Скрябін: "Нині всі знають, що український народ може відстояти свої прагнення"

У грудні музикант Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін) здивував багатьох своїм відеозверненням, у якому заявив, що пишається тими, хто стоїть на Майдані й вірить, що вони – єдина влада, якій можна вірити в цій країні.

Для здивування була причина: 2004-ого року співак був серед тих митців, які виступали на концертах на підтримку Віктора Януковича.

23 січня, наступного дня після того, як з'явилася інформація про перших загиблих під час протистояння між активістами Євромайдану й силовиками на вулиці Грушевського, гурт "Скрябін" виклав у мережу соціальну пісню "Історія": "Історію пишуть чужими руками ті, що не ходять стояти на майдани. Пишуть, залишаючи чужої крові плями, пишуть за наглухо закритими дверима"...

"Українській правді. Життя" музикант розповів про те, у який спосіб він підтримує Євромайдан, про досвід, отриманий у 2004-ому році, та свою – принципово аполітичну - позицію.

– Як виникла ідея пісні "Історія"?

– Я, чесно кажучи, не хотів би, щоб виникали такі ідеї... Але як людина, яка живе в цій країні, я не міг лишитися осторонь від таких жахливих подій, коли вбивають людей на вулицях міста.

Пісня виникла за рекордні 15 хвилин і вже через чотири години була вже в ефірі радіо "24". Відео до цієї пісні, яке можна знайти на YouTube, робили не ми, а слухачі. Ми не використовували цю пісню для своєї популяризації. Хоча відео з вулиці Грушевського, під яке зазвичай монтують цю пісню, є віддзеркаленням того, про що в ній ідеться, і якнайкраще підкреслює її зміст.

– Окрім радіо "24", чи ще хтось погодився взяти цю пісню в ротацію?

– Взяли також Radio ROKS, "Хіт FM", станції на Західній Україні. А так усі інші сказали, що не розділяють нашу позицію.

– А ти сам був там на Грушевського?

– Не під час тієї бійні, але був.

– Коли ти вперше прийшов на Євромайдан?

– Я не стояв на Майдані, я йому допомагав так, як мені совість моя підказувала: дрова, їжа, медикаменти... Я живу із цими людьми в одній країні, тому я абсолютно солідарний із тим, що вони відстоюють.

– Які, на твій погляд, головні здобутки Євромайдану?

– Нині всі знають, що український народ може в якийсь момент вийти й відстояти свої прагнення. В українців був такий імідж, що моя хата скраю, а тепер люди показали, що вони здатні відстоювати свої ідеї й стояти за них більше двох місяців.

Але я не вірю, що стане краще. Ці події потягнуть за собою низку катастрофічних змін у країні. То моя особиста думка. Задовго це тягнеться.

– Тобто ти згоден із тими, хто вважає, що момент змін уже втрачено?

– Я думаю він втратився тоді, коли на Майдані почали розслаблювати бойовий дух. До людей, які танцюють і співають, ставлення не таке серйозне, як до людей, які пікетують. Зробили таку країну в країні. Люди ходили туди фотографуватися. І немає, знаєш, такої солідарності в рамках цілої країни.

Комусь то подобається, хтось тому співчуває, хтось абсолютно протилежної думки. А такого, щоб уся країна встала й вийшла на вулиці – немає. Одні ходять у клуби, інші – відзначають дні народження й ведуть веселі радіопрограми в той час, коли стріляють на вулицях Києва.

Немає одностайності, того, що називають свідомим патріотизмом.

Той, кому є що втрачати, особливо туди не пхається, бо шкода нажитого, заробленого за життя. Чим менше людина має, що втрачати, тим більше її бажання щось змінити в цій країні.

– Ти підтримував Євромайдан, але не стояв на ньому. Чому так?

– У мене є свої методи протесту, які, напевно, дієвіші. Я можу писати соціальні пісні, які роблять набагато більше ніж стояння на одному місці серед інших людей. У кожного своє.

Я відмовився виходити на сцену, бо я проти, коли плутають революцію й дискотеку. І це була одна з основних причин того, що постійно розхолоджувало людей. Концерти з ранку до вечора, ті прийшли щось наговорили, ті прийшли заграли, ті прийшли наобіцяли й нічого не зробили, знову заграли... Людей просто водили за ніс, як на мене.

– Тобі пропонували виступити на Євромайдані?

– Мільйон разів. Але я із самого початку відстоював свою позицію: "Люди, я із цим не згоден. Якщо ви зібралися боротися, то борються точно не концертами".

– А на Антимайдані запрошували виступити?

– Ні, не дзвонили.

– Після того, як ти підтримав Євромайдан, до тебе змінилося ставлення? Тобі вибачили концерти 2004 року на підтримку Януковича?

– Воно ніколи не зміниться. Хоча в "Скрябіна" були пісні "Люди як кораблі", "Нас кинули", "Руїна", "Історія", але люди є люди, кожен має свою думку, і не мені її ламати.

Після 2004 року я зробив потужний висновок. Я зрозумів, що, якщо така реакція на мене одного, хоча в тій когорті була маса артистів, які виступали за Януковича, значить, до мене якесь особливе ставлення, значить, до мене прислухаються люди. І тому я зрозумів, що треба абсолютно відмежуватися від участі в політичних акціях. І то була одна із причин, чому я не пішов грати на Майдан.

Якщо я відчуваю, що я не знаю виходу з тої історії, я не маю права виходити й кидати людям якісь лозунги. У даному випадку пісня "Історія" – це такий крик SOS, коли не знаєш, до кого кричати й що робити.

Але я точно проти кровопролиття. Я точно знаю, що депутати мають стати між тими двома сторонами й стояти там, щоб не пролилася кров.

Але ясно, що ніхто мене не послухається й ніхто не піде з Конча-Заспи.

– 2002 року ти підтримував на парламентських виборах "Команду озимого покоління", тоді то було твоє ідейне переконання?

– Я тоді вірив у цих молодих, ще на той момент розумних, інтелектуальних людей, які, як мені здавалося, були в стані щось змінити в тій зашкарублій політиці, переповненій дітьми, онуками номенклатурних політичних діячів ще радянської доби. Але після того, як вони не пройшли й знову залишилися ті, хто й був, я зрозумів, що в цій країні змінити щось дуже тяжко.

Люди живуть стереотипами й обирають абищо. Януковича ж вибрали, самі ходили на вибори, хто їм заважав? Ющенко фактично передав йому владу на таці.

Великою мірою ті люди, які критикували мене, не розуміють, що не я – головний ворог України. То смішно звучить, якщо зіставити всі навколишні факти.

– Але ж очевидно, що твої виступи в 2004 році спонукали кілька сотень, а може, і тисяч людей проголосувати за Януковича...

– Тоді за нього не проголосували, він не пройшов, прошу згадати. Перед наступними виборами, коли переміг Янукович, я вже участі в тому не брав, хоча мене кликали співати і за Януковича, і за Тимошенко, і за Ющенка. Просто в 2004 році я був на "Інтері", де мені неоднозначно натякнули, що, якщо я не виступатиму, мені перекриють дорогу.

Наступні ж роки, які були досить травматичні для мене, я вибудовував своє життя таким чином, щоб не бути залежним від них. Мені перекрили всі доступи до медій, і сьогодні канали відмовляються брати не те що соціальні, але й звичайні пісні "Скрябіна".

Але це нам не заважає. Група прекрасно існує: 100 концертів на рік.

– Якщо наступного року, а може, це трапиться раніше, тебе покличуть підтримати когось із кандидатів у президенти, якою буде твоя позиція?

– Позиція принципова: того ніколи не станеться.

Тим більше, що я не підтримую ні одних, ні других. Не вірю, що вони можуть щось змінити в цій країні. Усі тикають на президента, хоча з опозиційних депутатів постійно були присутніми на Майдані одиниці – а їх же купа! І вони могли приїхати й, користуючись своїми мандатами, просто не допустити того кровопролиття, яке було на Грушевського. Їх там не було.

Тому я не вірю ні тим, ні тим.

Є достовірні джерела, які говорять, що маса людей з одного й із другого боку разом літали на Куршавель консультуватися з людьми із грошима. То є не перевірено, але диму без вогню не буває. Тому я не маю до них довіри.

А ось до людей довіра є, бо я між ними живу, ходжу без охорони, спокійно й комфортно себе почуваю. Бути з якоюсь політичною силою в цій країні не збираюся.

– А якщо не перші й не другі, то хто може стати третім?

– То не до мене запитання. Я в політиці не шарю й відмежовуюся від неї всіма можливими способами. Я не знаю виходу із ситуації, і я точно не та людина, яка підкаже, що робити. Не я то починав, і не мені то розгрібати.

– Отже, на питання, яке ти ставиш у своїй пісні "Де правду шукати, коли брат на брата?", відповіді теж немає?

– Це риторичне запитання.

– Чи будуть ще найближчим часом соціальні пісні від "Скрябіна"?

– Не дай Бог, щоб вони з'являлися на таку тему. Але точно за кілька днів з'явиться пісня "Я злий", бо вона вже записана. "Я злий на український спокій, злий на тебе й на себе, що наша хата завжди скраю, злий на совість президентів, що вона до них ніколи не приходить"... У такому плані.

Окремого альбому не буде, не хочу спекулювати на цій ситуації.

Тетяна Терен, спеціально для "Української правди. Життя"