Чому дітям в інтернатах вигадують хвороби або навпаки – їх ігнорують? Відповідь адвокатки
В Україні вихованці інтернатів часто стикаються із проблемами медичного діагностування. Найчастіше – це гіпердіагностування (вигадування хвороб) і недодіагностування (ігнорування реальних патологій і проблем).
Про це в інтерв'ю для "Української правди. Життя" розповіла адвокатка та усиновлювачка Інна Мірошниченко, яка також входить до моніторингової групи Омбудсмана України та проводить перевірки дитячих спецзакладів.
"Гіпердіагностування – коли дитині виписують всі можливі і неможливі діагнози. Одна з причин – це те, що більше у дитини діагнозів, то менше шансів, що вона потрапить в сім'ю.
Вона залишиться в системі – випуститься, потрапить у геріатричний пансіонат, бо матиме інвалідність, яка не дозволяє бути дієздатною. І буде годувати цю систему назавжди", – пояснила адвокатка.
Так трапляється, бо немає індивідуального підходу – коли дитина в сім'ї, батьки шукають різні думки, вивчають форуми та консультуються з фахівцями.
Натомість дитина в закладі позбавлена права вибору та додаткової опіки. Вона отримує лише стандартний мінімум, не маючи можливості розраховувати на щось більше. Тому при вчасній діагностиці стан їхнього здоров'я міг бути кращим.
За її словами, вона зіткнулась з цими явищами на власному досвіді – під час усиновлення її дітей, Марселя та Ангеліни.
"Марсель був гіпердіагностований. Але більшість діагнозів знялися, включно з тими, які були "вроджені, пожиттєві, невиліковні". У нього є питання по здоров'ю, які назавжди з ним будуть, але вони не заважають його повноцінному функціонуванню.
І паралельно є Ангеліна, яку ми взяли у віці майже 9 років. Забирали соматично здоровою дитиною, з розумовою відсталістю. А, виявилось, що в неї абсолютно всі органи в організмі уражені, тільки серце здорове. І все це 8,5 року не діагностувалося. Чому так? Бо немає індивідуального підходу", – зазначила правозахисниця.
В інтернатах всі діти потенційно здорові. Але стрес і напружена атмосфера в інтернатах негативно впливають на розвиток нервової системи та мозку дітей, адже їхнє завдання – вижити в цих умовах. У такому стані діти не можуть розслабитися, нормально вчитися та здобувати нові навички.
"Дитина в закладі з народження ніколи не буде відповідати трирічному віку дитини, яка зростає в сім'ї. Це просто неможливо через те, що її розвиток, особливо в такому маленькому віці, сильно залежить від відчуття безпеки. А там суцільна небезпека, немає індивідуальності, ти не вивчаєш світ", – переконана Інна Мірошніченко.
Адвокатка виділила декілька причин, чому цієї безпеки в закладах немає, зокрема:
- брак актуальних знань у вихователів та педагогів про дитячу психіку. Низькі зарплати (5-7 тисяч гривень) не дозволяють їм проходити платне підвищення кваліфікації;
- емоційне виснаження працівників через відсутність заміни.
Окрім того, на її думку, працівники інтернатів часто сприймають представників моніторингової групи вороже і вважають, що ті "приїхали попіаритися" і переконані, що їхній підхід є правильним.
