Повертайся або звільняйся: чому медичні виші забороняють освітянам викладати із-за кордону

З початку повномасштабної війни сфера вищої освіти опинилась у непростому становищі.

Університети нерідко піддавались бомбардуванням, а викладачам довелось повернутись до дистанційної форми навчання, часто проводячи заняття із-за кордону.

У викладачів з медичних університетів виникло найбільше складнощів з організацією дистанційки, майже одразу у мадосвітян виникли  суперечності із адміністраціями вишів, які вимагали повернутись в Україну.

Причиною тому стала постанова Кабміну №481 від 26 квітня, згідно з якою працівники суб’єктів державного сектору економіки мають працювати виключно в Україні.

Викладачі медвишів несподівано стикнулись із примусовими відпустками за власний рахунок та фактично безкоштовним викладанням.

До того ж без повернення додому їх може чекати навіть звільнення, через що Україна ризикує втратити багато кваліфікованих викладачів.

У цьому матеріалі УП.Життя спробувала розібратись, чи справді медичні освітяни, які викладають із-за кордону, можуть втратити роботу та що стало причиною такої ситуації в медвишах.

Про це поспілкувались з освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим та медичними освітянами з різних вишів України, які опинились поза межами країни та через це перебувають під загрозою звільнення.

Для того, щоб не погіршувати складну ситуацію, на прохання викладачів ми записали з ними розмови на умовах анонімності.

Що розповідають викладачі різних медичних університетів країни

Оксана (ім’я змінено), Вінницький національний медичний університет

У перших числах березня я виїхала із країни разом із сином-школярем.

Вже на автобані у Румунії отримала дзвінок з кафедри з вимогою написати заяву про відпустку за свій рахунок, хоча офіційно було оголошено про двотижневі канікули. Заяву написала на місяць.

Через два тижні отримала повідомлення, що заява анульована і нам дозволено продовжувати викладати онлайн.

Думаю, що університет підрахував кількість тих, хто виїхав, і зрозумів, що неможливо у складі тих, хто залишився продовжувати навчальний процес.

9 травня, спираючись на розпорядження Міністра охорони здоров’я, нас змусили знову написати заяви із дивною підставою "карантин".

Абсурдність ситуації у тому, що кафедра весь навчальний рік викладає виключно онлайн через ремонт у приміщеннях!

Станом на початок травня ми фактично вичитали всі свої пари, а мене позбавили на 2 місяці вже заробленої зарплатні.

Я контактую із колегами із багатьох ВНЗ, усі спокійно закінчили навчальний рік онлайн. Усі, крім медичних.

Галина (ім’я змінено), Харківський національний медичний університет

Я сама з Харкова. Коли почалась війна, рятуючи обох синів, переїхала в Польщу за згодою керівництва університету.

Після недовгої перерви нам запропонували розпочати заняття. Я була в безпеці, то допомагала колегам, беручи їхні групи на себе, коли в них не було інтернету.

8 травня нам було запропоновано ультиматум: повернутися, "піти за власний рахунок" або взагалі звільнитися.

На той момент ми вже зняли квартиру в Польщі, син ходив до польської школи. А відмовитися від квартири означало для нас неабиякі штрафні санкції.

Та і у Харкові досі небезпечно, тому я залишилась і студентів не залишила, довела безоплатно з ними навчальний рік.

Зараз я перебуваю вже на тарифній відпустці 24 дні, але далі я все одно не зможу повернутись і наражати на небезпеку дітей.

Ангеліна (змінено) Запорізький державний медичний університет

За кордон і я виїхала ще в березні з двома моїми дітьми та племінником.

Написала заяву за власний рахунок, а у квітні нам таки дозволили працювати онлайн.

Ще один тиждень працювала у травні. Нам сказали, що треба або повернутись в Україну, або знову писати заяву на відпустку. Наголосили, що працювати із-за кордону не можна, якщо не хочемо отримати догану або звільнення.

Мені було дуже неприємно, адже я залишилась сама з дітьми у чужій країні, ще й без доходу.

Написала кілька запитів у групах в соцмережах, через що керівництво зробило мені зауваження.

У нас завідувачка кафедри золота людина, як могла відстоювала своїх викладачів, тому нам дали тарифну відпустку, однак надалі контракт призупиняють.

В адміністрації натякають, що треба обов’язково повернутись до початку навчального року.

Мій університет знаходиться у прифронтовій зоні, а частина області в окупації. Я розумію, вишу вижити важко, але це ж не тільки стіни, а ще й люди.

Тетяна (ім’я змінено), Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Коли розпочалась війна, я виїхала за кордон не одразу, а лише через місяць.

В університеті сказали, що розпочнуться тимчасові канікули на два тижні, а потім ухвалюватимуть рішення.

Однак з 21 березня всім, хто на той момент вже був за кордоном, дозволили викладати заняття онлайн.

Перед 9 травня ніхто нічого не коментував, сказали написати заяви на відпустку за власний рахунок.

Зарплата – це мій основний дохід, і я пояснювала, що є матір’ю-одиначкою, я не на заробітки приїхала сюди, а тікала від війни.

У відповідь я почула, що "пишіть заяву на відпустку чи звільняйтесь, бо не маєте права працювати онлайн, тільки в Україні".

Коли я сказала, що ми не держслужбовці, мені сказали, що ми державна форма власності, а отже постанова МОЗ діє і на нас.

Я написала заяву, два місяці не отримувала зарплатню. Мені чітко дали зрозуміти, хочеш зарплату – їдь в Україну.

Потім все ж відпускні мені виплатили, всім викладачам дали відпустку на 56 днів, але що буде далі, я не знаю.

Просто повернутись в Україну я не можу, а країна, в якій я зараз знаходжусь, не надає допомогу біженцям.

"Проблемний" наказ та "відповідальні" виші

Після того, як перші ракети полетіли в міста України, евакуація для багатьох українців стала питанням життя і смерті, згідно з даними ООН, станом на липень за кордоном перебувають близько 9 мільйонів українців.

Серед них є і багато освітян. Освітній омбудсмен Сергій Горбачов називає цифру у 22 тисяч педагогічних працівників.

За рекомендаціями МОНу, навчальний рік 2021-2022 мав завершитись у дистанційній формі, щоб убезпечити студентів та викладачів. При цьому деякі освітяни продовжували викладати із-за кордону.

Однак несподівано викладачі саме з медичних університетів по всій Україні стикнулися із проблемою: керівництво вишів вимагало терміново повернутись із наслідками у разі невиконання.

Причиною цьому став указ від 5 травня №751 МОЗу, згідно з яким працівники медичної сфери можуть працювати за кордоном лише у разі відрядження.

"Робота працівників та керівників підприємств за межами України допускається у разі службового відрядження, оформленому в установленому порядку", – йдеться в наказі.

Адміністрації медичних вишів почали сумлінно виконувати розпорядження та навіть погрожувати звільненням тим, хто вимушено опинився за кордоном.

Викладачам пропонують декілька варіантів: повернутись в Україну, піти у відпустку на невизначений термін без зарплатні, чи полишити роботу.

Значна частина з них вимушена була продовжувати викладати безкоштовно майже два місяці.

Викладачі медичних вишів опинились перед складним вибором між особистою безпекою та втратою роботи.

Університетам водночас загрожує втрата кваліфікованого і переважно молодого науково-викладацького складу, який може не повернутися до України взагалі.

Чи мають університети дотримуватись норм указу?

Насправді указ МОЗу №751, так і постанова Кабміну № 481 26 квітня 2022 року, на яку він посилається, жодним чином не вимагає від закладів вищої освіти звільняти чи змушувати викладачів повертатись в Україну.

"Це абсолютно неправильне трактування, є виключний перелік суб’єктів господарювання державного сектору економіки. Якщо у цьому переліку немає закладу освіти певного, значить ця постанова на них не розповсюджується", – каже освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Відповідно, більшості працівників закладів освіти рішення Кабміну не стосується, а лише установ державного сектору економіки, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50%.

[L]Ця норма фактично не поширюється на медичні заклади вищої освіти, адже їх немає в переліку таких установ.

До переліку справді входять навчально-науково-методичні центри, інститути, спеціалізовані видавництва, підрозділи закладів освіти та інші підприємства, засновником яких є МОН чи МОЗ, місцева влада або відповідний заклад освіти. 

Однак у ньому немає жодного медичного закладу вищої освіти, а отже посилання та звільнення під приводом наказу від МОЗ не може бути аргументацією у будь-якій формі.

Відповідне роз'яснення є на сайті освітнього омбудсмена разом із переліком усіх освітніх установ, які підпадають під дію постанови.

У таких умовах посилання на постанови уряду для більшості адміністрацій університетів є лише зручним прикриттям.

"Університети неправомірно посилаються на цю постанову, але в межах академічної автономії заклади освіти можуть ухвалювати такі рішення", – наголошує Сергій Горбачов.

Це може відбуватись через неправильне трактування законів, свідому спробу знайти легітимну причину скоротити штат або ж змусити викладачів повернутись для початку анонсованого МОН та Офісом президента офлайн-навчання з першого вересня.

"УП.Життя" зверталась за коментарем стосовної цієї ситуації до Міністерства охорони здоров’я, однак відповіді так і не отримала.

У випадку подібних ситуацій викладачі можуть звертатись до Служби освітнього омбудсмена через заяву.