Щасливий шлюб – це… Думки 4-х психологів і психотерапевтів щодо сексу, розлучень та сім’ї для дітей

Чи досі актуальний шлюб? Як зберегти стосунки чи вчасно розлучитися? Та чому на карантині сімейне життя зазнало значних змін?

Про це під час презентації книжки "Сім принципів щасливого шлюбу" (Vivat, 2021) поговорили психотерапевти Марія Жиган і Анна Шийчук, та психологи Катерина Гольцберг і Євген Пілецький.

"Українська правда. Життя" публікує головні тези цієї розмови.

Що таке щасливий шлюб

Катерина Гольцберг: Шлюб – це трошки більше, ніж просто піти в РАЦС і зареєструвати стосунки. Це співпраця двох людей, де можливо щось робити разом, одне для одного.

Мені взагалі більше подобається слово "сім’я". Якщо люди мають порозуміння, домовляються про стосунки, то можемо вважати такий шлюб щасливим.

Анна Шийчук: Я б зосередилася окремо на словах "шлюб" і "щасливий".

Шлюб передбачає вибір, ми свідомо обираємо на користь однієї людини.

Шлюб – це певна офіційна домовленість, і йдеться не тільки про штамп у паспорті, а про згоду між двома людьми мати максимально довго стосунки разом.

І щасливий шлюб – той, в якому обом добре, а не той, який підпорядкований якимось нормам і уявленням. Щастя – те, що ми переживаємо всередині себе.

Анна Шийчук, психотерапевт

Марія Жиган: Для кожної пари щасливий шлюб вбачається по-своєму, але важливо, щоб ваші неврози збігалися, будь-то спокійні стосунки чи бурхливі пристрасті.

Для мене щасливий шлюб включає розуміння навіщо ми разом. Якщо ти не бачиш своє майбутнє з цією людиною, то, що б ти не робив, нічого путнього не вийде.

Євген Пілецький: Як психотерапевт, який використовує когнітивно-поведінкову терапію, я б скоріше відповів на питання не про щасливий шлюб як такий, а про щасливих людей у шлюбі.

Питання щастя розглядалося ще в філософії евдемонізму, і це не такі й абстрактні речі. Ми можемо в цілому генералізувати щастя – це переважно такі речі як цінності та питання, пов’язані з елементами фізичної близькості. Тобто шлюб – це дружба+секс.

Є велика проблема під назвою дофамін, який каже нам "Цю людину я хочу зараз, а проблеми вирішуватиму потім". Це породжує величезну кількість проблем.

Традиційному суспільству було характерним домодернове мислення, направлене на репродукцію. Цінність стосунків падає під натиском економіки й біології. Звичайно, ситуація змінилася, але біологічна і соціальна еволюція все ж повільна – мозком ми й досі десь виживаємо у савані, як би ми цього не заперечували.

У книжці "Сім принципів щасливого шлюбу" дуже правильно автори пишуть: основа щасливого шлюбу – це дружба. І справді: з друзями стосунки у нас набагато міцніші.

Чи можливий шлюб на все життя і чи не вичерпав себе інститут шлюбу

Анна Шийчук: Я переконана, що добрий і тривалий у часі шлюб – той, у якому щодня люди прийматимуть рішення бути разом. Та за різних обставин і умов їм це й надалі цікаво і цього хочеться, попри будь-які труднощі.

Я не вірю в ідею вічного щастя, але воно можливе за умови, що людям буде "по дорозі".

Якщо стосунки будуть не настільки тривалими і не на все життя – це теж нормально, бо люди можуть змінюватися та почати рухатися різними дорогами.

У цьому й суть гнучкості: ми – не раби й маємо право приймати і такі рішення.

Марія Жиган: Інститут шлюбу змінюється, зараз нормально за все життя мати декілька шлюбів.

Коли ми чуємо історії про довге подружнє життя, то відразу малюємо собі фантазію про подібні стосунки. Наприклад, відомий психотерапевт Ірвін Ялом та його покійна дружина у парі провели понад 60 років, і це вбачається як ідеал, якого прагнуть.

Але треба бути дорослою гнучкою людиною і розуміти – якщо мій шлюб добігає кінця, це теж нормально.

Марія Жиган, психотерапевт

Євген Пілецький: Наші ілюзії про шлюб потроху вичерпуються, але сам інститут шлюбу – ні.

Зареєстрований державою шлюб, громадянські його форми, партнерство – це все поки не вичерпало себе.

Те, що ми називаємо шлюбом, – певна історична реальність, причому не настільки далека; нуклеарна модель, яка складається з чоловіка, дружини і дітей, з’явилася десь у ХІХ столітті, і до неї існували досить різні моделі.

Карантинні реалії

Катерина Гольцберг: У мене як у психолога було за карантинний рік дуже багато звернень щодо збереження шлюбу; це і справді велике випробування.

Довгий шлюб можливий тоді, коли люди, змінюючись, можуть стати новими людьми і не втратити один одного. Карантинні випробування для багатьох стали викликом, коли люди зрозуміли, що не хочуть змінюватися.

У книжці ("Сім принципів щасливого шлюбу" – ред.) була хороша думка: якщо люди готові до змін, то можуть прожити разом дуже довго; якщо ні, то вони будуть стикатися з впертістю, яка заважатиме виходити на новий рівень.

Щороку ми вже нова сім’я, у нас з’являється щось, що змінює нас і обставини, за яких ми продовжуємо шлюб.

Багато людей негнучкі, вони не хочуть пристосовуватися, і опинившись на карантині разом, пари зрозуміли, що вони абсолютно чужі люди. На жаль, це так.

Катерина Гольцберг, психолог

Марія Жиган: У нас в країні складна економічна ситуація, і коли на карантині в однокімнатній квартирі 4 людини опинилися на 20 м², стало дуже складно, бо немає вільного простору. Це впливає на нас, ми не почуваємо себе вільними.

По-друге, коли люди обирають собі партнера не завдяки спільним цінностям, а через те, що сприймають його як милиці (наприклад, сподіваються, що людина буде розважати, давати гроші, стане способом нарешті з’їхати від батьків тощо), він стає не окремою особистістю в їхньому баченні, а як певна функція, об’єкт. Тоді дуже важко перебувати в замкненому просторі разом.

Зі шлюбу, який ґрунтувався на хитких основах, дуже важко зробити щось нормальне.

В Україні більше оформлень шлюбу на карантині?

Євген Пілецький: Мені здається, мотивація таких шлюбів може бути зовсім "нешлюбною".

Грубо кажучи, у людей був шок, сильна зміна стилю життя, і це призвело до того, що частина наших мотивацій хоч щось робити могла призвести до шлюбу. Це дуже часто можуть бути егоїстичні мотиви.

Анна Шийчук: На початку 20-го року і зараз – різні карантини. Ті, хто розлучитися через простір, мали б вже це зробити за півтора року карантину.

Зараз вилазить інша проблема: кризи і втрати; як пережити хворобу рідних, бо в більшості сімей хтось якось похворів.

Пара переживає не лише кризу стосунків, а й кризу переживання спільних труднощів. Найбільш кризовий стан і переживання втрати відбувається через рік після певної події; тобто все, що "вибухнуло" за минулий рік, буде для шлюбів або каменем спотикання, або ж причиною навпаки склеювання стосунків.

Коли ми усвідомлюємо, що здатні з якоюсь людиною подолати труднощі, ми розуміємо, що є сенс, аби ми разом могли робити щось більше.

Часто пара переживає не лише кризу стосунків, а й кризу переживання спільних труднощів. Фото CandyBoxImages/Depositphotos

На карантині зустрічатися з кимось новим стало складніше: раніше можна було піти познайомитися на вулиці, а тепер і люди там майже не ходить, і крім тесту на ВІЛ ще треба у партнера просити тест на коронавірус.

Деякі застосунки для знайомств, особливо в Європі, вже, до речі, вводять галочку "вакцинований".

Тож, на мою думку, розлучення стали невигідні з точки зору того, що найти когось кращого буде складно. І люди зважуються на розлучення, лише якщо їх уже допекли.

Коли краще зупинитися і розлучитися

Марія Жиган: Іноді на терапії чую історії людей, які в дитинстві страждали, що їхні батьки не розійшлися – бо потім були биття, постійні сварки, атмосфера насильства, і ця дитина виростає з неврозами, шукає аб’юзивних стосунків і від інших.

Для мене є сенс розлучатися, коли обсяг сварок і агресії більший за те "добре й світле", що можна дати дітям у парі.

Буває й так, що є дві чудові людини, які перестали кохати один одного, але досі разом через дітей. Коли їхня дитина виросте, вона не зможе обрати своє щастя, бо думатиме, що треба терпіти й забувати про свої потреби. Краще коли в таких випадках батьки розуміють: вони можуть бути окремо, але дати повною мірою усю теплоту дітям.

Дуже легко розлучатися, коли є очевидні проблеми, але дуже важко, коли їх начебто й нема.

ПО ЦІЙ ТЕМІ: Без розлучень: що може врятувати стосунки

Катерина Гольцберг: Я згадую дуже цікаве оповідання Драгунського "Дорослі люди", яке показує, як переживає дитина сварки близьких людей. Як їй боляче, прикро, як вона хоче сховатися, наскільки травматична така ситуація.

Якщо стосунки батьків, найважливіших людей у житті, саме такі, як наслідок дитина формуватиме такі ж стосунки у майбутньому. Коли взаємини у батьків настільки погані й настільки спотворюють поняття про шлюб, тоді краще розлучитися, бо дитина це все бачить і страждає.

Але тут є ще проблема, коли дитина починає звинувачувати себе у розлученні батьків. Не треба пристосовувати дитину до сварок, не робити її вимушеним медіатором. Цивілізоване розлучення сприяє довірі дитини до батьків і її подальшому спілкуванню з ними.

Все треба робити вчасно – і розлучатися теж, а спроби зберегти щось лише заради дитини вона не оцінить.

Зараз модні бінуклеарні сім’ї – тобто ті, які склалися з двох сімей, що розпалися; і вони бувають дуже стабільними. Люди знають, чого вони хочуть, зрозуміли свої помилки й можуть усвідомлено скласти шлюб. Мені здається, що це нормально.

Чи можливий шлюб без дітей

Катерина Гольцберг: Шлюб – це ж не тільки про дітей. До мене часто потрапляють жінки, яким важко бути матерями, вони через це страждають і іноді погано ставляться до дітей, бо народжувати не входило в їхні бажання.

Під час вступу у шлюб ми багато брешемо одне одному, у тому числі й про дітей.

Коли з’являються діти, разом з ними виникає багато сварок: різні погляди на виховання, різні поняття, скільки дітей має бути, словом, усі ті речі, які раніше не узгодили.

Моя порада: домовляйтеся заздалегідь, скільки дітей, хто буде "годувальником", коли ви хочете народити тощо.

Дитина – це не тільки наша радість, а ще й славнозвісна "склянка з водою", яка наче буде подана нам у кінці життя. Як такий інститут пенсії налічує менше ніж 100 років, тож діти були здавна гарантією, що ми доживемо до старості.

Наразі ж, немає гарантії, що діти будуть нас доглядати, парадигма шлюбу з обов’язковими дітьми відходить, бо ми можемо в старості вже бути більш самостійними.

Чи важливий секс для шлюбу

Марія Жиган: Коли дві людини мають однаковий сексуальний темперамент, це одне. Але якщо нема сексу і один із партнерів через це переймається, тоді треба йти до парного терапевта.

Іноді секс буває про близькість, дружбу, про відчуття, що я потрібен, вартий чогось.

Євген Пілецький: Річ у тім, що якщо ми у стосунках, де немає сексу, то чим ми відрізняємося від друзів?

З релігійної точки зору, шлюб може бути й без сексу. Але будьмо чесними: ми сходимося як пари значною мірою не лише через цінності, а й через еротичну прив’язаність.

Еволюційно в нас є статева стратегія розмноження, яку ми поки не можемо подолати (але думаю, що з часом таки трохи подолаємо).

Секс дуже сильно зав’язаний на цьому триклятому дофаміні. Але наразі комп’ютерні ігри, розваги, перегляд порно, яке задовільняє, дофаміновий статевий голод дуже сильно збивають.

Чоловіки – це розхідники еволюції, а жінки – її стабілізатори. І увага чоловіка тепер розпорошується деінде, що дає задоволення тут і тепер, лібідо вже наповнилося. Відбувається заміщення, можна проводити час інакше, і секс вже перестає бути потрібним.

Євген Пілецький, психолог

Катерина Гольцберг: Ми повинні узгодити: а що для нас є сексуальні стосунки?

Є багато різновидів, і незадоволення відбувається тоді, коли наші бажання не збігаються. Ми часто намагаємося підлаштуватися під партнера, терпимо заради задоволення іншого, але ж брешемо і страждаємо від цього.

Секс – це про наше власне задоволення, знання себе. Коли ми невдоволені, то не можемо й іншого задовольнити. Варто говорити про фрустрацію, про біль і дискомфорт.

Анна Шийчук: В сексі треба знати, як вам добре, і мати сміливість та знайти слова, як поговорити з партнером про секс.

В книжці "Сім правил щасливого шлюбу" мені сподобалося, що автори дають конкретні речення, які допоможуть.

Особливо якщо в людини не було досвіду спілкування про секс, то немає словникового апарату, як сказати про свої травматичні досвіди, переживання, побажання.

Зараз є надзвичайно багато освітньої літератури про секс, кілька подкастів, які про це розповідають. Зазвичай вони для підлітків, але дорослим, які не мають цього досвіду, вони сподобаються у будь-якому віці.

Виникає багато секс-шопів, які перестають продавати свою продукцію вульгарно, а відверто і щиро говорять про секс як про нормальну частину нашого життя.

Сексуальний розвиток починається з самоосвіти. Спочатку було б добре навчитися говорити про секс, а вже потім ним займатися.

Ми часто намагаємося підлаштуватися під партнера та терпимо заради задоволення іншого. Фото Wavebreakmedia/Depositphotos

Катерина Гольцберг: Не треба також забувати про елемент насильства. У хорошому шлюбі ми повинні відчувати, коли людина робить щось неусвідомлено.

Якщо ви відчуваєте, що для людини щось все ж є неприйнятним, вам треба або прийняти це і відмовити собі у такій розвазі, або ж розлучатися.

Євген Пілецький: Тут насправді питання полягає: а в чому проблема щось запропонувати партнеру?

Треба поставити питання, чому ви боїтеся. Для багатьох причиною є сором. Сором – це прірва між тим, яким я себе бачу в ідеалі і яким я є насправді.

Наше "ідеальне Я" є чистим і світлим, але насправді ми не такі, і боїмося, що наш партнер дізнається наше справжнє "Я".

Який принцип найважливіший у шлюбі

Євген Пілецький: Прийняття. У нас з вами є базова потреба у цьому.

Ми починаємо стосунки тому, що ми цього хочемо, нам треба до когось тулитися, щоб з нами хтось був.

Марія Жиган: Спільне валяння дурня дуже скріплює відносини. Коли ми бавимось, граємо сумісно, це робить нас єдиними.

Катерина Гольцберг: Перебуваючи довго в шлюбі, розумію, що для мене важлива рефлексія. Іноді мені здається, що ми шукаємо людину, яка буде з нами рефлексувати щодо спільних цілей, виховання дітей, сексу тощо.

Нам важливо відобразити свої почуття поряд з людиною, яка поділяє наші цінності й розуміє, про що ми говоримо.

Анна Шийчук: Це коли з кимось краще, ніж без нього. Бо так життя стає тепліше і добріше.

Галина Падалко, Юлія Перекрест, спеціально для УП.Життя

Титульні світлини авторства Igor Tishenko та konradbak/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Як захистити свої права, якщо живете з партнером у цивільному шлюбі

Три ознаки шлюбу, що руйнується, і як їх розпізнати

Зробити будь-який шлюб кращим: 5 простих способів

8 ознак того, що шлюб не триватиме довго. Розповідають весільні фотографи

Діти і розлучення: психолог пояснює, як вберегти дитину від травм

7 доведених наукою ознак, які передвіщають розлучення

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".