Булькають, мукають і плачуть, як діти: 8 птахів, які видають незвичні звуки

Олена Барсукова — 9 січня, 09:05
Булькають, мукають і плачуть, як діти: 8 птахів, які видають незвичні звуки
Казуар вражає голосним риком
Фото: BirdImages/Getty Images

Птахи, які ґелґочуть, цвірінькають чи каркають, є звичними для українців. Навіть папуги, які можуть імітувати людське мовлення, вже мало кого дивують.

Та чи знаєте ви, що деякі птахи можуть видавати звуки бензопили, плакати, як немовлята, чи виконувати композиції, не гірші від класичної музики?

"УП. Життя" зібрала цікаві факти про 8 птахів, чиї звуки вразять навіть прискіпливих музичних критиків. Для цього ми використали матеріали American Bird Conservancy та eBird.

Дитячий плач

РЕКЛАМА:

Корора або маленький блакитний пінгвін (Eudyptula minor) – найменший вид пінгвінів у світі, що походить із Нової Зеландії, але один підвид також мешкає в Австралії.

Задня частина тіла цих пернатих має синій або чорно-синій колір, та окрім нестандартної зовнішності, крихітні пінгвіни відомі своєю незвичайною вокалізацією.

Наприклад, на цьому відео звук корори нагадує дитячий плач, що може використовуватися для спілкування, відлякування хижаків або оповіщення.

За даними енциклопедії новозеландських птахів, корора веде нічний спосіб життя і гніздиться на скелястих ділянках.

У дикій природі корори зазвичай тримаються в межах кількох кілометрів від берега. Вони вміло орієнтуються в океані, де ловлять дрібну рибу, ракоподібних і кальмарів.

Звук ковтків

Американський бугай (Botaurus lentiginosus) – голосистий птах із родини чаплевих, якого в народі можуть називати "громовержцем" чи "відрижкою".

Щоб приваблювати самок і претендувати на місця для розмноження, самці цього виду заковтують повітря, а потім випускають його з характерним звуком, наче хтось викачує або ковтає воду.

Ці дивовижні птахи мешкають у Північній Америці та деяких регіонах Карибського басейну і Центральної Америки.

Утім, за останні 50 років популяція американського бугая скоротилася на 43% через зменшення кількості водно-болотних середовищ, у яких живуть птахи.

Булькання

Тетерук колорадський (Centrocercus minimus) – вид куроподібних птахів із родини фазанових та ендемік США, який проживає у місцях зростання полину.

Ці птахи видають чудернацькі звуки булькання навесні, коли збираються групами й намагаються привернути увагу самиць.

Самці надувають жовті повітряні мішки з обох боків шиї та "підсовують" їх під крила, створюючи звук, схожий на шурхіт простирадла.

Після цього самці сильним поштовхом здіймають груди вгору, ляскаючи повітряними мішками і видаючи звук "бульк".

Унаслідок зникнення полинових заростей, що підтримують існування виду, зникати почали й тетеруки. У США залишилося близько 5 тисяч цих птахів, які живуть під захистом держави на сході штату Юта та на заході Колорадо.

Скрипіння гуми

Качурка північна (Hydrobates leucorhous) – це вид морських птахів, що гніздиться на островах на півночі Тихого й Атлантичного океанів.

В англомовних джерелах цих птахів називають Leach's storm petrel ("буревісник Ліча") на честь британського зоолога Вільяма Елфорда Ліча.

Для птахів, які проводять більшу частину життя в морі на самоті, качурки північні є напрочуд талановитими співаками: їхнє голосне щебетання іноді нагадує звук дуже швидкого тертя гуми об скло.

Обидві статі використовують вокалізацію для пошуку партнера, зв'язку між парами, розпізнавання та захисту гнізд.

Популяція качурки північної скорочується через інтродукцію немісцевих хижаків на їхні гніздові острови. Міжнародний союз охорони природи (IUCN) вважає цей вид вразливим.

Мукання чи звук бензопили

Котинга-капуцин – вид горобцеподібних птахів родини котингових, який мешкає на північному сході Південної Америки. У цьому птахові вражає все – і назва, і зовнішність, і спів.

Представники цього виду зовні нагадують знаменитих "чумних лікарів" із Середньовіччя, а ще славляться незвичайною вокалізацією.

Фото: Anselmo d'Affonseca

У період розмноження самці "капуцинів" надувають повітряні мішки на шиї, а потім здувають їх, видаючи моторошне дзижчання. Цей звук порівнюють з шумом бензопили, але іноді він нагадує мукання корови.

Хоч птахам не загрожує зникнення, їхня популяція скорочується через знищення тропічних лісів.

Дзвін

Арапонга білий (Procnias albus), якого називають "птахом-дзвоником", – ще один представник родини котингових.

Ці тропічні мешканці видають найгучніші звуки на Землі серед птахів – гучність їхньої пісні у шлюбний період може досягати 125 децибелів, що можна порівняти зі звуком відбійного молотка.

На щастя, "птах-дзвоник" не перебуває під загрозою зникнення, тому може тішити жителів південноамериканських лісів своїми "романтичними" піснями.

Гуркіт

Казуари – великі нелітаючі птахи, подібні до ему, що мешкають у тропічних лісах Нової Гвінеї та на північному сході Австралії.

Казуари належать до птахів з найбільш низькочастотною вокалізацією у світі: їхнє буркотіння у шлюбний період нагадує звірячий рик.

Також для комунікації казуари шиплять і свистять, а при загрозі ляскають дзьобом або гуркочуть, здригаючись всім тілом.

В Україні цих птахів можна зустріти у зоопарках – їх легко впізнати за рогоподібним наростом на голові.

Майже класична музика

Тріскопліт рудолобий (Cyphorhinus arada) – це вид горобцеподібних птахів родини волоочкових, чиї співи можна порівняти з шедеврами Баха чи Гайдна.

Птах, якого у Бразилії називають "уірапуру", живе у тропічних лісах на півночі Південної Америки. Місцеві жителі вважають, що птах цього виду приносить удачу, тому на нього полюють заради торгівлі оберегами.

Пісні рудолобих тріскопльотів складаються з серії чітких посвистів, висота яких сильно різниться. Птахи повторюють пісню кілька разів з незначними змінами, після чого переходять до іншої.

Між "композиціями" пернаті можуть видавати звуки булькання. Також пара може співати антифонним дуетом (діалогічно).

У 2016 році вчені детально описали різні підвиди цих птахів. Виявилося, що співи "уірапуру" у різних місцевостях відрізняються за кількістю нот, швидкістю та складністю загалом.

Наприклад, птахи, що мешкали від правого берега Ріо-Негро в Аргентині до східного підніжжя Анд, виконували переважно складні пісні у швидкому темпі.

Співи особин, що мешкали на схід від Ріо-Сінгу, були найбільш виразними завдяки трелі, а от пернаті з межиріччя Мадейра-Тапахос виконували простіші композиції у повільному темпі.

Нагадаємо, раніше "УП. Життя" розповідала про 10 найбільших тварин світу.

Реклама:

Головне сьогодні