Future for Ukraine представив дослідження досвіду ветеранів із втратою кінцівок

37,5% опитаних, які вже мають протез, хоча б іноді потребують допомоги під час пересування. Кожен п'ятий респондент потребує психологічної допомоги, але не має до неї доступу.

Фонд Future for Ukraine презентував результати дослідження "Оцінка безбар'єрності середовища для ветеранів війни з втратою кінцівок в Україні", що ґрунтується на відповідях 204 ветеранів і ветеранок.

Дослідження показує, що отримання протеза є важливим етапом відновлення, але саме по собі не гарантує людині незалежності. На результат впливають доступ до реабілітації та сервісу протеза, транспорт, житло, можливість працювати, отримувати психологічну допомогу й брати участь у житті громади. "Власне житло, транспорт і хороша робота, щоб максимально почуватися незалежним, бо зараз у цих речах я залежний від інших людей", — написав один з учасників опитування.

Презентація відбулася у центрі протезування МСОР Україна за участі представників профільних міністерств, ветеранських організацій, фахівців із протезування та реабілітації, громадського сектору. Дослідження проводилось в межах проєкту "Go to the Future: Адвокація безбар'єрної інтеграції ветеранів з втраченими кінцівками" за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції.

Результати представила Анна Ланчук, менеджерка з моніторингу, оцінювання, підзвітності та навчання (MEAL) фонду Future for Ukraine та дружина ветерана Олександра Чайки — одного з перших учасників програми протезування фонду у США.

"Ми оцінювали не лише факт отримання протеза, а весь подальший маршрут людини: чи може вона самостійно пересуватися, користуватися транспортом, отримувати послуги, працювати та бути включеною у життя громади. Дані показують, що між протезуванням і поверненням до незалежного життя все ще залишається багато розривів", — зазначила Анна Ланчук.

Протез отримано, але потреба в допомозі залишається

Протез уже мають 152 із 204 опитаних — 74,5%. Водночас 57 із них, або 37,5%, хоча б іноді потребують сторонньої допомоги чи підстраховки під час пересування.

Серед користувачів протеза, які все ще потребують допомоги, 77,2% щодня стикаються з фізичними бар'єрами. У групі тих, хто пересувається самостійно, цей показник становить 36,8%. Це описова відмінність, яка не доводить причинності, але показує, наскільки результат протезування пов'язаний із подальшим супроводом та доступністю середовища.

75,7% регулярно стикаються з фізичними бар'єрами

153 із 202 респондентів — 75,7% — зустрічають фізичні бар'єри щодня або кілька разів на тиждень. Доступність громадського транспорту низько оцінили 56,4% опитаних, які відповіли на це запитання. Серед мешканців сіл і селищ цей показник становить 71,4%, однак через невеликий розмір підгрупи результат слід розглядати як аналітичний сигнал.

Бар'єри впливають і на економічну самостійність: 39,5% респондентів не працюють через стан здоров'я. Понад половина опитаних низько оцінює доступність інформації про державні пільги та статуси — 56,9%, а також про працевлаштування і перенавчання — 56,3%.

Психологічна допомога має бути частиною маршруту відновлення

Майже кожен другий респондент часто або майже постійно відчуває емоційну втому — 48,9% — чи невпевненість у майбутньому — 45,7%. Тривожність із такою частотою відчувають 33,2% опитаних, а ізоляцію або самотність — 32,1%.

Психологічну допомогу регулярно отримують лише 11,6% респондентів, ще 24,1% — епізодично. Водночас 40 із 199 опитаних, або 20,1%, прямо зазначили, що потребують такої допомоги, але не мають до неї доступу.

Супровід не має завершуватися після отримання протеза

Серед користувачів протеза, які отримали щонайменше чотири види післяпротезної підтримки, 83,5% задоволені результатом протезування, а 51,5% працюють. Серед тих, хто отримав від одного до трьох видів підтримки, ці показники становлять відповідно 57,1% і 37,1%.

"Протез може повернути людині рух, але не здатен сам по собі повернути незалежність. Для нас важливо, щоб досвід ветеранів і ветеранок був почутим, тому його результати ми передамо профільним міністерствам і органам місцевого самоврядування, аби рішення у сфері безбар'єрності формувалися дієвими та з думкою про ветеранів та їхні родини", — Олена Ніколаєнко, президентка Future for Ukraine в США, стратегиня та лідерка міжнародного фандрайзингу фонду.

Про дослідження

Опитування проводилося з 13 квітня до 3 серпня 2026 року методом невипадкового онлайн-самовідбору. Дані проаналізовано на двох рівнях: проведено описовий аналіз загальних розподілів відповідей та описовий перехресний аналіз підгруп за статусом протезування, характеристиками втрати кінцівок, рівнем мобільності, типом населеного пункту, зайнятістю, умовами проживання та доступом до психосоціальної підтримки. Це дозволило виявити відмінності та повторювані поєднання бар'єрів у різних групах опитаних. Результати описують досвід 204 учасників і не можуть безпосередньо поширюватися на всіх ветеранів України. Виявлені зв'язки мають описовий характер і не доводять причинно-наслідкових залежностей.

Матеріал створено БО "БФ "Майбутнє для України"" за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії" за фінансування урядів Норвегії та Швеції. Зміст матеріалу є відповідальністю БО "БФ "Майбутнє для України"" та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.