Українська правда

"Росіяни полювали на колону "швидких": історія медика, який брав участь у найбільшій евакуації за всю війну

- 24 січня 2023, 13:45

До повномасштабної війни нині нацгвардієць Дмитро Дрозд був цивільним медиком. Після 24 лютого став волонтером Червоного Хреста та брав участь в евакуаційних операціях цивільних з Бердянська, Мелітополя та Маріуполя.

Що змусило чоловіка стати військовим медиком – розповіли у Національній гвардії України, де нині служить Дмитро.

Будучи ще волонтером, чоловік брав участь у наймасштабнішій евакуації від початку великої війни РФ проти України. Тоді вдалося вивезти з нині тимчасово окупованого Бердянська 4,5 тисячі цивільних людей. В автобусі, яким керував Дмитро, було 40 маленьких дітей, троє з яких – з пневмонією.

"Російським окупантам було все одно – діти/не діти, хворі/не хворі. У трьох була температура 40. Дітям було погано. Перед нами їхали "швидка". Там була поранена дівчинка 12 років з пробитою уламком легенею. З нею сидів тато, вийшов водій швидкої. Дитина "біліє", потрібно було якнайшвидше дістатися до міста. Ось це все змушує рухатися далі…"

Нас навіть не хотіли випускати. Сказали, що будемо їхати далі у Мелітополь. Це було дуже страшно, тому що ми знали, що з Мелітополя дорога тільки одна. Нас фактично хотіли взяти у полон", – згадує медик.

Попри перепони та перевірки, які окупанти влаштовували "через кожен кілометр", евакуацію таки вдалося провести. Тоді цивільних привезли у Запоріжжя.

Читайте також: "Померла бабуся, дві собаки та улюблене місто": в мережі опублікували щоденник 8-річного хлопчика з Маріуполя

Дмитро розповів, як росіяни влаштовували перевірки на своїх постах:

"Людей роздягали, роззували, забирали телефони, гроші. Було не дуже приємно, але довелося сидіти і дуже міцно триматися за кермо, щоб не накоїти горя, тому що я думав за дітей, які їдуть зі мною".

Також медик брав участь в евакуації людей з маріупольського меткомбінату "Азовсталь". Вперше колона зі 150 автобусів та 50 машин "швидкої" туди відправилася 8 березня, однак окупанти нікому не дозволили тоді забрати цивільних.

"Нас не пропустили ні з боку Токмака, ні з боку Гуляй-Поля. На нашу колону тоді відкрили полювання. Нас намагалися обстріляти. З "Азовсталі" окупанти не дали нам вивезти жодної людини.

Коли ми поверталися, біля Василівки вони стояли з автоматами і перевіряли кожен автобус – щоб крім водія більше ніхто не знаходився у транспорті. Жодної доброї емоції – як від людини до людини – до дітей та цивільного населення я не побачив", – розповідає Дмитро.

Читайте також: "Я хочу додому, до Маріуполя". Записки волонтерки з Бердянська

За його словами, саме ця евакуація, якої не сталося, змусила піти служити у Національну гвардію України

"Після того, як  повернувся з Маріуполя 4 травня, більше не зміг спокійно дивитися на те, що відбувається навколо", наголошує чоловік.  

Перший бойовий досвід Дмитро отримав у Великих Новосілках наприкінці червня. Як бойовий медик, військовий "побачив там усе":

"Одну жіночку довелося діставати з "того світу".

Поранену Дмитро рятував під час мінометного обстрілу. Коли він дістався до жінки, та сиділа у калюжі крові, а потім впала на спину.

"Я шукав пульс. Він був дуже слабкий. У жінки були перебиті кістки двох ніг. Ми з водієм і санітаром швидко погрузили в автомобіль. Рятував я її уже в дорозі", – розповідає медик.

Найстаршій бабусі, чи є життя врятував Дмитро, було 89 років. Їй під час мінометного обстрілу уламком відірвало ікру на нозі.

Дмитру, як військовому медику, доводиться не лише рятувати життя, але і бачити смерть. Він розповів про випадок, коли людина померла у нього на руках.

"Як медик я почув у себе на руках останній удар серця. Приїхав до цивільної жіночки – її придавило плитою. До мого прибуття її витягнули. Коли я до неї доторкнувся, то відчув, як її серце билось останні раз. Я розумів, що уже нічого не можу зробити, тому що у неї був повністю роздроблений череп. Це була вчителька. Їй було 58 років. Мені залишалося її тільки відвезти".

Дмитро зізнається – за весь цей час надавав допомогу людям без страху і вагань. Каже, розумів, що це його робота.

"Я повинен рятувати людині життя", – підсумував військовий.

Читайте також: "Швидка" повернулася пустою. Як медики їздили рятувати людей з "Азовсталі"