"Б'ємося за садок вишневий коло хати": як українці у День Шевченка закликають виконувати його заповіт

9 березня виповнилося 209 років зі дня народження українського поета та художника Тараса Шевченка.

Другий рік українці відзначають народження Великого Кобзаря в умовах повномасштабної війни. Вірші поета, його заклики, пророцтва та заповіт сьогодні є дуже актуальними. Вони надихають на боротьбу з ворогом.

"Дивовижно, як слова з середини 19 століття надихають боротися за незалежність у 2022. Шевченко – наш пророк, це точно", – пише депутатка Київської міської рада Ксенія Семенова.

Ксенія Семенова також звернула увагу на те, що 9 березня зранку росіяни привітали українців з днем народження Кобзаря ракетною атакою.

Колега Ксенії Семенової по Київраді – депутат Григорій Маленко також впевнений, що ранкова ракетно-дронова атака – це саме до дня народження Кобзаря.

"Бо для них Шевченко – це ще один маркер всього українського. А все українське – вони ненавидять. Як вони не намагалися оголосити Тараса Григоровича "русским писателем" – не виходить забути, що він один із головних ідеологічних ворогів імперії в її історії", – пише Григорій Маленко.

Утім, на думку депутата, жодна ракетна атака не змінить результату, який напророкував Кобзар:

І на оновленій землі

врага не буде, супостата,

а буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі.

Поет Володимир Стецюк згадав 9 березня "поетичну істерику" російського поета Йосипа Бродського, який після проголошення Україною незалежності, написав свій відомий українофобський вірш:  

Время покажет "Кузькину мать", руины,

кости посмертной радости с привкусом Украины.

…Будете вы хрипеть, царапая край матраса,

строчки из Александра, а не брехню Тараса.

За словами поета, обіцяні поетом-імперцем руїни в Україні здійснилися, бо "московська орда таки прийшла показати українцям "Кузькіну мать".

"Однак у країні, яка бореться за свою свободу, повсюди лунають не "строчкі із Александра", а поезії Тараса, що надихають на боротьбу з імперією всесвітнього зла", – пише Володимир Стецюк.

Викладачка Катерина Хоптинська розповідає, що у 12 років перечитала Олександра Пушкіна і Тарса Шевченка.

"З тих пір, мені все ясно і про Росію і про нас. Саме тому, коли мені щось кажуть про велич росіян, я тихо усміхаюсь у вуса Тараса Григоровича",– каже вона.

За словами Катерини, творчість Шевченка вразила її тому, що Тарас Григорович тонко підмічав усі соціальні процеси та емоційно описував їхні недоліки.

"Шевченко живий. Він писав про живе, про болюче, про неминуче. Той, хто каже, що Шевченко – це про образ жертви, взагалі не розуміє нічого. Шевченко той ще троль, та дядько з таким тонким відчуттям світу, долі та місця людини в цьому, що я не знаю чи є сенс взагалі порівнювати його з кимось", – вважає викладачка.

Деякі користувачі на день народження Тараса переосмислюють його образ.

Наприклад, Укрзалізниця зобразила Шевченка мандрівником, який подорожує Україною сучасним потягом.  

"Чугунка, кована дорога, залізний шлях – такими словами Тарас Шевченко називав залізницю, яку в його часи тільки почали будувати. А от уявіть, якби Тарас Шевченко подорожував українською залізницею, то скільки б неперевершених поетичних рядків і художніх картин він ще б написав, милуючись краєвидами з вікна вагона", – кажуть в організації.

Медик Руслан Буяновський пропонує такий образ Кобзаря – молодого і без вусів.

Журналістка Наталя Гуменюк публікує своє фото під бордом у звільненій Балаклії, з якого українські військові відклеювали нагадування про "русскій мір" і побачили шевченкове "Борітеся - поборете".

"Час від час запитую у знайомих, що воюють, про настрої на фронті, уточнюючи питання таким чином: "що кажуть, за що воюють "садок вишневий?". Ага "садок вишневий". І от цих двох слів – з ким би не говорила – достатньо, щоб зрозуміти, про що я. І ми погоджуємося, що попри всю злість до ворога, більшість воює за те, щоб швидше повернутися додому", –  каже Наталя Гуменюк.

Військовий Руслан Каганець звертає увагу на те, що у відомому вірші "Заповіт" всі дієслова вжиті у наказовому способі.

"Поховайте, вставайте, порвіте, окропіте". Кобзар знав майбутнє. Кобзар дав наказ. За нами залишилось виконати його волю! "І вражою злою кровю волю окропіте...",– пише він.

Читайте також: "Не читав Достоєвського, але хоче блиснути ерудицією": реакції українців на слова Папи про росіян