Як захистити свої права, якщо живете з партнером у цивільному шлюбі 

Приблизно кожна 10 пара в Україні живе у цивільному шлюбі.

У таких стосунках люди часто купують спільне майно, але у випадку розставання, з його поділом можуть виникнути проблеми.

Щоб уникнути непорозумінь в майбутньому, неодруженим парам варто встановити власні правила користування спільними та особистими речами.

У Міністерстві юстиції пояснюють, що це можна зробити за допомогою договору про спільне проживання.

Його можна укласти, якщо жоден з партнерів не перебуває в шлюбі, але пара живе як подружжя.

Наприклад, живе у одному будинку, має спільний бюджет, або разом доглядає за господарством.

Фото Goodluz/Depositphotos

Що можна прописати у договорі?

У договорі можна прописати, як партнери будуть розподіляти між собою речі, які вони купили або отримали в подарунок до початку проживання разом.

Ще можна додати вимоги щодо витратрачання премій і нагород, які хтось із пари може отримати під час стосунків, та користування коштовностями.

Крім того, можна зазначити будь-які умови спільного проживання, не заборонені законодавством, наприклад:

✅ визначити дату початку спільного проживання;

✅ домовитися про користування особистими речами партнера;

✅ домовитися про поділ майна, яке придбане під час стосунків, у разі їхнього припинення;

✅ домовитися щодо питань, які не вказані у договорі;

✅ домовитися, коли можна вносити змін та доповненя до договору;

✅ визначити, коли договір набирає чинності.

✅ визначити правовий режим майна, набутого під час спільного проживання;

✅ домовитися про накладення стягнення на майно за зобов’язаннями сторін;

При цьому такий договір не може:

🔴 регулювати особисті відносини пари, а також відносини між дорослими та дітьми;

🔴 ставити одного з партнерів у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

🔴 зменшувати обсяг прав дитини, народженої під час спільного проживання;

🔴 передбачати передання у власність одному партнеру нерухомого майна та тих речей, які підлягають державній реєстрації.

Як укладається договір?

Такий договір не обов'язково повинен бути завірений нотаріально, проте таке посвідчення забезпечує низку переваг:

нотаріус перевіряє дійсну волю, правоздатність та дієздатність осіб, що унеможливлює визнання такого договору недійсним;

офіційно закріплює право користування майном та правовий режим майна, набутого у період спільного проживання;

такий договір буде доказом у судовому процесі для отримання спадку в четверту чергу.

Для укладення цього договору потрібні такі документи:

• паспорт;
• ідентифікаційний номер.

Для укладання договору про спільне проживання нотаріус також:

• встановлює осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії;
• з'ясовує, чи розуміють учасники договору значення своїх дій та їх наслідки;
• готує проект договору;
• ознайомлює сторони зі змістом договору;
• впевнюється в тому, що зміст договору повністю відповідає дійсним намірам та волі сторін;
• після підписання договору сторонами посвідчує договір та заносить його в реєстр нотаріальних дій.

Вас також може зацікавити:

12 поширених проблем, які заважають парам будувати відносини

Сімейний бізнес: чи можна знайти баланс між сімейними та робочими відносинами?

Як захистити батьків та старших родичів від мобільного шахрайства

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".