Більше, ніж море. Ким сьогодні можна бути у ВМС
"Друзі казали, що я божевільний, що в Україні немає майбутнього. Та я на їхню думку клав", – каже Ілля. Йому 18 років, і він повернувся в Україну з безпечної Швейцарії, щоби стати оператором БПЛА у Військово-Морських Силах. На перший погляд, винятковий випадок, проте для сучасних ВМС це вже давно не дивина – сюди дедалі частіше приходять люди, які не чекають "ідеального моменту" і зрештою знаходять свій шлях у війську.
Адже сьогодні ВМС – це більше, ніж кораблі та море. Це великий військовий організм, де поряд з традиційними "морськими" посадами працюють програмісти, оператори дронів, психологи тощо. І саме ця система з новітніх технологій та людей на своїх місцях дала ЗСУ можливість зробити те, що кілька років тому здавалося неможливим: перехопити ініціативу в Чорному морі, перетворивши перевагу ворога на його вразливість.
Як Україна повернула собі море
Після 2014 року українські ВМС не могли просто відтворити стару модель флоту з акцентом на кількість і розмір кораблів. Частина інфраструктури була втрачена, Крим окупований, а морське домінування росії на папері виглядало майже абсолютним.
Втім війна показала інше. Сучасна морська сила вимірюється не стільки тоннажем кораблів, скільки здатністю виявляти ворога, бити точно, діяти нестандартно й поєднувати берегові, повітряні, ракетні, морські та безпілотні спроможності. Саме так Україна почала повертати собі море.
Оборона Одеси
На початку повномасштабного вторгнення однією з головних загроз була висадка російського десанту в Одесі. Росія розраховувала на страх, хаос і власну перевагу на морі.
Але не вийшло. Берегова оборона, Морська піхота, артилерія, ракетні підрозділи, розвідка та інші підрозділи ВМС перетворили південне узбережжя на кілзону для російського десанту, а згодом і для кораблів. Одеса встояла, а одну з ключових загроз для Півдня було усунуто.
Руський воєнний корабль, йди на ***
Ці слова стали гаслом з першого дня війни, а острів Зміїний площею лише 17 гектарів – символом сміливості та стійкості українського війська. Ворог намагався використати острів як опорний пункт для тиску на Одесу та контролю над морськими комунікаціями. Але втримати його росіяни не змогли.
Українські сили діяли послідовно: били по гарнізону, техніці, системах ППО, кораблях і засобах забезпечення, крок за кроком перетворюючи Зміїний на пастку для окупантів. І зрештою ворог був змушений залишити його.
Це була не лише символічна перемога. Звільнення Зміїного стало важливим кроком до повернення контролю в північно-західній частині Чорного моря.
Москва на дні
Окремий символ бойової ефективності ВМС – знищення крейсера "Москва". 13 квітня 2022 року українські сили вразили флагман Чорноморського флоту РФ ракетами "Нептун". На сьогодні Україна – єдина країна у світі, яка під час війни знищила ворожий ракетний крейсер. Наші ВМС красномовно продемонстрували: навіть без великого корабельного угрупування можна знищити флагман ворожого флоту завдяки майстерності, професійній розвідці та точному розрахунку.
Геть із Криму
Наступний важливий етап – витіснення Чорноморського флоту РФ з нашого Криму. Це була не одна операція, а серія ударів по кораблях, штабах та інфраструктурі ворога.
Україна створила унікальну ситуацію: Севастополь із головної бази Чорноморського флоту РФ перетворився на місце найбільшої загрози для нього. Росія була змушена ганебно тікати, перекинувши значну частину кораблів на кількасот кілометрів подалі.
ВМС нової епохи: від морпіха до Java-інженера
Перелік вакансій у ВМС на Lobby X може здивувати: Frontend Dev, QA, Java Engineer, фахівець із криптографії, гідроакустик, радіомінер, баталер, комендор, оператор НРК – ніби військовий корабель став ІТ-компанією і на додачу об'єднався з інженерною лабораторією. Але саме так і виглядають сьогодні Військово-Морські Сили, і саме в цьому сила сучасного війська.
Сучасна війна – це cистемна та злагоджена робота тисяч людей на землі, у повітрі, на воді й у цифровому просторі. Фактично, українські ВМС стали світовими піонерами у використанні морських дронів, змусивши провідні армії планети переписувати підручники з тактики. Ба більше, у серпні 2023 року в складі ВМС вперше у світовій історії було створено окрему бригаду морських безпілотних комплексів. Цей крок започаткував абсолютно новий напрям війни XXI століття. Адже безпілотні катери, які тримають у страху весь Чорноморський флот РФ – це не просто залізо з вибухівкою. Це результат складної інтелектуальної праці: від інженерних розрахунків і написання софту до ювелірного керування операторами в реальному часі.
Усі ці технології, коди та цифрові системи мають одну ключову мету – посилити й захистити тих, хто тримає удар безпосередньо на лінії вогню. Саме тому ВМС сьогодні об'єднують настільки різних людей: від екіпажів бойових кораблів та штурмовиків легендарної Морської піхоти до розробників, які забезпечують їх даними, зв'язком та прикриттям з повітря й моря. І про кожного з цих людей, про цю віддану спільну працю хочеться розповідати не менше, ніж про гучні переможні операції.
Повернувся, щоби захищати
Ілля, з яким ми познайомилися на початку цієї статті, ще з 14 років готувався до моменту, коли зможе стати на захист своєї країни. Із настанням повноліття він добровільно повернувся додому, пройшов курси операторів БПЛА й обрав службу у Військово-Морських Силах.
"Я обрав напрямок дронів. Коли я приїхав зі Швейцарії, у мене вже був комп'ютер, я купив симулятор і літав удома, практикувався зі стіками та контролером. Потім, коли з'явилася змога, пішов на курси в Одесі (їх проводить 39-та бригада). Там літав на FPV, Mavic, Autel, склав іспит і зрозумів, що буду найефективнішим саме в цій сфері.
Я патріот, а країна зараз у дуже важких часах. Я люблю історію, багато вивчав її. І коли в країні таке пекло, потрібні люди, які зможуть поставити її на ноги. Щоб у нас було світле майбутнє і дійсно могутня держава.
Щодо рекрутингового центру – так, це правда. Ти приходиш, обираєш конкретну вакансію та оформлюєшся саме на неї. Тебе не мобілізують одразу і не будуть змушувати йти в інші війська. Все чітко, по плану."
Цивільний досвід аналітика як зброя
Мирослав – кандидат наук, колишній викладач технічного університету та співзасновник відомої в Україні IT-компанії. Сьогодні він – молодший сержант 3-го Центру рекрутингу Військово-Морських Сил, до цього встиг послужити зв'язківцем у Повітряних силах та Морській піхоті. Свій цивільний досвід СЕО він перетворив на ефективний інструмент для війська.
"Оскільки мій батько військовий, я добре знав, що таке армія, вона не стала для мене шоком. До того ж я люблю походи та активний спорт. Усе, що вимагає від військового витримки – ночівля під відкритим небом, колупання в багнюці тощо – для мене не проблема.
Зараз я у Центрі рекрутингу ВМС виступаю як бізнес-аналітик, автоматизую та цифровізую процеси. Моє бачення місії тут – зробити кожен етап рекрутингу вимірюваним і перевести хаотичну роботу в системне русло. Комп'ютер має забрати на себе "папірці" та рутину із цифрами. Тоді у рекрутерів звільниться час на ті речі, з якими машина ніяк не допоможе – на якісне спілкування з кандидатами, пошук найкращих варіантів як для них, так і для ВМС, які шукають профільних фахівців.
Я вважаю, що без цивільних людей в армії ми би вже давно програли. Саме цивільні, які зараз масово приходять у військо, дають йому нове бачення, нові ідеї, витісняють "совок", який в армії існує досі, і дозволяють їй ставати по-справжньому сучасною. У цивільних немає зашореності чи суто уставних обмежень у мисленні, вони бачать картину цілком по-іншому. Поки триває війна, ми всі рано чи пізно будемо або в армії, або для армії. І важливо не затягувати із цим, а визначатися вже зараз.
Чому саме ВМС? Бо це, мабуть, найцікавіша частина Збройних Сил України. Це як "армія в армії", тут є всі роди військ, представлені у ЗСУ, ну і звісно те, чого немає ні в кого іншого – кораблі, катери та морські дрони. Таке унікальне різноманіття військових професій ви зустрінете тільки тут.
Від спортсменки до інструкторки з такмеду
Світлана навчалася в педагогічному університеті імені Драгоманова за спеціальністю фізичної культури, працювала у сфері спорту. З початком вторгнення вона допомагала теробороні як медик і зрештою вирішила долучитися до війська.
У "своєму" ТЦК їй відмовили, вважаючи, що 19-річна дівчина занадто молода для служби. Але це не змінило її рішення – вона знайшла можливість призватися через іншу область і в 2023 році підписала контракт із Військово-Морськими Силами.
Світлана ще до служби добровільно пройшла курси медицини, тактики та інженерної підготовки, а вступивши до лав ВМС працювала на евакуації поранених вже поблизу лінії фронту, виїжджаючи на Покровський, Мирноградський, Херсонський та інші напрямки. Сьогодні вона навчає інших в ролі інструктора з тактичної медицини.
"Зараз ми готуємо військовослужбовців до реалій сучасної війни, де евакуація може затримуватися, а допомогу пораненому іноді доводиться надавати значно довше, ніж передбачали довоєнні алгоритми.
Якщо людина не хоче вчитися, примусово нічого не вийде. Але коли є бажання – цю науку можна опанувати. Головне – розуміти, заради чого ти це робиш.
Росія була недалеко від мого дому. Я бачила закатованих людей, бачила, як над хатою літали ракети. Була лише одна думка: якщо не ми, хто стане на захист Батьківщини? Але рішення йти до війська треба приймати усвідомлено: зрозуміти, що на тебе очікує, поспілкуватися з людьми, які вже мають бойовий досвід, зрозуміти, в якій ролі можеш бути максимально корисним та чесно відповісти собі, до якої з них реально готовий. І тільки тоді робити вибір".
Всі історії різні. Хтось приходить із айті, хтось з медіа, з бізнесу чи юриспруденції, з будівництва, торгівлі чи промисловості. Але всіх їх об'єднує рішення не стояти осторонь.
Тут знаходять себе і ті, хто прагне бути "рексом" на передовій, і ті, хто ефективніший у роботі з технікою, даними, зв'язком, логістикою чи медициною. Можна бути тим, хто потрапляє в заголовки новин, а можна робити тиху, але критично важливу роботу, без якої не було б результату на фронті.
Але разом ця мозаїка цивільних досвідів створює те, чого від України ніхто не чекав – військо нової епохи. Силу, яка не просто обороняється, а диктує свої умови в Чорному морі. Наші Військово-Морські Сили змінилися назавжди, бо стали простором, де знання та вміння стають зброєю. І цю зброю сьогодні створює кожен, хто наважився діяти.