Маріо Бозеллі: Дизайнери мають балансувати між креативом і комерцією

У дні проведення Українського Тижня Моди на запрошення організаторів Україну відвідав Президент Національної Палати Моди Італії Маріо Бозеллі (Mario Boselli), який вже понад 40 років опікується італійською модою. Людина, з ім'ям якої пов'язана провідна позиція італійської моди та один із найавторитетніших експертів у галузі моди.

За час свого короткого візиту італійський гість встиг відвідати п'ять показів, серед яких: Лілія Пустовіт, Вікторія Гресь, Олексій Залевський, Ірина Каравай та Олена Даць.

Пан Бозеллі особисто привітав після показів двох українських дизайнерів - Лілію Пустовіт та Олену Даць.

Напередодні свого відльоту з Києва пан Бозеллі встиг дати прес-конференцію для журналістів. На зустрічі Маріо Бозеллі відповів на декілька запитань і поділився з пресою особистими враженнями та міркуваннями. "Українська правда. Життя" підготувала найцікавіші запитання та відповіді з цієї зустрічі.

Тож, Президент Національної Палати Моди Італії Маріо Бозеллі про...

Про Київ та модних київських людей

Я щасливий з того, що маю можливість вперше відвідати Україну.

Не можу не сказати, що Київ - це абсолютно чудове місто. Я відзначив у Києві два моменти, які для мене є ознаками рівня життя і культурного розвитку.

Це наявність визначних історичних та архітектурно-монументальних пам'яток культури і величезна кількість зелені у місті.

Ці два аспекти я вважаю такими, що характеризують передовсім потяг людей до облаштування свого життя і вміння це зробити.

Коли ми говоримо про якість життя, то розмова так чи інакше переходить на одяг. На те, якими ми себе уявляємо, як ми вдягаємось і як ми себе прикрашаємо.

Я відзначив для себе велику спорідненість у бажанні виглядати краще, вдягатися модно та елегантно між населенням Італії і тими киянами, за якими я спостерігав на вулицях міста. А я дуже люблю це робити: зупинитись і дивитись, хто проходить повз.

Прагнення красиво виглядати в Україні властиве як дорослому населенню, так і молоді. Я помітив велику кількість юнаків і дівчат, одягнених дуже елегантно.

Про якість підготовки, проведення та учасників Українського Тижня Моди

Я - мандрівник: приїхав до України на Тиждень Моди після того, як відвідав Нью-Йорк, Мілан та Париж. І ось на десерт побачив Київ.

Я був вражений декількома речами, які стали для мене справжнім відкриттям. І з цікавістю спостерігав, як вирішується те, що мені здавалося неможливим раніше.

Поясню, про що йдеться.

У комплексі, де проходить Тиждень Моди, є лише один зал для проведення показів. У Мілані, враховуючи наш досвід та практику, це було б просто неможливо. Як правило, ми використовуємо одразу дві зали, інакше ніяк не впоратися. Це робиться для того, щоб не переривати суцільний конвеєр щоденних показів.

Таку злагодженість в роботі, яку я спостерігав у Києві, для того, щоб все проходило цілковито чітко та без затримок, я не бачив більше ніде. Я усвідомлюю, що це потребує дуже серйозної організаційної роботи належного рівня та наявності злагоджено працюючих інфраструктур. Таке я мав змогу бачити вперше.

Ще я спускався на бекстейдж, щоб зрозуміти, якою є зворотна сторона цього чудового дійства. Інший бік мені видався також цілковито досконалим.

Мені є чому повчитися в українських колег.

Про українську унікальність та автентичність

Але я хочу перейти і до наповнювачів цієї події, тобто, до дизайнерів. Я бачив п'ять хороших колекцій дуже високого творчого рівня. Але що мене справді вразило - вони всі вкрай відмінні одна від іншої.

Українська мода абсолютно нестандартизована, не створюється за допомогою шаблонів, її не можна підвести під єдиний знаменник. Кожен з побачених мною дизайнерів має власний стиль та почерк і творить свою досконалість. Але одна досконалість не схожа на іншу.

При огляді колекцій мене вразив ще й такий момент: ці колекції дуже хорошого рівню прет-а-порте, при цьому того прет-а-порте, яке мусить добре продаватись.

Про молодість української моди

Я б охарактеризував італійську моду як гарну і добре зроблену, а українську - як молоду і креативну.

Я підкреслюю молодість українських дизайнерів не тільки тому, що більшість із них за віком молоді люди, особливо, в порівнянні з італійськими дизайнерами, більшість з яких вже перевалила за 70 років. Уявіть собі бігову доріжку, по якій вже давно біжать досвідчені і достойні представники, а інші, молоді, свіжі та творчі тільки вибігають...

Вважаю, що у таких людей дуже цікаве майбутнє і цікаве продовження цієї доріжки.

Тиждень Моди теж молодий - йому лише 13 років. Італійській моді вже 60 років, як прийнято вважати, а тижням моди в Італії - 40 років. Так що у вас все життя попереду, щоб рости, розвиватися, готуватися.

Про те, як створити ідеальну колекцію та стати успішним

Не існує ідеального рецепту. Тут кожен має знайти власну дорогу.

Можу навести традиційний приклад. Існує "Формула 1" та існують автомобілі, на яких ми реально їздимо. Тобто, є подіум, і є повсякденне життя.

Для мене подіум передбачає щось іще, окрім власне колекції, провокуючий момент, родзинку, яка зачепить публіку та пресу, розбуркає колег-конкурентів.

Не знаю, чи мушу наводити імена. Але, наприклад, показ Залевського - це спектакль, видовище.

Різні будинки моди, окрім важливості створювати нові колекції від сезону до сезону, вбачають за необхідність зберігати вірність власному почерку.

Курс розвитку, за яким працює кожен дизайнер, спонукає його до наслідування стилю 30-х років, наприклад, або до сучасного стилю. Ці речі є абсолютно індивідуальними і визначаються генетичним кодом.

До того ж, ми всі розуміємо, що насправді ніхто не повертається повністю в ці роки. То лише використання якихось елементів, натяків, створення духу часу.

Тут кожен вільний у своєму виборі. Якщо я маю право дати вам пораду: дивіться вперед і не дивіться назад!

Про комерційність української моди

На Міланському Тижні Моди завжди підкреслюється комерційний аспект. Мілан - то трохи інша справа. Це 800 шоурумів, 15000 байєрів, які беруть участь у тижні моди. Але саме там свого часу зустрілись два напрямки діяльності: творчий початок і комерційність саме в такому поєднанні, як це мало б бути у сфері моди.

Щоб долучити до цього злиття й Український Тиждень Моди, ми встигли домовитись з пані Іриною Данилевською про запрошення організаторів Українського Тижня Моди на наступний Міланський Тиждень Моди. Це відбудеться вже в березні наступного року.

Там ми будемо вести розмову і про можливий обмін дизайнерами на наступному тижні моди між Міланом та Україною.

Про те, як італійська мода пережила світову кризу

Криза розпочалася наприкінці 2008 року. Найгірше було у 2009. Та зараз ми не так різко, але підіймаємося і плавно, потихеньку, не дуже швидко, але покращуємо ситуацію. В Італії між 2008 і 2009 роками обсяги прибутку в модному секторі скоротились на 15%. На сьогодні 6,5% нам вдалося наздогнати. Тобто, ми вже на третину зменшили спад.

Кількість показів між лютим місяцем і вереснем цього року змінилась. Ми змушені були піти на такий крок: залишити за бортом тих дизайнерів, які були слабенькими, на наш погляд, не дотягували, хоча свого часу ми покладали на них певні сподівання. Так би мовити, трохи підчистили команду.

Цим ми мали намір зробити тиждень моди в Мілані вибірковим і піднести його на більш високий рівень. Це не означає, що ми залишили в команді лише асів. Частину досвідчених дизайнерів ми вивели з цієї когорти, а частину, навпаки, взяли у вищу лігу.

Про те, як українському дизайнеру просуватись на іноземний ринок

Якщо ви хочете вийти на певні міжнародні ринки і при цьому мати там успіх, необхідно - і я підкреслюю це - щоб ваші колекції були гарними зовні, щоб вони були творчими від початку і до кінця, але щоб вони при цьому були продажними.

Я не просто так вихваляв українських дизайнерів. Я справді відчуваю, що вони достойні професіонали і у них гідне майбутнє.

Останніми роками я багато опікувався залученням до найвищих сходинок активного модного життя в Італії молодих італійських дизайнерів. Цим я займався ще у 60-х - 70-х роках. Знаю, що зараз стало на порядок складніше молодому дизайнеру прорватися в цей світ. І це не питання захисту кордонів, скажімо, італійського модного ринку або іншої країни. На рівні Європейського Союзу таких штучних національних бар'єрів ніхто не створює.

Більше того, не існує і ментальних бар'єрів.

Сам по собі ринок став жорсткішим і потужнішим. І тут, мабуть, я хотів би поділитися одним моїм педагогічним секретом, з яким я звертався до італійських дизайнерів: треба весь час ставити перед собою все нові й нові цілі. А досягаючи їх, цю планку постійно підвищувати.

А вона може підвищуватись як вертикально, так і горизонтально, тобто, як географічно, так і творчо. Бо лише географічно буде замало.

Мету треба підвищувати поступово. Не треба робити крок ширший, ніж вам по силі. Не варто одразу прагнути потрапити на інший континент. Якщо така нагода трапляється, то, безумовно, від неї ніхто не відмовиться. Але слід починати зблизька, з сусідів. Варто зарекомендувати себе в Європі до того, як робити це в Америці. І потім, Америка ніколи не була законодавицею моди.

Стосовно того, де перспективніше всього показатися, щоб заявити про себе, то моя порада така: перш, ніж їхати кудись з показом, намагайтесь знайти для себе в іншій країні хороший шоу-рум. І під час показу інших дизайнерів домогтися там статичної експозиції ваших виробів на певний проміжок часу, скажімо, протягом дня показу, десь у фойє.

Не зазіхайте одразу на можливість показу. Цього іноді можна домогтись. Деякі молоді дизайнери зі значними фінансовими можливостями цього добиваються. Але не досягають потрібної мети і витрачають багато коштів нераціонально.

Новачкам варто, перш за все, демонструвати свої колекції на батьківщині, напрацьовувати портфоліо, а вже потім просуватися за кордон.

Про те, як українському дизайнеру стати затребуваним серед українських споживачів

Відповідь може бути одна єдина - це час. Все приходить з часом.

Крім того, потрібна послідовність в проведенні таких заходів як Тиждень Моди, увага з боку мас-медіа до власних дизайнерів. А для дизайнера важливо наполягати на власному баченні, працювати над власним особистим стилем і не підлаштовуватись під стандартні пропозиції ринку.

Інший дуже важливий фактор - це комерційність. Певний сегмент власної діяльності дизайнер має присвячувати сполученню, симбіозу комерційності, продажності свого проекту та його креативності. І тут потрібно навчитись балансувати.

В одного і того ж дизайнера може існувати креативність сама по собі і чисто комерційний підхід сам по собі. Але якнайбільше з обсягу власної роботи треба виділяти на аспект сполучення двох факторів.

Усі фото Артема Жавроцького