Читання на виживання: як із допомогою книжок стабілізувати психіку дітей
Як читати з дітьми, яких тригерить кожен гучний звук, чи варто давати їм книжки про війну й де створити безпечний для читання і навчання простір, якщо бібліотеки і школи російська армія фізично знищує, а на відновлення потрібні мільярди доларів?
Відповіді на ці питання обговорили під час дискусії про освіту й читання під час війни, що відбулася в межах Всеукраїнської інформаційно-просвітницької тематичної акції "Національний тиждень читання" у с. Богданівка на Київщині. Під час окупації в Богданівській школі російські військові облаштували свій штаб, а відступаючи, спалили його.
До розмови про вплив війни на освіту й читання в Україні долучились:
- Людмила Дейко, директорка Богданівської гімназії;
- Тетяна Стус, письменниця, засновниця проєкту підтримки дитячого читання "BaraBooka", керівниця лабораторії дитячого читання НЦ МАНУ;
- Анна Новосад, СЕО SavED – фонду, який відновлює доступ до освіти в громадах, що постраждали від війни;
- Ольга Русіна, дитяча письменниця;
- Юлія Дичук, керівниця редакції дитячого та підліткового мовлення цифрових платформ Суспільного.
Запис дискусії можна переглянути за посиланням.
Як заспокоїти дитину, що тривожиться?
Бути батьками – це брати на себе відповідальність не лише за добробут, а й за психологічну стійкість дітей. Коли гуде сирена чи діти просто відчувають тривогу, бояться і хвилюються, завдання дорослих – стабілізувати дитячу психіку, повернути її назад у спокійний стан.
Тетяна Стус радить робити це з допомогою книжки і спільночитання:
"Контакт із книжкою – це найбільш безпечний спосіб повернути дитину у звичайний для неї стан дитинства. Через книжку ви переводите дітей у світ, який допоможе згадати їхні стабільні стани: як вони сміються, граються, бавляться. До того ж спільне читання з дітьми – це ваша особлива можливість просто побути разом, сісти поруч, обійнятись, показати свою турботу".
Контакт із книжкою – найбільш безпечний спосіб повернути дитину у "стан дитинства". Фото: Wavebreakmedia/Depositphotos |
Взаємодія з книжкою може сформувати в дитини позитивний асоціативний ряд: "Коли я з книжкою, мені цікаво й безпечно". Ольга Русіна згадує історію своєї читачки:
"Влітку минулого року написала дівчина і сказала, що її молодша сестричка боялась ходити в укриття. Тоді старша почала брати із собою книжку і в сестри вибудувалась асоціація: зараз ми йдемо в укриття, там будемо читати книжку. І дівчинка перестала боятись, бо розуміла, що в підвалі буде якесь приємне й цікаве проведення часу. Така практика допомогла цій маленькій дівчинці відволіктися від повітряної тривоги й підвалу".
Проте батькам і педагогам варто бути готовими до того, що діти запитуватимуть про війну. Тетяна Стус радить не замовчувати цю тему:
"Сирена чи будь-який інший різкий звук може тригерити дитину й повертати в момент тривожності. Потрібно вміти з ними про це говорити. Пояснюйте стільки, скільки дитина може осягнути. Читайте книжки, багато є у вільному доступі. Говоріть не лише про війну, а і про мир. Перемикати увагу краще літературою, яка не пов’язана з війною".
Як заохочувати дітей читати більше і краще?
Анна Новосад поділилась результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022:
"Українські 15-річні відстають у читанні на 2,5 роки від 15-річних в Естонії, Польщі чи Словаччині. Тобто нашим дітям треба провчитися ще 2,5 роки, щоб досягнути результатів ровесників за кордоном. Це оцінка не швидкості читання, а здатності зрозуміти основну думку, виокремити судження автора, відрізнити факт від вигадки тощо.
Інформації багато, ми фактично читаємо лише заголовки. А це все впливає на розуміння та аналіз інформації. Згадайте, скільки разів ми велися на ІПСО про наступ із Білорусі і ядерний удар. Досі читання конкурує з пропагандистськими історіями та російським контентом".
"Те, наскільки діти хочуть читати, залежить і від того, що ми маємо у своїй бібліотеці. Раніше до нас не ходили. А коли виставляємо в групу, що в нас з’явились новинки сучасної літератури, діти приходять і кожен для себе знаходить якусь цікаву книжку. Раніше такого не було, бо не мали сучасних видань", – говорить Людмила Дейко.
Те, наскільки діти хочуть читати, залежить і від того, що ми маємо у своїй бібліотеці. Фото: przemekklos/Depositphotos |
Проєкт BaraBooka вже 10 років займається питанням, як заохотити дітей читати більше і якісніше.
"Попри кліше, що діти не читають, може виявитися, що дорослі просто не допомогли їм відчинити правильні двері", – вважає Тетяна Стус.
Читайте також: 42% українських підлітків не знають математики на базовому рівні. Про що свідчать результати PISA-2022
Практичні поради батькам, як прищепити дітям любов до книжки:
- Насамперед питайте, що подобається дитині. Якщо каже, що любить котиків, шукайте книжечки про котів. Якщо динозаврів – читайте про динозаврів. Якщо просить літературу про економіку чи психологію, не обмежуйте.
- Дозвольте обирати книжки просто за обкладинкою. Довіртесь дитині.
- Розважайтесь, читаючи. Момент взаємодії із книжкою має бути моментом відпочинку, розслаблення, а не напруги.
- Пропонуйте сучасні книжки. Змінюються покоління і змінюється сприйняття. Це нормально, що діти не сприймають великі масиви щільних текстів, їм легше засвоювати розріджену й візуалізовану інформацію.
- Зацікавте красивими ілюстраціями або персонажем, з яким малеча може себе ототожнювати.
- Пропонуйте аудіокнижки. Деякі діти не можуть спокійно всидіти з книжкою в руках, але можуть слухати аудіо, малюючи, наприклад.
Крім того, зацікавлювати дітей книжковими історіями допомагають живі тематичні зустрічі з бібліотекарями чи письменниками. Ольга Русіна говорить, що дедалі частіше отримує запрошення долучитись до таких заходів:
"Думаю, так ми частково закриваємо потребу дітей у психологічній підтримці. Часто батьки не можуть її надати, бо самі травмовані. Зустрічі мають бути емоційними, інтерактивними. Діти мають ототожнювати себе з героями книжок, які мають якусь суперсилу. Це повертає дітям суб’єктність, якої бракує. Ми ніби виходимо з парадигми, що мусимо підкорятися обставинам, у спосіб мислення, що навіть у цих обставинах я можу щось.
У дітей бувають дуже цікаві міркування: хтось каже, що його суперсила – це спати. Звучить смішно, на перший погляд, але хлопчик пояснює: "Коли я добре сплю, то відновлююся і прокидаюсь сильнішим". Такі інтерактиви відновлюють дітям внутрішній ресурс".
"Діти мають ототожнювати себе з героями книжок, які мають якусь суперсилу". Фото: fotosedrik/Depositphotos |
Також, на думку Ольги, інструментом інтеграції книжки в щоденне життя можуть бути соцмережі:
"Підлітки ведуть букблоги, пишуть рецензії, сперечаються в коментарях. Це добре, це їхня ресурсна практика".
Читайте також: Агенти змін. Як діти, що пережили окупацію Київщини, відроджують шкільне мистецтво і друкують деталі для дронів
Кілька слів про відбудову простору, у якому діти можуть навчатися
Сьогодні Росія зруйнувала кожну 10-ту українську школу, а відновлення доступу до освіти відбувається повільніше, ніж хотілося б.
"Питання шкіл у населених пунктах це і питання безпеки зокрема. Коли діти з Богданівки перебувають у дорозі до сусідньої Рудні, і починається повітряна тривога, вони не мають, де заховатися. Це небезпечно. До того ж попри війну село розвивається, народжуються діти. Школа нам потрібна", – говорить Людмила Дейко.
Анна Новосад переконана, що попри те, що наразі немає достатньої кількості коштів для цієї мети, "мають бути швидкі й дешеві рішення, щоб діти могли вчитися вже".
"Найстрашніше, що ситуація з пошкодженими освітніми закладами може нормалізуватись і забутися. На Миколаївщині чи в Харківській області ми робимо цифрові освітні центри, переобладнуємо на школи будинки культури, робимо школи під землею. Але там інший контекст: масштаб руйнувань такий, що, напевно, не відбудуєш кожну зі шкіл навіть, якщо в міста повернуться всі діти. Це просто мільярди доларів.
Потрібні проміжні рішення. Наприклад, за підтримки партнерів USAID і за погодженням керівництва громади будемо в Богданівці встановлювати хорошу модульну школу для старшокласників", – ділиться планами Новосад.
Матеріал створено Мар'яною Осадчук в рамках спільного проєкту Української правди та Lviv Bookforum, що реалізовується за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID "Зміцнення громадської довіри (UCBI)".