"Це можливість зберегти чиєсь життя". Історія чемпіонки України із легкої атлетики, яка допомагає збирати кошти на бронежилети
Орися Дем’янюк – багаторазова чемпіонка України з легкої атлетики, засновниця бігового клубу "Probig", а також амбасадорка міжнародного благодійного онлайн "Пробігу до 100 тисяч бронежилетів", в рамках якого збирають кошти на 100 тисяч бронежилетів. Учасники ініціативи отримають унікальні медалі із бронесталі.
З початку повномасштабного вторгнення чоловік Орисі, теж професійний спортсмен, Дмитро Дем’янюк пішов добровольцем у ЗСУ, Орися ж почала регулярно проводити благодійні ініціативи на підтримку армії та постраждалих від війни українців. Свою історію спортсменка розповіла "Українській правді. Життя".
Далі – її пряма мова.
Про початок повномасштабної вторгнення
24 лютого я зустріла на стадіоні о 7 ранку і, їдучи туди, я насправді не розуміла, що відбувається. Зазвичай я прокидаюсь, їду на тренування, а вже опісля заглиблююсь у всі життєві події.
У той четвер в нас було заняття з клубом Probig, і вже на стадіоні нас застала сирена. Мені подзвонив чоловік зі словами: "Ви що здуріли? Війна, давайте по домівках".
Участь у теробороні
Вночі з-за кордону повернувся мій брат, і зранку під гул сирен ми втрьох пішли в штаб тероборони. Йти чи не йти – це навіть не обговорювалося. Розуміли, що треба, треба захищатися, хоч ніхто не знав, що на нас чекає.
Я теж хотіла у тероборону, та на 9 ранку перед нами була черга понад 300 охочих, а місць було 117, як нам оголосили.
Через таку кількість жінок вже не брали, тому ми з братом і чоловіком домовились, що я залишусь "назовні", якщо треба буде щось купити, завезти чи доставити. Цим я і займалась перші два місяці. А одразу після Великодня хлопці вже в складі своїх бригад виїхали у Донецьку область.
Про спорт під час війни
19 березня ми вперше після сирени 24 лютого зібралися на стадіоні. Адже усі учасники Probig активно волонтерили і працювали, тренування було один із методів перемкнутися, перевантажитись, почерпнути енергії, щоб "фігачити" далі.
Я неодноразово казала, що якби не клуб, то не знаю, якби я справлялася з постійним стресом. Розуміння того, що на мене розраховують люди, мотивувало мене рухатися й щось робити для них. Також у клубі ми створили монобанку і 30% всіх зарахувань збирали на потреби ЗСУ.
Ми забрали часові обмеження по абонементах на перші кілька місяців, щоб люди не турбувалися про пропущені тренування.
Про благодійність
Перша благодійна подія, яку я допомагала організовувати - це забіг, на якому ми збирали кошти для гуманітарної допомогти жителям Херсона. Згодом разом з управлінням спорту міста ініціювали серію благодійних відкритих спортивних івентів: це і відкриті тренування, лекції, і турніри - а усі кошти спрямували на закупівлю тактичної медицини (на турнікети, аптечки тощо).
Я бачу силу у справі, навколо якої об’єднуються багато людей, великі справи роблять не люди, а команди, тому і долучилася до організації такої великої благодійної ініціативи як "Пробіг до 100 тисяч бронежилетів".
Це дуже важливий проєкт, бо бронежилети потрібні на зараз й у великих кількостях. Що довше ми будемо думати, то менше людей матимуть захист. До того ж мого чоловіка та його побратимів захищають бронижелети від ЛОКу.
Орися з чоловіком Дмитром |
Пробіг до 100 тисяч бронежилетів
Якщо я чимось "горю", то мій мозок вже починає візуалізовувати сценарії втілення ідеї в життя. Так сталося і з "Пробігом до 100 тисяч бронежилетів".
Ми розуміли, що формат одноразового відкритого тренування дуже обмежує кількість можливих донатів, а міжнародний онлан-пробіг може залучити велику кількість людей.
На етапі обговорення ідеї я ще не знала, що мій чоловік у бронежилеті Львівьского Оборонного Кластеру, спільно з яким ми організовуємо пробіг. Про це вже дізналась пізніше, але загалом мені була дуже близька ця вся історія. Бо згадую лютий-березень, коли було дуже складно знайти бронижелет, або дуже великі суми називали, незрозуміло якої якості або просто не було нічого.
Спортсменка з медаллю, яку отримають учасники пробігу |
Важливість участі у "Пробігу до 100 тисяч бронежилетів"
Тут мова не про біг, не про змагання, а про те, що ти своєю участю у пробігу можеш долучитися до покупки бронежилету для людини, яка захищає тебе там, на передовій. Можливо саме цей бронижелет врятує чиєсь життя.
Я для себе чітко розумію, чому я це роблю, тому що бронежилети це фізично можливість захищати людей від куль, від обстрілів, від осколків. Це можливість, шанс, зберегти чиєсь життя. Біг – це лише інструмент для залучення, це мій інструмент, бо я сама спортсменка, бігунка.
Тут неважливо наскільки ти крутий, наскільки ти спортивний, які в тебе особисті досягнення на якихось дистанціях, це абсолютно неважливо. Це подія, щоб об’єднати людей, щоб допомогти нашим захисникам, щоб допомогти Україні і наблизити нашу перемогу!
Детальніше про те, як взяти участь в ініціативі, дізнайтеся на сайті пробігу.
Катерина Тарновецька, спеціально для УП. Життя