Один в полі не воїн, Або як допомогти Криму

Крим – не Майдан. Тут не можна спуститися з Інститутської, пройти через Майдан Незалежності й перейти на Грушевського, щоб оперативно перевірити інформацію.

Відстані вимірюються – 100 км плюс: Керч, Феодосія, Євпаторія, Сімферополь...

Тут немає єдиної бази (на кшталт, КМДА чи Українського Дому), куди можуть "співчутливі" мешканці Криму приносити їжу, ліки, теплі речі, гроші. Тут немає єдиного координаційного центру, звідки б виходили чіткі команди по організації громадських активістів, волонтерів чи знову-таки співчуваючих – яку військову частину їхати блокувати, куди везти їжу, кому надати машину тощо.

Утім, хаотично, оперативно, навпомацки, як у темряві, організовуються десятки ініціатив допомоги Криму. Різні люди – за віком, національністю, родом занять, переконань, політичних уподобань – стають на захист не тільки рідного дому і своїх близьких, а цілісності всієї України.

Захист ведеться за кількома напрямками: інформування населення Криму і України в цілому про події на півострові, чергування мирними жителями військових частин, допомога родинам військових, пошук житла сім’ям, які вирішили на час "конфлікту" виїхати з Криму, організація мирних акцій протестів, сприяння в роботі вітчизняних і зарубіжних журналістів.

Живим щитом

"Звичайні" жителі демонструють "надзвичайну" мужність. Хоча вони так не вважають.

"Уже втомилися боятися і немає сил мовчати, – у телефонній розмові розповіла Ольга Грекова, учасниця руху "Жінки Криму за мир". – Моя сестра Оксана сказала, що організовується чергування біля штабу берегової охорони Криму в Сімферополі, тому що "пройшла" інформація про штурм. На шосту вечора 3 березня нас зібралося близько сорока людей, там же вирішили, що потрібно організувати нічне чергування. Уночі до нас приїжджали різні люди – і з георгіївськими стрічками, і нібито цивільні, під курточками яких було видно військову форму, запитували, що ми тут робимо. Відповідали – просто зустріч однокласників, стоїмо, спілкуємося... На наступний день ми тут же організували акцію жінок проти війни".

Ольга Грекова. Фото з Facebook Ольги

Інша активістка Тетяна в Новоозерному розповіла, як разом з іншими жінками створює "живий щит" біля складу зброї військової частини.

"У нас, у Новоозерному, військове містечко, і дуже багато мам військових. Люди надзвичайно переживають. На жаль, багато є і противників. Не знаю, що далі буде. Ми чергуємо, як тільки пройшла перша інформація про блокування частини. Уже втратили лік часу... Там же хлопчики – безвусі. (Втомлено зітхає – авт.). Вони передають нам, що здаватися не збираються. І взагалі такі молодці. Але вони-то геройствують, але це ж зовсім діти. Ми будемо стояти до кінця, поки нарешті все не вирішиться... Це навіть не обговорюється", - каже Тетяна.

Активіст Антон Околько з Ялти інформує про нещодавну акцію протесту, метою якої є інформування місцевих жителів про цінності Майдану в Києві і чому люди проти війни.

"Я місцевий житель, мене всі знають, я ніякий не бандера. Ми проводили акцію, щоб популяризувати європейські цінності. Зараз ось веземо передачу у військову частину на Перевальне. Нас має зустріти людина, яка проведе через блокпости – так, ніби ми до неї в гості додому їдемо...", - розповідає зовсім по-буденному Антон.

"Ми зараз гасимо пожежу..."

Ініціатива Крим SOS виникла 27 лютого як реакція на події, коли невідомі силовики в Сімферополі захопили Верховну Раду і Раду Міністрів. Власне, з’явилась необхідність створити потужний інформаційний центр, який би оперативно реагував на події.

Як розповідає одна з ініціаторок Таміла Ташева, "Крим SOS" був створений за ініціативою трьох кримських татар, вихідців з Криму, та їхніми соратниками в Криму, Києві та Льовові. Алім Алієв, який представляє інтереси кримських татар у Львові, колишня журналістка видання "Forbеs", нині редактор порталу "Hubs" Севгіль Мусаєва і власне Таміла Ташева, піар-менеджер гурту "ТіК", очолили інформаційний напрямок по ситуації в Криму.

Спочатку були створені сторінка у фейсбуку та група ВКонтакті, які велися українською та російською мовами, згодом виникла необхідність у перекладі частини інформації на англійську.

Тож організували навколо себе волонтерів, які операвтино перекладають новини й готують щоденні дайджести, що поширюються серед міжнародних правозахисних організацій.

Таміла Ташева. Фото автора

Уся інформація, яка надходить, зокрема на гарячі лінії, намагаються перевірити серед журналістів-стрімерів, які зараз перебувають у Криму.

Сьогодні-завтра запрацює прес-центр, працівники якого надаватимуть оперативні коментарі й доноситимуть "позицію" Криму, зокрема, кримських татар.

У найближчому майбутньому ініціатори планують організовувати круглі столи із залученням експертів, на яких обговорюватимуться практичні питання, наприклад, водопостачання в Криму. Їхня мета  – донести адекватну інформацію до кримчан, що Крим є невід’ємною частиною України, і ті люди, які стояли на Майдані – ніякі не екстремісти.

"Ми розуміємо, що це не закінчиться через тиждень. Проблема Криму дуже сильно об’єднало всіх – і татар (які були не згодні з лінією Меджлісу), і євреїв, і тих же росіян, українців – які проти війни. Об’єдналися навіть симпатики Росії, коли став фактор військової агресії, адже Росії тут немає чого робити", - каже координаторка "Крим SOS".

На думку Ташевої, триває перш за все інформаційна війна, яку поки що "центральна" Україна програє.

"Ми зараз гасимо пожежу. Якщо говорити про Крим, то інформаційна політика Києва абсолютно провалена. На нас із самого початку (незалежності України – авт.) не звертали увагу. Російські телеканали, російські газети, організації і структури – вони не з’явилися тиждень тому, не рік і не два роки. "Рускіє" в Криму ставляться агресивно якраз тому, що вони є жертвами інформаційної політики Росії і відсутності роботи в Криму офіційної київської влади", – каже Ташева.

В ініціативі "Крим SOS", яка за тиждень розрослася до 35 тисяч прихильників у фейсбуку, можна виділити й інші напрямки, які у цілодобовому режимі ведуть активісти. Окрім інформаційного, активісти також координують роботу по пошуку житла для тих, хто хоче виїхати з Криму, тримають зв’язок із військовими частинами. Зокрема, відстежують, які існують нагальні потреби для військових, де потрібні журналісти, допомога родинам тощо. Уже знайдена людина, яка відповідає за координацію саме "військових" потреб.

Зараз у команді "Крим SOS" вісім осіб, які мають свою зону відповідальності.

"Нам тільки тиждень. І в нас є свої проблеми в координації. Ми всі активісти, які стояли на Майдані і маємо бекграунд громадської діяльності, але з тією великою кількістю запитів, що надходять щохвилини, ледь справляємося", – ділиться Таміла.

За словами співрозмовниці, у "Крим SOS" працюють нон-стоп, сплять по кілька годин на день, налагоджують зв’язок з різними організаціями, які можуть допомагати вирішувати нагальні потреби по Криму.

Гаряча лінія Крим SOS: +38 (095) 031 53 97, +38 (093) 328 88 19 , поштова скринька krym_sos@gmail.com

Допомога "тут і зараз"

Кримська правозахисниця Олександра Дворецька, яка проживає в Сімферополі, є однією з тих, хто перша відгукнулася на пропозицію Аліма Алієва по створенню "Крим SOS". Наразі вона веде окремий напрямок, який стосується допомоги мешканцям півострова, як то кажуть, "тут і зараз" – ініціатива "Крим SOS – допомога кримчанам".

Одразу після початку конфлікту в Криму постало питання – чи безпечно залишатися на півострові його мешканцям. Тож з ініціативи правозахисниці була створена платформа для тих, хто шукає або може надати житло.

"Приємно, що людей, які хотіли виїхати значно менше тих, хто хотів надати це житло. Важливо, що існує не стільки нагальна потреба виїхати, скільки те, що люди знають, що вони можуть у будь-який момент це зробити. На сьогодні уже є 12 сімей, які виїхали до Львова, Києва та Харкова. Треба розуміти, що це не міфічні, а реальні люди, які полишили свій дім", – наголосила Дворецька.

Правозахисниця охоче розповіла і про ініціативу "Крим. Україна. Допоможи захисникам Батьківщини", яка покликана організувати людей, які хочуть допомогти військовим та їхнім родинам. Це і питання виїзду з Криму, і нагальні потреби для солдат, і матеріальна допомога, а також моніторинг ситуації, що зараз відбувається біля військових частин тощо.

Ця сторінка більш орієнтована на тих людей, які не можуть допомагати постійно, але готові підтримувати якусь військову частину – хто чим може. Адже там їхні родичі, близькі, друзі. Усе координується в "ручному режимі.

"Налагодити єдину роботу дуже складно, адже в нас немає єдиного штабу, де можна було б збиратися (як-то КМДА чи Український Дім у Києві). Немає змоги накопичувати "допомогу" й перерозподіляти по військовим частинам. У наших умовах, коли право не працює, а міліція фактично відсутня, навіть якби і був такий центр – не факт, що його не спалили б, розбомбили чи напали на його працівників. Тому поки що все координується в телефонному режимі або через соціальні мережі. Не завжди вдається довезти до місця: або ці військові частини блокуються з "Русского единства", або навколо них ходять невідомі люди у військових формах і з вогнепальною зброєю. Власне, цей напрямок ще потрібно розширювати", - ділиться Дворецька.

Олександра Дворецька. Фото з Facebook Олександри

Допомога журналістам на місці – ще один важливий напрямок, який Олексанадра разом зі своїми колегами намягається "витягувати".

Дворецька пригадує, що якось подзвонили канадські кореспонденти і попросили знайти автомобіль і "фіксера" (людину, яка покликана вирішувати проблеми – технічні, житлові, налагоджувати комунікацію з місцевими тощо). Тоді-то активісти зрозуміли, що виникне потреба і в перекладачах. Включили новий "пошук" волонтерів.

Нині працює вже 15 перекладчів. Більше того – часто із журналістами є супроводжувач, який не стільки схожий на "бойовика", скільки може знаходити контакт й розрулювати ситуацію. Так, щоб журналістська група і перекладач почувалися більш захищеними.

За словами правозахисниці, нині діє закрита група на фейсбуку перевірених журналістів, куди вони зливають інформацію. Ключове завдання – відстежувати інформацію, збирати контент, перевіряти чутки, тим самим зменшуючи істерію.   

"Сьогодні серед журналістів уже не йде мова: стоп, це мій ексклюзивчик. Журналісти, які, умовно кажучи, працюють на боці добра, готові ділитися інформацією – де вони перебувають і що бачать. Часто кидають повідомлення: наприклад, сюди не варто їхати, тут спокійно, краще допоможіть в іншому місці", – підкреслює Дворецька.

Олександра вважає, що сьогодні в зоні ризику перебувають саме журналісти.

"Росія веде війну більш моральну – йде тиск на військових, на членів їхніх сімей. Росії дуже важливо вигравати в інформаційному полі, і показувати, що в Криму "перемогли". Тому журналісти, навіть будь-хто з камерою, сприймається як ворог. Той, хто хоче показати правдиву картинку – це те, що їх лякає. І в той же час, кримські журналісти і кореспонденти, які працюють у Криму, – солідарні, як ніколи. Мені здається, що зараз у Криму журналісти сильніші, ніж міліція. По суті, активістів не б’ють на акціях не тому, що там присутні три міліціонера, яких відверто посилають. А тільки тому, що журналісти знімають. Особливо ми потребуємо стрімерів. Під час прямого включення не наважуються нападати на учасників акції, бо розуміють, що тоді можуть побачити їхнє "реальне обличчя". Звісно, перепадає і журналістам...", – каже Дворецька.

Гаряча лінія "Крим SOS – допомога кримчанам": +38 (068) 300 30 12.

"Нам потрібна людська підтримка"

Наприкінці розмови Олександра Дворецька зауважила, що дуже важливо зараз донести – що без допомоги всієї України кримчанам буде непереливки.

"Ми, звісно, закликаємо їхати в Крим обережно, краще – поїздом. І дуже хочеться попросити не запитувати: ну, як там у вас, страшно? Питання – не в страхові. Важливо сказати: що тут, у нас, зараз чужі військові, чужі люди. І це не кримчани, більше того – вони не представляють інтереси Криму.

У Києві, на жаль, немає розуміння, що тут відбувається. Крим – це не київський Майдан. Тут немає безпечної території, тут немає підтримки, тут страшно ходити по вулиці, страшно говорити, сідати в таксі. Атмосфера – коли ти знаходишся в постійній ситуації фізичної небезпеки – дуже пригнічує.

Ми тут потребуємо не скільки бійців із "Правого сектору" чи молодиків із загонів самооборони, а звичайних людей, які будуть готові підтримати кримчан. Мова йде про просту фізичну присутність. Адже біля військових частинах стоять рідні заблокованих солдат – їх надзвичайно сильно пресують. Тому проста розмова із ними буде багато важити".

Правозахисниця запевнила, що активісти у Криму готові зустріти приїжджих й допомогти із житлом. Більше того, є ідея організувати це в різних містах – Євпаторії, Феодосії, Керчі, із змогою виїжджати до різних військових частин. Адже зосереджувати все в Сімферополі – цього замало.

Також потрібна фінансова підтримка. Бракує фізичних ресурсів – адже в умовах, коли є реальна загроза життю, волонтерів не вистачає.

За словами Дворецької, ще дуже важливо запрошувати міжнародних спостерігачів, бажано російськомовних, які спробували б аналізувати ситуацію в Криму в цілому.

"Поки що є реакція на якісь окремі ситуації. Але не достатньо побувати 5 хвилин – щоб потім писати розлогі звіти та повідомлення. Така сміливість – ось я приїхав у Крим – нам не потрібна. Зараз важлива системна робота.

І ще. Не слід забувати, що тут, у Криму, живуть люди. Такі ультиматуми, мовляв, перекриємо воду, нехай танками доставляють, - не потрібно висовувати. Ми тут намагаємося говорити, що ми і є українці.

Хотілося б запросити всіх до Криму: не зважаючи на всі події – у нас тут значно тепліше і зовсім по-весняному", – наголосила Дворецька.

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини, спеціально для УП.Життя