"Доньці наснився сон, що тата обміняли": історії бійців, яких звільнили з полону РФ 5-6 березня
Протягом 5-6 березня 2026 року відбувся черговий обмін полоненими між Україною і Росією. Він пройшов у форматі 500 на 500 двома етапами: 200 військовополонених повернули 5 березня, ще 300 – 6 березня.
Серед них – військові, які повернулися з-за кордону у перші дні повномасштабного вторгнення, і ті, кого місяцями вважали зниклими безвісти.
"УП. Життя" зібрала історії захисників, яких вдалося повернути додому.
"Я щомісяця писала йому листи"
Валерій Костюченко воював ще під час АТО у складі 30 окремої механізованої бригади. На початку повномасштабного вторгнення його сім'я жила в Ірпені, проте виїхала звідти в селище Кварцитне Житомирської області.
У січні 2023 року Валерій добровільно доєднався до лав ЗСУ, служив у 31 ОМБр. Чоловік отримав поранення, але після одужання повернувся у військо.
Влітку 2024 року Валерій воював на Покровському напрямку. 4 липня він потрапив у полон, але встиг зателефонувати дружині Лілії і повідомити її про це.
"Я запитала, де його хлопці, а він відповів, що нікого з побратимів немає, бо всі загинули. Спочатку він був у статусі зниклого безвісти, а через чотири місяці його змінили на полоненого", – розповіла жінка "Укрінформу".
Лілія щомісяця писала чоловікові листи. Від нього ж отримала лише один – Валерій запевняв, що у нього все добре.
Перед обміном Лілії приснився її чоловік, який сказав: "Я біля тебе".
Валерій повернувся додому 6 березня, а в російському полоні пробув 20 місяців.
"Привіт, сонце!"
Михайло Лемішко з Львівщини, але з дружиною Раїсою жив на Житомирщині. 24 лютого 2022 року він був за кордоном. Дружина зателефонувала йому і повідомила, що почалася війна. Михайло спочатку не повірив, а потім вирішив повернутися додому.
Чоловік приєднався до тероборони, а коли йому прийшла повістка, став до лав Держприкордонслужби.
Михайло боронив державу з березня 2022 року – спочатку у Волинській, та Житомирській областях, а згодом – у Бахмуті та на Харківщині. Саме там 10 травня 2024 року потрапив у полон. 11 травня дружині повідомили, що він зник безвісти.
"Якось донька знайшла в соцмережах фотографію та відео, на яких ми впізнали Михайла. Нам стало трішки легше, бо ми дізналися, що він живий", – розповіла Раїса.
У червні 2025 року про перебування чоловіка у неволі повідомили й колишні військовополонені. Офіційне підтвердження цього Раїса отримала наприкінці 2025 року.
Вона писала чоловіку листи: відправила сім, а він отримав лише два.
Раїса не сподівалася, що його повернуть під час цього обміну, проте таки поїхала з дочкою на Чернігівщину.
"Спочатку мені прийшло СМС-повідомлення про те, що Михайла обміняли... Потім підтвердження отримала в "Дії", а далі зателефонував Михайло. Перше, що він сказав, було: "Привіт, сонце!", – розповіла жінка.
За час полону Михайло схуд на 30 кілограмів. Зараз він на лікуванні й реабілітації.
Повернувся з-за кордону, коли прийшла повістка
Андрій Буренко з Львівщини служив у ЗСУ ще у 2015 році. На початку повномасштабного вторгнення чоловік був за кордоном, а коли йому прийшла повістка, повернувся додому. В квітні 2022 року Андрій долучився до війська, повідомили у Бориславській міській раді.
На початку 2024 року Андрій Буренко воював на Донецькому напрямку. 27 лютого біля села Терни він зник безвісти. Пізніше родину повідомили, що чоловік перебуває у полоні.
У 2025 році колишній військовополонений повідомив мамі Андрія Буренка, що її син живий і чекає на обмін.
Захисника повернули додому 5 березня 2026 року. Зараз він перебуває на реабілітації.
Наступного дня після отримання повістки був у військкоматі
Василь Шиб з Трускавця був сержантом, тому коли на початку березня 2022 року отримав повістку, одразу пішов до військкомату.
Він воював у Дніпропетровській області, на Запорізькому напрямку та на Сумщині.
"14 лютого 2024 року він зателефонував і просив молитися за нього, адже його відправили в найгарячішу на той момент точку фронту – під Авдіївку. Наступного дня ми втратили з ним зв'язок", – розповів син бійця Остап.
Рідні відразу ж почали пошуки Василя і через кілька тижнів у російських пабліках побачили його. Так вони дізналися, що Василь потрапив у полон.
Військовий провів у неволі два роки. Його повернули 5 березня 2026 року.
Кого ще вдалося повернути з російського полону?
Микола Огієнко провів у полоні 2 роки і 9 місяців. Його дружина Олеся відчувала, що чоловіка повернуть саме під час цього обміну: "Доньці наснився сон, що тата обміняли". Вона зустріла його біля автобуса 5 березня.
Владислава Лисенка утримували в СІЗО в Костромській області. 5 березня з полону його зустрічала мама. "Усе, не плач! Я вже вдома! Все добре", – заспокоював матір боєць.
Під час обміну звільнили 17 мешканців Львівщини: 11 військовополонених повернули 5 березня, а ще 6 – наступного дня.
Серед них – Антон Ромаш, який добровільно доєднався до ЗСУ у 2022 році. У полон він потрапив 25 грудня 2023 року.
Володимир Семочко з Шептицької громади влітку 2024 року воював на Донеччині. У червні він перестав виходити на зв'язок, а у вересні рідним захисника повідомили, що Володимир у полоні.
Повернувся додому і Андрій Тлустяк із Нового Яричева. В полоні він був з червня 2023 року.
В неволі був і Андрій Голаєвич із села Рата Рава-Руської громади. Вдома на нього чекали дружина і двоє синів.
На Батьківщину повернули Романа Григорчука зі Стрийщини, а також Руслана Дробота – батька трьох дівчаток, який добровольцем став на захист країни у 2022 році. Служив він у 53 окремій механізованій бригаді, проте 23 липня 2024 року потрапив у полон.
В Україну повернувся й командир стрілецького відділення Роман Крутяк, який з жовтня 2023 року був у російському полоні, а також Павло Юркевич з селища Добротвір.
Василя Рибака взяли в полон на саме Різдво – 25 грудня 2025 року. Тепер він вдома.
5-6 березня з російського полону також повернули трьох воїнів з Кіровоградщини:
Андрія Цертія з Новоукраїнської громади, який служив ще з 2019 року, а в полон потрапив у квітні 2022 року;
Дмитра Лихачова з Кропивницького, який служив у 35 окремій бригаді морської піхоти і потрапив у полон на лівобережжі Херсонщини 19 липня 2024 року;
кропивчанина Євгена Коденця, який долучився до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення і в липні 2024 року потрапив у полон на Куп'янщині (Харківщина).
У Чернівецькій обласній військовій адміністрації повідомили, що з російського полону повернули трьох їхніх мешканців: Сергія Гладкого з Сокирян, ️Михайла Данилюка із Заставної і Василя Йосупа зі села Валя Кузьмина. Всі вони перебували в неволі по кілька років.
Голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук повідомила про двох прикарпатців, яких повернули з неволі:
Олега Коцюлима, який служив у 102-й окремій бригаді. Його вважали зниклим безвісти з 29 серпня 2023 року;
Петра Януша, який служив у 25 окремій повітрянодесантній бригаді. У полон він потрапив під Покровськом на Донеччині. Чоловіка вважали зниклим безвісти з серпня 2024 року.
