"Дівчата стріляють краще, ніж хлопці": як в українських школах змінюється викладання "Захисту України"
В Україні з початку навчального року учні вивчають предмет "Захист Вітчизни" по-новому: тепер це "Захист України". Змінилася не лише назва – вперше за історію предмета дівчата та хлопці нарешті на рівних вчаться стріляти, літати на дронах, надавати першу медичну допомогу.
У Львові реформа на місцевому рівні відбувалася на рік швидше. На прикладі одного з львівських центрів "УП. Життя" дізналася, як проходить навчання із "Захисту України" та що думають про зміни учні та викладачі.
Поводження зі зброєю
Тир центру обладнаний у підвалі. Клас поділений на дві частини: мультимедійна – для перегляду теоретичного матеріалу, інша – відведена під практичне відпрацювання поводження зі зброєю.
Спеціально для учнівського тиру центр придбав установки для професійних стрільців, які автоматично підносять мішень, що знижує імовірність травмуватися. На базі центру можна відпрацьовувати стрільбу з пістолетів та рушниць. Також планують закупівлю лазертагів: ігрових пристроїв, які замість пострілів позначають лазером місце можливого ураження.
За словами Ольги Заячківської, керівниці центру, більшість учнів відвідує заняття, хоча є діти, які відмовляються з релігійних причин, приблизно 2%. У таких випадках Центр ставить для класу урок вогневої підготовки останнім. Підлітки вивчають теоретичну частину – і проходять тестування. Але вони не беруть участі в практичній частині: залишаються, щоб підтримувати однокласників, або їх можуть відпустити з цієї частини заняття – за погодженням батьків.
Учениці, з якими ми спілкувалися, вважають зміни позитивними – тепер уроки спільні, і дівчата теж проходять вогневу підготовку.
"Мені здається, що стріляти подобається усім дівчатам. Справді цікаво спробувати, як це працює, відчути постріл. Мені особисто більше подобається стріляти з рушниці, аніж з пістолета", – говорить 16-річна учениця Роксоляна.
Урок триває 90 хвилин. Перша частина заняття – теоретична, далі – практична. Спочатку дітям розповідають про види озброєння, їхні сильні та слабкі сторони, які ураження несе та як знешкоджується.
Під час стрільби з учнями працює асистент інструктора Станіслав Давидюк. Станіслав – ветеран, воював з 19 років, був мінером, працював неодноразово на лінії зіткнення.
"Як показує практика, дівчата стріляють набагато краще за хлопців. Але загалом неправильно оцінювати дітей по стрільбі, бо це не бойові умови, а простий тир. Хтось ставиться до цього серйозно, хтось ні. Тут такого нічого немає: це просто навички поводження зі зброєю, які діти набувають в шкільний час", – коментує Станіслав.
Тактична медицина
– Діти, мушу попередити, що на цьому уроці будуть кадри відкритих ран. Чи комусь стає погано від вигляду крові? – запитує інструкторка з домедичної підготовки Ольга Лоїк в учнів 11 класу.
Одна школярка підіймає руку – інструкторка перепитує, як вона зараз почувається, чи може продовжувати урок – та ствердно киває.
– У мене уже бували випадки, коли діти казали, що витримають, але їм ставало погано. Тому прошу вас, як тільки чуєте, що вам зле – виходьте, потрібна допомога – теж кажіть, – наполягає інструкторка.
За першою освітою Ольга економістка, за другою – вчителька цивільного захисту. За її словами, тактична медицина стала коханням з першого погляду.
"На цивільному захисті ми теж викладали медицину. Але після курсів саме тактичної медицини я зрозуміла різницю. Тут ти дієш чітко, за алгоритмами. Дуже тяжко не розгубитися в певних ситуаціях. Головну роль відіграє стресостійкість: вміння швидко ухвалювати рішення. Війна заставила нас зрозуміти, що тактична медицина потрібна в школах. Це не те щоб місія, але справа, яку я дуже люблю, вкладаю серце і душу, постійно поновлюю знання", – говорить інструкторка.
Ольга та її асистентка Ірина Капустіна навчають, як фіксувати пахові, пахвові рани та ушкодження в ділянці шиї. Спочатку діти переглядають навчальні відео. Створені за протоколами армії США, оригінально – англійською мовою. Далі інструкторка декілька разів демонструє техніку роботи з раною.
Під час уроку, на якому ми були, демонстрували способи накладення ізраїльського бандажа. Асистентка інструкторки Ірина роздає бандажі дітям – і вони починають відпрацювання.
Ірина Капустіна – сержантка Збройних сил України, парамедикиня. В армії з 2017 року, була неодноразово у зоні бойових дій, керувала роботою медпункту. Асистенткою інструкторки почала працювати у декретній відпустці, щоб не втрачати навички:
"Тут все відбувається стабільно, а там не знаєш чого чекати. Загалом діти хочуть навчатися, бо розуміють, що без цих знань ніяк, і де б ти не був, на жаль, вони можуть стати потрібними".
За словами Ірини, після занять діти почали купувати турнікети і носити з собою. Хтось більше цікавиться тактичною медициною, бо батьки воюють.
Дехто з учнів та учениць звірялися асистентці, що хочуть вступати у військову академію, пов’язати своє життя з армією.
Тактична підготовка
Тактичну підготовку поділено на два цикли. Теоретичні заняття протягом двох років охоплюють етапи підготовки й ведення бою, вивчення тактики родів військ і засобів зв’язку. Оскільки в умовах школи практикувати тактику складно, учнів навчають керувати дронами.
Загалом більшість дітей швидко вчаться літати.
"З багатьох учнів одиницям не виходить, але деякі діти настільки захоплені дронами, що знають про них все. Але я мушу сказати, що тут загалом навчання не легке, бо джойстики на симуляторах більш чутливі, ніж на реальних пультах", – каже асистентка інструктора з тактичної підготовки Бондаренко Олена.
Клас обладнаний компʼютерами з приставками. Подекуди діти літають на дронах, які використовують Сили оборони під час боїв. Інструктори відводять 30 хвилин щоуроку на польоти.
"Це те ж саме, що водити машину: якщо довго не водиш – втрачаєш навички. Тут все те ж – тримається на м'язовій памʼяті пальців", – каже інструктор з тактичної підготовки доктор Віталій Бондаренко.
Бондаренко – кадровий військовий, до школи працював викладачем військових та поліцейських академій.
Реформа "Захисту України"
В Україні з початку 2024-2025 навчального року уроки "Захисту України" відбуваються за новим підходом. Поділ на хлопців та дівчат – скасований. Якщо клас потребує поділу на групи – то він відбувається за алфавітом. Учні проходять навчання за оновленою програмою, яка більш релевантна до аспектів, які впливають на безпеку школярів та орієнтування у небезпечних ситуаціях.
Навчання поділене на 6 блоків, уроки відбуваються впродовж дня одного місяця. Реформа почала діяти по всій Україні, окрім Києва.
У Львові за схожою до запропонованої моделі міністерством учнів готують уже другий рік. У місті працює 14 центрів, щонайменше по два у кожному районі. Для мотивації учнів двічі на рік проводяться позаурочні виїзди на полігони для практичних відпрацювань навичок: восени та навесні.
Участь у вишколах добровільна, за згодою батьків.
"Те що робиться у Львові – це унікальний проєкт, адже за рік ми змогли відшліфувати програму – і з цього навчального року центри працюють уже злагоджено. Тут не готують військових, не готують бійців НАТО. Тут учням дають навички як врятувати себе і своїх близьких, закладається на базовому рівні", – говорить ветеран, амбасадор Unbroken, позаштатний радник міського голови Львова Володимир Рудковський.
У Львові до викладання учням залучають ветеранів. Для роботи з дітьми вони проходять спеціальні тренінги та підготовку.
"На мою думку, не кожен, хто був у зоні бойових дій, може бути класним викладачем, але тим, в кого є мотивація, хто свідомий, що діти – це майбутнє нації, потрібно давати шанс викладати. Найбільше, що можуть дати інструктори учням – це мотивація, власний досвід і знання. Якщо ми говоримо про ПТСР, то завжди можна опиратися на підтримку інших інструкторів, але школа – це останнє місце, де можуть проявитися наслідки ПТСР", – додає Володимир Рудковський.
Загалом, за словами викладачів центру, спершу була дуже помітна недовіра до предмета. Батьки могли не відпустити дітей на вишкіл, перепитували, чи проходження предмета автоматично не означає службу потім. Настрої батьків на початках також відображалися у ставленні учнів до предмета.
"З перших днів ми їм пояснювали, для чого це потрібно і чому це важливо. Ми розказували на прикладах, як у Львові чи в інших місцях люди гинули внаслідок неправильного накладання турнікета. Ми їм пояснюємо, що, не дай Боже, це станеться з кимось з їхніх близьких людей, дорогих їм, і вони не будуть знати, як в цій ситуації діяти. Це їх мотивує", – говорить керівниця центру Ольга Заячківська.
Також не підтвердилися побоювання шкіл щодо реформи. Зміни передбачали зняття навантажень предмета зі шкіл та передачу навчання у центри. Відповідно викладачі "Захисту Вітчизни" втрачали роботу, на школи ліг обовʼязок планування логістики дітей. Але, за словами директорки СЗШ 91 м. Львова Галини Пизи, реформа має позитивний вплив.
"У викладанні предмета "Захист України" кардинальні зміни. По-перше, багато практики, багато реальних навичок. По-друге, якщо бути відвертими, були школи, де були добрі викладачі "Захисту Україні", але загалом цей предмет був додатковим навантаженням вчителям, наприклад, фізкультури чи біології – відповідно, предмет не проводився або зводився до читання підручника", – коментує директорка.
Софія Челяк, спеціально для УП.Життя