5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї – пояснює психолог

3580
28 січня 2019

Понад 1,1 мільйона жінок в Україні щороку стають жертвами фізичного чи сексуального насильства у сім’ї, такими є дані UNFPA.

У відповідь на цю статистику держава ухвалює нові закони та запроваджує суворіші покарання для агресора.

Однак є те, що може робити кожен із нас – говорити про домашнє насильство у своїй сім’ї, з партнером і дітьми.

Говорячи про це, ми вже діємо проти насильства. І є як мінімум п’ять причин, чому це критично важливо робити.

1

Проговорюючи емоції, ми знижуємо рівень агресії

Фізичне насильство у стосунках не виникає на рівному місці.

Воно нарощується поступово, як снігова куля.

Спочатку з’являється емоційне насильство, що проявляється в ігноруванні, демонстративно холодному ставленні до партнера чи дитини.

Потім виникає психологічне насильство: знецінення, приниження, образи, обмеження свободи.

І вже після цього може проявлятися фізичне насильство.

Якщо партнер починає розповідати, як вам поводитися, що одягати, порівнює вас з іншими – це перші дзвіночки.

Приховане послання таких дій: "Я не впевнений(-а)у собі", "Мені страшно тебе втратити", "Я хочу відчувати владу, самостверджуватися через агресію над тобою".

Головною помилкою у цьому випадку буде мовчати і не реагувати, намагаючись не провокувати агресора.

Не отримуючи реакції, насильник ще більше включається.

Буває і так, що партнер просто не усвідомлює, що своїми словами чи діями завдає вам болю або дискомфорту.

Тому ви маєте сказати про свої відчуття і так зупинити ріст "снігової кулі" агресії.

2

Так ми даємо інструкцію партнеру

Коли ми купуємо якийсь товар, до нього, як правило, є інструкція.

У ній написано, що може його пошкодити, а що вивести з ладу.

Це стосується і людини: певні слова чи дії можуть травмувати нас чи виводити з ладу.

Крім того, коли ми приходимо у стосунки зі своїм партнером, кожен приносить свої переконання, звички та очікування.

Якщо ми не розповідаємо про них партнеру, це однозначно колись призведе до конфліктів та агресії.

Тому потрібно говорити з партнером про те, що вас може травмувати, що вам не подобається в певних ситуаціях, на які слова ви реагуєте з болем.

Зріле спілкування відбувається тоді, коли ми починаємо говорити про себе й даємо інструкцію іншім, як із нами поводитись.

При цьому говорити важливо не тоді, коли ви вже сваритеся, а тоді, коли все добре.

3

Говорячи, ми розриваємо цикл насильства

В Україні ухвалили новий закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству", запроваджують покарання для агресорів та нові заходи підтримки і захисту для жертв. Однак тільки цього не достатньо.

Засновники травмотерапії говорять, що всередині агресора завжди є травмована жертва.

І якщо ми не розірвемо цикл агресії, то ніколи не вирішимо проблему.

Нейробіологічне дослідження показало, що людина в будь-якому разі реагує на насильство щодо неї, навіть коли хоче здаватися байдужою.

Наш мозок завжди негативно реагує, коли нас зневажають, переживаючи коктейль з різних емоцій: страху, злості, смутку.

Ці накопичені емоції не тільки руйнують людину зсередини, але й можуть виливатися в образи й маніпуляції у відповідь.

Тоді жертва й агресор міняються місцями, а цикл насильства продовжується.

Тому, говорячи щиро про свої почуття, ми не тільки зупиняємо насильство в конкретний момент, але й розриваємо його цикл.

При цьому робити кроки до вільного від агресії майбутнього повинна сама жертва насильства, а не сторонні помічники.

Коли ми підтримуємо жертовність, робимо постраждалій від насильства людині ведмежу послугу замість реальної допомоги.

4

Пояснюючи, ми можемо виховувати щасливіших дітей

Так само, як дорослому партнеру, дітям можна і треба пояснювати свої емоції.

Замість "Як тобі не соромно?" можна сказати: "Я тебе люблю. Але те, що ти зараз робиш, мене злить".

Замість того, щоб кинути дитині: "Відчепися!", можна сказати: "Я зараз втомлена(-ий), і мені потрібно відпочити. Давай пограємось пізніше".

Тоді дитина бачить, що батьки – живі люди, і вчиться висловлювати свої емоції так само, як вони.

Жінка, яка у постійному тісному контакті з дитиною, перебуває весь час у стані віддачі.

Тому постійно втомлена, тривожна, частково сама травмована.

Це не може не відображатися на дитині. І в усіх батьків трапляються ситуації, коли вони не змогли стриматись і накричали чи образили дитину.

В такому разі не треба боятись вибачитись і пояснити дитині, що сталось.

Це не слабкість – дитина оцінить вашу довіру й повагу до неї.

А ще побачить модель того, як можна визнавати і виправляти свої помилки.

5

Коли ми говоримо, формуємо нову норму відносин

У нашій психіці ще живуть моделі поведінки наших бабусь і дідусів, яким доводилося виживати у суворому світі.

Ми несвідомо переймаємо їх спотворені уявлення про те, що ми є значущими, коли жертвуємо собою.

Тоді як здорові відносини – це рівність та взаємоповага партнерів.

За дослідженнями, Україна є носієм найсильнішої моделі виживання.

Ми прожили багато історичних процесів, в яких змогли вижити, у нас є велике серце, і ми вміємо справлятися з болем.

Але є й великий мінус звички до жертовності, болю, переживань: інколи ми не бачимо, що може бути по-іншому.

Сьогодні вже не потрібно виживати. Ми можемо любити та спілкуватись, як зрілі люди.

Якщо будемо визнавати ситуацію та змінюватися, то в майбутньому у хлопців та дівчат, які зараз ростуть в сім'ях агресорів, є шанс не потрапити у коло насильства.

Зміни повинні відбутися не тільки в державі, а перш за все – в суспільстві, в нашій ментальності.

При спілкуванні з жертвами насилля часто виявляється, що біль для них – норма, бути жертвою – норма. Вони не знають, що буває по-іншому.

Промовляння всього, що нас турбує, вчить нас взаємодіяти з іншими.

Озвучуючи те, про що прийнято мовчати, ми перестаємо цього соромитися і приховувати, даємо приклад іншим і виховуємо так наших дітей.

А вони у свою чергу будуть виховувати так своїх дітей.

Оксана Королович, психолог, експерт кампанії ЮНІСЕФ та UNFPA"Говори проти насильства"

Можливо, вас зацікавить:

Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

powered by lun.ua

Головне на сайті