простирадло. Головний "вершник", що носить череп, може відкривати й закривати йому рота, імітуючи спів або клацання щелепами. Нині замість справжнього черепа валлійці можуть використати паперовий чи дерев’яний. У колективному прикрашанні черепа корови Марі Луід ("сіра кляча") – це ім’я коня-"зомбі", що постає з мертвих у період різдвяних свят, а також назва валлійської різдвяної традиції, коли група людей ходить від дверей до дверей з кінським черепом і просить впустити їх до будинку. Господарі співом відповідають, чому не впускають гостей, і починається своєрідний батл у співах (під назвою "пунко"). Врешті-решт, Марі Луід та її супровідників впускають до будинку "на удачу" в наступному році. Цю традицію вперше записали у 1798 році, але вона може сягати дохристиянських часів. Зазвичай кінський череп прикрашений дзвіночками та стрічками, прикріплений до жердини й загорнутий в біле простирадло. Головний "вершник", що носить череп, може відкривати й закривати йому рота, імітуючи спів або клацання щелепами. Нині замість справжнього черепа валлійці можуть використати паперовий чи дерев’яний.

4/16

Як в італійській міфології називається стара, яка з’являється на свято Богоявлення та кладе у панчохи нечемних дітей вугілля?

Бейра Бефана – італійській міфологічний персонаж, що бродить по землі на Богоявлення. Бефану часто зображають старою відьмою на мітлі, у гострому капелюсі та з карикатурним носом. Але при цьому вона вважається доброю, приносить подарунки дітям, проникаючи в будинок через димар. Нечемним дітям Бефана кладе вуглини у панчохи. У народних обрядах Бефану втілює лялька з тканини, яку возять на візку і спалюють на головній площі. Бефана Бефана – італійській міфологічний персонаж, що бродить по землі на Богоявлення. Бефану часто зображають старою відьмою на мітлі, у гострому капелюсі та з карикатурним носом. Але при цьому вона вважається доброю, приносить подарунки дітям, проникаючи в будинок через димар. Нечемним дітям Бефана кладе вуглини у панчохи. У народних обрядах Бефану втілює лялька з тканини, яку возять на візку і спалюють на головній площі. Ґріла Бефана – італійській міфологічний персонаж, що бродить по землі на Богоявлення. Бефану часто зображають старою відьмою на мітлі, у гострому капелюсі та з карикатурним носом. Але при цьому вона вважається доброю, приносить подарунки дітям, проникаючи в будинок через димар. Нечемним дітям Бефана кладе вуглини у панчохи. У народних обрядах Бефану втілює лялька з тканини, яку возять на візку і спалюють на головній площі. Морґана Бефана – італійській міфологічний персонаж, що бродить по землі на Богоявлення. Бефану часто зображають старою відьмою на мітлі, у гострому капелюсі та з карикатурним носом. Але при цьому вона вважається доброю, приносить подарунки дітям, проникаючи в будинок через димар. Нечемним дітям Бефана кладе вуглини у панчохи. У народних обрядах Бефану втілює лялька з тканини, яку возять на візку і спалюють на головній площі.

5/16

Хто з німецьких різдвяних персонажів на Різдво кидає цукерки на підлогу і карає дітей, які занадто швидко стрибають за ласощами?

Фото: lifeinlandisvalley

Крампус Бельцнікель – різдвяний персонаж, відомий на південному заході Німеччини, у голландській Пенсильванії та бразильсько-німецьких громадах. На вигляд він досить страшний – вкритий хутром, рогатий, у масці з довгим язиком. Також його називали “Різдвяною жінкою”, бо він міг носити жіночий одяг. У фольклорі Бельцнікель з'являвся вдома за 1-2 тижні до Різдва і дізнавався, хто з дітей погано поводився. Він стукав у двері чи вікна палицею, а дітям доводилося відповідати на запитання або співати якусь пісню. Тоді Бельцнікель кидав цукерки на підлогу, і якщо діти надто швидко стрибали за ласощами, міг вдарити їх палицею. Кнехт Рупрехт Бельцнікель – різдвяний персонаж, відомий на південному заході Німеччини, у голландській Пенсильванії та бразильсько-німецьких громадах. На вигляд він досить страшний – вкритий хутром, рогатий, у масці з довгим язиком. Також його називали “Різдвяною жінкою”, бо він міг носити жіночий одяг. У фольклорі Бельцнікель з'являвся вдома за 1-2 тижні до Різдва і дізнавався, хто з дітей погано поводився. Він стукав у двері чи вікна палицею, а дітям доводилося відповідати на запитання або співати якусь пісню. Тоді Бельцнікель кидав цукерки на підлогу, і якщо діти надто швидко стрибали за ласощами, міг вдарити їх палицею. Бельцнікель Бельцнікель – різдвяний персонаж, відомий на південному заході Німеччини, у голландській Пенсильванії та бразильсько-німецьких громадах. На вигляд він досить страшний – вкритий хутром, рогатий, у масці з довгим язиком. Також його називали “Різдвяною жінкою”, бо він міг носити жіночий одяг. У фольклорі Бельцнікель з'являвся вдома за 1-2 тижні до Різдва і дізнавався, хто з дітей погано поводився. Він стукав у двері чи вікна палицею, а дітям доводилося відповідати на запитання або співати якусь пісню. Тоді Бельцнікель кидав цукерки на підлогу, і якщо діти надто швидко стрибали за ласощами, міг вдарити їх палицею. Тіо де Надаль Бельцнікель – різдвяний персонаж, відомий на південному заході Німеччини, у голландській Пенсильванії та бразильсько-німецьких громадах. На вигляд він досить страшний – вкритий хутром, рогатий, у масці з довгим язиком. Також його називали “Різдвяною жінкою”, бо він міг носити жіночий одяг. У фольклорі Бельцнікель з'являвся вдома за 1-2 тижні до Різдва і дізнавався, хто з дітей погано поводився. Він стукав у двері чи вікна палицею, а дітям доводилося відповідати на запитання або співати якусь пісню. Тоді Бельцнікель кидав цукерки на підлогу, і якщо діти надто швидко стрибали за ласощами, міг вдарити їх палицею.

6/16

Що мали зробити каталонські діти, аби ця колода "принесла" їм подарунки до Різдва?

Фото: denadal.cat

Накрити колоду ковдрою та “нагодувати” Тіо де Надаль – персонаж каталонської міфології, який є…колодою. За традицією, від Свята Непорочного зачаття (8 грудня) колоду приносять у дім, вкривають ковдрою і щовечора “годують”. На Святвечір діти ритуально бʼють Тіо палицями, щоб він “викакав” подарунки, наспівуючи пісеньки на цю ж тему. Однак сучасні каталонці можуть обмежуватися лише гостинцями та ковдрою для Тіо де Надаль. Також вони можуть ставити колоду на “ніжки” та домальовувати їй обличчя. Побити колоду палицею і заспівати пісню про лайно Тіо де Надаль – персонаж каталонської міфології, який є…колодою. За традицією, від Свята Непорочного зачаття (8 грудня) колоду приносять у дім, вкривають ковдрою і щовечора “годують”. На Святвечір діти ритуально бʼють Тіо палицями, щоб він “викакав” подарунки, наспівуючи пісеньки на цю ж тему. Однак сучасні каталонці можуть обмежуватися лише гостинцями та ковдрою для Тіо де Надаль. Також вони можуть ставити колоду на “ніжки” та домальовувати їй обличчя. Спалити колоду в каміні Тіо де Надаль – персонаж каталонської міфології, який є…колодою. За традицією, від Свята Непорочного зачаття (8 грудня) колоду приносять у дім, вкривають ковдрою і щовечора “годують”. На Святвечір діти ритуально бʼють Тіо палицями, щоб він “викакав” подарунки, наспівуючи пісеньки на цю ж тему. Однак сучасні каталонці можуть обмежуватися лише гостинцями та ковдрою для Тіо де Надаль. Також вони можуть ставити колоду на “ніжки” та домальовувати їй обличчя. Посвятити колоду в церкві та поставити біля порогу Тіо де Надаль – персонаж каталонської міфології, який є…колодою. За традицією, від Свята Непорочного зачаття (8 грудня) колоду приносять у дім, вкривають ковдрою і щовечора “годують”. На Святвечір діти ритуально бʼють Тіо палицями, щоб він “викакав” подарунки, наспівуючи пісеньки на цю ж тему. Однак сучасні каталонці можуть обмежуватися лише гостинцями та ковдрою для Тіо де Надаль. Також вони можуть ставити колоду на “ніжки” та домальовувати їй обличчя. Перші два варіанти Тіо де Надаль – персонаж каталонської міфології, який є…колодою. За традицією, від Свята Непорочного зачаття (8 грудня) колоду приносять у дім, вкривають ковдрою і щовечора “годують”. На Святвечір діти ритуально бʼють Тіо палицями, щоб він “викакав” подарунки, наспівуючи пісеньки на цю ж тему. Однак сучасні каталонці можуть обмежуватися лише гостинцями та ковдрою для Тіо де Надаль. Також вони можуть ставити колоду на “ніжки” та домальовувати їй обличчя.

7/16

Хто в ісландській міфології шукає нечемних дітей під час Йолю, щоб з’їсти?

Фото: yourfriendinreykjavik

Баба-яга Перхта Ґріла – ісландська велетка, яка мешкає в горах. Неслухняних дітей лякають розповідями про те, що Ґріла приходить з гір під час Йолю (свято зимового сонцестояння у германо-скандинавському язичництві, язичницьке “Різдво”) та шукає тих, хто поводився нечемно. Також Ґріла згадується у Молодшій Едді – унікальній памʼятці давньоісландської літератури з XIII століття. Велетка Ґріла Ґріла – ісландська велетка, яка мешкає в горах. Неслухняних дітей лякають розповідями про те, що Ґріла приходить з гір під час Йолю (свято зимового сонцестояння у германо-скандинавському язичництві, язичницьке “Різдво”) та шукає тих, хто поводився нечемно. Також Ґріла згадується у Молодшій Едді – унікальній памʼятці давньоісландської літератури з XIII століття. Дружина Одіна Фрігг Ґріла – ісландська велетка, яка мешкає в горах. Неслухняних дітей лякають розповідями про те, що Ґріла приходить з гір під час Йолю (свято зимового сонцестояння у германо-скандинавському язичництві, язичницьке “Різдво”) та шукає тих, хто поводився нечемно. Також Ґріла згадується у Молодшій Едді – унікальній памʼятці давньоісландської літератури з XIII століття. Богиня Снотра Ґріла – ісландська велетка, яка мешкає в горах. Неслухняних дітей лякають розповідями про те, що Ґріла приходить з гір під час Йолю (свято зимового сонцестояння у германо-скандинавському язичництві, язичницьке “Різдво”) та шукає тих, хто поводився нечемно. Також Ґріла згадується у Молодшій Едді – унікальній памʼятці давньоісландської літератури з XIII століття.

8/16

Які міфічні істоти разом з Ґрілою лякають ісландців під час Йолю?

Йоласвейнари та Йольський кіт Ісландський фольклор містить розповіді не лише про Ґрілу. Йоласвейнари чи “Йольські хлопці” – сини Ґріли і Леппалуді. Це 13 пустотливих бешкетників, які можуть красти у людей ковбаси, хліб, молоко, свічки, посуд, грюкати дверима, зазирати у вікна та загалом дошкуляти господарям. Ще один міфічний персонаж – Йольський кіт – чорний кіт розміром з бика, що живе в горах Ісландії. Але він не мурчить у людей на колінах, натомість – їсть тих, хто не купив собі новий одяг до Святвечора (особливо дітей). Лютий мороз Ісландський фольклор містить розповіді не лише про Ґрілу. Йоласвейнари чи “Йольські хлопці” – сини Ґріли і Леппалуді. Це 13 пустотливих бешкетників, які можуть красти у людей ковбаси, хліб, молоко, свічки, посуд, грюкати дверима, зазирати у вікна та загалом дошкуляти господарям. Ще один міфічний персонаж – Йольський кіт – чорний кіт розміром з бика, що живе в горах Ісландії. Але він не мурчить у людей на колінах, натомість – їсть тих, хто не купив собі новий одяг до Святвечора (особливо дітей). Огри Ісландський фольклор містить розповіді не лише про Ґрілу. Йоласвейнари чи “Йольські хлопці” – сини Ґріли і Леппалуді. Це 13 пустотливих бешкетників, які можуть красти у людей ковбаси, хліб, молоко, свічки, посуд, грюкати дверима, зазирати у вікна та загалом дошкуляти господарям. Ще один міфічний персонаж – Йольський кіт – чорний кіт розміром з бика, що живе в горах Ісландії. Але він не мурчить у людей на колінах, натомість – їсть тих, хто не купив собі новий одяг до Святвечора (особливо дітей). Йоулупуккі та ніссе Ісландський фольклор містить розповіді не лише про Ґрілу. Йоласвейнари чи “Йольські хлопці” – сини Ґріли і Леппалуді. Це 13 пустотливих бешкетників, які можуть красти у людей ковбаси, хліб, молоко, свічки, посуд, грюкати дверима, зазирати у вікна та загалом дошкуляти господарям. Ще один міфічний персонаж – Йольський кіт – чорний кіт розміром з бика, що живе в горах Ісландії. Але він не мурчить у людей на колінах, натомість – їсть тих, хто не купив собі новий одяг до Святвечора (особливо дітей).

9/16

У якій країні Святого Миколая "супроводжує" Пер Фуеттар з батогом?

Фото: frenchcyclingholidays

В Англії та США За традиційними повірʼями, Пер Фуеттар (“батько-батіг”) супроводжує Святого Миколая 6 грудня у Франції, на півдні Бельгії та у франкомовній частині Швейцарії. Він носить з собою різки або батіг, аби відлупцювати нечемних дітей, та роздає їм грудки вугілля. Пера Фуеттара зазвичай зображають замурзаним дідуганом з розпатланим волоссям і кошлатою бородою. Він ходить у чорній мантії з капюшоном чи вбогій свиті та капелюсі, взутий у сабо або великі чорні черевики. У деяких версіях він тримає за плечима плетений мішок, де носить різки або викрадених дітей. У Франції За традиційними повірʼями, Пер Фуеттар (“батько-батіг”) супроводжує Святого Миколая 6 грудня у Франції, на півдні Бельгії та у франкомовній частині Швейцарії. Він носить з собою різки або батіг, аби відлупцювати нечемних дітей, та роздає їм грудки вугілля. Пера Фуеттара зазвичай зображають замурзаним дідуганом з розпатланим волоссям і кошлатою бородою. Він ходить у чорній мантії з капюшоном чи вбогій свиті та капелюсі, взутий у сабо або великі чорні черевики. У деяких версіях він тримає за плечима плетений мішок, де носить різки або викрадених дітей. У Німеччині За традиційними повірʼями, Пер Фуеттар (“батько-батіг”) супроводжує Святого Миколая 6 грудня у Франції, на півдні Бельгії та у франкомовній частині Швейцарії. Він носить з собою різки або батіг, аби відлупцювати нечемних дітей, та роздає їм грудки вугілля. Пера Фуеттара зазвичай зображають замурзаним дідуганом з розпатланим волоссям і кошлатою бородою. Він ходить у чорній мантії з капюшоном чи вбогій свиті та капелюсі, взутий у сабо або великі чорні черевики. У деяких версіях він тримає за плечима плетений мішок, де носить різки або викрадених дітей. У Нідерландах За традиційними повірʼями, Пер Фуеттар (“батько-батіг”) супроводжує Святого Миколая 6 грудня у Франції, на півдні Бельгії та у франкомовній частині Швейцарії. Він носить з собою різки або батіг, аби відлупцювати нечемних дітей, та роздає їм грудки вугілля. Пера Фуеттара зазвичай зображають замурзаним дідуганом з розпатланим волоссям і кошлатою бородою. Він ходить у чорній мантії з капюшоном чи вбогій свиті та капелюсі, взутий у сабо або великі чорні черевики. У деяких версіях він тримає за плечима плетений мішок, де носить різки або викрадених дітей.

10/16

Як можна відлякати підземних гоблінів калікандзар із грецького фольклору, що сіють хаос на землі під час зимового сонцестояння?

Фото: argophilia

Залишити за дверима друшляк Калікадзари – це підземні гобліни, що походять з Греції, але історії про них є у фольклорі Болгарії (“караконджул”), Туреччини, Сербії (“караконца”), Албанії, Боснії та на Кіпрі. Вони живуть під землею і підпилюють коріння Світового дерева, щоб повалити його. Період, коли калікандзари розгулюють світом, припадає на час зимового сонцестояння. З 25 грудня по 6 січня вони намагаються нашкодити людям. Один зі способів відлякати їх – залишити друшляк за дверима. Ці гобліни не вміють рахувати більше, ніж до двох, тому всю ніч будуть перераховувати дірочки на друшляку. Також якщо всю ніч (або кожної ночі протягом 12 днів) палити різдвяне поліно, калінкадзари не зможуть влізти до будинку через димохід. Всю ніч палити різдвяне поліно Калікадзари – це підземні гобліни, що походять з Греції, але історії про них є у фольклорі Болгарії (“караконджул”), Туреччини, Сербії (“караконца”), Албанії, Боснії та на Кіпрі. Вони живуть під землею і підпилюють коріння Світового дерева, щоб повалити його. Період, коли калікандзари розгулюють світом, припадає на час зимового сонцестояння. З 25 грудня по 6 січня вони намагаються нашкодити людям. Один зі способів відлякати їх – залишити друшляк за дверима. Ці гобліни не вміють рахувати більше, ніж до двох, тому всю ніч будуть перераховувати дірочки на друшляку. Також якщо всю ніч (або кожної ночі протягом 12 днів) палити різдвяне поліно, калінкадзари не зможуть влізти до будинку через димохід. Прикрасити різдвяну ялинку Калікадзари – це підземні гобліни, що походять з Греції, але історії про них є у фольклорі Болгарії (“караконджул”), Туреччини, Сербії (“караконца”), Албанії, Боснії та на Кіпрі. Вони живуть під землею і підпилюють коріння Світового дерева, щоб повалити його. Період, коли калікандзари розгулюють світом, припадає на час зимового сонцестояння. З 25 грудня по 6 січня вони намагаються нашкодити людям. Один зі способів відлякати їх – залишити друшляк за дверима. Ці гобліни не вміють рахувати більше, ніж до двох, тому всю ніч будуть перераховувати дірочки на друшляку. Також якщо всю ніч (або кожної ночі протягом 12 днів) палити різдвяне поліно, калінкадзари не зможуть влізти до будинку через димохід. Цілуватися під омелою Калікадзари – це підземні гобліни, що походять з Греції, але історії про них є у фольклорі Болгарії (“караконджул”), Туреччини, Сербії (“караконца”), Албанії, Боснії та на Кіпрі. Вони живуть під землею і підпилюють коріння Світового дерева, щоб повалити його. Період, коли калікандзари розгулюють світом, припадає на час зимового сонцестояння. З 25 грудня по 6 січня вони намагаються нашкодити людям. Один зі способів відлякати їх – залишити друшляк за дверима. Ці гобліни не вміють рахувати більше, ніж до двох, тому всю ніч будуть перераховувати дірочки на друшляку. Також якщо всю ніч (або кожної ночі протягом 12 днів) палити різдвяне поліно, калінкадзари не зможуть влізти до будинку через димохід. Перші два варіанти Калікадзари – це підземні гобліни, що походять з Греції, але історії про них є у фольклорі Болгарії (“караконджул”), Туреччини, Сербії (“караконца”), Албанії, Боснії та на Кіпрі. Вони живуть під землею і підпилюють коріння Світового дерева, щоб повалити його. Період, коли калікандзари розгулюють світом, припадає на час зимового сонцестояння. З 25 грудня по 6 січня вони намагаються нашкодити людям. Один зі способів відлякати їх – залишити друшляк за дверима. Ці гобліни не вміють рахувати більше, ніж до двох, тому всю ніч будуть перераховувати дірочки на друшляку. Також якщо всю ніч (або кожної ночі протягом 12 днів) палити різдвяне поліно, калінкадзари не зможуть влізти до будинку через димохід.

11/16

У фольклорі якої країни популярним персонажем і супровідником Святого Миколая є Кнехт Рупрехт?

Німеччина Кнехт Рупрехт – найвідоміший служитель Святого Миколая в Німеччині (не плутати з Крампусом чи Бельцнікелем). Якоб Грімм вважав, що Кнехт Рупрехт вперше з'явився у письмових джерелах у 1668 році як персонаж в Нюрнберзькій різдвяній процесії. Рупрехт може запитувати дітей, чи вміють вони молитися. Якщо вміють, то отримують яблука, горіхи, пряники, а якщо ні – Кнехт Рупрехт б'є дітей мішком. Може давати неслухняним дітям шматки вугілля, палиці та каміння. Інколи він кульгає через отриману в дитинстві травму, носить з собою посох і мішок з попелом. Швеція Кнехт Рупрехт – найвідоміший служитель Святого Миколая в Німеччині (не плутати з Крампусом чи Бельцнікелем). Якоб Грімм вважав, що Кнехт Рупрехт вперше з'явився у письмових джерелах у 1668 році як персонаж в Нюрнберзькій різдвяній процесії. Рупрехт може запитувати дітей, чи вміють вони молитися. Якщо вміють, то отримують яблука, горіхи, пряники, а якщо ні – Кнехт Рупрехт б'є дітей мішком. Може давати неслухняним дітям шматки вугілля, палиці та каміння. Інколи він кульгає через отриману в дитинстві травму, носить з собою посох і мішок з попелом. Португалія Кнехт Рупрехт – найвідоміший служитель Святого Миколая в Німеччині (не плутати з Крампусом чи Бельцнікелем). Якоб Грімм вважав, що Кнехт Рупрехт вперше з'явився у письмових джерелах у 1668 році як персонаж в Нюрнберзькій різдвяній процесії. Рупрехт може запитувати дітей, чи вміють вони молитися. Якщо вміють, то отримують яблука, горіхи, пряники, а якщо ні – Кнехт Рупрехт б'є дітей мішком. Може давати неслухняним дітям шматки вугілля, палиці та каміння. Інколи він кульгає через отриману в дитинстві травму, носить з собою посох і мішок з попелом. Іспанія Кнехт Рупрехт – найвідоміший служитель Святого Миколая в Німеччині (не плутати з Крампусом чи Бельцнікелем). Якоб Грімм вважав, що Кнехт Рупрехт вперше з'явився у письмових джерелах у 1668 році як персонаж в Нюрнберзькій різдвяній процесії. Рупрехт може запитувати дітей, чи вміють вони молитися. Якщо вміють, то отримують яблука, горіхи, пряники, а якщо ні – Кнехт Рупрехт б'є дітей мішком. Може давати неслухняним дітям шматки вугілля, палиці та каміння. Інколи він кульгає через отриману в дитинстві травму, носить з собою посох і мішок з попелом.

12/16

Образ якого з різдвяних персонажів віднедавна називають расистським?

‘Santa Claus and His Servant’ (1850)\Wikimedia Commons

Йоулупуккі Чорний Піт – супутник Святого Миколая у фольклорі Нідерландів. Перша ілюстрація персонажа з’явилась у 1850 році у книзі вчителя Яна Схенкмана. Там Чорний Піт – мавр із кучерявим волоссям і яскраво-червоними губами. Він носить із собою книгу, в якій записує хороші та погані вчинки дітей, і зазвичай вбраний у традиційний одяг маврів та берет із пером. У 2010-х цей образ активно критикували через чорний грим та називали расистським. Останнім часом голландці відмовляються від традиційного мейкапу та лише наносять на обличчя кілька смужок “сажі”. У новій версії персонажа називають "Сажований Піт" – він вимазався у димарі, коли приносив дітям подарунки. Чорний Піт Чорний Піт – супутник Святого Миколая у фольклорі Нідерландів. Перша ілюстрація персонажа з’явилась у 1850 році у книзі вчителя Яна Схенкмана. Там Чорний Піт – мавр із кучерявим волоссям і яскраво-червоними губами. Він носить із собою книгу, в якій записує хороші та погані вчинки дітей, і зазвичай вбраний у традиційний одяг маврів та берет із пером. У 2010-х цей образ активно критикували через чорний грим та називали расистським. Останнім часом голландці відмовляються від традиційного мейкапу та лише наносять на обличчя кілька смужок “сажі”. У новій версії персонажа називають "Сажований Піт" – він вимазався у димарі, коли приносив дітям подарунки. Крампус Чорний Піт – супутник Святого Миколая у фольклорі Нідерландів. Перша ілюстрація персонажа з’явилась у 1850 році у книзі вчителя Яна Схенкмана. Там Чорний Піт – мавр із кучерявим волоссям і яскраво-червоними губами. Він носить із собою книгу, в якій записує хороші та погані вчинки дітей, і зазвичай вбраний у традиційний одяг маврів та берет із пером. У 2010-х цей образ активно критикували через чорний грим та називали расистським. Останнім часом голландці відмовляються від традиційного мейкапу та лише наносять на обличчя кілька смужок “сажі”. У новій версії персонажа називають "Сажований Піт" – він вимазався у димарі, коли приносив дітям подарунки.

13/16

Які персонажі супроводжують Святого Мікулаша у чеській традиції?

Лихий мороз У Чехії вірили, що в ніч з 5 на 6 грудня по землі ходив Святий Мікулаш, якого супроводжували чорт і янгол. Якщо дитина була чемна, янгол дарував їй солодощі, а бешкетникам чорт давав сиру картоплину чи вуглину. До речі, ці персонажі фігурують як супровідники Миколая і в українській літературі. Наприклад, у пʼєсі Івана Франка "Суд святого Миколая" чарівника також супроводжують ангели-помічники та чорти, що намовляють не давати дітям подарунків. Злидні й потерчата У Чехії вірили, що в ніч з 5 на 6 грудня по землі ходив Святий Мікулаш, якого супроводжували чорт і янгол. Якщо дитина була чемна, янгол дарував їй солодощі, а бешкетникам чорт давав сиру картоплину чи вуглину. До речі, ці персонажі фігурують як супровідники Миколая і в українській літературі. Наприклад, у пʼєсі Івана Франка "Суд святого Миколая" чарівника також супроводжують ангели-помічники та чорти, що намовляють не давати дітям подарунків. Домовик У Чехії вірили, що в ніч з 5 на 6 грудня по землі ходив Святий Мікулаш, якого супроводжували чорт і янгол. Якщо дитина була чемна, янгол дарував їй солодощі, а бешкетникам чорт давав сиру картоплину чи вуглину. До речі, ці персонажі фігурують як супровідники Миколая і в українській літературі. Наприклад, у пʼєсі Івана Франка "Суд святого Миколая" чарівника також супроводжують ангели-помічники та чорти, що намовляють не давати дітям подарунків. Чорт і янгол У Чехії вірили, що в ніч з 5 на 6 грудня по землі ходив Святий Мікулаш, якого супроводжували чорт і янгол. Якщо дитина була чемна, янгол дарував їй солодощі, а бешкетникам чорт давав сиру картоплину чи вуглину. До речі, ці персонажі фігурують як супровідники Миколая і в українській літературі. Наприклад, у пʼєсі Івана Франка "Суд святого Миколая" чарівника також супроводжують ангели-помічники та чорти, що намовляють не давати дітям подарунків.

14/16

Хто виконує функції Санти у баскській різдвяній традиції?

Javier Mediavilla Ezquibela/commons.wikimediа

Ганс Трапп Оленцеро – персонаж баскської різдвяної традиції, який фактично виконує функції Санта Клауса. За однією з версій, Оленцеро – це велетень, а за більш сучасною – вугільник, який жив у горах і не любив дітей. У деяких регіонах про Оленцеро складали “страшилки” як про негативного персонажа – наче він може перерізати горло за непослух. У ХХ столітті Оленцеро став добрим дідусем, який приносить дітям подарунки, як Санта. Його зображають із люлькою в зубах, у вбранні фермера та традиційному взутті абаркета. Інколи люди, які грають Оленцеро, вимазують обличчя вугіллям. Водночас Шмуцлі – це супровідник швейцарського Санти, а Ганс Трапп – лихий персонаж-опудало, якому приписують канібалізм у фольклорі Ельзасу і Лотарингії. Вугільник Оленцеро Оленцеро – персонаж баскської різдвяної традиції, який фактично виконує функції Санта Клауса. За однією з версій, Оленцеро – це велетень, а за більш сучасною – вугільник, який жив у горах і не любив дітей. У деяких регіонах про Оленцеро складали “страшилки” як про негативного персонажа – наче він може перерізати горло за непослух. У ХХ столітті Оленцеро став добрим дідусем, який приносить дітям подарунки, як Санта. Його зображають із люлькою в зубах, у вбранні фермера та традиційному взутті абаркета. Інколи люди, які грають Оленцеро, вимазують обличчя вугіллям. Водночас Шмуцлі – це супровідник швейцарського Санти, а Ганс Трапп – лихий персонаж-опудало, якому приписують канібалізм у фольклорі Ельзасу і Лотарингії. Шмуцлі Оленцеро – персонаж баскської різдвяної традиції, який фактично виконує функції Санта Клауса. За однією з версій, Оленцеро – це велетень, а за більш сучасною – вугільник, який жив у горах і не любив дітей. У деяких регіонах про Оленцеро складали “страшилки” як про негативного персонажа – наче він може перерізати горло за непослух. У ХХ столітті Оленцеро став добрим дідусем, який приносить дітям подарунки, як Санта. Його зображають із люлькою в зубах, у вбранні фермера та традиційному взутті абаркета. Інколи люди, які грають Оленцеро, вимазують обличчя вугіллям. Водночас Шмуцлі – це супровідник швейцарського Санти, а Ганс Трапп – лихий персонаж-опудало, якому приписують канібалізм у фольклорі Ельзасу і Лотарингії.

15/16

За що германська міфічна істота Перхта могла покарати господинь?

За лінощі (якщо не закінчили прясти до cвят) Перхта – це міфічна істота і ряджена персонажка періодів Різдва і Масниці, що відома південним німцям, австрійцям, швейцарцям, а також чехам і словенцям. Її ще називають “Фрау Перхта”, “Берхта”, “Баба-яга Перхта” або "Прядильна пані". Жінку часто зображують із величезним носом, одягненою в лахміття та з ціпком. За німецькими легендами, Перхта могла покарати жінок, які не завершили прясти льон, адже під час свят це робити – гріх. В Україні є схожі уявлення про Параскеву П’ятницю, яка є покровителькою рукоділля. За непобілену хату та несмачні страви Перхта – це міфічна істота і ряджена персонажка періодів Різдва і Масниці, що відома південним німцям, австрійцям, швейцарцям, а також чехам і словенцям. Її ще називають “Фрау Перхта”, “Берхта”, “Баба-яга Перхта” або "Прядильна пані". Жінку часто зображують із величезним носом, одягненою в лахміття та з ціпком. За німецькими легендами, Перхта могла покарати жінок, які не завершили прясти льон, адже під час свят це робити – гріх. В Україні є схожі уявлення про Параскеву П’ятницю, яка є покровителькою рукоділля. За сварки з чоловіками Перхта – це міфічна істота і ряджена персонажка періодів Різдва і Масниці, що відома південним німцям, австрійцям, швейцарцям, а також чехам і словенцям. Її ще називають “Фрау Перхта”, “Берхта”, “Баба-яга Перхта” або "Прядильна пані". Жінку часто зображують із величезним носом, одягненою в лахміття та з ціпком. За німецькими легендами, Перхта могла покарати жінок, які не завершили прясти льон, адже під час свят це робити – гріх. В Україні є схожі уявлення про Параскеву П’ятницю, яка є покровителькою рукоділля.

16/16

Як звати фінського Санту?

Йоулупуккі Йоулупуккі – фінський різдвяний персонаж, імʼя якого фінською мовою дослівно означає "Різдвяний козел". Разом з дружиною він живе у Лапландії та приносить дітям подарунки на Різдво. Йому допомагають маленькі істоти тонтту, схожі на гномів. Юльтомте Йоулупуккі – фінський різдвяний персонаж, імʼя якого фінською мовою дослівно означає "Різдвяний козел". Разом з дружиною він живе у Лапландії та приносить дітям подарунки на Різдво. Йому допомагають маленькі істоти тонтту, схожі на гномів. Ніссе Йоулупуккі – фінський різдвяний персонаж, імʼя якого фінською мовою дослівно означає "Різдвяний козел". Разом з дружиною він живе у Лапландії та приносить дітям подарунки на Різдво. Йому допомагають маленькі істоти тонтту, схожі на гномів. Йольський гном Йоулупуккі – фінський різдвяний персонаж, імʼя якого фінською мовою дослівно означає "Різдвяний козел". Разом з дружиною він живе у Лапландії та приносить дітям подарунки на Різдво. Йому допомагають маленькі істоти тонтту, схожі на гномів.