Як допомогти першокласнику адаптуватися до школи: поради батькам

Адаптація першокласника до школи – це довготривалий та складний процес. Кожній дитині він дається по-різному.

Нові люди, дисципліна, однолітки, з якими не завжди легко знайти спільну мову, можуть впливати на дитину та викликати труднощі у пристосуванні до нового формату життя. Інколи це може проявлятися дратівливістю, агресією чи відсутністю мотивації.

"УП.Життя" поспілкувалися з батьками дітей, які проходять адаптацію до школи. А також з дитячими психологинями Світланою Ройз та Анною Покровською розбиралися в тому, як проходить адаптація першокласника, що на неї впливає, що потрібно знати та (не)робити батькам.

"А навіщо мені туди ходити?"

Син Катерини Ільченко, Олексій, пішов до школи добре підготовленим до навчання. Олексій не ходив на підготовчі групи, але, за словами мами, мав хороших вихователів у садочку і вчителя вдома.

Катерина за освітою педагог, то ж самостійно готувала сина, до школи хлопчик уже вмів читати та рахувати. . Але за спостереженнями мами, завчасна підготовка навпаки знизила мотивацію хлопчика.

"В нашому випадку ця підготовка зіграла гіршу роль, тому що дитині зараз в школі нудно. Він майже все знає і не розуміє, чому він повинен туди взагалі ходити, якщо він це уже вивчив", – ділиться мама першокласника.

А от щодо емоційної підготовки, Катерина зізнається, що тут зʼявилася прогалина: Олексію важко всидіти на місці під час уроку.

"Я розумію, що потрібно було більше пояснювати, що у школі буде дисципліна. Проте, ми не хотіли лякати його цим, щоб йому подобалося і було щось нове.

У нас НУШ (нова українська школа – ред.) дитина може встати посеред уроку і йти до когось за парту – це нормально, їх не змушують сидіти весь час. Максимум, можуть зробити зауваження. Але діти бувають різні, і я розумію, що комусь це зауваження допоможе, але не моїй дитині".

Першокласник Олексій з мамою Катериною. Фото: Катерина Ільченко

Вчитель для Олексія поки не є авторитетом, тому зауваження не діють. Ба більше, ділиться Катерина, батьки сприймали школу як осередок соціалізації, нових знайомств та вражень, а от син поки ставиться до цього протилежно, наголошуючи мамі, як йому сумно.

"Можу сказати, що адаптація у нас ще не пройшла: ні в дитини, ні в сімʼї, – підкреслює мама першокласника. – Син з радістю йде до школи, але не сильно вмотивований бігти туди щодня.

Нещодавно ми робили якісь завдання, і в нас почалась розмова про домашнє навчання. І сину ця ідея сподобалася більше, ніж вставати щодня о 7 ранку в школу. Не можу сказати, що у мене домашня дитина, але він поки не може знайти мотивацію".

Діти в класі Олексія адаптацію проходять по-різному. Однією з причин цього, припускає Катерина Ільченко, є різний темп розвитку. Адже саме на цей період у дітей припадає криза 7 років, яка у когось уже сталася, а когось лише наздоганяє.

"У нас в класі є хлопчик, який сильно бʼється, і це проблематично. Ми поки не турбуємо нікого, бо в кожного своє болить, розуміємо, що в нього таким чином проходить адаптація.

У мене завжди була орієнтація на свою дитину, я можу впливати лише на неї. Якщо я бачу, що йому там з кимось некомфортно, його ображають і таке інше, то кажу: "ти не спілкуєшся, не підходиш, перемикаєшся, підходиш до вчителя", – розповідає вона.

Натомість донька Наталії Бушковської, Віра, влилася в шкільний ритм швидко. Жінка розповідає, що доньку добре підготували до школи в садочку.

Першокласниця Віра з мамою Наталією. Фото: Наталія Бушковська

Не менш важливу роль зіграла й перша зустріч з вчителькою та однокласниками перед початком навчання.

"Ми з батьками зустрілись всі на майданчику біля школи 3-го серпня і діти вже знали один одного 1-го вересня. Але найкраще спрацювала перша зустріч з вчителькою. Вона її дуже тепло прийняла, все показала, і Віра відразу захотіла йти в школу", – ділиться Наталія.

Також доньці допомагають і ритуали, які створили разом з батьками. Це, зокрема, збирання шкільного рюкзака, проводжання до школи з собакою та улюблений ведмедик у руках.

"Вона боялась забути, як звати вчительку. Ми купили блокнотик, записали туди і вирішили, що вона буде підглядати. Крім того, її мотивує тягнутися до школи старший брат, який зараз навчається в 4 класі", – розповідає мама першокласниці.

Що впливає на адаптацію дитини до школи

За словами психологині Анни Покровської, адаптація дитини поділяється на два великі аспекти: фізична та психоемоційна.

Фізична адаптація містить не тільки розвиток дрібної та великої моторики, а й вміння дитини відчувати своє тіло, контролювати емоції, фіксувати, коли вона втомлена.

Також важливо, щоб дитина вміла розпізнавати знаки свого тіла: коли вона хоче їсти, пити, сходити в туалет.

"Буває так, що коли дитина потрапляє в школу, починає відчувати настільки великий рівень тривоги, що забуває ходити до туалету, перевтомлюється. Тому для мʼякої адаптації батьки повинні готувати дитину і в тих аспектах", – наголошує психологиня.

Початок шкільного життя – це також додаткове фізичне навантаження на організм дитини/Deposiphotos

Школа – це додаткове фізичне навантаження для дитини. Якщо вона з дитинства спостерігається в невропатолога чи має проблеми з травленням, то батькам потрібно врахувати ці особливості при підготовці до школи, проконсультуватися з дитячими лікарями та спеціалістами.

"Інколи ми кажемо дітям: "там тобі буде дуже цікаво, ти будеш дізнаватися нове", але ми не кажемо, що це буде навантаження, зокрема фізичне. Гарно, якщо у дітей розвивається моторика, сенситивний розвиток, щоб дитина могла переносити шкільне навантаження та мʼяко адаптуватись", – підкреслює Анна Покровська.

За словами психологині, більшість батьків готують дітей до шкільного життя, саджаючи їх за парти ще в дошкільному віці. Проте цей підхід не завжди працює.

"Фізично винести навантаження, сидячи за партою, складно навіть школярам молодшої школи. Складно тому, що діти не можуть задовольнити свою потребу у русі. Адже дуже багато педагогів вимагають, щоб дитина рівно сиділа, підіймала руку, тримала спину.

Насправді довгі м'язи спини, які дозволяють тримати дитині рівну позу втомлюються вже через три хвилини і вона починає лягати на парту, шукати собі якусь підпору", – додає вона.

Дітям в першому класі важко всидіти рівно за партою більше трьох хвилин/Deposiphotos

Експертка пояснює, що мозок дитини розвивається не лише, коли вона читає чи щось вчить, а й під час активного руху. Спорт і фізичні вправи в дитинстві корисні для розвитку моторного контролю (коли дитина здатна контролювати свої рухи та відчувати тіло) та когнітивних здібностей (оцінювати, аналізувати, порівнювати інформацію).

Анна Покровська радить більше часу проводити у русі. Наприклад, можна виконувати кінезіологічні вправи, що сприяють розвитку координації тіла і рухових навичок:

Вправа "Вісімки"

• Початкове положення – стоячи.
• Закрийте очі і пальцями однієї руки проведіть перед очима горизонтальну вісімку.
• Слідуйте закритими очима за рухами пальців.
• Продовжуйте малювати, збільшуючи розміри вісімки.
• Відпочиньте і відкрийте очі. Перевірте різкість зору.

Вправа "Вісімки ліктями"

• Початкове положення – стоячи.
• Розведіть ноги в сторони і злегка зігніть їх в колінах.
• Руку зігніть в лікті і проведіть половину горизонтальної вісімки правим ліктем.
• Очі повинні стежити за рухами ліктя.
• Змістіть центр вісімки назад.
• Виконайте те ж саме з лівою стороною.

Вправа "Крила"

• Поставте ноги на ширині плечей, розслабте коліна.
• Потрясіть руками і трохи зігніть лікті, щоб долоні були перед вами.
• Уявіть, що у ваших руках пензлі і ви малюєте вісімки. Спробуйте робити це двома руками одночасно.
• Підборіддя повертайте разом з рухами рук.
• Повторіть кілька разів, поки не відчуєте, що руки рухаються в такт без зусиль.
• На вдиху нахиліться вперед, спираючись на шкарпетки. На видиху відхиліться назад. Ще раз глибоко вдихніть.

Вправа "Малюючий слон"

• Початкове положення – стоячи або сидячи.
• Коліна злегка зігніть.
• Нахиліть голову до плеча.
• Іншу руку витягніть руку вперед і малюйте те, що бачите, великими мазками.
• Потім повторите те ж з іншою рукою.

Крім фізичного, потрібно памʼятати й про емоційно-психологічний розвиток дитини, каже дитяча психологиня.

Варто приділити увагу тому, яке ставлення у родини до школи.

"Якщо ми готуємо дитину до школи, наче на екзамен, і говоримо, що її дитяче життя закінчилося, то для неї це створює ще більше навантаження. За кілька місяців у дитини може порушитися концентрація уваги та зникнути мотивація. Оскільки вона буде відчувати сильне напруження, хвилювання і це виллється у негативний чи навіть депресивний стан", – додає психологиня.

Дитинство потрібно залишити для того, щоб адаптуватися до навчального процесу.

Важливо розуміти, що до навчання в школі основна діяльність дітей – це гра. У ній дитина соціалізується, стає більш контактною, здобуває соціальні навички. Це, зокрема, позитивне ставлення до себе, вміння контролювати свої емоції, ставитися до помилки чи програшу без великої тривоги.

Важливо, щоб дитина адаптовувалася до навчання через гру/Deposiphotos

Без цих навичок дитині буде складно адаптуватися до шкільного життя. Проте, процес адаптації є індивідуальним для кожного. Тому перед школою потрібно перевірити психологічний та емоційний стан дитини.

"Батьки, які бачать, що дитина дуже чутлива, повинні розуміти, що у школі всі процеси будуть більш збуджені. Події будуть швидко розвиватися, нові люди, навчання –це буде психоемоційне навантаження.

Також можна констатувати, що в дітей є хронічний стрес через повномасштабну війну і всі вони зараз гіперчутливі. Тому для дітей важливо знижувати навантаження, давати їм можливість розслаблятися, релаксувати, багато рухатися", – розповідає Покровська.

За словами психологині, рух для дітей є важливим, адже саме так вони знімають напруження. Можна помітити, що інколи діти просто бігають по колу без жодної мети. І це нормально, так вони розвантажують свою психіку.

Ось кілька фізичних вправ, які можна робити з дітьми, щоб допомогти їм розслабитися та зняти мʼязову напругу:

Вправа "Квітка і свічка"

Це проста техніка релаксації, яка сприяє глибокому диханню.

Уявіть, що в одній руці ви тримаєте квітку з приємним запахом, а в іншій – повільно палаючу свічку. Тоді:

• Повільно вдихайте через ніс, відчуваючи запах квітки.
• Повільно видихайте через рот, коли задуваєте свічку.
• Повторіть кілька разів.

Вправа "Пір’їнка і статуя"

• Уявіть, що ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд.
• Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся!
• Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі.
• Повторіть декілька разів. Переконайтеся, що закінчите пір’їнкою в розслабленому стані.

Вправа "Лимон"

• Уявіть, що у ваших руках є лимони.
• Сильно стисніть лимон, щоб вичавити весь сік - стискайте, стискайте, стискайте.
• Киньте лимони на підлогу і розслабте руки.
• Потім повторюйте, поки не отримаєте достатньо соку для склянки лимонаду.
• Після останнього стискання і кидка струсіть руки, щоб розслабитися.

Вправа "Черепаха"

• Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку, і ніби раптово почався дощ.
• Щільно згорніться калачиком під панциром десь на десять секунд.
• Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панцира та продовжити розслаблену прогулянку.
• Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

Вправа "Лінивий кіт"

• Уявіть, що ви ледачий кіт, який щойно прокинувся після довгого сну.
• Широко позіхніть;
• Можете муркати, нявкати;
• Потім повільно, як кіт, витягніть руки, ноги, спину і розслабтеся.

Етапи адаптації дитини до школи

Адаптація – процес індивідуальний, поступовий і складається з кількох етапів.

Просторова адаптація

Дітям важливо фізично адаптуватися до приміщення, де вони будуть навчатися, знати, де розташований їхній клас, туалет, чи є місце, де вони можуть побути в тиші. Їм часто потрібно перезавантажуватися, коли занадто голосно у класі.

Адаптація до вчителя та колективу

"Не у всіх до школи є досвід перебування в дитячому садочку або колективі. Діти, у яких його не було, можуть відчувати більший стрес, їм потрібно будувати соціальні навички з нуля", – наголошує Анна Покровська.

При цьому в більшості дітей ще немає досвіду, щоб зрозуміти основи і норми соціального життя. Їх будує вчитель у класі, який відіграє значну роль в адаптації дитини.

"Вчитель – це головна фігура у школі, яка опікується дитиною. У них повинен бути такий звʼязок, щоб дитина відчувала, що вчитель не лише навчає і перевіряє помилки, а й допомагає, підтримує. З вчителем не має бути страшно помилитися, запитати чи покликати на допомогу", – наголошує психологиня.

Якщо у відносинах з вчителем є напруга, то дитина не буде емоційно відкриватися. Це вплине на її самопочуття в школі.

Найчастіше проблеми з адаптацією у дітей проявляються саме через те, що вони не почуваються затишно та безпечно в шкільних колективах. Але боятися негативних моментів не потрібно.

"Треба розуміти, що діти ще емоційно незрілі, з різним настроєм та цінностями зі своїх родин. Підтримка дитини і допомога їй у спілкуванні в школі важлива й зі сторони батьків.

Якщо після школи є можливість неформального спілкування, зустрітися разом з батьками, провести спільний квест для дітей – це допоможе дитячому колективу сприймати один одного краще", – каже Покровська.

Адаптація до навчання

Одним з основних завдань дітей у школі є навчання. Проте психологи наголошують, що воно не має стати ключовою діяльністю дітей.

"Я проти, коли дітей налаштовують так, типу вони вже дорослі і садочок залишився позаду. Це неправильний підхід, адже дитину також можна налаштувати на працю й через гру", – каже Анна Покровська.

Адаптуватися до школи дитині може допомогти неформальна зустріч з батьками та новими однокласниками/Deposiphotos

Адаптація до школи для дитини має бути новим, цікавим процесом, в якому всі зважають на її емоційний та фізичний стан.

"Інколи батьки зустрічають дуже виснажену, засмучену дитину після школи і питають: "а які оцінки ти отримала? як написала контрольну?". То діти розуміють, що їхні відчуття не важливі, важливий лише результат", – продовжує психологиня.

Читайте також: Як реагувати на оцінки дітей та навчити їх цінувати свої досягнення: поради батькам

Має бути також повноцінна гармонійна сторона життя, яка повʼязана зі шкільним розвитком та адаптацією. Школа – це лише одна із частин життя для дитини і її дитинство ще продовжується.

Для дитини бути дуже активною і не тримати увагу 40 хвилин – це нормально, для цього треба звикати, заохочувати дитину через гру, спілкування та співпрацю.

Як полегшити адаптацію дитини: практики для батьків

Психологиня Світлана Ройз наголошує на кількох блоках, які варто пройти під час підготовки, а згодом і протягом самої адаптації дитини до школи.

Налаштування рутини та режиму дня

Сімʼї важливо почати рано прокидатися не 1 вересня, а кілька днів наперед, щоб у дитини було більше часу адаптуватися до нового режиму.

Також до звичної рутини варто додати більш емоційні дії. Наприклад, дозволити дитині самостійно збиратися до школи: обрати зошити чи одяг, скласти рюкзак, приготувати взуття чи обрати іграшку, яку понесе з собою.

Дитині важливо мати "робочий" простір. Його важливо відділити від домашнього. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу, запевняє психологиня.

Безпека

Якщо дитина навчається офлайн, варто зафіксувати, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, як і коли виходить на зв'язок із батьками.

Також варто зайти до школи разом з дитиною ще перед навчанням. Дітям важливо "тілом відчути" місце, де вони будуть знаходитись. Доторкнутись до парти, піти до туалету, побачити їдальню і відчувати при цьому, що це безпечний простір.

Відносини

За словами Світлани Ройз, у дітей перед початком навчального року завжди буває багато тривоги – чи приймуть її однокласники, чи знайде вона своє місце в класі.

"Для дітей, що після навчання онлайн переходять в офлайн формат може бути одночасно багато різних почуттів – і радість, і тривога. Прекрасно, якщо діти зможуть озвучити те, що їх турбує", – наголошує психологиня.

Дитині важливо побачити вчителів наперед, найкраще – познайомитися для кращої адаптації особисто.

Самооцінка та емоції

Сором, провина, тривожність, самотність, відчуття неспроможності – це можливі наслідки травматизації та хронічного стресу. Початок шкільного життя може посилити ці стани. І дітям точно потрібна підтримка. І перше, що нам потрібно створювати – простір безпеки та близькості поруч з дорослими.

"Дітям важливо відчути і почути від батьків, що вони здатні вчитися, здатні хоч щось контролювати та створювати в світі, який неможливо проконтролювати і який руйнується. Це начебто загальні слова, але вони важливі", – підкреслює Світлана Ройз.

Довготривале переживання стресу може призводити до двох протилежних реакцій: гіперактивність та загальмованість. Важливо пам’ятати, що після того, як дитина відчула безпеку, вийшла зі стану ступору, вона може демонструвати роздратування, агресію, надмірну активність. Це нормальний процес. Але потрібно бути готовим цю активність скеровувати.