Бобри, вовки й альбатроси: які тварини створюють пари на роки і що тримає їх разом
Деякі види тварин утворюють пари на роки або навіть на все життя, як-от альбатроси, вовки, бобри, орли. Однак така відданість не завжди означає статеву моногамію.
Серед причини, чому тварини залишаються з одним партнером, вчені називають піклування про потомство, захист території, довголіття, пише Popular Science.
Понад 90% птахів практикують соціальну моногамію, тобто обирають собі одного партнера. Це, зокрема, папуги-нерозлучники, лебеді, орли, альбатроси.
Найчастіше вони створюють нову пару щороку чи на кілька років.
Соціальна моногамія вигідна для них із кількох причин. По-перше, птахи можуть разом піклуватися про потомство.
"Батькам-пташкам потрібно координувати догляд, а з більшим досвідом спільного розмноження ця координація може ставати легшою", – каже доктор Барт Кемпенаерс, директор з орнітології Інституту орнітології імені Макса Планка в Зеевізені, Німеччина.
По-друге, птахи можуть спільно захищати територію. Це, для прикладу, практикують самець і самка кардинала, які разом цілий рік, а не лише під час сезону розмноження.
Приклади соціальної моногамії є й серед вовків, койотів, лисиць, які не лише разом опікуються дітьми, але й полюють і захищають територію. А також – серед бобрів, які разом підтримують греблі й гнізда.
Моногамними є й французькі риби-ангели: вони разом патрулюють місця годівлі, проте зовсім не піклуються про своїх дітей.
Вчені вказують, що одним із основних факторів соціальної моногамії серед тварин є довголіття.
"Щоб залишатися разом, обидва партнери повинні дожити до наступного сезону розмноження", – пояснює Барт Кемпенаерс.
Більші птахи живуть довше і саме вони частіше за інших паруються на все життя. Наприклад, альбатроси живуть близько 50 років і мають одного партнера.
Соціальну моногамію спостерігають і серед тих тварин, які мають менше природних хижаків. Такими є, зокрема, орли і вовки.
Ще одним фактором, який впливає на соціальну моногамію тварин, є можливість знаходити одне одного кожного сезону розмноження.
Журавлі та лебеді мігрують сімейними групами, тому паруються на все життя. Проте серед більшості перелітних птахів партнери подорожують окремо.
"Якщо один з них повертається [з міграції], а іншого ще нема, то ця особина стикається з дилемою. Вона не знає, чи її партнер живий. Тоді як сезон розмноження триває і вона готова до нього. Тож цей птах може вирішити спаритися з іншою особиною, а не чекати на партнера, який може ніколи не з'явитися", – пояснює Барт Кемпенаерс.
Водночас соціальна моногамія у тварин не завжди дорівнює статевій моногамії. Вони можуть бути в об'єднанні з одним партнером, проте паруватися та мати потомство з іншими. Вчені припускають, що в цьому тварини можуть бачити перевагу для виживання.
Таку поведінку спостерігали у вовків, гібонів та деяких птахів (наприклад, у 40% гнізд чорних лебедів виявляли хоча б одне дитинча від іншого батька).
Нагадаємо, на початку квітня до зіркового гнізда лелек у Національному природному парку "Пирятинський" на Полтавщині повернувся лелека Грицик. Самець побився із новим мешканцем його домівки – птахом Лелем, з яким жила його партнерка Одарка.
