"Окупанти, як казкові ліліпути": історія нацгвардійця із позивним "Гулівер"

Військовослужбовець із позивним "Гулівер", який служить у 5-ї Слобожанській бригаді, звик бути найвищим серед побратимів.

Своє псевдо чоловік обрав не лише через зріст – війна для нього мов "Мандри Гулівера" в оточенні ліліпутів з роману Джонатана Свіфта, розповідають у Національній гвардії.

"Окупанти, що казкові ліліпути – злобні істоти без честі та сумління", – мовить військовий.

У 5-й Слобожанській бригаді Нацгвардії розповідають, що Юрій (справжнє ім’я військового) – кулеметник. Чоловік закінчив професійно-технічне училище як автослюсар, втім не встиг попрацювати за фахом, бо призвали в армію.

Військовий із позивним "Гулівер". Усі фото: 5 Слобожанська бригада НГУ

"У 90-х служив строкову у військовій частині 3027, спецпідрозділ "Барс". Це був тодішній аналог Національної гвардії. Тож, можна сказати, що я стояв біля витоків НГУ", – сміється "Гулівер", додаючи, що "армія назавжди змінила його життя".

Після армії чоловік 5 років працював у СІЗО, потім – комірником та у ливарному цеху на Харківському тракторному заводі.

"Робота була важка, шкідлива, але платили гарно", – розповідає "Гулівер".

У 2014-у році чоловік добровольцем пішов на фронт, втім через травму ноги, яку отримав на заводі, його записали "у запас".

Чоловік звик трохи сутулитися в компанії людей, які нижчі за нього

До повномасштабного вторгнення Юрій мешкав у Харкові на Північній Салтівці. Коли район почав потерпати від російських ракет, чоловік вивіз родину й пішов у "військкомат" (територіальний центр комплектування та соцпідтримки).

"У мене був непоганий військовий вишкіл, тому цього разу взяли без питань. Три "нулі" вже за спиною: Балаклія, Куп’янськ, Кремінна… Важко буває, але позиції тримаємо.

Страх присутній, але є речі важливіші за нього. Треба розуміти, для чого ми тут зібралися, ми ж не клуб за інтересами, ми спільну справу робимо. Якщо всі підемо у відмову, то і країни не буде. Треба страх свій ховати. Стоїмо заради майбутнього України! Щоб воно було!" – розповідає Юрій.

Днями Юрія представили до високої державної нагороди

Чоловік додає, що після перемоги України у війні мріє повернутися на попередню роботу, де для нього тримають місце.

З нетерпінням військовий чекає зустрічі із родиною.

"У мене дружина і троє дітей. Дружина невисокого зросту у мене, до речі. Гулівер та Дюймовочка. Таке у нас щастя", – з посмішкою мовить чоловік.

Раніше ми розповідали історію військового, який вибрався з палаючого танка.

Читайте також: "Цей позивний мене оберігає": історія нацгвардійця "Пастора"