Як це – бути веганом у війську. Історія командира інженерно-саперної роти полку "Азов" Інженера

Уродженець Маріуполя, у минулому викладач, а зараз командир інженерно-саперної роти полку "Азов" 37-річний Артем із позивним "Інженер" очищає українську землю від замінувань та вистежує ворога на південному напрямку України. 

Крім того, Артем упродовж дев’яти років дотримується веганства та поєднує гуманні переконання з веденням війни.  

"З 13-ти років я вегетаріанець, а веганом став 9 років тому – після Революції Гідності", – розповідає герой.

В інтерв’ю "УП.Життя" Артем "Інженер" розповів  про війну, власні рефлексії та веганство на ній.

Далі його пряма мова.

"Я знав про близьку війну та готувався до неї"

У цивільному  житті я викладач в університеті. Викладаю архітектуру, інженерію в КНУБА – Київському національному університеті будівництва та архітектури. До повномасштабного вторгнення я не мав особливого військового досвіду. 

Я знав про близьку війну та готувався до неї. Склав екстрені валізки, організовував курси з тактичної медицини. Ми з друзями зробили схрон в Київській області, з усім необхідним там спорядженням. Але в результаті ним скористалося лише декілька людей з десяти розрахованих через близьке розташування до фронту.

Та я не був готовий до такої тривалості та такої сильної інтенсивності боїв. Ми не думали, що російська армія зможе пробратися на Київщину. 

Командир інженерно-саперної роти полку "Азов" Інженер

"Мене ж веде в бій не ненависть, а любов"

Багатьом людям потрібна "раджа гуна" – відчуття пристрасті, щоб іти в бій. Мене ж веде в бій не ненависть, а любов. Я відчуваю, як земля палає любов’ю, вона веде в бій. Моїм внутрішнім викликом є не впустити ненависть в своє серце, а діяти з мотивів любові – дуже важливо. 

Не кожен повинен брати до рук зброю і йти вбивати. Чомусь люди сприймають цю війну наче з фільмів, де люди зі штиками біжать натовпом. Такого не відбувається. Моя війна в планшеті, до прикладу. Я ставлю точки нанесення артилерійських ударів, запрошую коригувальника і починаю туди "насипати". Залучаємо в дію квадрокоптери, знаходимо міни за допомогою тепловізорів. У нас є багато класних технологій, які допомагають знищувати ворога на відстані. 

Хлопці на нулі південного напрямку створюють танкові позиції в зоні бойових дій

Часто отримую питання "Чи стріляв ти з автомата у ворога?". В мене були протистояння з ворогом – затримував диверсантів, застосовував зброю, можливо, вбивав. Я не ставлю це собі за мету, тому що ця війна інакша. Моя місія – зберегти якнайбільше цивільних та бійців. 

Медитації та сон в сірій зоні

Психологічно це не просто, але мені допомагають медитації. Також за можливості займаюся йогою і ціґун (стародавнє китайське мистецтво саморегуляції енергії ці – ред.). 

Спершу бійці скептично до цього ставилися, потім звикли. До того ж я командир, що мені скажеш (сміється – авт.).

Я зупиняюся у безпечній зоні й впродовж декількох хвилин медитую чи сплю і їду далі на завдання. 

Упродовж 6-ти місяців Артем вів службу на південному напрямку – у Запорізькій та Донецькій областях. 12-го листопада "Інженера" перевели до військового наукового управління при генштабі.

"Великі копитні тварини гинуть найпершими через свої габарити"

Спершу люди чують вибухи вдалині, звикають до них, а потім вони переростають у прильоти в їхньому населеному пункті. Тоді вже жителі в паніці полишають домівки, не беручи зі собою тварин. Іноді зустрічаються виключення – завжди якась частина людей залишається. 

Ти риєш окопи, а поруч бабця випасає козу, виїхала ворожа БМП, здійснює обстріли, а бабця випасає козу. Їдемо по сірій зоні, бабця стоїть, галасує – ми зупиняємося, питаємо: "Бабцю, вивезти тебе?", а вона: "Та ні, синку, у мене дві корови. Довезіть мене лиш до корівника". Ми їй кажемо, що може там того корівника вже нема. 

Якось я бачив звільнених корів, що блукали просто поля – їхній корівник розбомбили ворожі ракети. Тоді я подумав: "Це визволення тварин, але воно не таке, як я того хотів". 

На жаль, з мого досвіду, великі копитні тварини гинуть найпершими через свої габарити – є висока ймовірність того, що уразяться вибуховою хвилею.

З одного боку, дикі тварини добре себе почувають – такої кількості фазанів, наприклад, зайчиків, шулік, беркутів, кроликів я ніколи ще не бачив у вільному пересуванні. 

Якось до мене прибилася свиня. Розумієш, що вона контужена. Вона не звикла харчуватися сама – от і помирає голодною смертю. 

Бачив, як хаскі бігала вулицями, але не бідувала – хапала курей. Мишей розвелося повно – котики теж не бідують, лисичок розвелося не менше – природний ланцюжок подекуди навпаки налагоджується та зміцнюється. 

Про перехід на рослинне харчування та перший досвід веганства в АТО

З 13-ти років я вегетаріанець, а веганом став 9 років тому – після Революції Гідності. 

Тоді я кардинально переосмислив своє життя, обміркував, чому мої друзі загинули, чому я залишився живий. За рік після того, у 2015-му я пішов в АТО волонтером. 

Довідка: І вегетаріанці, і вегани відмовляються від споживання м'яса та риби. Однак веганство – це суворіша форма вегетаріанства, яка забороняє вживання будь-яких продуктів тваринного походження, включаючи молочні продукти, яйця, мед, вироби зі шкіри, вовни та шовку.

Читайте також: Хто такі вегани, вегетаріанці, пескетаріанці, флекситаріанці, поллотаріанці та що вони їдять

Серед військових панує міф, що воїн повинен їсти м’ясо, щось жирне, холестеринове, некорисне, аби мати силу та стійкість. Я так не вважаю і дотримуюся веганства на війні.

Бути веганом в армії непросто. Упродовж першого місяця було найскладніше – тоді в нас не було нічого з веганської продукції. Та сьогодні ситуація значно змінилася на краще.

Перший час основні труднощі полягали в тому, що на територіях, які перебували в активній фазі бойових дій, магазини були переважно закриті або просто не було часу до них ходити, а тим більше готувати. Це було влітку, коли ми воювали на півдні України. Пізніше нас перевели на більш сприятливу для купівлі харчів територію.

Мене дуже підтримали запаси, які ми зробили з друзями, готуючись до війни. Також вдалося домовитися у солдатській їдальні, аби принаймні одна страва була веганська. Я не прихильник поняття "сухпай". У військових має бути повноцінне гаряче харчування, особливо взимку.

Влітку я зачасту харчувався великою кількістю фруктів, овочів і горіхів, які купляв у місцевих. Взимку ж сирого мало, тому в основному мій раціон тоді складається з круп, оброблених і консервованих овочів, супів. Замочую горіхи та гриби. Також нам волонтери прислали ящик тушонки "Зелупчі", теж гарно. 

Організованих поставок веганської продукції на фронт поки що немає. Але в кожній військовій їдальні можна домовитися, щоби готували щось веганське. Та часто немає змоги перевірити вміст продуктів, страв, а готувати собі окремо не завжди є можливість.

В Україні, попри війну, добре розвинена система доставки, і можна замовляти веганські напівфабрикати або консервації. В липні 2022 року я дізнався про громадську організацію "Кожна тварина", сконтактував з нею, і тепер ми періодично отримуємо від них веганські пакунки.

Вони збирають для військових-веганів сухпайки з їжею рослинного походження та вагомо урізноманітнюють наш раціон. Також я звик самотужки налаштовувати екосистему навколо – останнім часом почав готувати собі сам. 

На фронті, окрім волонтерів, мені дуже допомагали друзі і знайомі, у мене самого є виробництво веганських солодощів, тому з таким озброєнням хоч куди.

Комплект енергетичного озброєння військового-вегана

Довідка: 22 вересня 2022 року петиція "Про введення вегетеріанських та веганських сухих пайків для Збройних Сил України" зібрала необхідну кількість голосів для подальшого розгляду президентом. 6 жовтня Володимир Зеленський надав відповідь:

"Наразі слід зазначити, що норма харчування для військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які надають перевагу вегетаріанським продуктам харчування, відсутня. Ураховуючи вказане вище, я звернувся до Прем’єр-міністра України Д.Шмигаля з проханням опрацювати порушене в електронній петиції питання".

М’яка веганізація

Я воюю на південному напрямку – на межі Запорізької та Миколаївської областей. Нещодавно почав періодично їздити в Запоріжжя – там завжди можна знайти якісь веганські сосисочки. Ми поставили зі спільниками ще один еко-холодильник. Єдине, що мої воїни не вегани, але в полку є три вегетаріанці. 

На днях до мене підійшов командир-начальник штабу й звернувся з проханням: "Слухай, тільки не віддавай своїм воїнам наказ не їсти м’яса". 

Армія не завжди добровільна річ – доєднатися до лав борців можна добровільно, а от із виконанням наказів командира вже складніше.

Я відповів, що звісно не буду їх силоміць перетягувати у це. Я не підтримую насильницьких принципів. Напхав холодильник веганськими сосисками, побратими їдять їх і кажуть, що ті як справжні. А я відповідаю, що веганські сосиски і є справжні!

Нещодавно я придбав чорну і червону веганську ікру з водоростей. Не став нікуди викладати ці фото, бо ще скажуть, що ми, воїни, зовсім зажиріли – ніхто ж не знає, що то веганська їжа. І теж поставив в холодильник штабу – хлопці поїли її і кажуть, що вона смакує як звичайна рибна ікра.

Для мене неважливо, щоб їжа була схожа на тваринну. Я це застосовую як своєрідний сталкінг для того, щоб схилити більшу кількість людей до веганства.