Вбивства, порнографія, ворожнеча: як говорити з дітьми на важкі теми

Одне з найскладніших завдань батьківства – розмовляти зі своїми дітьми на важкі теми.

Досить непросто пояснити дитині, чому хуліган жорстоко поводиться в школі. А розповісти про дійсно великі проблеми, такі як насильство, расизм, ксенофобія, взагалі може здаватися неможливим.

Проте обговорюючи серйозні теми, діти відчувають себе в безпеці, зміцнюють зв’язки з батьками та дізнаються більше про світ, пише Сommon sense media.

Вони вчаться збирати та інтерпретувати інформацію, ставити питання, перевіряти джерела та набувають навичок критичного мислення.

Коли діти дізнаються про щось страшне або тривожне, у більшості батьків виникає відчуття розгубленості. Тут важливо розуміти, що діти сприймають світ на кожному етапі свого розвитку по-різному. Завдання батьків – доносити інформацію дитині так, щоб це було доступно їй по віку. 

Наведені нижче поради є загальними вказівками щодо обговорення будь-якої складної теми з дітьми від двох років і до підліткового віку.

2-6 років

Маленькі діти не мають достатнього життєвого досвіду, щоб зрозуміти деякі елементи складних тем.

Вони також не мають чіткого уявлення про абстрактні поняття, причину та наслідок. Їхні найближчі родичі та члени родини – мама, тато, брати і сестри, дідусь і бабуся – є центром їхнього світу.

Тому вони дуже чутливі до емоційного стану батьків і можуть хвилюватися, якщо засмутили їх. Все це ускладнює процес пояснення масштабних проблем.

З іншого боку, ви краще керуєте тим, що вони дивляться та слухають. Тож зробіть все можливе, щоб обмежити вплив невідповідних для їхнього віку програм, фільмів, анімації тощо.

Але якщо дитина почула або побачила те, що налякало її, заспокойте словами та жестами.

Скажіть: "Ти – в безпеці. Мама і тато – в безпеці. Вся наша сім'я – в безпеці", "Мама і тато подбають про те, щоб з нашою родиною не трапилося нічого поганого".

Обійми  теж можуть допомогти. Звертайтесь до почуттів – ваших та їхніх. Особливо в тому випадку, якщо дитина відчуває, що ви також чимось налякані.

Скажіть: "Ці почуття – природні, і ми всі їх відчуваємо", "Я засмучений (-на), але не через тебе".

Дізнайтеся, що дитина зрозуміла з отриманої інформації. Запитайте її, що вони думає з цього приводу, а потім почніть пояснення.

Про кримінальні злочини та розбій можна сказати: "Хтось застосував пістолет, щоб завдати людям болю". 

Щодо злочинів на ґрунті ненависті, спробуйте сказати: "До деяких груп людей все ще не ставляться однаково чи справедливо".

Не нав’язуйте дитині власні упередження. Скажіть, "чоловік", "жінка", "дівчинка" і "хлопчик", а не "товстун", "бездомна", "симпатична дівчинка" або "чорний хлопчик".

Уникайте опису етнічної приналежності, статевої ідентичності, ваги, фінансового стану тощо, якщо це не має відношення до проблеми.

Використовуйте для пояснення ситуації, з якими дитина вже стикалася.

Скажіть: "Чоловік щось вкрав. Пам'ятаєш, коли хтось забирав твій ланчбокс?"

Маленькі діти розуміють емоції, але вони не здатні оцінити чиюсь неадекватну поведінку. Можна сказати, що "хтось був занадто сердитий або занадто збентежений і потребував додаткової допомоги".

7–12 років

Оскільки діти у цій віковій групі вміють читати і писати, вони частіше стикаються з контентом, який не відповідає їхньому віку: відеоіграми зі сценами насильства, порнографією, мовою ворожнечі, новинами про вбивства тощо.

Але вони вже набувають навичок абстрактного мислення, реального досвіду та здатності висловлюватись, тому  можуть впоратися зі складними темами та зрозуміти різні точки зору.

Діти повинні мати можливість обговорювати ці теми, не відчуваючи сорому за те, що дізналися про них.

Зачекайте зручного моменту. У цьому віці діти, ймовірно, прийдуть до вас із питаннями, якщо почують про щось лякаюче. Але не торкайтеся в розмовах таких тем до тих пір, поки діти самі не попросять вас про це.

Відповідайте на питання просто і прямо, але намагайтеся не пояснювати занадто детально – це може їх ще більше налякати.

Створіть безпечний простір для обговорення. Скажіть, "Ці теми важко обговорювати, навіть дорослим. Я не буду сердитися, хочу, щоб ти сміливо питав все, що забажаєш".

Надайте контекст та перспективу. Діти повинні усвідомити обставини навколо проблеми, щоб повністю зрозуміти її.

Про масовий розстріл можна сказати: "У людини, яка це зробила, у мозку виникли проблеми, які заплутали його".

Щодо злочинів на основі расизму, спробуйте так: "Деякі люди помилково вважають, що білі люди кращі, ніж темношкірі. Без правильної інформації вони іноді здійснюють злочини, які вважають виправданими".

Якщо ваша дитина натрапляє на дорослі матеріали в інтернеті, це може означати, що настав час показати їй контент, який дозволить дізнатися більше про статеві стосунки.

Скажіть: "Порнографія в Інтернеті – це те, на що дивляться деякі дорослі. Але це – не про кохання чи романтику, і може дати тобі неправильне уявлення про секс. Якщо ти хочеш дізнатися більше про це, я можу дати тобі кілька книг для ознайомлення" .

Будьте чутливі до емоцій та темпераменту дітей. Ви ніколи не знаєте, що може спровокувати вашу дитину. Перевірте, поділившись своїми почуттями, і запитайте їх, що вони відчувають.

Скажіть: "Я відчуваю гнів, коли дізнаюся що хтось постраждав". Або: "Мені сумно чути, що хтось не здобув хорошої освіти чи належного лікування". І спитайте: "А що ти зараз відчуваєш?"

Заохочуйте критичне мислення. Ставте  відкриті запитання, щоб діти глибше замислилися над серйозними темами.

Запитайте: "Що ти почув?", "Що змусило тебе задуматися?", "Чому ти так думаєш?"

Шукайте позитивні моменті і постарайтеся бути оптимістом.

Скажіть: "Багато людей поводилися як герої на місці злочину". Або "Давай знайдемо способи, як ми можемо допомогти хворим дітям".

Підлітки

У цьому віці діти не тільки самостійно споживають медіа-продукцію, але створюють власну: діляться новинами, коментують, розповсюджують відео та меми.

Вони часто читають новини в соціальних мережах, і думка друзів та незнайомих людей з інтернету, для них важливіша, ніж ваша.

Підлітки можуть сперечатися з вчителями, бо вважають, що вони знають краще, оскільки прочитали в інтернеті.

Ваша мета – допомогти їм знайти якісні ЗМІ, які можуть збагатити знання. Ви повинні ставити питання, які спонукають дітей продумати свої аргументи. Підлітки також мусять знати, що вони можуть запитувати, перевіряти свою думку та вільно висловлюватися, не боячись наслідків.

Скажіть: "Я не можу з тобою погодитися, але мені цікава твоя точка зору".

Ставте відкриті запитання та просіть їх висловити свої ідеї.

Скажіть: "Що ти думаєш про жорстокість поліції?", "Що ти про це знаєш?", "Хто, на твою думку, винен?", "Чому ти так вважаєш?".

Зізнайтеся, якщо  чогось не знаєте. Коли діти переходять у підліткову фазу, вони нормально сприймають, що їхні батьки можуть мати не всі відповіді.

Скажіть: "Я не знаю. Спробуємо дізнатися більше".

Запропонуйте їм обговорити різноманітні  проблеми суспільства. Запитайте: "Чому такі проблеми, як зґвалтування, насильство та злочинність, так важко вирішити?", "Як перемогти бідність?", "Що повинні робити політики, аби вирішити проблеми країни? " і " Чи варто нам самим робити крихітні зміни, які поступово вирішують проблему, або краще наполягати на великих змінах?"

Поділіться своїми цінностями. Дайте дітям знати, як ви ставитесь до проблем, і поясніть, чому так думаєте. Наприклад, якщо хочете, щоб підлітки поважали чужі особливості, поясніть, чому ви цінуєте толерантність і прийняття.

Поговоріть з підлітками про соціальні мережі та їхній вплив на суспільство. Facebook, Instagram та інші мережі переповнені історіями людей, де вони розповідають про власний досвід і часто не є об’єктивними.

Запитайте у дитини: "Чи повинен репортер сам пережити залежність від наркотиків, щоб написати правдивий матеріал?"

Поцікавтесь, що робила б дитина, якщо б опинилися в дійсно складній ситуації. 

Розмова про те, якби вона діяла в екстремальній ситуації, є способом змусити її впоратися з етичними дилемами та побачити, чи правильний вибір вона робить.

Запитайте: "Якби тебе спіймали на політичній демонстрації, яка стала насильницькою, і ти б побачив, що з людьми жорстоко поводяться, що б ти зробив?"

Запропонуйте їм обговорити це рішення. Підлітки можуть бути цинічними, але можуть бути і ідеалістичними. Саме це покоління вже скоро буде створювати наше майбутнє.

Покажіть, що ви бачите в них майбутніх відповідальних людей, яким можна довірити серйозну роботу.

Запитайте: "Якби ти був керівником, яке питання ти б вирішив спочатку і чому, як саме ти б це зробив?".

Вас також може зацікавити: 

Розмова про секс з батьками, як засіб проти булінгу в школах

Як розмовляти з маленькими дітьми? 11 порад, які допоможуть почуватися впевнено

5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї – пояснює психолог

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.