Чому фейки прудкіші за факти, і як із цим боротися

Чули про застереження голови Сумської ОВА при евакуації забирати цінні речі через "почастішання мародерства"? А про те, що на Південноукраїнській АЕС у Миколаївській області стався збій? А може бачили відео, на якому військові з Курського напрямку показують нову партію "бракованих" гранат, напханих "мівіною"?

Усе це фейки, котрі миттєво розліталися в інфопросторі, перш ніж їх спростували. Дослідження Массачусетського технологічного інституту 2018 року показало: неправдиві новини у Twitter (тепер Х) поширюються в середньому у шість разів швидше, ніж правдиві, та охоплюють на 70 % більшу аудиторію.

Чому ж фейки такі швидкі й заразні? І як українське суспільство може цьому протистояти? Розповідаємо далі.

Емоції — паливо для фейків

Зазвичай фейкові новини апелюють до емоцій. Страх, обурення, гнів, зневіра — ті емоційні стани, які штовхають людину швидко поширити інформацію без перевірки. Правдиві дані часто нудніші: вони складні, багаторівневі, не дають миттєвих відповідей і вимагають контексту. Навіщо ж витрачати час на фактчекінг, якщо можна просто вивільнити емоції? Наприклад, опублікувавши фото чека із повісткою замість передбачення, який знайшов/-ла у мережі, та дописавши кілька зневажливих коментарів про мобілізацію в Україні.

Саме тому фейк "У воду в Києві додали хімікати" може поширитися значно швидше, ніж офіційне спростування, яке звучить якось сухо і стримано: "у пробах води відхилень не виявлено". Людська психіка просто не встигає спрацювати раціонально, коли включається емоційна тривога.

Алгоритми на стороні брехні

Соціальні мережі побудовані так, щоби підживлювати увагу. Вірусний контент вигідний: він дає більше переглядів, взаємодій і рекламних доходів. Тому Facebook або TikTok просувають такі матеріали. І доки контент-мейкерки перевіряють та публікують правдиву інформацію, фейк уже набирає сотні тисяч переглядів.

Страх і невизначеність — ідеальне середовище

Фейки особливо активно працюють у періоди кризи: під час пандемії, війни, економічних потрясінь.

Так, у 2020–2021 роках Україна зіткнулася з масштабною кампанією дезінформації щодо вакцинації. У Viber-чатах розповідали про "чипування", "вакцини, які вбивають" і "світову змову". За результатами соцопитувань того періоду, понад третина українців/-ок сумнівались у безпечності щеплення. Офіційні джерела реагували, але часто запізно чи в заскладний спосіб.

А під час повномасштабної війни нас накрила нова хвиля. Telegram-канали масово поширюють фейки про "зливи" позицій ЗСУ, "держперевороти в Києві", "таємні домовленості з ворогом", "мобілізацію неповнолітніх". Подібні повідомлення — елемент гібридної війни, спрямованої на те, щоб посіяти паніку, зменшити довіру до держави, розколоти суспільство.

Хто виграє від дезінформації

Ключовий бенефіціар — Росія, яка багато років інвестує мільярди в інформаційні операції. "Експерти", "аналітики" чи "анонімні джерела" маскують фейки під правдиву інформацію, а далі працює принцип снігової кулі. І маніпуляція про "ціни на бензин" швидко перетворюється на загрозу економічній стабільності. Адже вона викликає паніку, а це — зброя масового ураження.

Як протистояти: індивідуально й системно

• Інформаційна гігієна. Перевіряти джерела й тільки потім поширювати, слідкувати за авторитетними медіа — це мінімум, який має робити кожен і кожна.
• Розвиток медіаграмотності. Онлайн-курси, інтерактивні тести, ігри й вебінари про критичне мислення доступні в мережі.
• Швидка реакція держави. Коли фейк живе добу, а спростування з'являється на третій день — це програш. Оперативна комунікація від офіційних осіб, пояснення простими словами та регулярне оновлення даних зробить населення стійкішим до інфоатак.

Нині наше головне завдання — створити таке медіасередовище, де правда має перевагу. Це справа не лише журналістів і фактчекерів. Це спільна відповідальність усіх, хто читає, реагує та ділиться.

Статтю створено в межах проєкту "Зміцнення правдивості, прозорості та демократії для протидії дезінформації", що втілюється ГО "Інтерньюз-Україна" за підтримки уряду Канади.