"Боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це". Як у Запорізькій області діти повертаються до очного навчання

Боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це. Як у Запорізькій області діти повертаються до очного навчання

Альона підводиться навшпиньки біля великої фотографії, розміщеної на стіні її класної кімнати.

"Це моя подруга", вона тягнеться вказівним пальчиком до фото однокласниці.

"А це мій друг", 8-річна дівчинка показує на фото усміхненого хлопчика.

Альона не зупиняється, поки не перелічує 11 учнів класу. Їх усіх вона вважає своїми друзями. Стільки товаришів у дівчинки з’явилося взимку цього року. Тоді її ліцей перейшов з онлайн-навчання на тестову змішану форму, і в дівчинки з’явилася можливість познайомитися з однокласниками та вчителями особисто.

ВІДЕО ДНЯ

"Я Альона. Мені вісім років. Я навчаюся у Петрополі, а живу в селі Веселому. Коли я ще ходила в садочок, почався коронавірус. А потім, коли я пішла в перший клас, почалася війна", розповідає дівчинка.

Вона мріє якнайшвидше піти до школи та побачити друзів. А поки, під час літніх канікул, відвідує заняття з надолуження освітніх втрат у своєму ліцеї та приходить в улюблену бібліотеку за книжками.

Перший дзвоник у третьому класі

Весь перший клас та половину другого Альона навчалася онлайн. Тож у дівчинки жодного разу не було свята першого дзвоника.

8-річна школярка Альона
8-річна школярка Альона
Фото: Олексій Філіппов

"Я хочу, щоб у новому навчальному році тривоги вже не зупиняли наше навчання. І щоб у мене була святкова лінійка і тривога їй не завадила", загадує дівчинка, показуючи свою парту, до якої прикріплено листочок з її ім'ям.

А потім підходить до вікна класу та з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається на будівельному майданчику поряд з її ліцеєм. Колись на цьому місці буде підземна школа.

Будівництво підземної школи
Будівництво підземної школи
Фото: Олексій Філіппов

Альона сподівається, що будівництво завершать якнайшвидше, і вона зможе навчатися й бачитися з друзями кожного тижня.

З січня цього року в тестовому режимі ліцей використовував їдальню в підвальному приміщенні будівлі як найпростіше укриття, де одночасно можуть розміститися за партами 100 учнів.

А підземна школа зможе прийняти 500 дітей, зокрема із різних шкіл району, що дозволить дітям вийти на постійне офлайн-навчання.

"Це така радість, що в нас будується підземна школа! Це збільшить нашу потужність виходу на офлайн до 200 учнів. Якщо організувати дві зміни, то ми зможемо прийняти навіть інші заклади освіти з нашої громади", говорить директорка Петропільського ліцею Лариса Суткова.

Підземна школа зможе прийняти 500 дітей, зокрема із різних шкіл району
Підземна школа зможе прийняти 500 дітей, зокрема із різних шкіл району
Фото: Олексій Філіппов

Щоб створити безпечне навчальне середовище для дітей, ЮНІСЕФ розробив проєктно-технічну документацію та дизайн проєктів, які будуть використовуватися для побудови нових укриттів у дитячих садках і школах. Ці проєкти адаптували для закладів освіти з різною чисельністю учнів, врахувавши потреби дітей та державні стандарти.

У Запорізькій області вже будуються п’ять так званих підземних шкіл протирадіаційних укриттів за новими проєктами. Тут навчатимуться 3000 школярів без перерв на перечікування повітряних тривог.

директорка Петропільського ліцею Лариса Суткова
директорка Петропільського ліцею Лариса Суткова
Фото: Олексій Філіппов

Надолужити та закріпити

Пані Лариса навіть на канікулах кожного дня приходить до школи – слідкує за будівництвом, готує святкові заходи та організовує заняття з надолуження освітніх втрат. Ця програма реалізується у школах Запорізької області з минулої осені.

Діти різних вікових груп – з третього по десятий класи – мають можливість два рази на тиждень відвідувати уроки математики та української мови.

"Діти на онлайні справді втратили багатенько знань, особливо під час повітряних тривог. У когось є вдома сховище, а в когось немає. Так само з інтернетом. Звичайно, діти потребують цих уроків та допомоги", впевнена директорка ліцею, у якому зараз навчаються триста учнів.

Альона на заняттях з надолуження освітніх втрат заповнює пробіли з математики, яку дуже любить.

"Мені математика легко дається. Мені цікаво слухати, як розв’язувати задачі. Але важко вчити математику на онлайні, бо світло часто вимикали. А іноді погано чути чи не видно вчителя. А тут я можу підняти руку, вчителька підійде до мене й допоможе. І тут я закріплюю знання", пояснює дівчинка.

Альона на заняттях з надолуження освітніх втрат заповнює пробіли з математики, яку дуже любить
Альона на заняттях з надолуження освітніх втрат заповнює пробіли з математики, яку дуже любить
Фото: Олексій Філіппов

Другий улюблений предмет Альони це українська література. Вона напам’ять знає вірші Тараса Шевченка та переповідає українські казки. Тож після уроку з надолуження освітніх втрат одразу біжить у бібліотеку, щоб вибрати собі нову книжку.

У прифронтовому регіоні в дітей мало можливостей для літнього відпочинку. Тому навіть на канікулах школа є місцем для спілкування й соціалізації для них.

"Я дуже хотіла б поїхати в аквапарк у Запоріжжі, але там можуть бути обстріли, тому страшно. Влітку я весь час дома. В мене є кілька котів та собак. А ще в нас є корови, і я допомагаю мамі. Кожного ранку я на велосипеді відвожу сусідам шість літрів молока. І ще їжджу сюди", усміхається енергійна дівчинка, яка мріє в майбутньому стати кондитером.

Тиждень – весело, тиждень – сумно

У восьмому класі Вероніка була старостою. Тоді навчання відбувалося онлайн, і дівчина кожного дня вела журнал відвідування.

"Десь 10 людей кожного разу не включалися. Десять учнів могли не вийти. Навіть не завжди вчителі включалися, бо були обстріли й не було зв'язку", згадує 15-річна школярка.

15-річна школярка Вероніка
15-річна школярка Вероніка
Фото: Олексій Філіппов

Вероніка переїхала в Петропіль із Донецької області. Її рідне місто опинилося на лінії фронту, тому родина дівчинки ухвалила рішення шукати безпечніший регіон. За два роки повномасштабної війни Вероніка встигла повчитися і на онлайні, і у змішаному форматі.

"На онлайні дуже складно: немає живого спілкування, шкільних приколів, тусовок на перерві, жартів. Потім була змішана форма навчання, і я навіть боялася вперше виходити до дошки, бо забула, як це", сміється дівчина у вишиванці.

Вероніка переїхала в Петропіль із Донецької області
Вероніка переїхала в Петропіль із Донецької області
Фото: Олексій Філіппов

Як і Альона, Вероніка тільки завдяки виходу на змішану форму навчання познайомилася та подружилася з однокласниками, яких до цього бачила тільки на екрані гаджета. І тепер сумує, коли не потрібно йти до школи.

"Тиждень тобі весело-весело, а потім цілий тиждень сидиш удома, не бачиш нікого, і знову стає тривожно. Плюс на онлайні в мене дуже погіршився зір. Стало трошки краще, коли з’явився ноутбук, але все одно важко", жаліється Вероніка.

Вероніка тільки завдяки виходу на змішану форму навчання познайомилася з однокласниками, яких до цього бачила тільки на екрані
Вероніка тільки завдяки виходу на змішану форму навчання познайомилася з однокласниками, яких до цього бачила тільки на екрані
Фото: Олексій Філіппов

Ноутбук школярка отримала в межах програми ЮНІСЕФ, що впроваджується у співпраці з Міністерством освіти і науки України. Петропільський ліцей уже кілька років бере участь у різних програмах від ЮНІСЕФ.

"Ми готуємося до першого вересня. Для нас це найбільше свято. Тому ми готуємо школу, готуємо навчальні програми, щоб дітям було радісно та безпечно вчитися в новому році", – говорить Лариса Суткова.

Навіть на канікулах школа є місцем для спілкування й соціалізації для дітей
Навіть на канікулах школа є місцем для спілкування й соціалізації для дітей
Фото: Олексій Філіппов

Відвідуючи школу на канікулах, маленька Альона бачить усі приготування, і це викликає в неї радісне передчуття початку нових пригод:

"Я хочу в новому році постійно вчитися у школі. Адже, якщо пропустити хоч один день, це може бути той день, коли станеться щось цікаве та смішне".

Реклама:

Головне сьогодні